Постанова

від 26.12.2019 по справі 925/886/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2019 р. Справа№ 925/886/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецпідрозділ Кажан"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 18.09.2019 (повне рішення складено 27.09.2019)

у справі №925/886/19 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного підприємства "Спецпідрозділ Кажан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суботів"

про стягнення 79839,69 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Приватне підприємство "Спецпідрозділ Кажан" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суботів" про стягнення 79839,69 грн., з яких: 15750,52 грн. інфляційних втрат, 4712,02 грн.3% річних, 56277,12 грн. пені та 3150,00 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №1/10/17 від 09.10.2017 та договору №15/08/18 від 15 08.2018 про надання послуг з охорони майна замовника.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/8100/19 позовні вимоги задоволено частково: за рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 15750,52 грн. інфляційних втрат, 4712,05 грн. 3% річних, 492,16 грн. судового збору.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 6052,73 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання щодо оплати за надані позивачем охоронні послуги, у зв`язку з чим нарахування інфляційних та відсотків річних є обґрунтованим.

Щодо відмови у позові, суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем грошового зобов`язання виникло хоч і на підставі договору, проте після закінчення його дії, тобто оскільки договори припинено до закінчення строку протягом якого відповідач зобов`язаний був сплатити свою заборгованість у позивача відсутні підстави для застосування господарських санкцій у вигляді нарахування штрафу та пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Спецпідрозділ Кажан" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, позивач зазначає, що дія зобов`язання не обмежується строком дії договору, а для припинення зобов`язання визначено самостійні підстави, не тотожні підставам припинення договору; підставою цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності (зокрема, у вигляді неустойки чи то штрафних санкцій) є порушення зобов`язання, яким визнається його невиконання або неналежне виконання; строк нарахування господарських штрафних санкцій (спеціальна норма ч. 6 ст. 232 ГК України) пов`язаний із моментом, коли мало бути виконане зобов`язання, а не із часом дії договору як підстави виникнення такого зобов`язання.

Крім того, позивачем, 21.11.2019 та 28.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду до матеріалів справи, в якості практики застосування судами положень законодавства щодо стягнення неустойки, долучено постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №912/2159/19.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її вимог, вважає її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що оскільки прострочка в розрахунках виникла вже після припинення дії договорів, то вона не може продовжувати притягнення позивачем відповідача до таких видів майнової відповідальності як штраф та пеня, що є договірними величинами і підлягають застосуванню тільки в період їх дії.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Спецпідрозділ Кажан на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2019 у справі № 925/886/19; ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.02.2019 у справі №925/1240/18, яке залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 та Поставою Верховного Суду від 04.09.2019, повністю задоволені позовні вимоги Приватного підприємства "Спецпідрозділ Кажан" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суботів" 315000,00 грн. заборгованості та 4725,00 грн витрат на сплату судового збору. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Суботів" до Приватного підприємства "Спецпідрозділ Кажан" про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 1312494,40 грн - відмовлено повністю.

Вказаним рішенням були встановлені такі обставини:

На виконання, укладених між Приватним підприємством "Спецпідрозділ Кажан" (надалі, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суботів" (надалі, замовник), договорів про надання охоронних послуг №1/10/17 від 09.10.2017 (далі - договір №1/10/17) та №15/08/18 від 15.08.2018 (далі - договір №15/08/18), виконавець надає охоронні послуги, а саме: приймає під охорону майно замовника, яке належить йому на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах (надалі - об`єкт), про що вказано в дислокації постів (Додаток №1 до даних договорів). Сторони погодили, що вартість послуг за договором №1/10/17 складає 110000 грн, за договором №15/08/18 - 120000 грн.

У встановлені договорами строки замовник не висував жодних зауважень до кількості, якості і термінів наданих послуг. До серпня 2018 року послуги оплачені замовником у повному обсязі. Замовником частково оплачені послуги за серпень 2018 року в розмірі 10000,00 грн.

Заборгованість відповідача за надані послуги за серпень, вересень, жовтень 2018 року за договорами №1/10/17 та №15/08/18 становить 315000,00 грн, зокрема:

за договором №1/10/17 - 45000 грн за серпень 2018 року, 45000 грн за вересень 2018 року, 15000 грн за жовтень 2018 року, всього - 105000 грн.

за договором №15/08/18 - 50000 грн за серпень 2018 року, 120000 грн за вересень 2018 року, 40000 грн за жовтень 2018 року, всього - 210000 грн.

Згідно з пунктами 4.1 і 4.2 договорів вартість послуг за звітний місяць складає суму вартості кількості задіяних та замовлених письмово замовником постів у даному звітному місяці, згідно з протоколом погодження ціни, що є невід`ємною частиною даного договору. Оплата замовником вартості послуг здійснюється щомісячно сплачується до 25 числа місяця, що слідує за звітним

Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг (пункт 4.3 договорів).

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання замовником, які передбачені пунктом 4.2 договорів, виконавець має право нарахувати замовнику штраф у розмірі 0,5% від загальної вартості послуг, наданих у поточному місяці. Штраф нараховується замовнику при взаєморозрахунках у наступному місяці, крім штрафу замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення (пункт 4.4 договорів).

У разі прострочення виконання грошового зобов`язання замовником, які передбачені пунктом 4.2 договорів, крім штрафу, який передбачений у пункті 4.4 договорів, замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення (пункт 4.5 договорів).

У Розділі 10 договору №1/10/17 та №15/08/18 визначено порядок розгляду суперечок та умови розірвання договору. В односторонньому порядку договір може бути розірваний при невиконанні однією із сторін умов договору. Сторона-ініціатор розірвання договору інформує у письмовій формі про це іншу сторону не менш ніж за 10 днів (пункт 10.4 договорів).

Відповідно до пункту 10.2 договору №1/10/17, він набуває чинності з 09.10.2017 і діє один рік до 09.10.2018, а договору №15/08/18 - він набуває чинності з 15.08.208 та діє один рік до 31.12.2018. Після закінчення терміну дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію на умовах даного договору.

01.10.2018 Приватне підприємство "Спецпідрозділ Кажан" направило замовнику листи про припинення договору №1/10/17 з 09.10.2018, у зв`язку із закінченням строку на який він був укладений та про розірвання договору №15/08/18 в односторонньому порядку з 15.10.2018. Замовник не заперечив проти припинення договірних відносин з позивачем. Про припинення надання послуг свідчить також той факт, що позивачем в рахунках на оплату вартості послуг з охорони за жовтень 2018 року враховано відповідну кількість днів за договором №1/10/17 - 9 днів жовтня, за договором №15/08/18 - 15 днів жовтня.

Згідно з наданими позивачем доказами (поштовими квитанціями та описами вкладення до поштових відправлень) рахунки на оплату послуг за серпень-жовтень 2018 року та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг за цей період були направлені відповідачу 01.10.2018 та 23.10.2018.

На виконання рішення Господарського суду від суду від 25.02.2019 у справі №925/1240/18 судом 23.07.2019 було видано наказ про його примусове виконання. Рішення Господарського суду від 25.02.2019 у справі №925/1240/18 виконано відповідачем, що підтверджується копією платіжного доручення №2430 від 12.08.2019.

У зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Суботів" сплатило заборгованість за надані охоронні послуги з порушенням строку, який передбачений умовами договору, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 4712,05 грн. штрафу, пені у розмірі 56277,12 грн. за період з 26.11.2018 до 26.05.2019, інфляційні втрати у розмірі 15750,52 грн. за грудень 2018 року - травень 2019 року та три відсотки річних у сумі 4712,05 грн. за період з 26.11.2018 до 26.05.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 610-612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Припинення зобов`язань урегульовано у Главі 50 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що зазначена у рішенні сума заборгованості за надані послуги з охорони у розмірі 315000,00 грн сплачена боржником 12.08.2019, що визнається усіма учасниками справи.

Водночас, прийняття судом рішення у справі не припинило зобов`язань відповідача щодо сплати заборгованості, його зобов`язання припинилося лише зі сплатою цієї суми відповідачем, тобто 12.08.2019.

Відтак, відповідачем несвоєчасно (з порушенням умов) виконано свої зобов`язання за договорами.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частина 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Згідно з положеннями частини 1 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання (стаття 235 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 236 цього Кодексу у господарських договорах сторони можуть передбачати використання такого виду оперативно-господарських санкцій, як одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною.

Як зазначено вище, згідно з умовами укладених договорів, за прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг встановлено право виконавця нарахувати замовнику штраф та пеню у визначених договором розмірах, а також встановлено право на розірвання договору однією із сторін договору та визначено порядок такого припинення договірних взаємовідносин (у разі неналежного виконання однією із сторін умов договору).

Судом також встановлено, що підтвердженням виконавцем факту надання послуг є акт наданих послуг (приймання-передачі виконаних робіт), який виконавець зобов`язаний надати замовнику не пізніше третього числа місяця наступного за звітним. Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акту наданих послуг до 25 числа місяця, що слідує за звітним. Акти наданих послуг за обома договорами за жовтень 2018 року були направлені відповідачу 01.10.2018, а Акти за серпень, вересень 2018 року - 23.10.2018. А згідно з пропозицією позивача, яка була прийнята відповідачем, строк дії договорів припинився з 09.10.2018 для договору №01/10/17 та з 15.10.2018 для договору №15/08/18.

Відповідно до частин другої і третьої статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань. Водночас, врахувавши те, що договори припинено до закінчення строку протягом якого відповідач зобов`язаний був сплатити свою заборгованість у позивача відсутні підстави для застосування господарських санкцій у вигляді нарахування штрафу та пені. На підтвердження того, що прострочення оплати за надані позивачем послуги охорони обчислюється позивачем також тільки з 26.11.2018 свідчить також той факт, що період нарахування пені та інших сум вказаний позивачем саме з цієї дати з 26.11.2018 (з дня наступного, що слідує за звітним, тобто тільки з часу направлення позивачем актів і рахунків). Оскільки порушення грошового зобов`язання виникло хоч і на підставі договору, проте після закінчення його дії, то для відповідача можуть наставати лише ті правові наслідки, які встановлені законом, зокрема стягнення з нього інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Правовий висновок щодо застосування статей 549, 611, 625, 653 Цивільного кодексу України (з аналогічних правовідносин) викладений у Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 16.10.2018 за результатами розгляду справи №910/19094/17.

З огляду на встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 56277,12 грн. та 4712,05 грн. штрафу є необґрунтованою, тому не підлягає до задоволення.

Посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі №912/2159/19, не приймається до уваги, оскільки в силу положень частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних та відсотків річних колегія суддів зазначає таке.

Позивачем з суми заборгованості 315000,00 грн за період грудень 2018 року - січень-травень 2019 року нараховані відповідачу суму інфляційних втрат у розмірі 15750,52 грн. та 4712,05 грн. - 3% річних за період з 26.11.2018 до 26.05.2019.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відтак, інфляційні втрати в сумі 15750,52 грн. та 4712,05 грн. - 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з такого.

У статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі задоволення позову судові витрати (у тому числі і судовий збір), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До заяви про відшкодування судових витрат, яка подана до суду 18.09.2018 адвокатом відповідача додано договір про надання правової допомоги, Акт приймання-передачі наданих послуг від 31 вересня 2019 року, рахунок-фактура №09.19-100 від 17.09.2019, копія платіжного дорученням №9 від 17.09.2019.

Згідно з договором про надання правової допомоги №1903-28 від 28.03.2019, який укладений між адвокатським об`єднанням "ОМП" та Товариством з обмежено відповідальністю "Суботів" адвокатське об`єднання зобов`язався надати замовнику правову допомогу на умовах цього договору.

На підтвердження надання правничих послуг адвокатом відповідача надано Акт приймання-передачі наданих послуг від 31 вересня 2019 року на суму 23625,00 грн, рахунок-фактура №09.19-100 від 17.09.2019 на загальну суму 39375,00 грн (надання правової допомоги 23625,00 грн + аванс за представництво у суді 15750,00 грн), копія платіжного дорученням №9 від 17.09.2019 про сплату коштів за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №1903-28 від 28.03.2019 на суму 39375,00 грн.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до відшкодування з відповідача підлягає сплачена позивачем за подання позову сума судового збору у розмірі 492,16 грн. Водночас, витрати на правову допомогу, які поніс відповідач також підлягають до часткового відшкодування з позивача відповідачу у розмірі 6052,73 грн. (виходячи із суми 23625,00 грн., яка підтверджена Актом приймання-передачі наданих послуг від 31 вересня 2019 року).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині інфляційних у сумі 15750,52 грн. та 3% річних у сумі 4712,05 грн., які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача. Водночас в решті позову обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2019 у справі №925/886/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Спецпідрозділ Кажан" на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2019 у справі №925/886/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.09.2019 у справі №925/886/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/886/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 26.12.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська