Рішення

від 16.12.2019 по справі 916/2285/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2285/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: Добров Р.М. (на підставі довіреності);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1);

до відповідача: Громадської організації „Суворовська правозахисна організація „Допомога» (65069, м. Одеса, вул. Ростовська, 6)

про стягнення 184229,18 грн. та виселення

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 08.08.2019 року позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною вх. ГСОО №2338/19 до відповідача - Громадської організації „Суворовська правозахисна організація „Допомога» , в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 161774,14 грн., з яких: 109844,95 грн. - заборгованість з орендної плати, 8824,99 грн. - пеня, 43104,20 грн. - неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди та виселити відповідача з нежитлових приміщень першого поверху №503, загальною площею 117,46 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 6, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 4347,61 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди №111/07 від 29.12.2016р. в частині повної та своєчасно сплати орендної плати, а також не повернення орендованого приміщення після припинення дії договору. Враховуючи обставини не звільнення відповідачем орендованого приміщення, позивачем, на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, також заявлено вимогу про стягнення неустойки.

Ухвалою суду від 13.08.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2285/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 06.09.2019 року.

У судовому засіданні від 06.09.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст.183 Господарського процесуального кодексу України, на 07.10.2019 року.

Ухвалою суду від 07.10.2019 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням позивача, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів. Водночас, ухвалою суду підготовче засідання було відкладено, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 21.10.2019 року.

У судовому засіданні від 21.10.2019 року представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог вх. ГСОО №21619/19г, в якій позивач зазначив про часткове погашення відповідачем основної заборгованості у розмірі 30 000 грн., що стало підставою для перерахування сум заборгованості відповідача та у зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 184229,18 грн., з яких: 79844,95 грн. - заборгованість з орендної плати, 8824,99 грн. - пеня, 95559,24 грн. - неустойка за прострочення повернення об`єкта оренди та виселити відповідача з нежитлових приміщень першого поверху №503, загальною площею 117,46 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 6, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Враховуючи, що вищевказану заяву, позивачем подано в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, суд здійснює подальший розгляд позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в редакції заяви позивача від 21.10 . 2019 вх. ГСОО №21619/19.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року, позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.

В подальшому, ухвалою суду від 04.11.2019 року, в порядку ст.176 Господарського процесуального кодексу України, продовжено здійснення розгляду справи №916/2285/19 та призначено підготовче засідання на 18.11.2019 року.

Ухвалою суду від 18.11.2019р. підготовче провадження у даній справі, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, було закрито та призначено розгляд справи по суті на 25.11.2019 року. Крім того, даною ухвалою суду також було попередньо визначено дату наступного судового засідання для розгляду справи по суті на 16.12.2019 року.

У судовому засіданні від 25.11.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 16.12.2019 року.

У судовому засіданні від 16.12.2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач - ГО „Суворовська правозахисна організація „Допомога» про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого судом, у судові засідання не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «Вибули» Адресат відсутній За закінченням терміну зберігання та ін., а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ГО „Суворовська правозахисна організація „Допомога» у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 16.12.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 26.12.2019р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом, 29.12.2016р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та ГО „Суворовська правозахисна організація „Допомога» (надалі - орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення № 111/07 (а.с.12-14 з оборотом), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №503, загальною площею 117,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 6.

У відповідності до п. 1.3 договору, термін дії договору оренди: з 29.12.2016р. до 29.10.2019р.

Відповідно до п.2.1 договору, орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995р. зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради.

За орендоване приміщення орендар зобов`язався сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 4197,60 грн. (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.2. договору).

Згідно п. 2.3 договору, до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями.

Положеннями п. 2.4 договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

За умовами п. 2.5 договору, розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендарем плати своєчасно та в повному обсязі.

У відповідності до п. 4.1 договору, вказані у п. 1.1 приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для розміщення громадської організації.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Разом з тим, як стверджує позивач, починаючи з вересня 2017 року по лютий 2019 року, відповідач не сплачував орендну плату належним чином, у зв`язку з чим за ГО „Суворовська правозахисна організація „Допомога» рахується заборгованість за період з 01.09.2017р. по 19.02.2019р., з урахуванням здійсненої 15.07.2019 року проплати у розмірі 30000,00 грн.

Водночас, враховуючи несплату відповідачем орендних платежів понад три місяці поспіль Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу відповідача було направлено повідомлення від 29.01.2019р. за №01-13/377 (а.с.19), в якому зазначено про відмову від договору оренди, необхідність сплати заборгованості з орендної плати та повернення орендованого майна у 15-ти денний строк з моменту отримання відповідного повідомлення.

Як свідчать матеріали справи, а саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.20), надіслане позивачем повідомлення №01-13/377 було отримано адресатом 04.02.2019р.

Так, п.5.3 договору сторонами погоджено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Зазначені умови договору узгоджується з положеннями чинного законодавства, оскільки згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору є одним з правових наслідків порушення зобов`язання.

За загальним правилом, встановленим у ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Право орендодавця на односторонню відмову від зобов`язання внаслідок не внесення орендарем плати за користування річчю протягом трьох місяців поспіль закріплено в ст. 782 Цивідьного кодексу України.

Разом з тим, чинним законодавством не передбачено можливості автоматичного припинення дії договору внаслідок невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд. Частина 2 статті 782 Цивільного кодексу України, передбачає, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи, що факт несплати відповідачем орендної плати протягом часу, що перевищує встановлений законодавством трьохмісячний термін, встановлено судом та відповідачем в порядку ст.ст. 74, 76 Господарського кодексу України не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вчинення позивачем дій, направлених на відмову від договору.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відмову від договору було отримано, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням, суд зазначає, що укладений між сторонами договір є розірваним з 04.02.2019 року.

З урахуванням вищевикладених висновків суду щодо правомірності направлення позивачем вимоги про відмову від договору та розірвання останнього з 04.02.2019р., суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача орендної плати за період дії договору, починаючи з вересня 2017 р. по 19.02.2019р. включно.

Враховуючи, що наявність заборгованості з орендної плати у сумі 79844,95 грн., підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, позовні вимоги про стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 79844,95 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди нежилого приміщення, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 8824,99 грн., що наведений у розрахунку позивача (а.с.18 з оборотом), вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Із вказаною нормою цілком кореспондуються також положення п.4.7 договору, яким встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Водночас, як вказує позивач, відповідачем станом на момент подачі позовної заяви та наразі орендоване приміщення за актом приймання-передачі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради передано не було.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття ГО „Суворовська правозахисна організація „Допомога» приміщень першого поверху №503, загальною площею 117,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 6 позовні вимоги в частині виселення також підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення неустойки за період з 20.02.2019р. по 31.05.2019р. у сумі 43104,20 грн., суд вказує, що у відповідності зі ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічні положення містяться також у п. 4.10. договору відповідно до якого, у випадку припинення дії цього договору, у зв`язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати з урахуванням щомісячного індексу інфляції по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

При цьому, суд зазначає, що ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачає особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов`язку повернення речі, неустойки.

Разом з тим, суд також зауважує, що важливим при здійсненні оцінки правомірності заявлення вимог про стягнення неустойки та початку нарахування такої неустойки, є також врахування умов договору щодо строку, встановленого для повернення орендованого майна.

Враховуючи, що матеріалами справи достеменно підтверджено, що, в порушення п.4.7 договору та ст.785 Цивільного кодексу України, орендарем протягом 15 днів після розірвання договору не повернуто об`єкт оренди, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення неустойки.

Суд перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування неустойки в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України у розмірі 955559,24 грн. (а.с. 74) вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 79844,95 грн., пені у розмірі 8824,99 грн., неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 95559,24 грн. та виселення відповідача з займаного приміщення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Громадської організації „Суворовська правозахисна організація „Допомога» (65069, м. Одеса, вул. Ростовська, 6; код ЄДРПОУ 40437599) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 79844/сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири/грн. 95 коп. заборгованості з орендної плати, 8824/вісім тисяч вісімсот двадцять чотири/грн. 99 коп. пені, 95559/дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять/грн. 24 коп. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди та 4684/чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири/грн.44 коп. судового збору.

3.Виселити Громадську організацію „Суворовська правозахисна організація „Допомога» (65069, м. Одеса, вул. Ростовська, 6; код ЄДРПОУ 40437599) з нежитлового приміщення першого поверху №503, загальною площею 117,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Ростовська, 6 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 грудня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська