Ухвала

від 19.12.2019 по справі 307/2093/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 307/2093/17

Провадження № 14-637цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (далі - позивачі) до ОСОБА_7 , Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області (далі - Нижньоапшанська міська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_8 (далі - третя особа), про визнання недійсним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року і

в с т а н о в и л а:

у серпні 2017 року позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просили визнати незаконним та скасувати рішення ХХІ сесії VI скликання Нижньоапшанської сільської ради від 12 грудня 2013 року № 4 про надання ОСОБА_7 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 25 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку (далі - рішення сільської ради).

Мотивували позов такими обставинами:

- 18 грудня 2015 року Тячівськийрайонний суд ухвалив рішення у справі № 307/2130/15-ц, у якому визнав право власності по житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на АДРЕСА_1 ,за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , по 1/7 частині закожним;

- право власності позивачів на зазначений житловий будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 53141023 від 12 лютого 2016 року;

- присадибна земельна ділянкаплощею 0,15 га з кадастровим номером 2124482401:01:001:0030, розташована на АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка) належала ОСОБА_5 (батьку позивачів, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 222690 від 25 травня 2010 року ;

- ОСОБА_5 продав ОСОБА_9 у та ОСОБА_27 і земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 11серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 4970;

- відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 3лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 917, ОСОБА_1 став власником земельної ділянки;

- у липні 2017 року ОСОБА_1 . стало відомо про те, що Нижньоапшансько ю сільською радою у рішенні було надано дозвіл ОСОБА_7. на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- позивачі не подавали заяви про добровільну відмову від права власності чи права користування земельною ділянкою до Нижньоапшанської сільської ради. На час розгляду заяви ОСОБА_7. Нижньоапшанська сільська рада не володіла жодними графічними матеріалами, які підтверджують розмір імісце розташування земельної ділянки, або документами , що підтверджують погодження власника земельної ділянки ;

- позивачі вважають, що рішення сільської ради прийнято всупереч вимогам земельного законодавства, тому підлягає скасуванню.

10 жовтня 2017 року Тячівський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив, визнав незаконним та скасуваврішення сільської ради.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що власниками земельної ділянки починаючи з 25 травня 2010 року (до прийняття рішення сільської ради) були ОСОБА_5 , потім ОСОБА_9 і ОСОБА_27 , а на сьогодні час - позивачі не подавали заяв про добровільну відмову від права власності на земельну ділянку чи права на її користування доНижньоапшанської сільської ради. Тому суд вважав, що позивачі довели факт порушення з боку відповідачів прав користування та розпоряджання своїм майном.

24 січня 2019 року Закарпатський апеляційний суд постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив.

Постанову апеляційний суд мотивував так :

- рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності (користування) на земельну ділянку. Проте отримання такого дозволу не гарантує особі набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом;

- правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією рішення сільської ради не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті зазначеного рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах;

- тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, від 21 березня 2018 року в справі № 536/233/16-ц, від 3 жовтня 2018 року в справі № 820/4149/17.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду. Скаржиться на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу мотивує так:

- позивачі звернулись до суду у порядку цивільного судочинства з позовом, поданим на захист права власності на земельну ділянку;

- рішення суб`єкта владних повноважень оспорюється з мотивів його законності, а вимога про визнання рішення незаконним розглядається в порядку цивільного судочинства, оскільки за результатами реалізації такого рішення ОСОБА_7 було порушено права позивачів на землю.

- спір у цій справі має приватноправовий характер, оскільки пов`язаний із порушенням приватного права позивачів рішенням сільської ради.

14 березня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.

5 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

2 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; зі змінами відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи від 2 жовтня 2019 року № 142-IX, який набрав чинності 19 жовтня 2019 року, далі - Закону № 142-IX) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже, касаційна скарга, передана до набрання чинності Закону № 142-IX, проте не прийнята до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цього Закону.

Пункт 3 частини шостої статті 403 ЦПК України передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вже висловлювала позицію щодо юрисдикції суду у подібних до справи № 307/2093/17 правовідносинах.

Зокрема, у справі № 729/608/17 позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку щодо якої сільська рада ухвалила рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустроютретій особі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (див. постанову від 15 травня 2019 року).

У справі № 307/2093/17 суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які б могли вплинути на застосування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції суду. Отже, розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду є недоцільним.

Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала у своїй постанові висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах, то справу № 307/2093/17 необхідно повернути на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись частиною шостою статті 403, частиною шостою статті 404 ЦПК України,Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_8 , про визнання недійсним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року повернути на розгляд відповідній колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. Гудима Судді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С. Золотніков