Постанова

від 27.12.2019 по справі 905/940/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2019 р. Справа № 905/940/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Шутенко І.А.

розглянувши апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» , м. Маріуполь, (вх.№3199 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у справі №905/940/19 (суддя Ніколаєва Л.В., ухвалене в м.Харків об 11:15год., повний текст судового рішення складено - 30.08.2019р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» , Донецька область, м. Маріуполь,

до відповідача: Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» , Донецька область, м. Маріуполь,

про стягнення 20000грн,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Маріупольська автобаза» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» про стягнення 20000грн попередньої оплати за договором про надання правової допомоги від 30.11.2018 №268.

В обґрунтування позовних позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги від 30.11.2018 №268.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у справі №905/940/19 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» ; стягнуто з Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» 20000,00грн попередньої оплати та 1921,00грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 901-903, 1000, 1002-1003 Цивільного кодексу України, мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог. Зокрема, за результатами дослідження доказів наданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено факт надання послуг на виконання умов укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р., що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Адвокатське об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та 08.10.2019, звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2019 у справі №905/940/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також стягнути з ТОВ «Маріупольська автобаза» на користь відповідача витрати, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи у розмірі 11500грн. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішенням Господарського суду Донецької області від 22.08.2019 у справі №905/940/19.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції було залишено поза увагою особливості надання саме правової допомоги на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність« та її певні відмінності від дещо схожих за змістом договорів надання послуг, що на думку апелянта призвело до того, господарський суд першої інстанції не з`ясував порядок звернення за правовою допомогою та порядок її отримання.

Апелянт також наголошує, що факт надання правової допомоги позивачу було доведено належними та допустимими доказами, зокрема: надання консультацій за телефоном - роздруківкою телефонних розмов позивача з призначеними наказом відповідальними працівниками відповідача; підготовка документів - копіями цих документів, доказами виготовлення їх відповідачем, доказами надання їх позивачу засобами електронної пошти.

При цьому, як зазначає апелянт, після передачі проектів документів, створених відповідачем на замовлення позивача, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, відповідач не несе відповідальності за їх подальший стан, тобто у разі коли позивач не надав відповідачу пряме завдання про надіслання до певного адресату створених ним документів, проекти таких документів передавались позивачу для використання на власний розсуд.

За наведених обставин, апелянт вважає, що рішення господарського суду першої інстанції має бути скасовано як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019р. у даній справі апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у справі №905/940/19 залишено без руху з підстав відсутності доказів в обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення йому ухвали для виправлення недоліків апеляційної скарги.

29.10.2019р. скаржником на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2019р. у даній справі надано докази на підтвердження пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме копію поштового конверта та перший аркуш копії оскаржуваного рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2019 у справі №905/940/19 та вирішено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 25.11.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу; встановлено учасникам справи строк до 25.11.2019 для подання заяв і клопотань.

26.11.2019р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№11164), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» , рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у справі №905/940/19 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2019р. розпочато розгляд апеляційної скарги Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» на рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у справі №905/940/19 розпочати з 17.12.2019р. без повідомлення учасників справи, зважаючи на положення частини 10 статті 270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в зазначеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріупольська автобаза» (надалі - клієнт) та Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» (надалі - виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №268 (надалі - договір т.1 а.с.8-9), відповідно до умов якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання представляти інтереси і права клієнта згідно умов цього договору (розділ 1 договору).

У пункті 2.1 договору встановлені права та обов`язки клієнта, зокрема, своєчасно забезпечувати виконавця документами і матеріалами, а також інформацією, необхідною для надання правової допомоги за цим договором; погоджувати з виконавцем час і терміни виконання робіт, і своєчасно проводити оплату згідно умов цього договору; нести витрати, пов`язані зі службовими поїздками (відрядженнями) та тимчасовим проживанням для здійснення представництва клієнта за межами міста Маріуполя.

Пунктом 2.2 договору визначено права та обов`язки виконавця: отримувати консультації та роз`яснення з усіх питань від клієнта, що необхідні для надання правової допомоги; готувати заяви, клопотання, скарги, заперечення та інші правові документи у суд та правоохоронні органи; у разі потреби захищати та представляти інтереси клієнта в суді, правоохоронних та інших державних органах; на свій розсуд збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у кримінальних справах і справах про адміністративне правопорушення.

Оплата за надання правової допомоги здійснюється клієнтом в розмірі 10 000 (десять) грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ММКА засл. юриста України Г.А. Конишева не пізніше 15 числа кожного місяця; терміни оплати встановлюються протягом трьох днів з моменту отримання рахунку на оплату за надання правової допомоги; розмір оплати правової допомоги може бути змінений у разі внесення змін до тарифів щодо надання правової допомоги згідно рішення Президії ММКА. (пункти 3.1.-3.3 договору)

Договір набуває чинності з 01.12.2018р. і діє до 31.12.2019р. У разі дострокового розірвання договору сторона-ініціатор зобов`язана повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше 30 днів шляхом письмового повідомлення (пункти 4.1.-4.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2018р. виконавцем було виставлено клієнту рахунок №12 на оплату послуг з надання правової допомоги за грудень 2018р. по договору № 268 від 30.11.2018р. на суму 10000,00грн. (т.1 а.с.10)

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 17.12.2018р. №579 підтверджується сплата клієнтом 10000,00 грн. згідно договору №268 від 30.11.2018 за надання правової допомоги (т.1 а.с.11).

04.01.2019р. виконавцем було виставлено клієнту рахунок № 1 на оплату послуг з надання правової допомоги за січень 2019р. по договору № 268 від 30.11.2018р. на суму 10000,00грн. (т.1 а.с.12).

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 28.01.2019р. №61 підтверджується сплата клієнтом 10000,00 грн. згідно договору №268 від 30.11.2018р. (т.1 а.с.13).

Як зазначає в позовній заяві позивач, відповідачем не було виконано своїх зобов`язань за договором та не вчинено жодних дій, спрямованих на надання правової допомоги позивачу, у зв`язку із чим, 05.02.2019р. позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення № 93/01 про розірвання договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р. з 01.02.2019р. (т.1 а.с.14)

Крім того, 17.04.2019р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію вих. № 36/01 про повернення попередньої оплати у розмірі 20000,00грн. (т.1 а.с.15).

Факт отримання вказаної претензії відповідачем підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №8754100984931 (т.1 а.с.16).

15.05.2019р. відповідачем було надано відповідь на вказану претензію вих. №120/1 (т.1 а.с.80-82), згідно з якою претензія позивача визнана не була.

У зв`язку із вказаними обставинами, 27.05.2019р. ТОВ «Маріупольська автобаза» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» про стягнення 20000грн попередньої оплати за договором про надання правової допомоги від 30.11.2018 №268 (т.1 а.с.3-29).

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.133-137).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія зазначає наступне.

Спірні правовідносини сторін виникли з виконання договору про надання правової допомоги від 30.11.2018р. №268 та регулюються умовами цього договору, нормами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як було зазначено вище, між сторонами було укладено договір про надання правової допомоги від 30.11.2018р. №268 який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, та регулюється зокрема приписами статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України закріплено обов`язок замовника оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Судова колегія зазначає, що укладений між сторонами договір не містить чітко визначеного переліку послуг, що надаються за даним договором, а також порядку приймання - передачі послуг, зокрема, шляхом підписання актів приймання - передачі послуг.

Отже, складення актів приймання - передачі послуг не є обов`язковим з огляду на умови договору, а доведення відповідних обставин здійснюється за допомогою інших доказів відповідно до приписів статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, предметом доказування у даній справі є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору.

Згідно з приписами статті 76 цього ж Кодексу, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 79 вказаного Кодексу, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності.

Як було зазначено вище, на підставі виставлених відповідачем рахунків № 12 від 03.12.2018р., № 1 від 04.01.2019р. позивачем було здійснено оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 20000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 579 від 17.12.2018р., № 61 від 28.01.2019р. та не заперечується відповідачем.

Проте, як зазначає позивач, відповідні послуги з надання правової допомоги надані не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення попередньої оплати.

Разом з тим, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач наголошує на наданні позивачу наступної правової допомоги:

-складання заперечення на акт ГУ ДФС у Донецькій області, ознайомлення з матеріалами адміністративного провадження № К/9901/33142/18;

-складання заяв до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для отримання рішень, складання скарги (заяви) на податкове повідомлення - рішення від 19.12.2018р. № 0292764605 до ДФС України;

-складання повідомлення до ГУ ДФС у Донецькій області;

-ознайомлення з документами та досудова підготовка адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення (рішення) від 19.12.2018р.;

-консультування з питань земельного податку для підприємств зони АТО, у т.ч. аналіз законодавчих актів України та судової практики за аналогічними питаннями;

консультування щодо подання до адміністративного суду позову майнового характеру;

-інші телефонні та усні консультації.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано до суду наступні докази:

-наказ № 22 від 03.12.2018р. «Про доручення виконання договору» , згідно з яким доручено виконання договору № 268 від 30.11.2018р. про надання правової допомоги ТОВ «Маріупольська автобаза» адвокатам Конишеву Г.А. та Вейдер Т.М. (т.1 а.с.49);

-роздруківки переговорів адвоката Конишева Г.А. з директором ТОВ «Маріупольська автобаза» Танабаш І. ОСОБА_1 . та адвоката Вейдер Т.М. з головним бухгалтером ТОВ «Маріупольська автобаза» за період з 03.12.2018р. по 28.01.2019р. (т.1 а.с.50-52);

- роздруківки відомостей Word-файлів з ПК адвоката Вейдер Т.М.: «За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру» з датою створення та датою зміни файлу 19.12.2018р., «Антитерористична операція на сході України» з датою створення та датою зміни файлу 21.12.2018р. (т.1 а.с.53-54);

- скрін-копії поштового сервісу Gmail, які використовували адвокати, про надіслання позивачу засобами електронної пошти документів «Акт - перевірки_Авт…» , «ДФС1.doc» , «ДФС2. doc» (т.1 а.с.55-56);

- податкові повідомлення - рішення від 19.12.2018р. № 292744605, від 19.12.2018р. № 029276460 з додатками (т.1 а.с.57-61);

- лист ГУ ДФС у Донецькій області «Щодо розгляду заперечень» вх.№ 38 від 26.12.2018р. (т.1 а.с.62-66);

- заперечення на акт № 1109/05-99-46-05/05-583/05419123 від 14.11.2018р. до ГУ ДФС у Донецькій області (т.1 а.с.67-69);

-скаргу (заяву) на податкове повідомлення - рішення (рішення) до ДФС України (т.1 а.с.74-77);

- лист від 03.01.2019р. на адресу ГУ ДФС у Донецькій області про повідомлення щодо направлення скарги на адресу ДФС України на податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Донецькій області від 19.12.2018р. № 292744605, № 029276460 (т.1 а.с.78);

- заяву до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про видачу копію постанови Верховного Суду за касаційною скаргою ТОВ «Маріупольська автобаза» у справі № 805/3840/16-а за позовом ТОВ «Маріупольська автобаза» до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень (т.1 а.с.70);

- постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018р. у справі № 805/3840/16-а, роздруковану з ЄДРСР (т.1а.с.71-73).

Колегія суддів, дослідивши надані відповідачем докази, у їх сукупності, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що роздруківки переговорів адвоката Конишева Г.А. з директором ТОВ «Маріупольська автобаза» Танабаш І. ОСОБА_1 . та адвоката Вейдер Т.М. з головним бухгалтером ТОВ «Маріупольська автобаза» за період з 03.12.2018р. по 28.01.2019р. не є належними та допустимими доказами, оскільки з них неможливо встановити предмет та зміст цих переговорів, зокрема, що такі розмови стосувалися саме надання послуг згідно договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р.

Як і не належними доказами у даній справі роздруківки відомостей Word-файлів з ПК адвоката Вейдер Т.М.: «За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру» з датою створення та датою зміни файлу 19.12.2018р., «Антитерористична операція на сході України» з датою створення та датою зміни файлу 21.12.2018р., оскільки з цих роздруківок не вбачається, що такі Word-файли створювались з метою розроблення документів саме для позивача на виконання договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р.

Скрін-копії поштового сервісу Gmail, які використовували адвокати, про надіслання позивачу засобами електронної пошти документів «Акт - перевірки_Авт…» , «ДФС1.doc» , «ДФС2.doc» також не приймаються судом до уваги, оскільки, із скрін - копій неможливо встановити зміст відправлених документів та дату їх виготовлення, вказані скрін-копії не містять повної дати відправлення документів, та зі змісту цих скрін-копій вбачається, що вирішення між сторонами певних питань мало місце 03.01.2018р., тобто до укладення договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р.

Заперечення на акт № 1109/05-99-46-05/05-583/05419123 від 14.11.2018р. до ГУ ДФС у Донецькій області; скарга (заява) на податкове повідомлення - рішення (рішення) до ДФС України; лист від 03.01.2019р. до ГУ ДФС у Донецькій області про повідомлення щодо направлення скарги на адресу ДФС України на податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС України в Донецькій області від 19.12.2018р. № 292744605, № 029276460; заява до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про видачу копію постанови Верховного Суду за касаційною скаргою ТОВ «Маріупольська автобаза» у справі № 805/3840/16-а за позовом ТОВ «Маріупольська автобаза» до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень також не можуть підтверджувати надання відповідачем послуг за договором про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р., оскільки встановити період їх складання відповідачем є неможливим, вказані документи не містять жодних відміток про їх одержання позивачем, чи відповідними органами.

При цьому, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018р. у справі № 805/3840/16-а, яка надана відповідачем, роздрукована з ЄДРСР, а не отримана у відповідному суді на підставі вищевказаної заяви.

Крім того, судова колегія зазначає, що наявність у відповідача податкових повідомлень - рішень від 19.12.2018р. № 292744605, від 19.12.2018р. № 029276460 з додатками; листа ГУ ДФС у Донецькій області «Щодо розгляду заперечень» вх.№ 38 від 26.12.2018р., фірмового бланку позивача свідчить про вчинення позивачем дій в порядку 2.1 договору щодо забезпечення відповідача документами і матеріалами, а також інформацією для надання правової допомоги, що і не заперечується самим позивачем, та жодним чином не свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на надання відповідачем такої допомоги позивачу, після їх отримання.

Окрім того, видача відповідачем наказу № 22 від 03.12.2018р. «Про доручення виконання договору» , згідно з яким доручено виконання договору № 268 від 30.11.2018р. про надання правової допомоги ТОВ «Маріупольська автобаза» адвокатам Конишеву Г.А. та Вейдер Т.М. також не підтверджує виконання відповідачем договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р. в подальшому.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами у розмінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, факту надання послуг на виконання умов договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором (частина 2 статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).

Як було зазначено вище, пунктами 4.1-4.2 договору визначено, що договір набуває чинності з 01.12.2018р. і діє до 31.12.2019р. У разі дострокового розірвання договору сторона-ініціатор зобов`язана повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше 30 днів шляхом письмового повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було повідомлено відповідача про розірвання договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р. з 01.02.2019р. шляхом надіслання відповідного повідомлення № 93/01 від 05.02.2019р.

При цьому, відповідач надав згоду на розірвання договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р., але з 01.03.2019р., про що останній посилається у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Донецької області від 24.06.2019р.

Отже, враховуючи, що між сторонами фактично досягнуто згоди про розірвання договору про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р., але існує розбіжність щодо дати його розірвання, приймаючи до уваги умови пункту 4.2 розділу 4 договору щодо права на дострокове розірвання договору на вимогу однієї із сторін та щодо повідомлення іншої сторони про такий намір не пізніше 30 днів, а також дату повідомлення позивача про розірвання договору - 05.02.2019р., договір про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р. є розірваним з 07.03.2019р.

Частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що у разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, цивільним законодавством не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать обставини справи, відповідач не повернув позивачу грошові кошти як у семиденний строк після отримання претензії вих. № 36/01 від 17.04.2019р. (до 25.04.2019р.), так і в подальшому.

Враховуючи вищевикладене, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт сплати позивачем попередньої оплати за договором про надання правової допомоги №268 від 30.11.2018р. та ненадання відповідачем відповідних послуг на виконання цього договору, а також приймаючи до уваги обставини розірвання договору з 07.03.2019р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі 20000,00грн.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у справі №905/940/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Маріупольська міська колегія адвокатів заслуженого юриста України Г.А. Конишева» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2019р. у справі №905/940/19 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2019р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Т.Д. Геза

Суддя І.А. Шутенко