Постанова

від 18.12.2019 по справі 520/6285/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1068/19

Номер справи місцевого суду: 520/6285/18

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дрішлюка А.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Павлючук Ю.В.,

за участю: адвоката особи, яка подала апеляційну скаргу ДП Адміністрація морських портів України - Дабіжи Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Адміністрація морських портів України на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2018 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області про встановлення факту продовження оренди нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту продовження оренди нерухомого майна, за участю зацікавленою особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Посилаючись на те, що 08 травня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області у якості орендодавця з однієї сторони та ТОВ Агро-Рені у якості орендаря з іншої сторони, був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Строк дії договору встановлений до 08 квітня 2018 року.

Водночас, відповідно до п.10.4 вказаного договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

На підставі зазначеного, ОСОБА_2 просить суд встановити факт продовження договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08 травня 2015 року до 08 березня 2021 року на умовах, що містяться в договорі оренди нерухомого майна.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області у судове засідання не з`явився, сповіщався про розгляд справи належним чином.

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 26 червня 2018 року заяву задоволено.

В апеляційній скарзі ДП Адміністрація морських портів України просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області не з`явились, про розгляд справи вони сповіщались неодноразово належним чином.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка належним чином сповіщених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині 3 статті 294 ЦПК України зазначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Таким чином, факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 316 ЦПК України , заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник є директором Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рені . ТОВ Агро-Рені є орендарем нерухомого майна державної власності, а саме причалу №9 (інв. №1781, реєстровий номер 387277770.11.ГЯШТОЯ2246), загальною площею 4 290 кв.м, довжиною 220 п.м причального фронту, що розташоване у акваторії Ренійського морського порту за адресою: Одеська АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08 травня 2015 року.

Згідно п.10.1 договір оренди укладено строком на 2 роки та 11 місяців, що діє з 08 травня 2015 року до 08 квітня 2018 року включно.

Відповідно до п.10.4 вказаного Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Задовольняючи заяву про встановлення факту продовження оренди нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що конклюдентні дії сторін, а саме оплата заявником орендних платежів з одного боку, та прийняття ФДМУ по Одеській області такої оплати, відсутність дій орендодавця, які можна розтлумачити, як намір повідомити про звільнення нерухомого майна, - з іншого боку, дають підстави стверджувати про продовження орендних стосунків між сторонами на строк та на умовах, що зазначені у договорі оренди. Розрішити ситуацію у позасудовому порядку є неможливим, фактично у сторін немає спору з приводу вказаної ситуації, тому ця обставина змусила заявника звернутись до суду із заявою про встановлення факту, оскільки від встановлення цього факту залежить виникнення у заявника права користуватися орендованим майном. Сумлінність поведінки заявника обумовлена зокрема вчасною та повною сплатою орендної плати за користування державним майном, користуванням майном у відповідності до умов договору, на протязі всієї дії договору та після спливу строку, на якій він був укладений.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року, викладених у п. 1 постанови №5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно закону такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Проаналізувавши зміст вищенаведених норм процесуального права, роз`яснення Верховного Суду України можна відокремити такі умови, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення: факт, який потребує встановлення, має породжувати юридичні наслідки, тобто від нього повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; встановлення відповідного факту не пов`язано з наявністю спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту або заявник не має можливості одержати (відновити) загублений (знищений) документ, який посвідчує необхідний факт; встановлення факту потрібно заявникові для конкретної мети.

Частинами 3 та 4 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення від 31 березня 1995 року, викладених у п. 5 постанови №5, для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, передбачені ст. 143 ЦПК, зокрема, з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

У пунктах 2 та 10 постанови Пленуму Про застосування судами норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду від 12 червня 2009 року №5, Верховний Суд України роз`яснив, що, готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз`яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (стаття 26 ЦПК), суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин, визначеної ним норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та з матеріально-правового інтересу у вирішенні справи. Суд має також вирішити питання про участь інших учасників процесу, які сприятимуть здійсненню правосуддя (стаття 47 ЦПК).

Обґрунтовуючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник стверджував, що предметом оренди є причал №9 (інв. №1781, реєстровий номер 387277770.11.ГЯШТОЯ2246), загальною площею 4 290 кв.м, довжиною 220 п.м причального фронту, що розташоване у акваторії Ренійського морського порту за адресою: Одеська АДРЕСА_1 , яке обліковується на балансі Державного підприємства Адміністрація морських портів України (пункт 1.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності).

Аналізуючи зазначені норми цивільного процесуального права, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, наявні у справі докази, колегія судів вважає, що суд першої інстанції усунувся від встановлення обставин, пов`язаних з розглядом заяви, не перевірив доводи заявника, наданих на підтвердження доказів, не дав їм належної оцінки та не залучив до участі в справі у якості заінтересованої особи балансоутримувача - Державного підприємства Адміністрація морських портів України , яке оспорює продовження строку дії договору на таких самих умовах, оскільки це суперечить статутним цілям та економічним інтересам Державного підприємства Адміністрація морських портів України .

У частині 1 статті 377 ЦПК України зазначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно частини 4 статті 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку існує спір про право, тому рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим й підлягає скасуванню, а заява про встановлення факту продовження оренди нерухомого майна підлягає залишенню без розгляду за викладених вище підстав.

Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 315 ЦПК України, у відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й залишенню заяви ОСОБА_1 про встановлення факту продовження оренди нерухомого майна без розгляду.

Керуючись ст. ст . 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України задовольнити, рішення Київського районного суду м.Одеси від 26 червня 2018 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області про встановлення факту продовження оренди нерухомого майна залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено: 24 грудня 2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дрішлюк

П.М. Черевко