Постанова

від 10.03.2021 по справі 153/1897/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 153/1897/18-ц

провадження № 61-1567св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Писарівка ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Писарівка на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року у складі судді Дзерина М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Писарівка (далі - СГ ТОВ Писарівка ) про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що кожен з них є власником окремої земельної ділянки, які знаходяться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області. Відповідач, на підставі усних домовленостей, користувався їхніми земельними ділянками. У серпні 2016 року позивачі звернулися до відповідача з проханням повернути у їх користування належне їм майно, на що керівництво СТОВ Писарівка відмовило, з причин наявності підписаних між позивачами та відповідачем відповідних договорів оренди на земельні ділянки строком на 15 років. Позивачі зазначили, що ніхто з них вказаних договорів не укладав, документів для їх укладення відповідачу не передавав, інших осіб на їх підписання не уповноважував. Просили визнати договори оренди землі недійсними та стягнути із відповідача на їх користь понесені ними судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою суду від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без розгляду.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено, визнано:

- недійсним договір оренди землі від 27 жовтня 2008 року № 887, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_1 , запис в державному реєстрі земель від 17 січня 2011 року № 052560004003863;

- недійсним договір оренди землі від 10 листопада 2008 року №1022, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_2 , запис в державному реєстрі земель від 17 січня 2012 року за № 052560004003910.

- визнано недійсним договір оренди землі від 27 жовтня 2008 року №888, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_3 , запис в державному реєстрі земель від 17 січня 2012 року за № 052560004003864.

- визнано недійсним договір оренди землі від 22 липня 2008 року №601, укладений між СТОВ Писарівка та ОСОБА_4 , запис в державному реєстрі земель від 06 грудня 2011 року за № 052560004002845.

Стягнуто з СТОВ Писарівка на користь кожного з позивачів судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 704,80 грн - судовий збір та 3925 грн - витрати пов`язані з оплатою почеркознавчої експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не підписували вказаних договорів оренди земельної ділянки, а СТОВ Писарівка не надало належних і допустимих доказів наявності їх волевиявлення при укладенні оскаржуваних договорів. Отримання позивачами орендної плати не свідчить про їх обізнаність щодо існування спірних договорів та не спростовує відсутності їх вільного волевиявлення на передачу у платне, строкове володіння і користування земельних ділянок орендарю на умовах, що викладені у спірних договорах.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу СГ ТОВ Писарівка залишено без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2020 року СГ ТОВ Писарівка через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами при вирішенні позову застосовано норми права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, неправильно оцінено докази у справі, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позову.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД406741 є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:005:0141, площею 3,8457 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 27 жовтня 2008 року він підписав з СТОВ Писарівка договір оренди землі № 887 та передав відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку, площею 3,8457 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 17 січня 2011 року за № 052560004003863. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_1 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №972855 є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:004:0105, площею 1,8536 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 листопада 2008 року він підписав з СТОВ Писарівка договір оренди землі № 1022 та передав відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку, площею 1,8536 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 17 січня 2012 року за № 052560004003910. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_2 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №406742 є власницею земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району, Вінницької області, кадастровий номер : 0525683800:02:005:0142, площею 2,1934 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 27 жовтня 2008 року вона підписала з СТОВ Писарівка договір оренди землі № 888 та передала відповідачу в оренду зазначену земельну ділянку, площею 2,1934 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 17 січня 2012 року за № 052560004003864. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_3 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №406765 є власником земельної ділянки, що знаходиться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, кадастровий номер: 0525683800:02:004:0210, площею 1,8599 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 22 липня 2008 року він підписав з СТОВ Писарівка договір оренди землі № 601 та передав відповідачу в оренду зазначену земельну, ділянку площею 1,8599 га, строком на 15 років. У державному реєстрі земель вчинено запис від 06 грудня 2011 року за № 052560004002845. Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) належної ОСОБА_4 підписаний лише орендарем, підпис орендодавця відсутній.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 отримували орендну плату (зерном) від СТОВ Писарівка в період з 2015 року по 2016 рік.

Листами від 28 грудня 2018 року СТОВ Писарівка запрошували позивачів отримати належну орендну плату за земельний пай, згідно вказаних договорів.

Згідно висновків судово-почеркознавчих експертиз Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиза від 02 липня 2019 року №2772/2773/2806/2807/2808/ 2809/2810/2811/19-21:

-підпис в договорі оренди землі від 27 жовтня 2008 року № 887, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_1 ; підпис від імені ОСОБА_7 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самим ОСОБА_1 ;

-підпис в договорі оренди землі від 10 листопада 2008 року № 1022, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_2 ; підпис від імені ОСОБА_2 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самим ОСОБА_2

-підпис в договорі оренди землі від 27 жовтня 2008 року №888, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самою ОСОБА_3 ; підпис від імені ОСОБА_3 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самою ОСОБА_3

-підпис в договорі оренди землі від 22 липня 2008 року № 601, в розділі Підписи сторін під написом Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_4 ; підпис від імені ОСОБА_4 в акті прийому-передачі орендованої земельної ділянки (без номеру та дати) в графі під написом Орендодавець нижче персональних даних, виконаний не самим ОСОБА_4 (Т.2, а.с.15-25).

Отже, підписи в оскаржуваних договорах в графі Орендодавець від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконано не ними, а іншими особами.

Постановляючи рішення у справі, суди виходили з того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не підписували указаних договорів оренди земельної ділянки, а СТОВ Писарівка не надало належних і допустимих доказів наявності їх волевиявлення при укладенні оскаржуваних договорів. Отримання позивачами орендної плати не свідчить про їх обізнаність щодо існування спірних договорів та не спростовує відсутності їх вільного волевиявлення на передачу у платне, строкове володіння і користування земельних ділянок орендарю на умовах, що викладені у спірних договорах.

Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, за якими спірний договір позивачі не підписували та, відповідно, з істотних умов цього договору не погоджували.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення .

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на тому, що він не укладав договір оренди, користування належної йому земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (орендодавців) на укладення оспорюваних договорів оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричними висновками судово-почеркознавчих експертиз Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиза від 02 липня 2019 року, то такий договір є неукладеним. Тому ефективним способом захисту позивачів є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним, як обґрунтовували позов позивачі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку із обранням неефективного способу захисту.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 4228,80 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 5638,40 грн, а всього - 9867,20 грн слід стягнути із

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь СГ ТОВ Писарівка .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Писарівка задовольнити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Писарівка про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Писарівка 9867,20 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун