Рішення

від 26.12.2019 по справі 640/3588/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року м. Київ № 640/3588/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ІВС І КО доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ІВС І КО з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2019 №0007571404 та №0007561404.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні фінансово-господарські операції позивача з його контрагентом - ТОВ Сістем Лайн - носили реальний характер та були спрямовані на отримання позивачем фінансового результату шляхом використання придбаного у вказаного контрагента товару у власній господарській діяльності. Крім того, у позовній заяві наголошено на тому, що контролюючим органом під час проведення перевірки не враховано факту вилучення оригіналів документів за результатами спірної операції з ТОВ Сістем Лайн правоохоронними органами на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва у справі №755/15458/16-к від 09.10.2017, про що повідомлялось контролюючий орган. На додаток представником позивача зазначено, за результатами кримінального провадження №42017101060000121 судом не винесено вироку по відношенню до ТОВ Сістем Лайн або його посадових осіб, який би набрав законної сили, а тому посилання в акті перевірки на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2017 по матеріалам досудового розслідування, внесеного за №42017101060000121 від 14.06.2017, які фактично являються діями слідчого, пов`язаними з перевіркою доказів, є неправомірними, оскільки вказане свідчить про завчасне обвинувачення у вчиненні злочину. Відтак, згідно зі змістом позовної заяви, у даному випадку мова йде про вчинення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування злочинів у формі досудового слідства, а тому обставини, викладені у таких ухвалах ще не є встановленими та доведеними і можуть бути, у подальшому, спростовані у ході досудового слідства із закриттям кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2019 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

01.04.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом правомірно та у межах наданих йому повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства за результатами фінансово-господарських операцій останнього з ТОВ Сістем Лайн , а також ненадання позивачем документальних підтверджень вказаних операцій.

Також, 19.06.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати від Шосткинського районного суду Сумської області належним чином завірену копію вироку у справі №589/1748/16-к стосовно директора ТОВ Сістем Лайн Шабанова Сергія Федоровича за перевіряємий період. Слід одразу зазначити, що за результатами розгляду вказаного клопотання суд дійшов до висновку про його необґрунтованість та, відповідно, про відмову у його задоволенні, оскільки вказаний вирок, із визначеною датою набрання ним законної сили, розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, суд звертає увагу, що вказаний вирок, винесено стосовно особи, яка обвинувачувалась у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (розбій), що не є предметом дослідження у межах даної адміністративної справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ІВС І КО з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сістем Лайн , за результатами чого складено акт від 01.02.2019 №122/26-15-14-04-05/39027454.

У висновках вказаного акту зазначено про наступні порушення ТОВ ІВС І КО вимог податкового законодавства:

п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2016 року на загальну суму 61 975,00 грн.;

п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, не надано документи до перевірки.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019

№0007571404, яким ТОВ ІВС І КО збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 77 469,00 грн., з яких за основним платежем нараховано 61975,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 15 494,00 грн.;

№0007561404, яким на підставі пп. 54.03.2 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, до ТОВ ІВС І КО застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і надалі, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Сістем Лайн .

В обґрунтування вказаного в акті перевірки зазначено, що відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. До перевірки договорів купівлі-продажу товарів не надано, про що складено акти не надання документів від 23.01.2019 №165/26-15-14-04-05 та від 25.01.2019 №178/26-15-14-04-05. Також, за твердженнями перевіряючих, до перевірки не надано жодних документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, а саме: висновок санітарно-гігієнічної експертизи матеріалів, що використовуються для виробництва продукції; не надано підтверджуючих документів якими силами здійснювались навантажувально-розвантажувані роботи, а також не надано підтверджуючих документів, які б фактично підтверджували транспортування ТМЦ.

Також, у відповідності до змісту акту перевірки, згідно з ІС Податковий блок , 14.08.2017 за №3830/8/10-06-21-03 ТОВ Сістем Лайн внесено картку суб`єкта фіктивного підприємства за ознакою фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження. Під час перевірки враховано пояснення громадянина ОСОБА_1 щодо непричетності останнього до створення ТОВ Сістем Лайн . Крім того, за твердженням перевіряючих, до Єдиного державного реєстру судових рішень внесено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20.07.2017 за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017101060000121 від 14.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в якій зазначено, що органом досудового розслідування встановлено, що підприємства з ознаками фіктивності , серед яких ТОВ Сістем Лайн створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями у період 2015-2016 років сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання. На підставі викладеного, а також враховуючи неможливість відстеження ланцюга постачання до виконавця послуг, встановлена нереальність фактичного здійснення операцій щодо надання товару на адресу ТОВ ІВС І КО від ТОВ Сістем Лайн .

У той же час, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09.10.2017 у справі №755/15458/16-к та протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11.10.2017 старшим слідчим слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві старшим лейтенантом міліції Перепелицею А.С. у ТОВ ІВС І КО вилучено (здійснено виїмку), зокрема, таких документів: договору від 20.02.2016 №20/02-2016, укладеного з ТОВ Сістем Лайн , та видаткових накладних, складених за результатами фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом, у кількості 8 шт. (від 22.02.2016 №46, від 24.02.2016 №48, від 25.02.2016 №52, від 28.04.2016 №149, від 29.04.2016 №155, від 29.04.2016 №156, від 30.04.2016 №158).

За твердженнями представника позивача, станом на момент проведення спірної перевірки вказані документи не були повернуті правоохоронними органами, про що відповідача також повідомлено листом від 28.01.2019 за вих. №28/1 (одержано відповідачем 28.01.2019, згідно зі штампом вхідної кореспонденції).

З огляду на викладене слід зазначити, що у силу п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Водночас, згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами ), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При цьому, приписами п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що відповідальність платника податків за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів застосовується до платника податків, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами, що і мало місце у даному разі та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, вказаний факт щодо причин відсутності договору та первинної документації був відомий контролюючому органу станом на момент проведення перевірки. Проте, відповідачем не вчинено дій з метою отримання такої документації від правоохоронних органів, як це передбачено приписами п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України, та, відповідно, не перенесено терміни проведення спірної перевірки з метою повного дослідження всієї документації, складеної за результатами фінансового-господарських операцій позивача з ТОВ Сістем Лайн .

Стосовно тверджень перевіряючих про відсутність документів, що підтверджують якість та ідентифікацію товару, а саме: висновок санітарно-гігієнічної експертизи матеріалів, що використовуються для виробництва продукції; відсутність підтверджуючих документів якими силами здійснювались навантажувально-розвантажувані роботи, а також відсутність підтверджуючих документів, які б фактично підтверджували транспортування ТМЦ, суд звертає увагу, що вказані документи не є первинною документацією, яка є обов`язковою для складання у межах спірних правовідносин, а лише додатково може свідчити про хід здійснення фінансово-господарської операції у поєднанні з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Відтак, сама відсутність останніх не свідчить про нереальність спірних операцій.

У той же час, платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж контролюючого органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з даних податкової звітності з податку на додану вартість контрагентів позивача та інформаційних баз даних ДФС України, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 14.03.2019 у справі №818/19/16.

Слід також зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт наявності у позивача ділової мети під час вчинення оспорюваних фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Сістем Лайн .

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, представником позивача наголошено на тому, що ТОВ ІВС І КО , відповідно до зареєстрованих видів економічної діяльності, здійснює діяльність у сфері надання клінінгових послуг (щоденне, генеральне прибирання тощо), а тому придбанні у ТОВ Сістем Лайн товари (витратні матеріали для прибирання об`єктів замовників) списані по мірі використання у відповідних періодах. На підтвердження викладеного, останнім надано до суду ряд копій договорів про надання послуг з прибирання, укладені з третіми особами.

Водночас, оцінюючи посилання контролюючого органу на матеріали досудового розслідування, а саме: пояснення гр. ОСОБА_1 , суд керується ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вказані письмові пояснення не є достатнім та беззаперечним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, у силу обставин даної справи, не є свідченням порушення позивачем податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2019 у справі №826/14073/16.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, досліджені судом в їх сукупності, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 21.02.2019 №0007571404 та №0007561404.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 25.02.2019 №17, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., який підлягає присудженню на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.02.2019 №0007571404 та №0007561404.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю ІВС І КО (код ЄДРПОУ 39027454, адреса: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 6) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. (однієї тисячі дев`ятисот двадцяти однієї грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок