Рішення

від 21.12.2019 по справі 727/8121/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/8121/18

Провадження № 2/727/164/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Алієв А.Г.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідачів ОСОБА_2

за участю представника третьої особи Гаврелюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , де третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору виступає ОСОБА_6 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів виступають ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку та земельної ділянки, та за позовом третьої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку, земельної ділянки та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку та земельної ділянки до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , де третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору виступає ОСОБА_6 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів виступають ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, посилаючись на те, що він та третя особа ОСОБА_6 є власниками житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі свідоцтв про право на спадщину від 28.01.2014 року та від 05.10.2015 року після смерті ОСОБА_10 .

Вказує, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з дітьми ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 самовільно вселилися в спірний будинок після смерті ОСОБА_10 . Відповідачі запропонували допомогу в оформленні спадщини, оскільки мали намір придбати зазначений будинок та земельну ділянку.

Стверджує, що з вини відповідачів ні він, ні третя особа ОСОБА_6 не мають можливості використовувати належний їм на праві власності будинок для проживання чи здавання його в оренду, оскільки відповідачі протягом трьох років безоплатно самовільно користуються спірним майном.

Зазначає, що відповідачі не є членами його сім`ї та ні з ним ні з іншим співвласником не укладали жодних договорів оренди або найму будинку. Він неодноразово вимагав звільнити будинок, однак відповідачі відмовляються виселятись з будинку та чинять перешкоди в користуванні та розпорядженні будинку.

Вказує, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.09.2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.01.2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради, третя особа: Перша державна нотаріальна контора про визнання недійсними свідоцтв, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стверджує, що відповідачі незаконно вселились та незаконно володіють житловим будинком та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , вселились не з його волі, порушуючи його права та законні інтереси, а тому майно підлягає витребуванню від відповідачів на його користь на підставі ст.387 ЦК України.

Зазначає, що разом з відповідачами в спірному житловому будинку проживають треті особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , хоча вони зареєстровані за іншими адресами та мають інше місце проживання.

На основі викладеного, позивач просить суд витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь 1/2 частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою судді від 15 серпня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , де третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору виступає ОСОБА_6 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів виступають ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку та земельної ділянки - відкрито.

В грудні 2018 року третя особа ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку, земельної ділянки та стягнення збитків, який ухвалою суду від 03.01.2019 року прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом, посилаючись на те, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1 га, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 28.01.2014 року та від 23.04.2014 року після смерті ОСОБА_10 .

Вказує, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час оформлення спадкового майна самовільно вселилися в спірний будинок, оскільки мали намір придбати зазначений будинок та земельну ділянку після оформлення всіх спадкових прав.

Стверджує, що ні вона ні інший співвласник спадкового майна не надавали дозволу на вселення відповідачів в спірний будинок. Відповідачі не являються членами її сім`ї, жодних договорів найму чи оренди з відповідачами не було укладено.

Зазначає, що вона неодноразово зверталась до відповідачів з проханням звільнити спадкове майно, однак відповідачі відмовились звільнити займані будинок та земельну ділянку і продовжують користуватись вказаним майном.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.09.2017 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.01.2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради, третя особа: Перша державна нотаріальна контора про визнання недійсними свідоцтв, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту.

Стверджує, що в зв`язку з тим, що відповідачі близько трьох років проживають та користуються спірним будинком із земельною ділянкою, вона позбавлена можливості розпоряджатися своїм майном та отримувати певний дохід. Відповідно до джерел інформації, оренда спірного спадкового майна складає приблизно 4000 грн. на місяць, за три роки сума 144000 грн., 1/2 частина якої становить 72000 грн.

На основі викладеного, третя особа ОСОБА_6 просить суд витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь 1/2 частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на її користь 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на її користь суму збитків в розмірі 72000 грн. та понесені судові витрати в розмірі 1574 грн.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та в письмових поясненнях. Доповнила, що ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона була рідною сестрою ОСОБА_3 ОСОБА_10 за життя проживала зі своєю знайомою ОСОБА_12 , після смерті якої, ОСОБА_10 по заповіту успадкувала належне їй майно. Зазначила, що після смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_3 став власником 1/2 частки спірного будинку та земельної ділянки. Третя особа ОСОБА_6 являється родичкою ОСОБА_3 і вона також успадкувала 1/2 частку спірного будинку та земельної ділянки. Ствердила, що відповідачі самовільно вселились в житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, а також на земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 . Вказала, що ніяких договорів оренди чи найму між позивачем ОСОБА_3 , третьою особою ОСОБА_6 та відповідачами укладено не було. Просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 . Крім того, не заперечувала проти задоволення позовних вимог третьої особи ОСОБА_6 , вважаючи їх обґрунтованими.

Представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги третьої особи підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 . Крім того, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , вважаючи їх обґрунтованими.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 та позовні вимоги третьої особи ОСОБА_6 не визнала з підстав, зазначених у відзивах на позовні заяви. Доповнила, що з 1918 року спірне майно по АДРЕСА_1 належало сім`ї ОСОБА_14 . Вказала, що ОСОБА_4 там народився і проживав в спірному будинку все життя, крім проходження служби в армії. Зазначила, що реєстрація ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 , яка належала його матері, була формальною, оскільки вони стояли на квартирному обліку для отримання квартири. ОСОБА_12 , яка є бабусею ОСОБА_4 , у 80-х роках познайомилась з ОСОБА_10 , яка була зовсім чужою людиною. ОСОБА_10 займалась вихованням ОСОБА_4 , однак зловживала алкогольними напоями. Вказала, що позивач ОСОБА_3 є рідним братом ОСОБА_10 . Ствердила, що сім`я ОСОБА_14 вирішила скласти заповіт на ОСОБА_10 у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_4 перебував на квартирному обліку, однак ОСОБА_10 трагічно померла і успадкувала лише будинок. Вказала, що похорони ОСОБА_12 та ОСОБА_10 здійснювали виключно відповідачі. Крім того, всі витрати на оформлення спадщини несли також відповідачі. Ствердила, що після похорон, позивач ОСОБА_3 повідомив відповідачам, що він з ОСОБА_6 не мають ніяких претензій на будинок, однак згодом поміняли свою думку, оскільки у ОСОБА_10 за життя була однокімнатна квартира і ОСОБА_3 з ОСОБА_6 вважали, що кошти від продажу зазначеної квартири, було вкладено в спірний будинок, тому і претендували на будинок і земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Зазначила, що відповідачі з 2012 року зробили капітальний ремонт, а позивачі на даний час оформили документи на самочинне будівництво. Вважала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обрано не той спосіб захисту, оскільки ст.387 ЦК України застосовується в правовідносинах, при яких позивач не є власником майна, а намагається довести своє право власності на майно. Вказала, що відповідач ОСОБА_4 взагалі не виселявся зі спірного будинку, крім проходження служби в армії в 2003-2004 роках. Ствердила, що після смерті ОСОБА_12 , відповідач проживав разом з братом ОСОБА_15 . Відповідачка ОСОБА_5 вселилась в спірний будинок після смерті ОСОБА_10 , однак до оформлення спадщини за позивачами. Також, є акти КЖРЕП від 2015 року і від 2018 року про те, з якого часу відповідач ОСОБА_4 проживав у спірному будинку. Крім того, зауважила, що відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_6 збитків в сумі 72000 грн., оскільки нею не надано жодних доказів в підтвердження вказаної позовної вимоги. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_6 за безпідставністю.

Законні представники малолітніх третіх осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засіданні не з`явились.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності, при винесенні рішення врахувати інтереси дітей.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими і підлягають до задоволення та позовні вимоги ОСОБА_6 є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 являється онуком ОСОБА_12 В 1980 року бабуся відповідача ОСОБА_4 познайомилась із ОСОБА_10 і остання почала проживати разом з ними у будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_12 на праві приватної власності.

23 лютого 2006 року бабуся відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 склала заповіт на ім`я ОСОБА_10 (т.1 а.с.90), згідно з яким заповідала все належне їй майно ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.91), спадщину після смерті якої отримала ОСОБА_10 .

Вказані обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27.09.2017 року (т.1 а.с.35-42), яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16.01.2018 року (т.1 а.с.43-52), по справі №727/8452/15-ц за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Територіальної громади м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради, третя особа: Перша державна нотаріальна контора про визнання недійсними свідоцтв, визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

Відповідно до ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.12).

Як вбачається з копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 05.10.2015 року, від 28.01.2014 року та від 23.04.2014 року (т.1 а.с.23-25) та з копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.10.2015 року, від 23.04.2014 року та від 28.01.2014 року (т.1 а.с.19-22), позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_6 є власниками по 1/2 частці житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, після смерті ОСОБА_10 .

Як вбачається з копії довідки КЖРЕП №5 від 13.03.2018 року (т.1 а.с.17), в будинку АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.

Відповідно до акту КЖРЕП №5 від 05.07.2018 року №150 (т.1 а.с.113), в будинку АДРЕСА_1 проживають без реєстрації відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 .

Згідно з висновком Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області від 16.10.2015 року (т.1 а.с.63) та повідомленням від 18.04.2016 року (т.1 а.с.64), третя особа ОСОБА_6 зверталась із заявою до працівників поліції з приводу незаконного проживання ОСОБА_4 в спірному будинку, однак перевірку по зверненню припинено, оскільки мають місце цивільно-правові відносини.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014 року встановлено, що застосовуючи положення ст.387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 07.02.2014 року передбачено, що відповідно до ст.387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Верховний Суд України в листі Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013 року визначив, що у процесі розгляду спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути виключно власник майна (фізичні, юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), який на момент подання позову не володіє цим майном.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не укладали з позивачем ОСОБА_3 та з третьою особою ОСОБА_6 жодних договорів оренди чи найму на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Об`єктом позову про витребування майна з чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі.

Як вбачається з матеріалів справи, власниками по 1/2 частці житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 та по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, після смерті ОСОБА_10 є позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_6 , оскільки свідоцтва про право на спадщину за законом є чинними та їх право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Суд вважає, що посилання представника відповідачів ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обрано не той спосіб захисту, оскільки ст.387 ЦК України застосовується в правовідносинах, при яких позивач не є власником майна, є безпідставним, оскільки позивачем за позовом про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння може бути виключно власник майна, про що зазначено Верховним Судом України в листі Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ від 01.07.2013 року.

Що стосується позовної вимоги третьої особи ОСОБА_6 з приводу стягнення збитків в розмірі 72000 грн., то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття збитки передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також і те, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року по справі № 6-237цс16 та в постанові Верховним Суду від 11.11.2019 року по справі №370/3281/15-ц.

Суд вважає, що третя особа ОСОБА_6 , пред`являючи позов в частині стягнення збитків, які вона могла б отримати від здачі майна в оренду, не надала суду доказів перебування будинку та земельної ділянки в оренді та/або підтвердження укладення від її імені будь-яких правочинів щодо користування цими будинком та земельною ділянкою, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування третій особі ОСОБА_6 збитків в сумі 72000 грн.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представником не надано суду жодних доказів, якими б підтверджувалися обставини, зазначені у відзивах.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що належить витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1/2 частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 . Також, суд вважає, що належить витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1/2 частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , задовольнивши частково позовні вимоги третьої особи ОСОБА_6 .

Також, згідно вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь третьої особи ОСОБА_6 судовий збір за подання до суду позовної заяви пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі по 768,40 грн. з кожного, що підтверджується квитанцією (т.2 а.с.3).

Крім того, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_3 був звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ст.5 Закону України Про судовий збір при подачі позовної заяви до суду, а позовні вимоги задоволено повністю, тому згідно з вимогами ст.141 ч.6 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належить стягнути на користь держави судові витрати в сумі по 704,80 грн. з кожного.

Разом з тим, що стосується вимог представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то вони до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Так, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 у справі № 821/1594/17, з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції ЦПК України та запровадженням положеннями цього Кодексу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним приведення укладених договорів у відповідність до вимог діючого законодавства та доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".

Про необхідність ведення Книги обліку доходів та витрат зазначено також у Методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, схвалених Національною асоціацією адвокатів України.

Представник позивача не надала суду доказів того, що нею належним чином ведеться Книга обліку доходів та витрат, а кошти в сумі 4250 грн. відображені в Книзі, тобто оприбутковані.

Крім того, зі змісту ст. 134 ЦПК України слідує, що умовою подальшого розподілу за судовим рішенням судових втрат (крім судового збору) є попереднє визначення суми судових витрат.

Таке попереднє визначення суми судових витрат позивачем зазначається у відповідності до ст. 175 ЦПК України в позовні заяві як попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Зазначені вимоги Закону представником позивача також не виконані. А тому, в задоволенні заяви представника позивача адвоката Палікиржі Л.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 22, 317, 319, 321, 328, 387 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , де третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору виступає ОСОБА_6 , де третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів виступають ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку та земельної ділянки - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1/2 частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі по 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок з кожного.

В задоволенні заяви представника позивача - адвоката Палікиржі Л.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Позовну заяву третьої особи ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння - житлового будинку, земельної ділянки та стягнення збитків - задовольнити частково.

Витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1/2 частку житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Витребувати від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7310136300:18:003:0143, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судовий збір в сумі по 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 26 грудня 2019 року.

СУДДЯ: