Рішення

від 27.12.2019 по справі 240/8041/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/8041/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС, третя особа ТОВ "АВИКОМ" про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці ДФС, третя особа ТОВ "АВИКОМ" у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА 101070/2019/00349 від 02.05.2019 Житомирської митниці Державної фіскальної служби України.

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів призначення Житомирської митниці Державної фіскальної служби України № UА101000/2019/200139/2 від 26.04.2019.

В обгрунтування позову позивач зазначила, що 15 квітня 2019 придбала через свого представника за нотаріально посвідченою Довіреністю серії ННЕ № 250518 від 12.04.2019р. у Німеччині автомобіль марки - Citroen, модель - Berlingo, номер кузова - НОМЕР_1 , сплативши за автомобіль готівковими коштами у розмірі 2800 EUR, що підтверджується рахунком фактурою (інвойсом) від 15.04.2019.

16 квітня 2019 року, при перетині кордону з Німеччини, митним органом Німеччини на вказаний автомобіль була оформлена експортна митна декларація країни-відправника, яка містить свій індивідуальний номер та усі дані, включаючи дані про неї, як покупця, так і дані про продавця вказаного автомобіля. 17 квітня 2019 року авто перетнуло митний кордон України, що підтверджується відбитком штампу Львівської митниці ДФС на інвойсі та на попередній декларації UA 01070.2019.22975. Львівською митницею був проведений огляд транспортного засобу, за результатами якого було складено Акт про проведення огляду з оформленням додаткового аркушу, у якому зафіксовані пошкодження лако-фарбового покриття автомобіля, пошкодження заднього бампера, кришки багажника та заднього лівого крила. 22 квітня 2019 року митним брокером ТОВ "АВИКОМ" ОСОБА_2 , з якою вона уклала Договір на надання послуг, була подана митна декларація № UA 101070/2019/024128 у якій митну вартість автомобіля визначено за основним методом - за ціною договору (вартістю операції), у розмірі 2800 EUR. До митної декларації декларантом були подані усі необхідні документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України. 26.04.2019р. відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів №UА101000/2019/200139/2, яким відповідач в порушення ст. 57 МК України відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, скоригував митну вартість автомобіля, збільшивши її з 2800 EUR до 5250 EUR, визначивши митну вартість не за основним методом - ціною договору, а за другорядним - резервним методом. Також, відповідачем було оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів від 02.05.2019 за № UA 101070/2019/00349. Позивач стверджує, що картка відмови та рішення про коригування митної вартості є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, включаючи інформацію щодо ціни товару, яка фактично була сплачена.

Справа розглядається у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 03.02.2014 № ЕЕ НОМЕР_2 власником зазначено особу, відмінну від тієї, що склала рахунок- фактуру № 702019 від 15.04.2019, що викликало сумніви у достовірності правочину, у т.ч. у праві власності особи, що склала рахунок-фактуру, на оцінюваний товар та праві розпоряджатися оцінюваним товаром, визначати ціну продажу транспортного засобу; у довідці про витрати на транспортування транспортного засобу від 22.04.2019 не вказано маршрут слідування, що позбавляє орган доходів і зборів можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що є складовою митної вартості оцінюваного товару; копія митної декларації країни відправлення від 16.04.19 № МШЧ 19ОЕ323004538399Е2, не може бути використана як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. У зв`язку із неподанням декларантом договору, рахунків із третіми особами, експертного висновку митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 26.04.2019 UА101000/2019/200139/2. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на не подання декларантом договору, рахунків із третіми особами, експертного висновку, наголошує, що відповідач при винесенні спірних рішень діяв у межах, на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2019 ОСОБА_1 придбала через свого представника за нотаріально посвідченою Довіреністю серії ННЕ № 250518 від 12.04.2019р. у Німеччині автомобіль марки - Citroen, модель - Berlingo, номер кузова - НОМЕР_1 , сплативши за автомобіль готівковими коштами у розмірі 2800 EUR, що підтверджується рахунком фактурою (інвойсом) від 15.04.2019.

16 квітня 2019 року, при перетині кордону з Німеччини, митним органом Німеччини на вказаний автомобіль була оформлена експортна митна декларація країни-відправника, яка містить свій індивідуальний номер та усі дані, включаючи дані про неї, як покупця, так і дані про продавця вказаного автомобіля.

17 квітня 2019 року авто перетнуло митний кордон України, що підтверджується відбитком штампу Львівської митниці ДФС на інвойсі та на попередній декларації UA 01070.2019.22975. Львівською митницею був проведений огляд транспортного засобу, за результатами якого було складено Акт про проведення огляду з оформленням додаткового аркушу, у якому зафіксовані пошкодження лако-фарбового покриття автомобіля, пошкодження заднього бампера, кришки багажника та заднього лівого крила.

22 квітня 2019 року митним брокером ТОВ "АВИКОМ" ОСОБА_2 , з якою ОСОБА_1 уклала Договір на надання послуг, була подана митна декларація № UA 101070/2019/024128 у якій митну вартість автомобіля визначено за основним методом - за ціною договору (вартістю операції), у розмірі 2800 EUR. До митної декларації декларантом були подані наступні документи:

- акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.04.2019 року № UA209060/2019/29598;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 22.01.2014 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 15.04.2019 року;

- копію Довіреності серії НЕЕ № 250518 від 12.04.2019р.

- копію митної декларації країни відправлення № 19DE323004538399E2 від 16.04.2019;

- паспортні документи фізичної особи, що дають право на перетин державного кордону України.

Після реєстрації поданої електронної митної декларації в електронній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (ЄАІС) спрацювали ризики щодо митної вартості товару: 105-2 "контроль правильності митної вартості товарів" та 106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".

Після спрацювання ризиків АСАУР посадовою особою митного посту "Житомир-центральний" було направлено запит до Управління адміністрування митних платежів Житомирської митниці ДФС з метою визначення митної вартості.

Подані разом з митною декларацією № UA101070/2019/024128 від 22.04.2019 до митного оформлення документи були проаналізовані митним органом на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

В подальшому, у відповідності до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару; 2) рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, 4) копії митної декларації країни відправлення .

На вимогу органу доходів і зборів декларантом не було додано додаткових документів.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем повторно проведена консультація. Так, відповідно до матеріалів консультації, документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Додатково надані банківські платіжні документи взяті до уваги, але не можуть бути використані як документи що підтверджують митну вартість оцінюваного товару, оскільки платником виступає суб`єкт відмінний від покупця зазначеного в рахунку фактурі. Декларантом не подано документів, що вимагалися органом доходів і зборів у порядку, передбаченому ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Також, не подано документи, що підтверджують митну вартість відповідно до обраного декларантом резервного методу визначення митної вартості.

Роз`яснено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 12.04.2019 UA205090/2019/49732 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 5250 €/шт.

Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200139/2 від 26 квітня 2019 року, а також картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00349 від 02.05.2019.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані рішення Житомирської митниці ДФС на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рівень, далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 54 МК України закріплено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини шостої МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації).

У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).

Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення / невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу.

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.

Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначена позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, а також у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15 та від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Судом встановлено, що митну вартість імпортованого автомобіля було визначено позивачем за рахунком-фактурою від 15.04.2019 в розмірі 2800 Євро, тобто за першим методом. Водночас, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 26.04.2019 №UA101000/2019/200139/2, коригування митної вартості товару на 5250 євро було проведено митним органом на підставі ст. 64 МК України за резервним методом визначення митної вартості.

Надаючи оцінку обґрунтуванням спірного рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, оскільки зазначено лише номер та дату митної декларації (від 12.04.2019 UA205090/2019/49732) на підставі якої здійснено коригування митної вартості транспортного засобу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Використовуючи резервний метод, відповідач мав врахувати рік випуску транспортного засобу, тип двигуна, його пошкодженість, а також умови його використання, що вплинули на зношеність автомобіля та обумовили ціну, за яку його було придбано.

Однак, здійснюючи коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації від 12.04.2019 UA205090/2019/49732 взагалі не наведено порівняльних характеристик транспортного засобу, що порівнювався.

Суд не було надано митну декларацію, яку відповідач застосував щодо коригування митної вартості. Також не було доведено, що коригування митної вартості, відбулося з врахуванням усіх даних автомобіля: марку VOLKSWAGEN, модель TOURAN та тип автомобіля - дизельний.

Таким чином, збільшення відповідачем митної вартості автомобіля поклало на позивача надмірний тягар по сплаті митних платежів, що є неправомірним з огляду на фактичні обставини та надані документи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а тому суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200139/2 від 26.04.2019 є необґрунтованим та безпідставним.

Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв`язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом зокрема: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства прийнятих рішень, недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, здійснення коригування митної вартості транспортного засобу на підставі митної декларації складеної не на ідентичний чи на подібний автомобіль, призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість товару - легкового автомобіль марки - Citroen, модель - Berlingo, номер кузова - НОМЕР_1 .

В даному випадку, суд зазначає, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб придбаний позивачем у нерезидента за 2800 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) від 15.04.2019, який було подано до митного оформлення, а з додаткового аркушу до акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу№UА209060/2019/29528 видно, що ціна транспортного засобу була визначена з урахуванням того, що на транспортному засіб був пошкоджений.

Крім того, варто зауважити, що у органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок-фактура (інвойс) від 15.04.2019 містить відомості про продавця, його адресу, однак відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товару згідно із оскаржуваним рішенням №UA101000/2019/200139/2 від 26.04.2019, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 1536,80 гривень.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39421140) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА 101070/2019/00349 від 02.05.2019 Житомирської митниці Державної фіскальної служби України.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів призначення Житомирської митниці Державної фіскальної служби України № UА101000/2019/200139/2 від 26.04.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 1536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева