Постанова

від 19.12.2019 по справі 153/1897/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/1897/18

Провадження № 22-ц/801/2506/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дзерин М. М.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 рокуСправа № 153/1897/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого : Копаничук С.Г.

суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі Богацькій О.М.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Писарівка ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Писарівка на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року, ухваленого о 08 год 59 хв. в приміщенні Ямпільського районного суду судом під головуванням судді Дзерин М.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Писарівка" про визнання договорів оренди землі недійсними, -

В с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду із позовом до СТОВ Писарівка про визнання договорів оренди землі недійсними. Зазначили, що кожен з них є власником окремої земельної ділянки, які знаходяться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області. Відповідач, на підставі усних домовленостей, користувався їхніми земельними ділянками. У серпні 2016 року позивачі звернулися до відповідача з проханням повернути у їх користування належне їм майно, на що керівництво СТОВ Писарівка відмовило, з причин наявності підписаних між позивачами та відповідачем відповідних договорів оренди на земельні ділянки строком на 15 років. Позивачі зазначили, що ніхто з них вказаних договорів не укладав, документів для їх укладення відповідачу не передавав, інших осіб на їх підписання не уповноважував. Просили визнати вищевказані договори оренди землі недійсними та стягнути із відповідача на їх користь понесені ними судові витрати.

Ухвалою суду від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Рішенням Ямпільського районного суду від 11.10.2019 року позов задоволено, визнано:

- недійсним договір оренди землі №887 від 27 жовтня 2008 року, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_1 , запис в державному реєстрі земель від 17 січня 2011 року № 052560004003863;

- недійсним договір оренди землі №1022 від 10 листопада 2008 року, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_3 , запис в державному реєстрі земель від 17 січня 2012 року за № 052560004003910.

- визнано недійсним договір оренди землі №888 від 27 жовтня 2008 року, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_2 , запис в державному реєстрі земель від 17 січня 2012 року за № 052560004003864.

- визнано недійсним договір оренди землі №601 від 22 липня 2008 року, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_4 , запис в державному реєстрі земель від 06 грудня 2011 року за № 052560004002845.

Стягнуто з СТОВ Писарівка на користь кожного з позивачів судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 704,80 грн. - судовий збір та 3925 грн. - витрати пов`язані з оплатою почеркознавчої експертизи.

В апеляційній скарзі СТОВ Писарівка просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначило, що відповідач належним чином виконував умови укладених з позивачами договорів оренди, останні отримували плату за користування їх земельними ділянками у період з 2008 по 2016 роки. Вважає висновки суду про відсутність волевиявлення позивачів та незнання їх про укладення договорів оренди необґрунтованими. Додатково вказало, що суд не з`ясував всіх обставин справи, не звернув увагу на пропуск позивачами строку позовної давності при зверненні до суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши рішення суду, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає .

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД406741 є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:005:0141, площею 3,8457 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 27 жовтня 2008 року він підписав з СТОВ Писарівка договір оренди землі №887 та передав відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку площею 3,8457 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 17.01.2011 року за № 052560004003863. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_1 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №972855 є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:004:0105, площею 1,8536 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 листопада 2008 року він підписав з СТОВ Писарівка договір оренди землі №1022 та передав відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку площею 1,8536 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 17.01.2012 року за № 052560004003910. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_3 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №406742 є власницею земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер : 0525683800:02:005:0142, площею 2,1934 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 27 жовтня 2008 року вона підписала з СТОВ Писарівка договір оренди землі №888 та передала відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку площею 2,1934 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 17.01.2012 року за № 052560004003864. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_2 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №406765 є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:004:0210, площею 1,8599 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 22 липня 2008 року він підписав з СТОВ Писарівка договір оренди землі №601 та передав відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку площею 1,8599 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 06.12.2011 року за № 052560004002845. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_4 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримували орендну плату (зерном) від СТОВ Писарівка в період з 2015 року по 2016 рік.

Листами від 28.12.2018 року СТОВ Писарівка запрошували позивачів отримати належну орендну плату за земельний пай, згідно вказаних договорів.

Згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиза №2772/2773/2806/2807/2808/ 2809/2810/2811/19-21 від 02 липня 2019 року:

-підпис в договорі оренди землі №887 від 27.10.2008 року, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_1 ; підпис від імені ОСОБА_1 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самим ОСОБА_1 ;

-підпис в договорі оренди землі № 1022 від 10.11.2008 року, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_3 ; підпис від імені ОСОБА_3 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самим ОСОБА_3

-підпис в договорі оренди землі №888 від 27.10.2008 року, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самою ОСОБА_2 ; підпис від імені ОСОБА_2 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самою ОСОБА_2 .

-підпис в договорі оренди землі № 601 від 22.07.2008 року, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_4 ; підпис від імені ОСОБА_4 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самим ОСОБА_4 (Т.2, а.с.15-25).

Отже, підписи в оскаржуваних договорах в графі Орендодавець від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виконано не ними, а іншими особами.

Постановляючи рішення у справі, суд виходив з того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , не підписували вказаних договорів оренди земельної ділянки, а СТОВ Писарівка не надало належних і допустимих доказів наявності їх волевиявлення при укладенні оскаржуваних договорів. Отримання позивачами орендної плати не свідчить про їх обізнаність щодо існування спірних договорів та не спростовує відсутності їх вільного волевиявлення на передачу у платне, строкове володіння і користування земельних ділянок орендарю на умовах, що викладені у спірних договорах.

Суд, вірно оцінивши докази в їх сукупності , встановив обставини справи ,правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.

Доводи апеляційної скарги про наявність суперечливої поведінки позивачів, що полягає в обізнаності з оскаржуваними договорами оренди через отримання ними орендної плати, як підстави застосування судом строку позовної давності, є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним в обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено вважала що правовідносини виникли з інших підстав.

Саме таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Обґрунтовуючи пропуск позивачем строку позовної давності, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що позивачі знали та не мали жодних об`єктивних перешкод довідатись про наявність оскаржуваних договорів з часу їх укладення, оскільки отримували орендну плату

Проте, такі доводи є безпідставними, оскільки перебіг строку позовної давності починається з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права, тобто укладення договору. Оскільки позивачі заявляють, що їм стало відомо про укладення договорів оренди, які вони не підписували, у серпні 2016 року і вказані обставини відповідачем не спростовані, то строк позовної давності ними не пропущено.

У роз`ясненнях, викладених у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними звернуто увагу судів на те, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Окрім того, факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15. Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відходу від такої правової позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що позивачі отримували саме орендну плату. З відомостей на видачу зерна в рахунок земельного паю, що є в матеріалах справи (а.с. 170-175), не вбачається отримання ними зерна саме у вигляді плати за договором оренди, оскільки з назви вбачається отримання його в рахунок земельного паю. Останнє не свідчить про усвідомлення ними укладення договорів оренди.

Відтак, доводи апеляційної скарги про отримання позивачами орендної плати, як підстави для застосування строку позовної давності, правового значення не мають, оскільки отримання орендної плати не пов`язується з підставами визнання договорів оренди недійсними.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №390/34/17) про недобросовісність дій орендодавця при оскарженні належно вчиненого правочину та заборони суперечливої поведінки останнього, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки цей висновок був зроблений в іншій конкретній справі за інших правовідносин сторін, у яких був встановлений факт отримання саме орендної плати.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Писарівка - залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду від 11 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з виготовлення повного тексту судового рішення.

Головуючий: С.Г. Копаничук

Судді: С.К. Медвецький

В.В. Оніщук