Постанова

від 27.12.2019 по справі 910/8655/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2019 р. Справа№ 910/8655/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Вент-Заводи

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 (повний текст рішення складено 23.09.2019)

у справі № 910/8655/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Заводи"

про стягнення 56.245,29 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/8655/19 від 23.09.2019 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вент-Заводи" на користь Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" 6284 (шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн 39 коп 7 % штрафу, 17955 (сімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 40 коп 20 % штрафу, 10324 (десять тисяч триста двадцять чотири) грн 35 коп 0,1 % пені, 19230 (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять) грн 23 коп відсотків за користування чужими коштами, а також 1837 (одну тисячу вісімсот тридцять сім) грн 29 коп витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач не виконав робіт, обумовлених укладеним між сторонами договором, а тому заявлені до стягнення суми підлягають стягненню у розмірі, визначеному на підставі перерахунку місцевого суду.

Не погодившись із прийнятим рішенням, скаржник подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/8655/19 від 23.09.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що позивач безпідставно в односторонньому порядку відмовився від виконання укладеного між сторонами договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 поновлено позивачу пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Вент-Заводи на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі № 910/8655/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

22.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 18.10.2018 позивач як замовник та відповідач як підрядник уклали договір №126р (далі разом із додатковою угодою від 29.12.2018 № 1 - договір), за яким відповідач прийняв на себе зобов`язання розробити проектну (проектно-кошторисну) документацію "Реконструкція з улаштуванням системи аспірації будівлі рефрижераторного складу металевого ДП "ХМТП" (м. Херсон, просп. Ушакова, 4)" за завданням замовника (додаток № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною) та відповідно до чинного законодавства України, а замовник зобов`язався прийняти своєчасно та якісно виконані роботи та провести за них оплату.

Відповідно до пункту 1.2 договору строк виконання робіт становить 110 календарних днів з дати передачі замовником підряднику завдання на проектування та інших вихідних даних за актом, необхідних для складання проектно-кошторисної документації. Зазначені вихідні дані повинні бути в обов`язковому порядку затребувані підрядником письмово.

Згідно з пунктом 1.5 договору приймання та оцінка проектної (проектно-кошторисної) документації здійснюється згідно з вимогами нормативних документів на проведення даного виду робіт, чинних норм та правил проектування ДБН А.2.2-2-96, ДБН А.2.2-3-2014.

Відповідно до пункту 1.7 договору роботи за ним вважаються неякісно виконаними у разі відсутності позитивного висновку державної експертизи.

Загальна вартість робіт та договору визначається на підставі кошторису (додаток № 2 до договору) і становить 89.777,00 грн, у т.ч. ПДВ - 14.962,83 грн. (пункт 3.1 договору).

Сторони погодили, що після закінчення виконання робіт у строки, обумовлені даним договором, виконавець направляє замовнику по два екземпляри актів виконаних робіт, а також результати виконаної роботи (пункт 4.1 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2019 включно, а в частині гарантійних зобов`язань та взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами таких зобов`язань за даним договором.

Позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату в розмірі 30 %, сплативши 26.933,10 грн на рахунок відповідача, що підтверджується копіями платіжних доручень від 28.11.2018 № 8690, від 29.11.2018 № 8715, від 30.11.2018 № 8746, від 03.12.2018 № 8762, від 04.12.2018 № 8779, від 05.12.2018 № 8796, від 06.12.2018 № 8820, від 07.12.2018 № 8896.

Відповідно до акта від 22.10.2018 позивач передав, а відповідач отримав вихідні дані для розробки проектної документації.

Листом від 01.02.2019 № 02-02/30 позивач повідомив відповідача про те, що строк виконання робіт спливає 08.02.2019.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 07.02.2019 № 01/02 повідомив, що проектна документація виготовлена та подана на проходження державної експертизи, але у зв`язку із затримкою відповідач не встигає вчасно здати роботи.

Оскільки відповідач результати робіт так і не передав, позивач звертався до останнього з претензіями від 26.02.2019 № 18-08/3/70, від 29.03.2019 № 02-02/103 та від 13.05.2019 № 18-08/13/181.

16.05.2019 відповідач направив лист № 09/05 щодо необхідності проставити відмітки замовника на деяких документах для передачі документів в архів для отримання експертного звіту.

У відповідь на зазначений лист позивач листом від 21.05.2019 № 02-02/173 повернув акт надання послуг від 16.05.2019 № 176 та рахунок на оплату від 16.11.2018 № 1037 на суму 89.777,00 грн. без підписання, оскільки надана проектна документація не відповідає вимогам договору та завданню внаслідок відсутності позитивного висновку державної експертизи та інших зауважень. Крім того, у наданому рахунку не враховано суми сплаченої позивачем попередньої оплати. Також позивач повідомив про розірвання договору з 22.05.2019.

Відповідач, у свою чергу, повернув сплачену позивачем попередню оплату в розмірі 26.933,10 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 05.06.2019 № 4105.

Колегія суддів відзначає, що вказаними діями відповідач фактично визнав правомірність вимог позивача, факт невчасного (неякісного) виконання робіт та припинення дії договору 22.05.2019.

Спір у даній справі виник внаслідок неякісного та несвоєчасного виконання відповідачем робіт за договором, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача 21.681,15 грн. відсотків за користування чужими коштами, 10.324,35 грн. пені, 6.284,39 грн. 7 % штрафу та 17.955,40 грн. 20 % штрафу.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Частинами 1, 2 статті 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 4 статті 849 ЦК України передбачено безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріали справи, внаслідок несвоєчасного та неякісного виконання відповідачем робіт позивач листом від 21.05.2019 № 02-02/173 повідомив про розірвання договору з 22.05.2019, а відповідач 05.06.2019 повернув позивачу сплачену ним попередню оплату в розмірі 26.933,10 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частинами 2, 3 вказаної вище статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що в разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з пунктом 5.6 договору в разі порушення термінів виконання робіт з вини підрядника замовник має право стягнути з підрядника пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення, а у випадку затримки виконання робіт понад 30 днів - має право додатково стягнути штраф у розмірі 7 % від вартості невиконаних робіт.

За неякісне виконання робіт за даним договором замовник має право стягнути з підрядника штраф у розмірі 20 % вартості неякісно виконаних робіт (пункт 5.7 договору).

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених штрафів у розмірі 7% та 20 %, враховуючи пункти 1.2, 1.7 договору, місцевий суд дійшов правильного висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме в розмірі 6284,39 грн. та 17955,40 грн. відповідно.

Щодо нарахування позивачем пені в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення до дати повернення відповідачем попередньої оплати, місцевий суд, з огляду на положення частини 2 статті 231 ГК України, дійшов вірного висновку також задовольнити дану вимогу в заявленому позивачем розмірі - 10.324,35 грн.

Відповідно до пункту 5.5 договору за користування підрядником коштами, перерахованими замовником в якості попередньої оплати, останній має право нарахувати 0,7 % у день від суми проведеної попередньої оплати від дня, коли роботи повинні бути виконані до дня фактичного виконання робіт або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з частиною 2 статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Як зазначив позивач та слідує із його листа відповідачу, укладений між сторонами договір припинив свою дію 22.05.2019, у зв`язку з чим підстави для нарахування договірної санкції у вигляді плати за користування коштами після припинення дії договору відсутні.

Здійснивши перерахунок даної санкції до дати закінчення дії договору, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення відповідної вимоги частково в розмірі 19.230,23 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вент- Заводи на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8655/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8655/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/8655/19.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8655/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова