Постанова

від 24.12.2019 по справі 120/1991/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1991/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

24 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,

представника позивача: Огородника В.В.,

представника відповідача та третьої особи: Фертюка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МОРГАН КЕПІТАЛ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МОРГАН КЕПІТАЛ" до Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Скутельник Інни Анатоліївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МОРГАН КЕПІТАЛ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Скутельник Інни Анатоліївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46683443, а саме: реєстрацію права власності на будівлі та споруди загальною площею 1 024,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Б за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46683485, а саме: реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:01:060:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 Б за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46683263, а саме: реєстрацію права власності на приміщення автосалону і складу загальною площею 489,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 46683371, а саме: реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:063:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за ОСОБА_1 .

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивач зазначає, що відповідачем прийняті спірні рішення з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Позивач 24.04.2019 року звернувся до державного реєстратора із заявами щодо реєстрації права власності на майно, але 02.05.2019 року йому було відмовлено у реєстрації, оскільки за ОСОБА_1 вже було зареєстроване це майно. Позивач зазначає, що вказана особа звернулась до відповідача із відповідними заявами 26.04.2019 року. За таких обставин, відповідач порушила черговість задоволення заяв щодо реєстрації права власності.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа заперечили наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 25.04.2017 року постановою Господарського суду Вінницької області по справі №902/563/14 про банкрутство Приватного підприємства - компанія "Владімір" відкрито ліквідаційну процедуру.

05.03.2019 року на підставі договору про відступлення прав позивач набув права вимоги до Приватного підприємства - компанія "Владімір".

В свою чергу 24.04.2019 року після проведення аукціону з продажу майна в процедурі банкрутства вказаного підприємства відповідачем було видане третій особі свідоцтво про право власності на наступне майно: будівлі та споруди загальною площею 1 024,6 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Ватутіна, б. 16 Б; земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:01:060:0001, що розташована за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Ватутіна, б. 16 Б; приміщення автосалону і складу загальною площею 489,3 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, б. 1; земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:063:0003, що розташована за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Соборна, б. 1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

26.04.2019 року на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 13.02.2019 року державним реєстратором були зняті заборони, арешти на вказане майно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі реєстр).

Цього ж дня - 26.04.2019 року третя особа звернулась до відповідача із заявами про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане майно, реєстраційні номери заяв 33861752, 33861797, 33861678 та 33861836, що підтверджується відповідними заявами, наданими до матеріалів справи.

Цього ж дня відповідач на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказане майно, індексні номери №№ 46683443, 46683485, 46683263, 46683371 зареєструвала в реєстрі право власності третьої особи згідно свідоцтва про право власності від 24.04.2019 року, що підтверджується витягами з реєстру.

Згідно рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 02.05.2019 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Кривоуса О.А., Комунального підприємства "Вінницьке бюро технічної інвентаризації" за №46701232, №46702474, №46702532, №46702607, за результатом розгляду заяв позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.04.2019 року на вказане майно, державним реєстратором були встановлені наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. У реєстрації прав відмовлено на підставі п. 5 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон).

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені обставини, на яких грунтуютсья його позовні вимоги. При цьому, відповідачем до суду надані достатні докази щодо доведення правомірності, прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, судова колегія вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

В даному випадку позовні вимоги є похідними від вимог приватно-правового характеру, але не заявлені в цивільному судочинстві. Доказів звернення до суду іншої юрисдикції або перебування на розгляді в іншому суді даного спору сторонами не надано.

Окрім того, предметом спору є саме рішення державного реєстратора щодо реєстрації прав власності, які є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог КАС України та які визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Усі порушення, які на думку позивача були допущені відповідачем, ґрунтуються виключно на порушенні повноважень, наданих вищезазначеним Законом, та жодним чином не обґрунтовуються нормами матеріального права у сфері цивільних або господарських правовідносин. Тобто, відсутній спір про право цивільне.

Таким чином, дослідженню у цій справі підлягає саме відповідність вчинених відповідачем дій вимогам чинного законодавства

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав. (далі - Закон)

Ч. 3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Ст. 18 Закону визначений порядок державної реєстрації прав, який включає в себе наступні етапи, зокрема: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) тощо.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов`язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Згідно ст. 19 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться невідкладно після завершення нотаріальної дії, але не пізніше строків, встановлених абзацами першим і другим цієї частини.

У відповідності до вимог ст. 20 Закону заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Заява про державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва одночасно з завершенням такої дії обов`язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав проводиться в порядку черговості їх надходження.

У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій в електронній формі така заява за допомогою Державного реєстру прав реєструється у базі даних із зазначенням дати і часу реєстрації.

Реєстрація заяв про проведення реєстраційних дій в електронній формі проводиться в порядку черговості їх надходження, у тому числі з урахуванням заяв, що подаються в паперовій формі.

Ст. 24 Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно;

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Аналогічні норми містяться і в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року.

Судом встановлено, що 24.04.2019 року третьою особою в результаті проведення нотаріальної дії із нерухомим майном було отримано свідоцтво про право власності.

У відповідності до вимог Закону, у такому випадку, заява про реєстрацію прав, одночасно з завершенням такої дії, обов`язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Таким чином, заява про державну реєстрацію прав на майно третьої особи була сформована в реєстрі 24.04.2019 року.

Згідно відомостей з реєстру на момент 24.04.2019 року на вказане нерухоме майно містились певні заборони та арешти, які були зняті на підставі ухвали суду лише 26.04.2019 року.

Наявність в реєстрі зареєстрованих обтяжень прав на майно є підставою для відмови у державній реєстрації речових прав.

За таких обставин, заяви третьої особи були зареєстровані у відповідному реєстрі лише 26.04.2019 року, тобто, після зняття заборон та арештів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що ним 24.04.2019 року до державного реєстратора були подані заяви для державної реєстрації своїх прав, з огляду на наступне.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у позивача витребовувались заяви, з якими він звертався до державного реєстратора для реєстрації прав і звертався саме 24.04.2019 року.

Однак, позивач таких заяв ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що аналіз вимог Закону доводить, що позивач мав усі можливості у будь-якому випадку надати суду належні та допустимі докази щодо наявності заяв від 24.04.2019 року.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що заяви для державної реєстрації прав подаються реєстраторам або у письмовій формі або у паперовій. У разі подання заяви у паперовій формі, вона, після її прийняття у такому вигляді, формується, реєструється у базі із зазначенням дати і часу реєстрації.

Суд також критично оцінює у якості доказу звернення позивача до реєстратора 24.04.2019 року, і надані ним рішення реєстратора від 02.05.2019 року про відмову у державній реєстрації прав, з огляду на наступне.

Надані позивачем рішення про відмову від 02.05.2019 року не відповідають вимогам Закону. Як вже зазначалось, рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Однак, з наданих позивачем рішень не вбачається вичерпного переліку обставин, що стали підставою для відмови. Вказані рішення лише містять посилання на норму Закону, що була підставою для відмови у реєстрації прав - наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на майно та їх обтяженнями. При цьому, фактично суд із вказаних доказів не може встановити, які саме суперечності були виявлені реєстратором у реєстрі.

Наявність вже зареєстрованих прав за третьою особою, які саме стали підставою для відмови позивачеві, є лише його припущеннями. Суд не має можливості встановити, які саме суперечності стали підставою для відмови позивачу у реєстрації його прав.

До того ж, наявність в реєстрі заборон та арештів є підставою для відмови у реєстрації прав, а станом на 24.04.2019 року такі заборони фактично існували, відповідно, реєстратор повинен був відмовити позивачеві у реєстрації його прав 24.04.2019 року.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відмова в реєстрації прав з цієї підстави до нього не застосовується, оскільки він звертався до реєстратора із заявою у порядку, передбаченому ст. 33-38 Закону України "Про іпотеку", з огляду на наступне.

Вказане не застосовується лише у випадках наявності зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно.

Крім цього, як вже зазначалось, позивачем до суду не надані достатні, належні та допустимі докази його звернення до реєстратора і звернення саме 24.04.2019 року, тим більш у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку". З наданих рішень від 02.05.2019 року також не вбачається факту звернення позивача у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку".

Окрім того, під час здійснення реєстрації прав за третьою особою, відповідачем вживались заходи щодо перевірки відсутності/наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, що підтверджується доказами, наданими до матеріалів справи. Із наданих доказів не вбачається наявність в реєстрі зареєстрованих заяв (заяв позивача від 24.04.2019 року) чи інших суперечностей між речовими правами на нерухоме майно.

Суд звертає увагу на те, що позивачем спірні рішення також були оскаржені у досудовому порядку, шляхом звернення із скаргами від 10.05.2019 року до Міністерства юстиції України. Скарги, подані позивачем, стосувались перевірки правомірності та скасування саме спірних рішень, а не дій відповідача щодо реєстрації прав на нерухоме майно. За результатом розгляду вказаних скарг, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації був складений висновок від 18.06.2019 року, яким рекомендовано у задоволенні скарг позивачеві відмовити у зв`язку із тим, що відсутні обставини, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем, на виконання вказаних вимог КАС України, не доведені обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. При цьому, відповідачем до суду надані достатні докази щодо доведення правомірності, прийнятих ним рішень. Спірні рішення відповідають критеріям, викладеним у ст. 2 КАС України, оскільки прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо та протягом встановленого строку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МОРГАН КЕПІТАЛ" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 грудня 2019 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.