Постанова

від 09.04.2020 по справі 826/10463/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10463/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Преміум" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 №0008991401 та №0009001401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги.

Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, позаяк господарські операції позивача з ТОВ "Калісто Інтел" носили реальний характер, а також були спрямовані на реалізацію економічної діяльності ТОВ "Аква-Преміум". Крім того, зазначено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано усі належно оформлені первинні документи, які не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзиву Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Аква-Преміум" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.09.2013 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 19.06.2018 №406/26-15-14-01-02/38908018, яким встановлені наступні порушення ТОВ "Аква-Преміум" вимог податкового законодавства:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 270 000 грн. в тому числі по періодам: за 2017 рік в сумі 270 000 грн.;

- п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 300000,00 грн., у тому числі по періодах: січень 2017 року на суму 10631,00 грн., лютий 2017 року на суму 54 510,00 грн., квітень 2017 року на суму 60616,00 грн., травень 2017 року на суму 77545,00 грн., серпень 2017 року на суму 50160,00 грн., вересень 2017 року на суму 46538,00 грн.;

- п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, з огляду на встановлене порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних за період: квітень 2016 року, липень 2016 року та січень 2017 року;

- ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 1.2 розділу І, п.п. 3.1, 3.2, 3.6 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, в результаті чого встановлено подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) за ІV квартал 2016 року, а саме: підприємством не відображено відомості щодо суми поворотної фінансової допомоги за ознакою доходу " 153".

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018:

- № 0009001401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 375 000,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 300 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 75 000,00 грн.;

- № 0008991401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 337 500,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 270 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 67 500,00 грн.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а відповідачем належним чином доведено правомірність своїх рішень та відповідність таких вимогам чинного законодавства з огляду на те, що позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту реальності спірних фінансово-господарських операцій з ТОВ "Калісто Інтел" у межах періоду, який підлягав перевірці.

Оцінюючи доводи апелянта у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Так, правова позиція контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, обґрунтована тим, що господарські операції між ТОВ "АКВА-ПРЕМІУМ" та його контрагентом ТОВ "Калісто Інтел" не мали реального характеру.

Приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

У силу п. 139.1 ст. 139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов`язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що на підтвердження надання послуг необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, між позивачем (замовник) (попередня назва ТОВ "Перша приватна кавова компанія") та ТОВ "Калісто Інтел" (виконавець) укладено договір №11-16 на виготовлення рекламних друкованих матеріалів та надання послуг з розповсюдження реклами від 05.12.2016, у відповідності до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати за завданням замовника послуги з виготовлення рекламних друкованих матеріалів та їх поширення. Результатом послуг за даною угодою є виготовлений відповідно до завдання замовника і затвердженого ним ескізом рекламного друкованого матеріалу у вигляді брошур, проспектів та листівок. Кількість одиниць друкованих матеріалів, що підлягають друку, згідно з умовами цього договору, сторони погоджують відповідними додатками до цього договору. Наданням послуг з розповсюдження виготовлених рекламних друкованих матеріалів визнається: роздача брошур, проспектів або листівок. Кількість одиниць друкованих матеріалів, що мають бути поширені, згідно з умовами цього договору, сторони погоджують відповідними додатками до цього договору.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, виконавець зобов`язується: протягом 30 днів з моменту отримання завдання замовника розглянути завдання і направити замовнику повідомлення про прийняття завдання до роботи або обґрунтування неможливості його виконання (пп. 2.1.1); протягом 10 днів після прийняття завдання замовника до роботи підготувати ескіз (ескізи) рекламного друкованого матеріалу і направити ескіз на затвердження замовнику (пп. 2.1.2); протягом 30 днів з моменту отримання від замовника затвердженого ескізу виготовити рекламний друкований матеріал, відповідно до умов завдання замовника (пп. 2.1.3). Вказане кореспондується з обов`язками замовника, викладеними у п. 3.1 даного договору, зокрема, протягом 30 днів з моменту підписання договору направити виконавцю завдання, в якому повинні бути вказані такі відомості: вимоги замовника до кількості та якості рекламного друкованого матеріалу, текст реклами, побажання по дизайну (п. 3.1.1); у разі отримання від виконавця ескізу рекламного друкованого матеріалу у термін 10 днів затвердити ескіз і направити його виконавцю або повернути ескіз для доопрацювання з додатком відповідних вказівок.

Згідно копій додатків №№1-5 до договору №11-16 на виготовлення рекламних друкованих матеріалів та надання послуг з розповсюдження реклами від 05.12.2016, сторонами узгоджено перелік та вартість послуг, які виконавець зобов`язується надати, що у загальному розмірі становить 1800000,00 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору та, відповідно, товарності спірних операцій, представником позивача надано до суду копії наступних документів: актів прийому-передачі наданих послуг від 25.01.2017 на загальну суму 1800000,00 грн. та податкових накладних від 25.01.2017 №№183, 184, 185, 186, 187.

Отже, положеннями договору №11-16 на виготовлення рекламних друкованих матеріалів та надання послуг з розповсюдження реклами від 05.12.2016 передбачено певну процедуру надання даних послуг, а саме: (1) надання замовлення; (2) прийняття замовлення; (3) підготовка ескізу; (4) затвердження ескізу, що, у свою чергу, включає у себе офіційне листування сторін даного договору разом з передачею відповідних матеріалів.

Натомість, як вірно вказав суд першої інстанції, вказаних матеріалів позивачем суду не надано, а також не зазначено причин неможливості їхнього подання. При цьому, вказані документи та матеріали хоча й не є первинною документацією, проте, містять необхідну інформацію щодо характеру наданих послуг та можуть свідчити про їх фактичне надання, а тому відсутність останніх не дає суду змоги належно встановить реальність (товарність) спірних фінансово-господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом під час апеляційного розгляду не надано жодних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73-76 КАС України, та у встановленому порядку підтверджували реальність спірних господарських операцій і спростовували мотиви суду першої інстанції, якими керувався останній відмовляючи в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів та доводів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Водночас, як вже було зазначено, позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "Калісто Інтел".

Таким чином, з урахуванням обставин справи та правового регулювання, колегія суддів приходить до висновку, що всі наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно вказав, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ПРЕМІУМ" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.