Рішення

від 26.12.2019 по справі 916/3314/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3314/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Тіщенко Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача - Яковина А.Й. (довіреність №02/19 від 01.02.2019р.);

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3314/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос» (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька,192, код ЄДРПОУ 20547427)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Севенфуд» (65017, м.Одеса, вул.Багрицького,12А, код ЄДРПОУ 39644622 )

про стягнення 119 211,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

07.11.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю «Лігос» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Севенфуд» , в якій просило суд стягнути з відповідача 119 211,00 грн. - заборгованості, у тому числі: 74 430,40 грн. - суму основного боргу, 24 812,72 грн. - пені, 8 176,04 грн. - інфляційних витрат, 4 349,60 грн. - 3% річних, 7 443,04 грн. - штрафу, а також суму витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами дистриб`юторського договору № 02/09/2017 від 11.09.2017р. в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2019р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос» залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви .

02.12.2019р. до Господарського суду Одеської області від ТОВ «Лігос» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, такі недоліки усунув.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2019р. відкрито провадження у справі № 916/3314/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 26.12.2019р. о 14:00.

В судовому засіданні 26.12.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, зазначив, що на час розгляду справи відповідач не здійснив будь-яких платежів на оплату суми основної заборгованості.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою у довідці поштової установи «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (вибув)» , а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника відповідача у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 26.12.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

11.09.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю Лігос (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Севенфуд (дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір №02/09/2017, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність дистриб`ютору продукцію виробництва ТОВ Лігос , а дистриб`ютор зобов`язується прийняти, оплачувати постачальнику вартість продукції та бере на себе обов`язки по розповсюдженню продукції в повному асортименті згідно специфікації (додаток №1 до договору) на обумовленій цим договором території.

Згідно п. 1.2 договору, сторонами визначена наступна територія розповсюдження дистриб`ютором продукції ТМ Лігос : м.Одеса і Одеська область.

Найменування, асортимент, базова та реалізаційна ціна продукції встановлюється постачальником та зазначається у специфікації з подальшим відображенням у товарних накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору, найменування продукції: круасани ТМ Лігос виробництва ТОВ Лігос в асортименті.

Згідно п. 3.1 постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, що обумовлена цим договором та його додатками, протягом 3 (трьох) днів з дати письмового підтвердження (лист, телеграма, факс, e-mail) постачальником замовлення. До початку першого відвантаження дистриб`ютор надає постачальнику взірець підпису матеріально-відповідальної особи та печатки.

Відповідно до п. 3.7 договору, постачальник зобов`язаний передати продукцію дистриб`ютору разом з наступними документами: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна; якісне посвідчення.

Ціни на продукцію вказані у специфікації і товарних накладних на кожну поставку продукції. (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, кінцевий строк оплати отриманої дистриб`ютором партії продукції становить 21 календарний день з моменту отримання дистриб`ютором відповідної партії продукції згідно накладної. Оплата вартості продукції здійснюється на розрахунковий рахунок, вказаний у реквізитах постачальника.

У випадку, якщо дистриб`ютор у термін, зазначений у п. 4.2 цього договору, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриману продукцію, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен календарний день несплати. Пеня буде нараховуватися протягом одного року з дати, коли дистриб`ютор був зобов`язаний оплатити партію продукції (п. 7.4 договору).

Згідно п. 7.5 договору, у випадку порушення строків оплати більше 60 календарних днів від строку встановленого цим договором, дистриб`ютор зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до п. п. 10.1., 10.2 договору, договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується строком на один рік у випадку , коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії.

На виконання умов дистриб`юторського договору №02/09/2017 від 11.09.2017р. позивач постав відповідачу товар на загальну суму 79 430,40 грн., відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 5 000,00 грн. Решта суми заборгованості залишилась несплаченою.

05.01.2018р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№9 від 04.01.2018р. з вимогою в строк до 20.01.2018р. в добровільному порядку виконати умови договору, розрахуватись за поставлений товар, а саме: погасити прострочений борг в сумі 74 430,40 грн. , зазначена претензія залишилась без відповіді, заборгованість без оплати.

На підставі вищезазначеного, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Севенфуд про стягнення 74 430,40 грн. - основного боргу, 24 812,72 грн. - пені, 8 176,04 грн. - інфляційних витрат, 4 349,60 грн. - 3% річних та 7 443,04 грн. - штрафу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як встановлено матеріалами справи, 11.09.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю Лігос (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Севенфуд (дистриб`ютор) було укладено дистриб`юторський договір №02/09/2017, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність дистриб`ютору продукцію виробництва ТОВ Лігос , а дистриб`ютор зобов`язується прийняти, оплачувати постачальнику вартість продукції та бере на себе обов`язки по розповсюдженню продукції в повному асортименті згідно специфікації (додаток №1 до договору) на обумовленій цим договором території.

Відповідно до п. 3.7 договору, постачальник зобов`язаний передати продукцію дистриб`ютору разом з наступними документами: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна; якісне посвідчення.

Ціни на продукцію вказані у специфікації і товарних накладних на кожну поставку продукції. (п. 4.1 договору).

На виконання умов дистриб`юторського договору №02/09/2017 від 11.09.2017р. позивач постав відповідачу товар на загальну суму 79 430,40 грн. (про що безпосередньо свідчить вказання у видаткових накладних підстав поставки), що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними: № 23980 від 02.10.2017р. на загальну суму 53 136,00 грн. та № 29172 від 28.10.2017р. на суму 26 294,40 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до п. 4.2 договору, кінцевий строк оплати отриманої дистриб`ютором партії продукції становить 21 календарний день з моменту отримання дистриб`ютором відповідної партії продукції згідно накладної. Оплата вартості продукції здійснюється на розрахунковий рахунок, вказаний у реквізитах постачальника.

При цьому, відповідач, на виконання умов дистриб`юторського договору №02/09/2017 від 11.09.2017р., розрахувався лише частково у сумі 5000,00 грн., що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням №0QQZ50689, решта суми заборгованості залишилась несплаченою.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем за отриманий товар в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Лігос в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 74 430,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 24 812,72 грн., інфляційних витрат у сумі 8176,04 грн. та 3% річних у сумі 4 349,60 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання .

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.4 договору, сторони узгодили, що у випадку, якщо дистриб`ютор у термін, зазначений у п. 4.2 цього договору, не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриману продукцію, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен календарний день несплати. Пеня буде нараховуватися протягом одного року з дати, коли дистриб`ютор був зобов`язаний оплатити партію продукції

Суд перевіривши, за допомогою системи „Ліга Закон» , здійснений позивачем розрахунок пені за загальний період з 21.11.2017р. по 21.11.2018р., встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено дату виникнення у відповідача прострочення з оплати, з огляду на що, судом зроблено власний розрахунок із врахуванням п.7.4 договору, яким встановлено річне обмеження для періоду нарахування пені, згідно якого загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 24 649,32 грн.

Сума боргу (грн.) Період простроченняСума пені за період прострочення (грн.) 53 136 24.10.2017 - 10.12.2017 1 877,96 48 136 11.12.2017 - 23.10.2018 1 4005,60 26 294,40 21.11.2017 - 20.11.2018 8 765,76 Всього: 24 649,32

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши, за допомогою системи „Ліга Закон» , здійснені позивачем розрахунки 3% річних за загальний період з 21.11.2017р. по 21.11.2018р., та інфляційних нарахувань за загальний період з листопада 2017р. по листопад 2018р., також встановив, що позивачем при здійсненні розрахунків невірно визначено дату виникнення у відповідача прострочення з оплати, з огляду на що, зробив власні розрахунки, згідно яких загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 2369,53 грн. та загальна сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача становить 6 099,81 грн.

Розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн.)Період простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн.) 53 136 24.10.2017 - 10.12.2017 3% 209,63 48 136 11.12.2017-21.11.2018 3% 12368,91 26 294,40 21.11.2017 - 21.11.2018 3% 790,99 Всього: 2369,53

Розрахунок інфляційних нарахувань

Сума боргу (грн.) Період простроченняІнфляційне збільшення суми боргу (грн.) 53 136 24.10.2017 - 10.12.2017 478,22 48 136 11.12.2017 - 23.10.2018 4811,15 26 294,40 21.11.2017 - 20.11.2018 810,44 Всього: 6099,81

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафу у сумі 7 443,04 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно п. 7.5 договору, сторони узгодили, що у випадку порушення строків оплати більше 60 календарних днів від строку встановленого цим договором, дистриб`ютор зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Приймаючи до уваги, прострочення сплати відповідачем боргу за поставлений товар, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості у сумі 7443,04 грн. , вважає його вірними та здійсненим відповідно до умов договору та законодавства, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача: 74 430,40 грн. - основної заборгованості, 24 649,32 грн. - пені, 2369,53 грн. - 3% річних, 6099,81 грн. - інфляційних нарахувань та 7 443,04 грн. - штрафу.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Севенфуд» (65017, м.Одеса, вул.Багрицького,12А, код ЄДРПОУ 39644622 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос» (76018, м.Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька,192, код ЄДРПОУ 20547427) 74 430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) грн. 40 коп. - основної заборгованості, 24 649 (двадцять чотири тисячі шістсот сорок дев`ять) грн. 32 - пені, 6 099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) грн. 81 коп. - інфляційних витрат, 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн. 53 коп. - 3% річних, 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 04 коп. - штрафу та 1 853 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят три) грн. 01 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2019 р .

Суддя Ю.І. Мостепаненко