Рішення

від 26.12.2019 по справі 915/1972/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року Справа № 915/1972/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря Сулейманової С.М.

учасники справи до судового засідання не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д; ідент.код 14360570; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50);

адреса представника позивача: Савіхіна А.М., 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50.

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІННЕР ТРЕЙД ; 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 16, ЄДРПОУ 38313087.

про стягнення заборгованності за договором банківського обслуговування б/н від 31.08.2012 у загальному розмірі 99602,06 грн, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2019 АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 20.08.2019р. (вх.№14284/19), в якій просить суд стягнути з ТОВ ВІННЕР ТРЕЙД заборгованість за договором банківського обслуговування б/н від 30.08.2012, укладеним між АТКБ «Приватбанк» та ТОВ ВІННЕР ТРЕЙД , у загальному розмірі 99602,06 грн, з яких: 28280,00 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 65434,06 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 5888,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також невиконання відповідачем рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 у справі № 915/308/15 щодо стягнення на користь банку суми заборгованості.

Ухвалою суду від 13.09.2019 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2019 об 11 год. 00 хв.

Проте судове засідання по справі № 915/1972/19, призначене на 15.10.2019 об 11:30, не відбулось у зв`язку зі знаходженням судді Ткаченка О.В. у відпустці, про що учасникам справи направлено повідомлення.

Ухвалою суду від 04.10.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні 07 листопада 2019 року о 10:30.

Проте судове засідання по справі № 915/1972/19, призначене на 07.11.2019 о 10:30, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка О.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 08.11.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні 05 грудня 2019 року об 11:00.

Проте судове засідання по справі № 915/1972/19, призначене на 05.12.2019 об 11:00, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка О.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 10.12.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні 26 грудня 2019 року об 11:00.

У відповідності до наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення ухвала суду від 10.12.2019 була отримана позивачем 17.12.2019.

Ухвали суду були направлені відповідачу на зареєстровану адресу місцезнаходження, проте повернулись до суду з поштовими відмітками за закінченням терміну зберігання та не значиться .

З огляду на викладене суд вжив всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача щодо часу та місця розгляду справи.

Відповідач наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, вимоги та доводи позивача не спростував.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене, керуючись приписами частини 2 статті 178 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд встановив.

30 серпня 2012 року ТОВ ВІННЕР ТРЕЙД звернулось до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" із заявою про відкриття банківського поточного рахунку, за умовами якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 20).

Згідно витягу зі статуту Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» , банк був створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю під назвою Комерційний банк «Приватбанк» , в подальшому банк було реорганізовано шляхом зміни організаційно-правової форми у закрите акціонерне товариство, в подальшому змінено тип банку з закритого на публічне акціонерне товариство, в подальшому тип банку змінено з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» . Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а.с.18, 19).

У відповідності до вказаної заяви від 30.08.2012 відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 30.08.2012 (далі - Договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови).

Згідно з пунктом 3.18.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинного на момент укладення договору банківського обслуговування б/н від 30.08.2012) визначала, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Відповідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 3.18.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.18.1.3. кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому "Умов та правил надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", клієнт зобов`язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов`язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі-далі "Угода") (п. 3.18.1.8 Умов).

Відповідно до п.3.18.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Пунктом 3.18.4 Умов передбачений порядок розрахунків.

За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п.3.18.4.1 Умов).

Порядок розрахунків відсотків визначений наступним чином:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню» ), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1 Умов).

- при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п.3.18.4.1.2 Умов).

- у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановленні іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань (п.3.18.4.1.3 Умов). Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.18.4.1.4 Умов).

Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.(п. 3.18.4.4 Умов))

При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п.3.18.5.1 Умов).

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п.п.3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане клієнтом (п.3.18.5.4 Умов).

Відповідно до довідки позивача №08.7.0.0.0/190820064758 від 20.08.2019 про розмір встановлених кредитних лімітів (а.с. 31) ТОВ ВІННЕР ТРЕЙД 21.06.2013 встановлено кредитний ліміт у сумі 12000,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_1 .

На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 30.08.2013 публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" надавалися ТОВ ВІННЕР ТРЕЙД кредитні кошти у межах встановленого ліміту у сумі 12000,00 грн, які використовувалися Клієнтом, що підтверджується банківською випискою з рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 34-35).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2015 у справі № 915/308/15 було встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними кредитними правовідносинами у сумі 26794,34 грн., з яких: 12000,00 грн. - борг за кредитом, 8234,55 грн. - проценти за користування кредитом за період з 01.09.13 р. по 06.02.15 р., 4512,19 грн. - пеня за період з 17.05.13 р. по 06.02.15 р., 2047,60 грн. - комісія за користування кредитом за період з 02.09.13 р. по 01.02.15 р та присуджено до стягнення з ТОВ ВІННЕР ТРЕЙД (код 38313087) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк заборгованість в сумі 26794,34 грн., з яких: 12000,00 грн. - борг за кредитом, 8234,55 грн. - проценти за користування кредитом, 4512,19 грн. - пеня, 2047,60 грн. - комісія за користування кредитом та 1827,00 грн. - судового збору.

У відповідності до позовної заяви позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором банківського обслуговування, у зв`язку з чим станом на 07.08.2019 за відповідачем утворилась заборгованість в загальній сумі 126396,00 грн у тому числі:

- заборгованість за кредитом - 12 000,00 грн,

- заборгованість за відсотками - 36 514,55 грн,

- заборгованість по комісії 7935,60 грн,

- пеня - 69946,25 грн.

При цьому позивач просить врахувати факт невиконання вищевказаного судового рішення та стягнути з відповідача суми, які були нараховані згідно умов кредитного договору, але не були предметом розгляду у господарській справі № 915/308/15. За таких обставин позивачем заявлено до стягнення 99602,06 грн, з яких: 28280,00 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 65434,06 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 5888,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Встановивши обставини справи, дослідивши докази, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 10/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи, що позивач звертався до Господарського суду Миколаївської області з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором від 30.08.2012 р. в сумі 26794,34 грн., з яких: 12000,00 грн. - борг за кредитом, 8234,55 грн. - проценти за користування кредитом за період з 01.09.13 р. по 06.02.15 р., 4512,19 грн. - пеня за період з 17.05.13 р. по 06.02.15 р., 2047,60 грн. - комісія за користування кредитом за період з 02.09.13 р. по 01.02.15 р. в рамках провадження у справі № 915/308/15, суд доходить до висновку, що право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, комісії та пені припинилося, а банк має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів, комісії та неустойки.

Крім того господарський суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк» ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини п.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 30.08.2012 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, комісію, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.08.2012, посилається на Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» як невід`ємну частину спірного договору.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву від 30.08.2012 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати комісії, процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 175/4576/14-ц.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30.08.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (09.09.2019), тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, за відсутності доказів підтвердження приєднання відповідача саме до наданих суду Умов та правил банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату комісії, відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Наданий позивачем Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» , який містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.08.2012 шляхом підписання заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів погодження між сторонами у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 28280,00 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 65434,06 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 5888,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, - слід відмовити.

У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2019.

Суддя О.В. Ткаченко