Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/10407/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2019Справа № 910/10407/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСЛАЙН"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліберо"

2) Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ"

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша універсальна біржа "Україна"

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 3 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1

ОСОБА_1

третя особа 4 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1

ОСОБА_2

про визнання недійсними результатів відкритих торгів та договору

за участю представників:

від позивача: Куштим О.М.

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: Кібець Р.Р.

від третьої особи 3: не з`явився

від третьої особи 4: Твердохліб І.Ю

вільний слухач: Голубок А.В

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСЛАЙН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліберо" та Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" в якому просить суд:

Визнати недійсними результати електронних торгів (аукціону) з продажу права вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015, оформлені протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-06-15-000072-b від 05.07.2018.

Визнати недійсним договір № 2 від 31.07.2018 про відступлення прав вимоги між АТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" та ТОВ "Фінансова компанія "Ліберо" за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-06-15-000072- b від 05.07.2018.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що при проведенні електронних торгів (аукціону) з продажу права вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015 були порушені вимоги законодавства щодо процедури підготовки, порядку проведення та оформлення кінцевих результатів відкритих електронних торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) неплатоспроможних банків.

Разом з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСЛАЙН" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10407/18, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 06.09.2018 та залучено до участі у справі третіх осіб 1,2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша універсальна біржа "Україна", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

30.08.2018 через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення на позов, в яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що електронні торги з прав вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015 відбулись у відповідності до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №388 від 24.03.22016 та Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) неплатоспроможних банків, та будь-які підстави для їх скасування відсутні. Окрім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що позивачем не наведено належних та допустимих доказів порушення прав та законних інтересів позивача в результаті ведення спірного аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015.

31.08.2018 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення на позов, в яких Публічне акціонерне товариство "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" проти позову заперечує, зазначає про необґрунтованість та безпідставність заявлених позивачем вимог, в підтвердження чого посилається на те, що терміни дії звітів, що визначені у законодавстві не застосовуються до оцінки активів неплатоспроможних банків; відсутність порушень при визначенні початкової ціни лот; відсутність порушеного права позивача.

03.09.2018 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/10407/18 та відзив на позов. У відзиві на позов відповідач-1 проти позову заперечив, зазначаючи про безпідставність доводів позивача про порушення вимог законодавства при проведенні аукціону, відсутності порушеного права позивача.

У підготовчому засіданні 06.09.2018 судом відкладено розгляд справи №910/10407/18 на 27.09.2018. Позивачу, відповідачу 2 та третій особі 1 направлено ухвалу про виклик в підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 27.09.2018 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10407/18 на 30 днів та відкладено розгляд справи на 09.10.2018. Відповідачу 2 направлено ухвалу про виклик в судове засідання 09.10.2018, третій особі 1 - ухвалу про повідомлення про судове засідання.

27.09.2018 до суду звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із клопотаннями про залучення останніх до участі у справі № 910/10407/18 як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 залучено до участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1.

У судовому засіданні 09.10.2018 судом відкладено розгляд клопотання відповідача-1 про зупинення розгляду справи, відкладено підготовче засідання на 16.10.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Третім особам 1, 4 направлено ухвали про повідомлення про судове засідання.

10.10.2018 через канцелярію суду від відповідача-1 надішли пояснення по справі.

У судовому засіданні 16.10.2018 за результатом розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліберо" про зупинення провадження у справі судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання відповідача-1 та зупинення провадження у справі №910/10407/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/12453/18.

23.10.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку із тим, що ухвалою Окружного адміністративного суду України закрито провадження у справі №826/12453/18.

Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду України від 07.08.2019 закрито провадження у справі №826/12453/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преслайн" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Банк народний капітал" про визнання протиправним та скасування рішення № 1386 від 06.06.2018.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень відомості щодо оскарження ухвали від 07.08.2019 в справі №826/12453/18 відсутні, таким чином станом на 04.11.2019 ухвала Окружного адміністративного суду України від 07.08.2019 набрала законної сили.

Оскільки, справу №826/12453/18 вирішено, ухвала у даній справі набрала законної сили, а тому обставини, які зумовили необхідність зупинення провадження у справі №910/10407/18, усунуті, Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.11.2019 поновив провадження у справі №910/10407/18 та призначив підготовче засідання на 03.12.2019.

11.12.2019 через канцелярію суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСЛАЙН" підтримала та просила суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 03.12.2019 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/10407/19 до судового розгляду по суті на 17.12.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представники відповідачів 1-2 у судове засідання 17.12.2019 не з`явилися.

Представники третіх осіб 1,3 у судове засідання 17.12.2019 також не з`явилися.

Про розгляд справи відповідачі та треті особи 1,3 були належним чином повідомлені, ухвалою суду від 03.12.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи 4 позовні вимоги підтримав частково, надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 17.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, третіх осіб 2, 4, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Правління Національного банку України від 19 січня 2017 року №34-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19 січня 2017 року № 159 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "НК БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 січня 2017 року до 19 лютого 2017 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Андронову Олегу Борисовичу на один місяць з 20 січня 2017 року до 19 лютого 2017 року включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 13 лютого 2017 року № 507 відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" з 20 лютого 2017 року до 19 березня 2017 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 07 березня 2017 року № 127-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09 березня 2017 року №903 "Про початок процедури ліквідації АТ "НК БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" з 09 березня 2017 року до 08 березня 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "НК БАНК", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52 1 , 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову Олегу Борисовичу строком на два роки з 09 березня 2017 року до 08 березня 2019 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.06.2018 №1386 "Про затвердження умов продажу активу ПАТ "Банк народний капітал" затверджено умови продажу права вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015, заборгованість за кредитом (станом на 01.04.2018) - 1862402,67 грн, оціночна вартість (станом на 01.04.2017) - 1088914,06 грн, початкова ціна реалізації 1862402,67 грн, шляхом продажу на відкритих електронних торгах (аукціоні).

На аукціон під лотом № F15GL27284 було виставлено право вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015 укладеним з юридичною особою(3-кімнатна квартира - АДРЕСА_1 , 2-кімнатна квартира - АДРЕСА_2 ). Датою проведення перших відкритих торгів (аукціону) визначено 05.07,.2018; початкова ціна реалізації лоту - 1862402,67 грн.

05.07.2018 відбулися електронні торги з реалізації лоту № F15GL27284 (право вимоги за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2017), початкова вартість лоту була 1862402,67 грн, кількість учасників 2, переможцем яких визнано ТОВ "Фінансова компанія "Ліберо" за ціною продажу лоту 1100000,00 грн.

Результати електронних торгів, оформлені протоколом електронних торгів №UA-EA-2018-06-15-000072-b від 05.07.2018.

31.07.2018 між ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "НК БАНК" Андронов Олег Борисович та ТОВ "Фінансова компанія "Ліберо", відповідно до результатів торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2018-06-15-000072-b від 05.07.2018, було укладено договір №2 про відступлення прав вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що при проведенні електронних торгів (аукціону) щодо продажу права вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015 були порушені правила проведення торгів, а саме: початкова ціна лоту була визначена не вірно, оскільки у відповідності до п. 12 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №388 від 24.03.2016 початкова вартість лоту за №Q83485b14130 мала бути визначена станом на 01.06.2018, оскільки рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.06.2018 №1386 "Про затвердження умов продажу активу ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" приймалося 06.06.2018; підготовка та проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації прав вимоги ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015 з використанням звіту про оцінку майна (активів), який втратив чинність, порушує вимоги припису п. 12 ст. VII Положення № 388 від 24.03.2016.

Позивач вважає, що його власний інтерес полягає в тому, щоб право вимоги за договором № 2 від 31.07.2018 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 53/15- К від 01.12.2015 між ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" та ТОВ "Фінансова компанія "Ліберо" з забезпеченням, укладеного на підставі спірного Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2018-15-000072-b від 05.07.2018 повернулося до ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ". Позивач зазначає, що в подальшому цей актив повинен бути проданий за вищою ціною у відповідності до законодавства України, оскільки від цього залежить в майбутньому можливість законної реалізації прав на отримання коштів позивачем у порядку, встановленому законодавством України від реалізації активів неплатоспроможного банку ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ"

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

У відповідності до п.п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 6. ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду (ч. 7 ст. 51 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується, у тому числі визначення принципів та критеріїв черговості продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, які застосовуються при формуванні як планів продажу активів (майна) на рівні банків, що ліквідуються, так і пропозицій з продажу окремих активів / пулів активів, регулюються Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 березня 2016 року за № 388 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 5 лютого 2018 року № 372), надалі - Положення.

Відповідно до п. 1 розділу VI Положення на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; майно банку у вигляді цілісного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; права вимоги. Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.

У відповідності до ч.2. ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ", після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Наведений припис частини другої статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить визначення того, яку вартість майна банку слід вважати "найвищою".

Пунктом 3 розділу VI Положення визначено, що початкова ціна активів (майна) банку, що ліквідується, не повинна бути нижчою за оціночну вартість, визначену незалежним суб`єктом оціночної діяльності на дату формування ліквідаційної маси, або на останню дату оцінки активів (майна).

Пунктом 12 розділу VIІ Положення передбачено, що реалізація активів (майна), умови продажу яких затверджуються виконавчою дирекцією Фонду вперше або були затверджені до набрання чинності цим Положенням, але активи (майно) не були виставлені на продаж, за рішенням виконавчої дирекції Фонду в тому числі може здійснюватися у такому порядку:

початкова ціна активів (майна) встановлюється на рівні вартості відповідних активів, що відображається на балансових та на позабалансових рахунках (для прав вимоги за кредитними договорами - на рівні заборгованості за такими договорами (заборгованість за основним боргом, нарахованими відсотками, а також сума заборгованості, що обліковується на рахунках клієнтів банку)) станом на перше число місяця, у якому затверджено відповідну пропозицію, але не нижче оціночної вартості таких активів, визначеної незалежними суб`єктами оціночної діяльності;

активи (майно), які не були продані на відкритих торгах (аукціоні), банк повторно виставляє на продаж із зменшенням їх ціни реалізації, встановленої для проведення попередніх відкритих торгів (аукціону), на 10 відсотків від початкової ціни, але сумарно не більше ніж на 80 відсотків від початкової ціни;

повторні відкриті торги (аукціон) проводяться не пізніше 10 робочих днів після дати завершення попередніх відкритих торгів (аукціону), які визнані такими, що не відбулися;

у разі якщо після зниження початкової ціни активів (майна) на 80 відсотків відкриті торги (аукціон) не відбудуться, такі активи (майно) можуть підлягати продажу у складі пулів активів (майна), сформованих за цією ознакою у порядку, встановленому Фондом.

У пункті 1 розділу ІІ Положення визначено, що малий комітет з управління активами (далі - МКУА) - комітет, створений на базі діючої організаційної структури банку, що ліквідується, однією із функцій якого є надання необхідної інформації щодо активів (майна) такого банку для прийняття рішень стосовно їх продажу

Згідно із п. 1 розділу IV Положення, МКУА подає план продажу активів (майна) уповноваженому структурному підрозділу Фонду перед затвердженням Фондом. Разом з планом продажу активів (майна) МКУА подає перелік активів (майна) банку, що не підлягають продажу. МКУА також формує та затверджує протоколом пропозицію щодо кожного активу (майна), лота або пулу відповідно до плану продажу активів (майна) банку. Пропозиції формуються відповідно до планів продажу активів (майна), затверджуються протоколом МКУА та передаються до Фонду. МКУА подає уповноваженому структурному підрозділу Фонду пропозиції щодо кожного активу (майна), лота або пулу активів (майна), а уповноважений структурний підрозділ формує висновки щодо кожного активу (майна), лота або пулу.

Отже, малий комітет з управління активами затверджує протоколом пропозицію щодо кожного активу (майна), лота або пулу відповідно до плану продажу активів (майна) банку.

Протоколом засідання малого комітету з управління активами ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" № 10 від 20.04.2018 затверджено пропозицію від 19.04.2018 щодо порядку реалізації активів банку - права вимоги за Кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015, які підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), за початковою ціною реалізації (за пропозицією МКУА) у розмірі 1 088 914,06 грн, що дорівнює оціночній вартості активу станом на 01.04.2017.

Протоколом засідання малого комітету з управління активами ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" № 14 від 25.05.2018 затверджено доповнення до протоколу МКУА № 10 від 20.04.2018.

Листом вих. №18-16/108 від 20.04.2018 Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" погоджено реалізацію активів (майна) банку.

За результатами розгляду листа Уповноваженої особи Фонду, Протоколу МКУА № 10 від 20.04.2018 (з урахуванням змін, внесених Протоколом МКУА № 14 від 25.05.2018), рішенням комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів №1386 від 06.06.2018 визначено активи ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), в тому числі права вимоги за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015.

Отже, протоколом засідання малого комітету з управління активами ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" № 10 від 20.04.2018 затверджено пропозицію від 19.04.2018 щодо порядку реалізації активів банку - права вимоги за Кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015, які підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), за початковою ціною реалізації (за пропозицією МКУА) у розмірі 1 088 914,06 грн, що дорівнює оціночній вартості активу станом на 01.04.2017, що відповідає п. 12 розділу VII Положення з урахуванням обмежень, встановлених п. 3 розділу VI Положення.

У відповідності до п.8 ч.2 ст. 4, п.14 ч.5 ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку визначає порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.

З огляду на наведені положення Закону, реалізовуючи повноваження щодо визначення порядку порядок та способи реалізації майна банку, рішенням комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 06.06.2018 № 1386 визначено, що права вимоги за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015 підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), з початковою реалізації - 1 862 402,67 грн., яка дорівнює розміру заборгованості за кредитом на 01.04.2018 (на перше число місяця, у якому її затверджено протоколом МКУА № 10 від 20.04.2018), що відповідає приписам п. 12 розділу VII Положення.

Висновки позивача про те, що початкова вартість лоту з продажу права вимоги за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015 мала бути визначена станом на 01.06.2018, оскільки рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.06.2018 №1386 "Про затвердження умов продажу активу ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" приймалося 06.06.2018, здійснені на помилковому розумінні норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються та спростовуються наведеними вище обставинами.

Наведені вище приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у сукупності з нормами п.3розділу VI, п.12 розділу VIІ Положення не зобов`язував Фонд встановлювати початкову ціну прав вимоги за кредитним договором саме на рівні заборгованості за кредитним договором станом на затвердження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб умов продажу активу ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ", а не на рівні оціночної вартості активів.

Більш того, приписи пункту 12 розділу VIІ Положення визначають не обов`язковість, а лише можливість встановлення Фондом початкової ціни активів (майна) на рівні, зокрема, заборгованості за кредитними договорами, а обрання як критерію початкової ціни оціночної вартості майнових прав за кредитним договором станом на перше число місяця, у якому затверджено пропозицію щодо порядку реалізації активів банку, не суперечила наведеним законодавчим приписам.

З приводу посилань позивача на те, що підготовка та проведення електронних торгів (аукціону) з реалізації прав вимоги ПАТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015 з використанням звіту про оцінку майна (активів), який втратив чинність, порушує вимоги припису п. 12 ст. VII Положення № 388 від 24.03.2016, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1,2 ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Згідно із ч.3 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб`єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна Фонд має право залучати суб`єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.

Відповідно до ст.12 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

За змістом Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 за № 1440, термін (строк) дії звіту не в усіх випадках має зазначатися оцінювачем у звіті про оцінку майна, а лише у разі потреби відповідно до вимог законодавства. Також, у випадках, коли термін (строк) дії звіту безпосередньо не зазначається оцінювачем у звіті про оцінку майна, такий термін (строк) приймається відповідно до вимог законодавства, а у разі їх відсутності - на розсуд користувача даного звіту.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенням щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, не встановлено терміну (строку) дії звіту про оцінку майна (активів) банку, а тому заперечення позивача щодо використання звіту суб`єкта оціночної діяльності ПП "Вітал профі" за № 07-04/2017/К2 про оцінку частини активів АТ "НК БАНК", суд вважає необґрунтованими.

Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності порушення під час проведення електронних торгів (аукціону) з продажу права вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015 приписів частини 2 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо реалізації майна банку за найвищою вартістю та Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду №388 від 24.03.22016, зокрема пункту 12 розділу VIІ Положення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивач про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) з продажу права вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-06-15-000072-b від 05.07.2018, у зв`язку із чим відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору № 2 від 31.07.2018 про відступлення прав вимоги, укладеним між АТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" та ТОВ "Фінансова компанія "Ліберо" за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-06-15-000072-b від 05.07.2018.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Оскільки судом визнано необґрунтованими та відмовлено у задоволенні вимоги про визнання недійсним електронного аукціону № UA-EA-2018-06-15-000072-b від 05.07.2018, у суду відсутні підстави для застосування норм статей 203 і 215 Цивільного кодексу України та визнання з посиланням на них недійсним укладеного за результатами вказаних торгів договору № 2 від 31.07.2018 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним договору № 2 від 31.07.2018 про відступлення прав вимоги.

Досліджуючи заперечення відповідачів та третьої особа-2 щодо відсутності порушеного права позивача внаслідок проведеного аукціону та укладення договору відступлення прав вимоги, з огляду на принцип здійснення судочинства, який презумує необхідність наявності порушених прав та інтересів суб`єкта звернення, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідачів.

Сам по собі факт того, що позивач є кредитором банку та посилання на імовірний проваджу активу банку за вищою ціною, не призводить до порушення прав позивача.

З приводу посилань третіх осіб 3,4 на наявність порушень Закону України "Про іпотеку" внаслідок проведення електронного аукціону та укладення договору № 2 від 31.07.2018 про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015, то суд зазначає, що відповідні обставини не входять у предмет доказування у справі, не можуть досліджуватись при вирішення спору між сторонами по суті заявлених вимог з підстав, вкладених у позовній заяві та можуть бути досліджені в окремому позовному провадженні.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, судом враховано висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи наведене, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСЛАЙН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліберо" та Публічного акціонерного товариства "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" про визнання недійсними результатів електронних торгів (аукціону) з продажу права вимоги за кредитним договором №53/15-К від 01.12.2015, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-06-15-000072-b від 05.07.2018 та визнання недійсним договору № 2 від 31.07.2018 про відступлення прав вимоги між АТ "БАНК НАРОДНИЙ КАПІТАЛ" та ТОВ "Фінансова компанія "Ліберо" за кредитним договором № 53/15-К від 01.12.2015.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.12.2019.

Суддя О.В. Гулевець