Рішення

від 17.12.2019 по справі 447/2794/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/709/19 Справа № 447/2794/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

17.12.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Бачуна О.І.,

за участю секретаря судового засідання Тремба І.Ю.,

позивача ОСОБА_1 , представників відповідача Турчин Н. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №447/2794/18

за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Новороздільський політехнічний коледж про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

Провадження у справі відкрито 17.07.2019 року на підставі позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Підготовче засідання призначено на 06.08.2019 року. Позивач просить суд визнати дії відповідача щодо його безпідставного звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України незаконними; зобов`язати відповідача внести відповідні записи до трудової книжки про його звільнення; стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу 4567,07грн; Свій позов мотивує тим, що він з березня 2013 року і до 28 квітня 2018 року займав посаду майстра виробничого навчання по водінню Державного вищого навчального закладу "Новороздільський політехнічний коледж".

На підставі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20.07.2018року та наказу від 01.08.2018року №56/к його поновили на роботі. Однак, 29.10.2018 року було видано наказ т.в.о. директора Державного вищого навчального закладу "Новороздільський політехнічний коледж" ОСОБА_5 №76/к про звільнення його з 31.10.2018 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України та про виплату йому компенсації та вихідної допомоги. Звільнення проводилось у зв`язку із закриттям діяльності відокремленого структурного підрозділу "Курси водіїв категорії "В", "С1". Позивач вважає, що його звільнення відбулося з порушенням норм ст.49/2 КЗпП, оскільки відповідач повинен був здійснити його переведення на посаду, яка була вакантною і відповідала його спеціальності та кваліфікації, зокрема посада заступника директора з навчальної роботи, завідувач навчально-виробничої майстерні, майстер виробничого навчання, викладач на спеціальності Автомобільний транспорт . 21.08.2019 року відповідач Державний вищий навчальний заклад "Новороздільський політехнічний коледж" подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, та покликається на таке. Згідно наказу №2 від 11.01.2018 року та наказу №7 від 17.01.2018 діяльність структурного підрозділу водіїв категорії В і С призупинено до 01.09.2018року з наступним звільненням працівників, які обіймають посади майстрів виробничого навчання водінню транспортними засобами .

29.08.2018року за №193 видано наказ директором коледжу Про внесення змін та виконання наказу №2 від 11.01.2018р., яким призупинено діяльність відокремленого структурного підрозділу Курси водіїв категорії В і С1 з 31.08.2018р. і вирішено припинити діяльність вказаного підрозділу.

На виконання вказаного наказу, 30.08.2018р. виданий наказ №62/к Про зміни у штатному розписі, яким з 31.10.2018року вилучалася 1 одиниця майстра виробничого навчання водінню транспортними засобами. Це свідчить про те, що у відповідача відбулися зміни організації виробництва та праці. Про звільнення позивач був повідомлений письмово 31.08.2018р. . На виконання вимог ст.43 КЗпП України відповідач надав подання в профспілковий комітет ДВНЗ Новороздільський політехнічний коледж на отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням посади.

11.10.2018р. відповідач отримав згоду профкому Первинної профспілкової організації НРПК на звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання водінню транспортних засобів у зв`язку із відсутністю об`єктів праці, зміни у штатному розписі та скорочення посади.

06.09.2019року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача, в якому він заперечує усі обставини та факти викладені у відзиві

25.09.2019року відповідачем подано заперечення на відповідь позивача.

Ухвалою від 24.10.2018 року підготовче засідання по справі закрито, а справу призначено до судового розгляду на 13.11.2019 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що його незаконно звільнили 29.10.2018р., оскільки наказом від 30.08.2018року №62 у зв`язку із виробничою необхідністю внесені зміни в штатний розпис, вилучено одну одиницю майстра виробничого навчання по водінню транспортних засобів , у зв`язку з відсутністю об`єкту праці ( відсутність студентів). Із вказаним наказом його не ознайомили. Позивачу не було запропоновано іншої посади , однак у газеті було оголошення про конкурс на заміщення вакантних посад педагогічних працівників у 2018р., зокрема майстра виробничого навчання по водінню транспортних засобів категорії В , С1 з річним навантаженням на 2018/19н.р. - 1500 год. , дві штатні одиниці . Крім цього позивач вважає, що у нього було переважне право на залишення на роботі.

В судовому засіданні представник Державного вищого навчального закладу "Новороздільський політехнічний коледж" ОСОБА_7 та ОСОБА_3. проти задоволення позову заперечили, вважають такий безпідставним, оскільки звільнення ОСОБА_1 було проведено згідно чинного законодавства. Додатково пояснили, що т.в.о. директора відповідача було прийнято наказ №2 ц наказ №7 про призупинення діяльності структурного підрозділу з професійного навчання з підготовки водіїв категорії В та С1 .

З 01.08.2018р. позивач фактично був поновлений на роботі, однак у зв`язку із відсутністю студентів, було видано наказ №193 від 29.08.2018 про припинення діяльності структурного підрозділу з 31.08.2018. 31.08.2018р. позивача було повідомлено про скорочення посади.

25.10.2018. було складено акт про те, що позивач не надав згоди на залишення його на посаді водія в розмірі 0,5 окладу.

29.10.2018 позивач відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , показав, що керівництво ДВНЗ "Новороздільський політехнічний коледж чинить тиск на ОСОБА_1 та створює умови, за яких позивач не може працювати. Щодо обставин звільнення, то такі йому не відомі.

Суд встановив:

ОСОБА_1 з березня 2013 року і до 28 квітня 2018 року займав посаду майстра виробничого навчання по водінню у Державному вищому навчальному закладі "Новороздільський політехнічний коледж". Однак, 24 квітня 2018 року було видано наказ в.о. директора Державного вищого навчального закладу "Новороздільський політехнічний коледж" №39/к про звільнення його з 28 квітня 2018 року по п.1 ст. 40 КЗпП України та виплату йому компенсації та вихідної допомоги.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20.07.2018року поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання по водінню Державного вищого навчального закладу "Новороздільський політехнічний коледж". Також стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наказом Державного вищого навчального закладу "Новороздільський політехнічний коледж" від 01.08.2018року № 56/к скасовано наказ від 24.04.2018р. №39/к в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на робочому місці майстра виробничого навчання по водінню транспортних засобів з 02.05.2018р.

Відповідно до наказу №2 від 11.01.2018 Про затвердження рішення педагогічної ради коледжу від 10.01.2018р ДВНЗ Новороздільський політехнічний коледж вирішено призупинити діяльність структурного підрозділу Курси водіїв категорії В С1 як такого що не відповідає правовим нормам та нормативним документам до 01.09.2018.

Відповідно до наказу №193 від 29.08.2018 Про внесення змін та виконання наказу №2 від 11.01.2018 ДВНЗ Новороздільський політехнічний коледж внесені зміни до наказу №2 від 11.01.2018р., припинено з 31.08.2018року діяльність відокремленого структурного підрозділу Курси водії категорії В і С1 і внесено зміни у штатний розпис працівників коледжу з 01.11.2018р..

Відповідно до наказу №62/к від 30.08.2018 ДВНЗ Новороздільський політехнічний коледж Про зміни в штатному розписі , наказано вилучити з 31.10.2018 року 1 одиницю майстра виробничого навчання по водінню транспортних засобів у зв`язку із відсутністю об`єкту праці.

26.09.2018р. відповідач звернувся із поданням в профспілковий комітет ДВНЗ Новороздільський політехнічний коледж" про надання згоди на звільнення майстра виробничого навчання водіння транспортних засобів ОСОБА_1 з 31.10.2018. згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Як вбачається із рішення профкому Первинної профспілкової організації НРПК від 11.10.2018 року Про скорочення посади майстра виробничого навчання , члени профспілкового комітету вирішили надати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади майстра виробничого навчання водінню транспортних засобів згідно п.1 ст.40 КЗпП України з 31.10.2018р.

Як вбачається із акту складеного 25.10.2018 ОСОБА_1 , посада якого підлягає скороченню з 31.10.2018 не надав згоду на перевдення на запропоновану посаду водія в розмірі 0,5 окладу, аргументуючи тим, що має право думати до 31.10.2018.

Відповідно до Наказу Державного вищого навчального закладу "Новороздільський політехнічний коледж" від 29.10.2018р №76/к вирішено звільнити 31.10.2018р по п.1 ст.40 КЗпП України ОСОБА_1 та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку.

Як вбачається із акту складеного 29.10.2018 ОСОБА_1 , ознайомившись з наказом про його звільнення за №76/к від 29.10.2018 відмовився від підпису про ознайомлення з ним.

ОСОБА_1 був звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, а тому відповідачу при звільненні необхідно було керуватися ст. 42 КЗпП України.

Правова оцінка.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників.

У п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9 роз`яснено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про працівник був повідомлений не пізніше, ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 № 9 роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Вирішуючи питання про дотримання відповідачем вимог ст. 42 КЗпП України щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 ст. 42 КЗпП України передбачено категорії працівників, перевага в залишенні на роботі яким надається при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 покликається на те, що на момент звільнення були вільні вакансії, а саме: заступника директора з навчальної роботи, завідувач навчально-виробничої майстерні, майстер виробничого навчання, викладач на спеціальності Автомобільний транспорт . Однак вказані обставини не відповідають дійсності, виходячи з наступного. Посаду заступника директора з навчальної роботи на 0,5 ставки обіймав ОСОБА_5 відповідно до наказу №53/к від 25.05.2018року; посаду завідувача навчально-виробничої майстерні обіймав ОСОБА_6 відповідно до наказу №38/к від 24.04.2018р.. Посада майстра виробничого навчання на 0,5 ставки ОСОБА_1 не була запропонована, оскільки згідно посадової інструкції, вказаний працівник повинен мати практичні навички по роботі з металорізальними верстатами і мати кваліфікацію техніка-технолога або інженера -технолога з механічної обробки матеріалів, відповідати 311 Технічні фахівці в галузі фізичних наук та техніки або 72 Робітники металургійних та машинобудівельних професій згідно Державного класифікатора професій 003:2010, а кваліфікація інженер-механіка позивача не відповідає вимогам вищевказаної посадової інструкції. Щодо вакантної посади викладача на спеціальності Автомобільний транспорт то на час звільнення ОСОБА_1 у відповідача такої не було.

Як вбачається із відповіді т.в.о. директора ОСОБА_5. на заяву ОСОБА_1 від 30.10.2018року, на момент звільнення ОСОБА_1 в коледжі наявні вільні вакансії, а саме: водій транспортних засобів категорії В, С та робітник з комплексного ремонту та обслуговування будівель і споруд. Від вказаних вакансій позивач відмовився. Крім вказаних вакансій була ще вакансія майстра виробничого навчання, яка має вимоги до рівня освіти, а саме наявність кваліфікації техніка- технолога з обробки металів на металорізальних верстатах та автоматичних лініях , токар , фрезерувальник , шліфувальник , верстатник широкого профілю зі стажем роботи не менше 5 років за цією кваліфікацією.

Як вбачається із диплому магістра НОМЕР_1 ОСОБА_1 закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу та здобув ступінь вищої освіти магістр, спеціальність автомобілі та автомобільне господарство, професійна кваліфікація інженер - механік

Позивачем представлено диплом про вищу освіту, без додатку, однак у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015. №193, документами про вищу освіту є диплом та додаток до диплому, що є невід`ємною частиною диплома і містить структуровану інформацію про завершення навчання.

Твердження позивача про те, що у нього є переважне право при здобутті ступеня магістр перед іншими працівниками з повною вищою освітою, яку вони здобули до введення кваліфікаційних рівнів та Закону України Про вищу освіту у 2014 є безпідставним, з наступних підстав: п.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про вищу освіту встановлюється, що вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим законом прирівнюється до вищою освіти ступеня магістр.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а звільнення позивача відбулося відповідно до вимог чинного законодавства і з дотримання усіх передбачених процедур.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу Новороздільський політехнічний коледж про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Державний вищий навчальний заклад "Новороздільський політехнічний коледж", місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 8, м. Новий Розділ, Львівська область, код ЄДРПОУ 00208798.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2019р.

Суддя Бачун О. І.