Постанова

від 21.04.2020 по справі 240/8041/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/8041/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

21 квітня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року (прийнято в м. Житомир 27.12.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ "АВИКОМ", про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просила: визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА 101070/2019/00349 від 02.05.2019 Житомирської митниці Державної фіскальної служби України; визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів призначення Житомирської митниці Державної фіскальної служби України № UА101000/2019/200139/2 від 26.04.2019.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено, скасовано визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА 101070/2019/00349 від 02.05.2019 Житомирської митниці Державної фіскальної служби України.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів призначення Житомирської митниці Державної фіскальної служби України № UА101000/2019/200139/2 від 26.04.2019.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач послалася на необґрунтованість її доводів та просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2019 ОСОБА_1 придбала через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю серії ННЕ № 250518 від 12.04.2019р. у Німеччині автомобіль марки - Citroen, модель - Berlingo, номер кузова - НОМЕР_1 , сплативши за автомобіль готівковими коштами у розмірі 2800 EUR, що підтверджується рахунком фактурою (інвойсом) від 15.04.2019.

16 квітня 2019 року, при перетині кордону з Німеччини, митним органом Німеччини на вказаний автомобіль була оформлена експортна митна декларація країни-відправника, яка містить свій індивідуальний номер та усі дані, включаючи дані про неї, як покупця, так і дані про продавця вказаного автомобіля.

17 квітня 2019 року авто перетнуло митний кордон України, що підтверджується відбитком штампу Львівської митниці ДФС на інвойсі та на попередній декларації UA 01070.2019.22975. Львівською митницею був проведений огляд транспортного засобу, за результатами якого було складено Акт про проведення огляду з оформленням додаткового аркушу, у якому зафіксовані пошкодження лако-фарбового покриття автомобіля, пошкодження заднього бампера, кришки багажника та заднього лівого крила.

22 квітня 2019 року митним брокером ТОВ "АВИКОМ" , з якою ОСОБА_1 уклала договір на надання послуг, була подана митна декларація № UA 101070/2019/024128, у якій митну вартість автомобіля визначено за основним методом - за ціною договору (вартістю операції), у розмірі 2800 EUR. До митної декларації декларантом були подані наступні документи: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.04.2019 року № UA209060/2019/29598; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.01.2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 15.04.2019 року; копію довіреності серії НЕЕ № 250518 від 12.04.2019р; копію митної декларації країни відправлення № 19DE323004538399E2 від 16.04.2019; паспортні документи фізичної особи, що дають право на перетин державного кордону України.

Після реєстрації поданої електронної митної декларації в електронній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (ЄАІС) спрацювали ризики щодо митної вартості товару: 105-2 "контроль правильності митної вартості товарів" та 106-2 "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів".

Після спрацювання ризиків АСАУР посадовою особою митного посту "Житомир-центральний" було направлено запит до Управління адміністрування митних платежів Житомирської митниці ДФС з метою визначення митної вартості.

Подані разом з митною декларацією № UA101070/2019/024128 від 22.04.2019 до митного оформлення документи були проаналізовані митним органом на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

В подальшому, у відповідності до вимог частини третьої статті 53 Митного кодексу України, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару; 2) рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, 4) копії митної декларації країни відправлення .

На вимогу органу доходів і зборів декларантом не було додано додаткових документів.

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем повторно проведена консультація. Так, відповідно до матеріалів консультації, документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Додатково надані банківські платіжні документи взяті до уваги, але не можуть бути використані як документи що підтверджують митну вартість оцінюваного товару, оскільки платником виступає суб`єкт, відмінний від покупця, зазначеного в рахунку фактурі. Декларантом не подано документів, що вимагалися органом доходів і зборів у порядку, передбаченому ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Також не подано документи, що підтверджують митну вартість відповідно до обраного декларантом резервного методу визначення митної вартості.

Роз`яснено, що методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях МД від 12.04.2019 UA205090/2019/49732 з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року і становить 5250 €/шт.

Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UА1010000/2019/200139/2 від 26 квітня 2019 року, а також картку відмови у прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА101070/2019/00349 від 02.05.2019.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина.

Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Частинами другою - шостою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості легкового автомобіля марки - Citroen, модель - Berlingo, номер кузова - НОМЕР_1 позивачем надано акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17.04.2019 року № UA209060/2019/29598; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.01.2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 15.04.2019 року.

Так, наданий декларантом рахунок-фактура (інвойс) від 15.04.2019 року містить необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, а саме -2800 EUR.

Таким чином, вказані документи містять ідентифікуючі дані придбаного позивачем транспортного засобу та зазначені в них відомості не спростовані митним органом, оскільки ним не надано суду доказів непідтвердження відчуження позивачу згаданого вище транспортного засобу та отримання продавцем від позивача коштів в сумі 2800 EUR.

Щодо покликання відповідача на те, що власником автомобіля вказаним у реєстраційному документі та продавцем є різні особи, суд зазначає, що з пояснень, наданих позивачем, продавець є комісійним магазином з продажу транспортних засобів. За законодавством Німеччини, при зміні власника транспортного засобу, його перереєстрація не є обов`язковою, а власником транспортного засобу вважається особа (фізична чи юридична), яка є володільцем малого та великого технічних паспортів ( бріфів ).

Відтак, у продавця були правові підстави відчужити автомобіль ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу на те, що митний орган з будь-якими запитами щодо підтвердження ціни автомобіля чи обставин його продажу до продавця не звертався.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження ціни придбаного автомобіля, що був у використанні.

Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Варто зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 07 березня 2019 року № UA101000/2019/200139/2 зазначено про неможливість застосування другого - п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами. При прийнятті цього рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР.

Таку вартість, як встановлено судом першої інстанції, взято відповідачем, виходячи з середньої ціни транспортного засобу визначеної марки, моделі, комплектації, що пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

При цьому, у рішенні не міститься відомостей щодо дати, номеру митної декларацій, за якою ввезено такий товар, не міститься і відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні).

Відтак, використана відповідачем інформація щодо ввезених на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару.

Відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що імпортований позивачем товар та товари, про які йдеться у системі АСАУР, співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками.

Таким чином, митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу саме у розмірі 5250 Євро.

З огляду на викладене, митний орган, визначаючи необхідним застосування одного із другорядних методів визначення митної вартості товарів, виходив виключно із аргументів, які при їх системному аналізі не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товарів призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товарів. Як наслідок, Львівською митницею ДФС порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на неї обов`язків.

За таких обставин необхідно погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23 липня 2019 року у справі № 1140/3242/18.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Боровицький О. А.