Ухвала

від 27.12.2019 по справі 903/984/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/984/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, суддів - Білоуса В. В., Погребняка В. Я.

розглянув матеріали касаційної скарги

Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019

у складі колегії суддів: Демидюк О. О. (головуюча), Савченка Г. І., Павлюк І. Ю.

та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.09.2019

у складі судді Шум М. С.

у справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

до Приватного акціонерного товариства "Кепітал Менеджмент Груп"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019 Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Північно-західний апеляційний господарський суд із касаційною скаргою від 25.11.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 у справі № 903/984/16 про затвердження звіту арбітражного керуючого Пасічника О. О. від 09.08.2019 № 24 про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, за час виконання повноважень ліквідатора по справі № 903/984/16 про банкрутство ПрАТ "Кепітал Менеджмент Груп" у сумі 216 609,93 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/984/16 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Білоуса В. В., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 у справі № 903/984/16, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Зі змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, законодавцем за темпоральним критерієм визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Під час розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 про затвердження звіту арбітражного керуючого Пасічника О. О. від 09.08.2019 № 24 про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, за час виконання повноважень ліквідатора по справі № 903/984/16, Північно-західний апеляційний господарський суд правильно керувався статтею 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності 21.10.2019 Кодексом, оскільки в силу наданих йому процесуальним законом повноважень суд апеляційної інстанції перевіряв законність й обґрунтованість прийнятої місцевим судом ухвали від 03.09.2019 та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, чинних на момент винесення оскаржуваної ухвали у справі № 903/984/16.

Разом з тим, питання можливості касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та ухвали Господарського суду Волинської області від 03.09.2019, прийнятої після набрання чинності з 21.10.2019 Кодексом, вирішується із застосуванням норм цього Кодексу, які мають пряму дію у часі та передбачають особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

Так, частиною третьою статті 9 Кодексу визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, приписами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат.

Аналогічна правова норма містилася у частині третій статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв до 21.10.2019 та за приписами якого здійснювався розгляд клопотання арбітражного керуючого Пасічника О. О. про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, за час виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Кепітал Менеджмент Груп".

Виходячи з норм частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, чинного на момент звернення Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області із касаційною скаргою у справі № 903/984/16 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, за час виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Кепітал Менеджмент Груп", колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного судів не можуть бути об`єктом перегляду в касаційному порядку, позаяк у разі здійснення їх касаційного перегляду касаційний суд буде діяти не як суд, встановлений законом.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 у справі № 903/984/16 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України та частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 03.09.2019 у справі № 903/984/16 (про затвердження звіту арбітражного керуючого Пасічника О. О. від 09.08.2019 № 24 про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, за час виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Кепітал Менеджмент Груп").

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи, Головному управлінню Державної фіскальної служби у Волинській області із матеріалами касаційної скарги та доданими до неї матеріалами.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк