Рішення

від 18.12.2019 по справі 903/670/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2019 р. Справа № 903/670/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: адвоката Нечипорук І.С.,

представника відповідача: адвоката Карпука А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Західтренд»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ахмедова Ігоря Анатолійовича

про стягнення 502 797 грн. 25 коп.,

встановив: позивач - ПП «Західтренд» звернувся до суду з позовом про стягнення з ФОП Ахмедова Ігоря Анатолійовича 502 797 грн. 25 коп., з яких: 419000грн. безпідставно отримані кошти, 23 082,25 грн. - проценти річних та 60 715грн. - інфляційні втрати. Також просить стягнути 7541 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті внутрішнього фінансового моніторингу директором позивача було виявлено, що, починаючи з березня 2017 року по січень 2018 року, з рахунка позивача на рахунок ФОП Ахмедова І.А. було частинами перераховано грошові кошти в розмірі 419000грн. без належної правової підстави, оскільки жодний договір між позивачем та відповідачем не укладався.

Ухвалою суду від 30.08.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

15.10.2019р. відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №01-57/11358/19), в якому проти позову заперечив. Просив суд відмовити повністю в задоволенні позову та стягнути з позивача 20000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві відповідач зазначив, що в грудні 2015 року між ФОП Ахмедовим І.А. (Виконавець) та ПП Західтренд (Замовник) було досягнуто домовленостей про надання послуг технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів Замовника, які включали в себе зокрема сервісне обслуговування, поточний ремонт, фарбування та брендування автотранспортних засобів ПП Західтренд .

14 грудня 2015 року відповідачем було виставлено замовнику рахунок на загальну суму 472 500грн., що було пропозицією укласти з позивачем договір про надання послуг.

Факт прийняття даної пропозиції позивачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір на запропонованих умовах, а саме: оплата виставленого рахунку, що свідчить про виникнення між сторонами правовідносин з надання послуг.

У період з 14.12.2015 р. по 29.01.2018 р. позивачем здійснювалася регулярна оплата наданих відповідачем послуг в загальному розмірі 452 500грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, відповідач звертає увагу суду, що виставлені рахунки, в яких містяться істотні умови договору про надання послуг - оферта, яку ПП "Західтренд" акцептовано шляхом вчинення дій: періодичної оплати (на протязі грудня 2015 - січня 2018 за надання послуг, а отже, між ПП Західтренд та підприємцем Ахмедовим І.А. укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом обміну документами.

Відповідач вказує, що у зв`язку із спливом терміну зберігання зазначених документів, вони були знищені та вважає, що поданих документів достатньо для підтвердження факту існування господарських відносин між сторонами.

Крім того, грошові кошти, які сплачувалися позивачем, були відображені у податковій звітності, про що свідчать податкові декларації платника єдиного податку за 2015, 2016, 2017 роки. Позивач був зобов`язаний відобразити дані кошти у своїй податковій звітності, зокрема в податкових деклараціях з податку на прибуток та звітності 1ДФ за відповідні періоди.

Відповідач вважає, що оскільки господарським зобов`язанням, що склалося між сторонами, не визначено будь-яких грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, а інфляційні втрати і 3% річних можуть бути стягненні виключно у випадку наявності грошового зобов`язання, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

Ухвалою суду від 15.10.2019р. продовжено строк підготовчого провадження до 28.11.2019р. та відкладено підготовче судове засідання на 12.11.2019р.

21.10.2019р. представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. №01-57/11708/19), в якій не погоджується з доводами відповідача, зазначеними у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому він зазначає, що відповідачем ніби то виставлено рахунок 14.12.2015 за надання послуг на суму 472 500,00 грн. При цьому відповідач не зазначає протягом якого строку ним мали надаватись послуги, в якому обсязі, щодо якого об`єкту та вартість кожної окремої послуги, пов`язаної із технічним обслуговуванням та/чи ремонтом транспортних засобів. Не зазначено також чи надавались позивачем замовлення на надання відповідних послуг у певні періоди та щодо якого обсягу робіт. ПП "Західтренд" з 28.05.2014 по 27.01.2018 було власником автомобіля марки Renauit модель Dokker, 2014 року випуску. Жодні інші транспортні засоби у власності та/чи користування підприємства не перебували. Станом на 29.01.2018 у власності позивача взагалі не було транспортних засобів, однак, відповідач ніби то надав послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля на суму 40000грн. (платіжне доручення №1093 від 29.01.2018).

Позивач вказує, що відповідач подав суду копії своїх річних декларацій платника єдиного податку, в яких, як він стверджує, відображені операції з надання послуг позивачу, зокрема й за 2017 рік. Зважаючи на приписи ст. 44 ПК України, відповідач повинен був забезпечити зберігання актів виконаних робіт (наданих послуг), як первинних документів, які використовуються для складання податкової звітності, протягом 3-х років з дня подання такої звітності.

Також, позивач не погодився із розміром попереднього розрахунку суми витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 12.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "25" листопада 2019р.

Ухвалою суду від 25.11.2019р. повідомлено сторони про відкладення розгляду справи по суті на 18.12.2019р.

17.12.2019р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до справи доказів на підтвердження понесених ПП "Західтренд" витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 18.12.2019р. представник відповідача заявив усне клопотання про про приєднання доказів, а саме копій податкової звітності відповідача.

Заслухавши усне клопотання, суд дійшов висновку про залишення клопотання без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч.ч.2, 8 ст.80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч.2 ст.207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на те, що клопотання про долучення доказів представника відповідача заявлено з порушенням вимог ст.80 ГПК України та без визнаних судом поважних причин неподання таких доказів у підготовчому провадженні, суд залишає таке клопотання без розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю та стягнути судові витрати по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив в позові відмовити.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

За результатами внутрішньо фінансового моніторингу директором ПП "Західтренд" було виявлено, що в період з 03.03.2017 по 29.01.2018 з рахунка позивача на рахунок ФОП Ахмедова Ігоря Анатолійовича було частинами перераховано грошові кошти в розмірі 419 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за вказаний період.

Як вбачається зі змісту вказаних платіжних доручень, призначення платежу - за послуги згідно з рахунком №б/н від 14.12.15р. без ПДВ. Лише в платіжному дорученні №1093 від 29.01.2018 на суму 40000грн. в призначенні платежу зазначено: за послуги згідно з рахунком №б/н від 14.12.17р. без ПДВ.

Позивач зазначає, що між ПП "Західтренд" та ФОП Ахмедовим І.А. не укладався договір про надання послуг, у позивача відсутня будь-яка первинна документація, зокрема, рахунок ФОП Ахмедова І. А. №б/н від 14.12.2015 та рахунок ФОП Ахмедова І. А. №б/н від 14.12.2017, які вказані у платіжних дорученнях. Також відсутні акти виконаних робіт (наданих послуг), які повинні були б підписуватись по фату виконаних робіт між сторонами. А тому, позивач стверджує, що відповідач жодних послуг позивачу не надавав.

30.08.2018 з метою досудового врегулювання спору, ПП Західтренд надіслало рекомендованим листом з трек-номером 4560500119888 на юридичну адресу відповідача претензію №1 від 29.08.2018 про необхідність повернути на рахунок позивача кошти, безпідставно перераховані останнім у розмірі 419 000грн.

Однак, претензія повернулася на адресу позивача без вручення адресату, з відміткою Укрпошти "причина повернення: за закінчення терміну зберігання".

19.10.2018 позивач повторно надіслав на юридичну адресу відповідача рекомендованим листом з трек-номером 4302605610545 вимогу від 18.10.2018, в якій вимагав перерахувати на рахунок ПП Західтренд суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 419 000 грн., та нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Дана вимога також повернулася на адресу позивача без вручення із відміткою: За закінченням встановленого строку зберігання .

Позивач вважає, що кошти, отримані та збережені відповідачем, набуті останнім без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно із ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Водночас, відповідач доводить, що у грудні 2015р. між ФОП Ахмедовим І.А. (Виконавець) та ПП Західтренд (Замовник) було досягнуто домовленостей про надання послуг технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів Замовника, які включали в себе зокрема сервісне обслуговування, поточний ремонт, фарбування та брендування автотранспортних засобів ПП Західтренд , а тому 14 грудня 2015 року відповідачем було виставлено Замовнику рахунок на загальну суму 472 500грн., що фактично є пропозицією укласти з позивачем договір про надання послуг. У період з 14.12.2015 р. по 29.01.2018 р. позивачем здійснювалася регулярна оплата наданих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідач звертає увагу суду, що між сторонами укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб шляхом обміну документами.

За приписами ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Норми ст. 638 ЦК України наголошують на тому, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідач стверджує, що 14.12.2015 ним було виставлено рахунок позивачу на суму 472 500,00 грн. При цьому відповідач не зазначає протягом якого строку мали надаватись послуги, в якому обсязі, щодо якого об`єкту та вартість кожної окремої послуги, пов`язаної із технічним обслуговуванням та/чи ремонтом транспортних засобів. Не зазначено також чи надавались позивачем замовлення на надання відповідних послуг у певні періоди та щодо якого обсягу робіт.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, суб`єкт господарювання зобов`язаний мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідачем не надано суду жодних первинних документів - рахунків від 14.12.2015р., 14.12.2017р. та актів виконаних робіт, які мали б укладатись між сторонами по факту виконаних робіт.

Водночас відповідач стверджує, що зазначені рахунки та акти виконаних робіт були знищені за терміном зберігання. Проте відповідачем не надано суду доказів знищення первинної бухгалтерської документації, акту знищення.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. та 6.6. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерська та інша звітність підлягають обов`язковій передачі до архіву.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерська та Інша звітність до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерській службі у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.

Окрім того, відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2015 визначено список типових документів, які створюються на підприємстві, із зазначенням строків їх зберігання та додаткових приміток до статей, які коментують і уточнюють строки зберігання документів.

Відповідач подав суду копії річних декларацій платника єдиного податку за 2015-2017 роки, з яких не вбачається проведення господарських операцій з надання послуг позивачу . Також, відповідно до приписів ст. 44 ПК України, відповідач повинен був забезпечити зберігання актів виконаних робіт (наданих послуг), як первинних документів, які використовуються для складання податкової звітності, протягом 3-х років з дня подання такої звітності.

Крім того, з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному веб-порталі, серед видів економічної діяльності відповідача зазначено код КВЕД 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); Код КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

З огляду на той факт, що в призначеннях платежів в платіжних дорученнях було зазначено: за послуги та, зважаючи на види економічної діяльності відповідача, можна припустити, що мались на увазі послуги з обслуговування та ремонту автомобіля.

Позивач вказує, що з 28.05.2014 по 27.01.2018 у власності останнього перебував автомобіль марки Renauit модель Dokker, 2014 року випуску, технічне обслуговування та ремонт якого здійснювалось в офіційному сервісному центрі Рено Україна , про що надав відповідні платіжні доручення. Доказів надання послуг з обслуговування та ремонту автомобіля позивача марки Renauit модель Dokker, відповідачем також не надано.

Отже, відповідач, стверджуючи, що ним надавалися послуги позивачу, не надав жодного первинного документу (рахунків, актів виконаних робіт, надання послуг) на підтвердження договірних відносин з надання послуг між сторонами.

На день розгляду спору сума безпідставно отриманих коштів у розмірі 419000грн. відповідачем позивачу не повернута, а тому на підставі ст.1212 ЦК України позовні вимоги цій частині є підставними та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із неповерненням коштів, за користування коштами відповідачу нараховано 60715грн. інфляційних втрат за період з березня 2017р. по липень 2019р. та 23082,25грн. три відсотки річних за період з 03.03.2017р. по 23.08.2019р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Оскільки відповідач не довів факту надання позивачу послуг на суму 419000грн., позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Доводи та заперечення відповідача є такими, що не спростовують позовних вимог, зворотнього відповідачем не доведено та доказів не надано.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 15500грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат позивачем надано суду: копії договору про надання правничої допомоги та здійснення представництва від 10.09.2019р., акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги і представництва) від 17.12.2019р. на суму 15500грн., ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 11.10.2019р., розрахункової квитанції від 17.12.2019р. про оплату за надання правничої допомоги і здійснення представництва на суму 15500грн., довідка-розрахунок кількості часу, затраченого адвокатом на правничу допомогу та здійснення представництва по даній справі на суму 15500грн.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником відповідача не надано заперечення щодо розміру заявлених витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 7541 грн. 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 126, 129, 202, ст.ст. 233, 236-240 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ахмедова Ігоря Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Західтренд» (45605, Волинська обл., Луцький район, село Боратин, вул.Зелена, буд.9-А, код ЄДРПОУ 38474694) 502 797 грн. 25 коп . (з яких: 419000грн. безпідставно отриманих коштів, 23 082,25 грн. - 3% річних та 60 715грн. - інфляційних втрат), а також 7541 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору та 15500грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.12.2019р.

Суддя О. Г. Слободян