Рішення

від 27.11.2019 по справі 448/981/19

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 448/981/19

Провадження № 2/448/574/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27.11.2019 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участі секретаря судового засідання Романченко І.А.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ТОВ Цегельний завод Промінь ,

представник третьої особи Мостиської районної ради Львівської області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод Промінь , третя особа - Мостиська районна рада Львівської області, про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник відповідача ТОВ Цегельний завод Промінь - не з`явився,

в с т а н о в и в:

І. Суть спору

Позивач ОСОБА_1 , 03.07.2019року звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що у період з 02.03.2017року по 11.09.2017року він працював у відповідача ТОВ Цегельний завод Промінь на посаді слюсаря та випалювача цегли, звідки був звільнений 11.09.2017року за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

Стверджує, що на день його звільнення з роботи, відповідач не виплатив йому належну заробітну плату у період з травня 2017року по вересень 2017року.

Вказує, що після звільнення він неодноразово звертався до відповідача про виплату йому заробітної плати, але зі сторони останнього жодних дієвих заходів не вживалося, заробітна плата не виплачена по даний час.

Зазначає, що згідно виданої йому довідки про доходи від 23.10.2017р. вбачається, що нарахована йому заробітна плата за період з травня по вересень 2017 року становить 16597,44 грн. (3432,22 + 3380,00 + 3215,90 + 3215,52 + 3353,80 = 16597.44 грн.), а тому саме дана сума, як вважає, підлягає стягненню з відповідача. Факт невиплати йому заробітної плати стверджується вироком Мостиського районного суду Львівської області від 01.02.2018 року.

Також зазначає, що у зв`язку із тим, що відповідач не виплатив йому заробітну плату у строки визначені ст.116 КЗпП України, то він зобов`язаний виплатити йому (позивачу) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Вказує, що станом на 30.06.2019 року включно сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку відповідач зобов`язаний виплатити згідно вимог ст.117 КЗпП України становить 67152 гривні 44 копійки, згідно проведеного ним розрахунку.

З огляду на наведене, просить суд стягнути з відповідача ТзОВ Цегельний завод Промінь в його (позивача) користь невиплачену заробітну плату за період з травня 2017 року по вересень 2017 року в розмірі 16597,44грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.09.2017 року по 30.06.2018 року включно в сумі 67152 грн. 44коп, а всього 83749 гривень 88 копійок, а при не проведенні розрахунку до розгляду справи - стягнути також середній заробіток по день постановлення рішення, згідно вимог ст.117 КЗпП України.

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ТОВ Цегельний завод Промінь був своєчасно і належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак його представник в суд не з`явився і не повідомив про причини своєї неявки, а також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.

Представник третьої особи - Мостиської районної ради Львівської області в суд не з`явився і не повідомив про причини своєї неявки, а також від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 08.07.2019року позовну заяву залишено без руху, надавши позивачу строк у 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків.

Ухвалою судді від 09.08.2019року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву до суду не надано, будь-які поважні причини ненадання відзиву відповідачем суду не повідомлено. У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 27.11.2019року постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Враховуючи наведене та беручи до уваги думку позивача, який не заперечує щодо можливості ухвалення заочного рішення, суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності відповідача і постановлення заочного рішення, оскільки прийняття такого рішення не суперечить закону та відповідає вимогам ст.281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

ІV. Обставини справи, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 з 02.03.2017року працював у відповідача ТОВ Цегельний завод Промінь на посаді слюсаря та випалювача цегли (наказ №37 від 02.03.2017року та наказ №62 від 01.05.2017року), звідки 11.09.2017року був звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та згідно з наказом №114 від 11.09.2017року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно вироку Мостиського районного суду Львівської області від 01.02.2018року у справі №448/27/18 (провадження №1-кп/448/46/18), який набрав законної сили, копія якого міститься в матеріалах справи, встановлено, що станом на 28.12.2017року у ТОВ Цегельний завод Промінь існує заборгованість по заробітній платі за травень 2017року, червень 2017року, липень 2017року та за серпень 2017року, тобто більше як за один місяць, перед 48-ми працівниками, зокрема, перед ОСОБА_1 на загальну суму 9161,14гривень.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України, вищевказані обставини щодо наявності у відповідача ТОВ Цегельний завод Промінь перед позивачем ОСОБА_1 , заборгованості з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 9161,14гривень, що встановлені у вироку Мостиського районного суду Львівської області від 01.02.2018року, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

V. Застосоване судом законодавство.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадяни України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно із статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати №95, ухваленої Генеральна конференція Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Рішенням від 15.10.2013р., №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України встановив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекту наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначеній у цій статті строк, виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Крім того, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У відповідності з вимогами ч.1ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені уст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд керується п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

ЦПК України встановлено, що:

відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновки суду.

Отже, судом встановлено, що в день звільнення позивачеві в порушення ст.116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період роботи з травня 2017року по вересень 2017року у розмірі 9161,14гривень, який встановлений у вироку Мостиського районного суду Львівської області від 01.02.2018року. А відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково.

При цьому, суд зазначає, що тяжке фінансове положення підприємства не може свідчити про відсутність вини роботодавця у невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти позивачу.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що розмір невиплаченої йому відповідачем заробітної плати за період з травня 2017року по вересень 2017року становить 16597,44гривень, оскільки зазначена сума заборгованості суперечить встановленим у вироку Мостиського районного суду Львівської області від 01.02.2018року обставинам справи.

Судом не береться до уваги Довідка про доходи від 23.10.2017року, видана ТОВ Цегельний завод Промінь , для підтвердження вказаної позивачем суми заборгованості у розмірі 16597,44гривень, оскільки дана довідка містить відомості лише про нараховану позивачу заробітну плату за відповідний період часу (3432,22 + 3380,00 + 3215,90 + 3215,52 + 3353,80 = 16597,44 грн.), а не суму заборгованості по заробітній платі. Іншими матеріалами справи зазначена сума заборгованості також не підтверджується.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суд виходить із наступних розрахунків.

Датою звільнення позивача є 11.09.2017 року. День фактичного розрахунку згідно ст. 116 КЗпП України - день звільнення 11.09.2017 року.

Суд визначає розмір середньоденної заробітної плати за підставі наявної у матеріалах справи довідки про доходи, виданої ТОВ Цегельний завод Промінь від 23.10.2017року.

Так, заробітна плата за липень 2017 року згідно довідки про доходи від 23.10.2017р. становить 3215,90 грн. Кількість робочих днів у липні 2017 року - 21 день. Заробітна плата за серпень 2017 року згідно довідки про доходи від 23.10.2017 року становить 3215,52 грн. Кількість робочих днів у серпні 2017 року - 22 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 149,56грн (3215,90 грн. + 3215,52грн = 6431,42 грн.) / (21 день + 22 дні = 43 дні) = 149,56 грн.

Кількість робочих днів за період з 12.09.2017року (наступний за звільненням день) по 27.11.2019року (день ухвалення рішення суду) складає 553 робочих дні.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить 82706,68грн (553х149,56=82706,68).

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачеві сум в день звільнення.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

VII. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору на суму 768,40грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод Промінь , третя особа - Мостиська районна рада Львівської області, про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Цегельний завод Промінь (код ЄДРПОУ 22365334, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Перемишльська, 29, Львівської області), в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), заборгованість із заробітної плати за період роботи з травня 2017 року по вересень 2017року в сумі 9161 (дев`ять тисяч сто шістдесят одну) гривню 14 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 82706 (вісімдесят дві тисячі сімсот шість) гривень 68 копійок, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору на загальну суму 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, а всього на загальну суму - 92636 (дев`яносто дві тисячі шістсот тридцять шість) гривень 22 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю.Б.Білоус

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.Б.Білоус

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Цегельний завод Промінь ; код ЄДРПОУ22365334; місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Перемишльська, 29, Львівської області;

Третя особа: Мостиська районна рада Львівської області; код ЄДРПОУ 25552025; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.

Повний текст судового рішення складено 27.11.2019року.