Рішення

від 23.12.2019 по справі 922/3700/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3700/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн ХХІ", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігання", с. Щербані, Полтавська область , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота", м. Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Модерн ХХІ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про: - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігання" суму заборгованості за Договором поставки №3837 від 27.09.2017 р. у розмірі 175798,54 грн., інфляційні втрати - 26651,05 грн.;

- солідарне стягнення з 1-го Відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" три відсотки річних від суми заборгованості по договору поставки №3837 від 27.09.2017р. - 7296,55 грн.; а також стягнення з 1-го Відповідача суму судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн ХХІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігання" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи був вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала суду від 18.11.2019 року, що була направлена Позивачу, була отримана ним, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Ухвала суду від 18.11.2019 року, що була направлена 1-му Відповідачу (ТОВ "Енергозберігання"), повернулась до суду з поміткою: "адресат відсутній".

Другий Відповідач ухвалу суду від 18.11.2019 р. не отримав, вона повернулась до суду з поміткою: "за закінченням встановленого терміну зберігання". Але 28.11.2019 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить прийняти законне рішення по даній справі.

Також, ухвалою суду сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

27.09.2017 р. між ТОВ "Енергозберігання" та ТОВ "Модерн ХХІ" був укладений договір поставки № 3837, згідно якого Позивач зобов"язується поставити перераховану нижче продукцію, а Відповідач 1 зобов"язується прийняти її та оплатити на умовах і в терміни, обумовлені сторонами в договорі.

Пунктом 1.2. договору визначена коротка характеристика продукції, що постачається, а саме вікна ПВХ в кількості 76,823 кв.м. за ціною 2288,09 за 1 кв.м. на загальну суму 175798,54 грн.

Згідно п. 1.4. договору, встановлена адреса поставки продукції: Полтавська область, Лубенський район, с. Піски, вул. П"ятикопа, 2а.

Згідно п. 1.5. договору, термін поставки продукції протягом 30 робочих днів з моменту підписання цього договору, а п. 1.6. договору визначено, що датою поставки продукції вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної в момент прийому-передачі продукції.

На виконання умов договору поставки, Позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 175798,54 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1011 від 01.12.2017 р. та товарно-транспортною накладною № Р1011 від 01.12.2017 р.

Відповідно до п. 2.2. договору поставки, Відповідач 1 здійснює оплату в розмірі 100% від загальної вартості договору протягом 15 робочих днів з моменту поставки продукції.

В порушення умов п. 2.2. договору, Відповідач 1 не здійснив оплату в розмірі 100% від загальної вартості договору протягом 15 робочих днів з моменту поставки продукції, тобто у строк до 22.12.2017 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладання та виконання договорів поставки, в т.ч. договору поставки товару для державних потреб.

Так, ч. 1, 2, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

02.07.2019 р. Позивач направив Відповідачу 1 вимогу № 68/19 про сплату коштів в розмірі 175798,54 грн. з урахуванням пені, встановленого індексу інфляції за весь прострочення та 3% річних, акт звіряння взаєморозрахунків по договору поставки № 3837 від 27.09.2017 р. станом на 01.07.2019 р., супровідний лист № 69/19 від 02.07.2019 р. Але Відповідач 1 не надав відповіді на вимогу Позивача та не погасив заборгованість за договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (в розмірі 26651,05 грн.), а також три проценти річних від простроченої суми (що складає 7296,55 грн.), якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

01.12.2017 р. між Позивачем та ТОВ "Сота" укладений договір поруки № 3837/П, згідно умов якого Відповідач 2 поручається перед Позивачем за виконання обов"язку Відповідачем 1 по договору поставки по сплаті процентів у вигляді 3% річних від простроченої суми, у разі прострочення Відповідачем 1 оплати вартості продукції за договором поставки.

Відповідно до п. 3.1. договору поруки, Відповідач 2 зобов"язався у разі порушення Відповідачем 1 обов"язку за договором, самостійно виконати зазначений обов"язок Відповідача 1 перед Позивачем по сплаті 3% річних від простроченої суми оплати вартості продукції за основним договором на підставі письмової вимоги Позивача в семиденний строк.

Згідно п. 5.1. договору поруки, Відповідач 1 та Відповідач 2 несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за основним договором в частині сплати 3% річних від простроченої суми, у випадку прострочення Відповідачем 1 оплати вартості продукції за договором.

02.07.2019 р. Позивач надав Відповідачу 2 письмову вимогу № 70/19 про необхідність оплати 3% річних за договором поставки, що станом на 01.07.2019 р. складає 8033,75 грн. Відповідач 2 відповіді на вимогу Позивача про сплату коштів не надав, але 22.10.2019 р. здійснив часткову оплату заборгованості за договором поруки № 3837/П від 01.12.2017 р. на суму 2500,00 грн.

Ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що порукою може забезпечуватись виконання зобов"язання частково або у в повному обсязі.

Ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв"язку з тим, що Відповідач 1 не виконав свій обов"язок щодо своєчасного погашення суми заборгованості за договором, Відповідач 2 несе солідарну відповідальність з Відповідачем 1 за сплату 3% річних від простроченої суми оплати вартості продукції за договором поставки, що складає 7296,55 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 626, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігання" (38750, Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Світла, 6-А, код ЄДРПОУ 35360179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-XXI" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, код ЄДРПОУ 33478156) суму заборгованості за Договором поставки №3837 від 27.09.2017 р. у розмірі 175798,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 26651,05 грн., а також суму судового збору у розмірі 3146,20 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігання" (38750, Полтавська область, Полтавський район, с. Щербані, вул. Світла, 6-А, код ЄДРПОУ 35360179) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 18, код ЄДРПОУ 30990079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн-XXI" (61023, м. Харків, вул. Весніна, 5, код ЄДРПОУ 33478156) 3% річних від суми заборгованості по договору поставки №3837 від 27.09.2017р. в розмірі 7296,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "26" грудня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін