Рішення

від 27.12.2019 по справі 420/6047/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6047/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області, в якому позивач, з врахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до якого видані відповідь і довідка ОСОБА_1 від 18 липня 2019 року;

- зобов`язати Приморський районний відділ в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області здійснити оформлення паспорта громадянина України замість втраченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 квітня 1992 року отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Суворовським РВ в м. Одесі, який оформлений на бланку колишнього СРСР (з внесенням напису громадянин України ). У 2006 році він подав заяву про втрату паспорта до Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, на яку отримав висновок, яким у видачі паспорта замість втраченого йому відмовлено, на підставі того, що він не є громадянином України. У червні 2012 року він став на облік у КУ Одеський міський центр обліку бездомних громадян , зареєструвався за адресою: 65023, м. Одеса, вул. Льва Толстого, 7. У липні 2019 року звернувся до Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо видачі паспорта громадянина України замість втраченого паспорта колишнього громадянина СРСР. 18 вересня 2019 року йому видана Довідка про те, що проведеною, за заявою, перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належності до громадянства України.

Позивач вказує, що правовим фактом, що не потребує доказу, є те, що Україна через свої державні органи не могла надати громадянство неіснуючої держави (станом на 1992 рік СРСР не існував) будь-якій особі, шляхом видачі паспорту.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.

01.11.2019 року (вх. № 40497/19) на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

12.11.2019 року (вх. № 42227/19) до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року з Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено строк подання документів до 27.11.2019 року та зупинено провадження по справі до вказаної дати.

22.11.2019 року (вх. № ЕП/9117/19) та 25.11.2019 року (вх. № 44006/19) на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, згідно якого відповідач позов не визнає, посилаючись на положення Закону України Про громадянство України вказує, що перевірками не встановлено факт проживання позивача на момент 24.08.1991 або на момент 13.11.1991 року на території України, у зв`язку з чим в оформленні паспорта громадянина України замість втраченого відмовлено.

26.11.2019 року (вх. № 44483/19) до суду від представника відповідача, на виконання ухвали суду від 15.11.2019 року, надійшли копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одесі, що підтверджується повторно виданим 16 серпня 2018 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , наявним в матеріалах справи.

Протягом 1987-1992 років відбував покарання у вигляді позбавлення волі на території РСФРР. 17 березня 1992 року звільнився з місця позбавлення волі та приїхав до м. Одеси, де був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

15 квітня 1992 року, позивач отримав паспорт серії НОМЕР_2 виданий Суворовським РВК м. Одеси, після відбування строку покарання на підставі довідки про звільнення № 054426 серія ЕД форма Б МВД України УЩ 349/51 від 17.03.1992 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Суворовського РВ м. Одеси Головного управління ДМС України в Одеській області від 25.09.2019 року № 5116-2127/5116.1-19.

У 2006 році, позивач звернувся до Суворовського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, з заявою про втрату паспорту, на що отримав висновок начальника ВГІРВО Суворовського РВ ОМУ, згідно якого, йому відмовлено у видачі паспорта замість втраченого, так як він не є громадянином України.

У червні 2012 року, позивач став на облік до КУ Одеський міський центр обліку бездомних громадян , що підтверджується посвідченням про взяття на облік № 3092 виданого 12.06.2012 року, наявного в матеріалах справи.

02.07.2019 року, позивач звернувся до Приморського районного відділу ГУ ДМС в Одеській області з заявою про відновлення паспорта громадянина України замість втраченого паспорта колишнього СРСР.

Згідно листа від 18.07.2019 року № 5115-1444/5115.1-19 начальника Приморського РВ ГУ ДМС в Одеській області, позивачу відмовлено в оформленні паспорта громадянина України замість втраченого, у зв`язку з тим, що не встановлено факт його проживання на момент 24 серпня 1991 року або на момент 13 листопада 1991 року на території України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України Про громадянство України від 08.01.2001 року № 2235-ІІІ, та Указ Президента України Про затвердження Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень від 27 березня 2001 року № 215.

Преамбулою Закону України Про громадянство України передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Згідно змісту ст. 1 Закону України Про громадянство України вбачається, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

Відповідно ст. 3 Закону України Про громадянство України особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Як встановлено судом, позивач прибув в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, у 1992 році отримав від українського державного органу - Суворовського РВ ОМУ УMBС України в Одеській області паспорт громадянина України, який був виданий на бланку/зразку паспорта СРСР, у зв`язку з тим, що станом на 1992 рік не існувало бланків або зразків паспорту України (зразок паспорту України з`явився у 1994 році). Через втрату самого паспорту, позивач не може довести присутність напису громадянин України , але інформація згідно заяви про видачу паспорту, яку надав Суворовський РВ м. Одеси ГУ ДМС України в Одеській області, також як і Висновок Начальника ВПРВО Суворовського РВ ОМУ, за матеріалами перевірки заяви позивача про втрату паспорта, свідчать про те, що позивачу надано громадянство України.

Відповідно до статті 25 Конституції України, громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Стаття 2 Закону України Про громадянство України зазначає, що принципом законодавства України про громадянство є неможливість позбавлення громадянина України громадянства України.

Згідно статті 7 ЗУ Про громадянство України особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України. Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України. Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України. Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію актів цивільного стану державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану встановлено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус .

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 ЗУ Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане повторно 16 серпня 2018 року Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, згідно з яким, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем народження зазначена Україна, місто Одеса.

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , є особою, яка має право на набуття громадянства України за народженням, так як народився на території України.

Таким чином, суд вважає відмову Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області в оформленні паспорта громадянина України ОСОБА_1 необґрунтованою.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 до Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 18 липня 2019 року, ґрунтується на положеннях чинного законодавства, отже підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області здійснити оформлення паспорта громадянина України замість втраченого ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Разом з цим, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти Данії зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі Волохи проти України (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, вимога позивача про зобов`язання Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області здійснити оформлення паспорта громадянина України замість втраченого ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, що є неприпустимим.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з метою належного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачу паспорта громадянина України замість втраченого паспорта колишнього громадянина СРСР, з врахуванням висновків суду по цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно платіжного доручення № 9877 від 07.10.2019 року, судовий збір за подачу позову ОСОБА_1 , сплатила громадська організація Десяте квітня (код ЄДРПОУ 38296562).

Зважаючи на вищевикладене, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадської організації Десяте квітня судового збору у розмірі 384,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72-77, 94, 139, 241-246, 250, 251, 293, 295 КАС України, суд -,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приморського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, відповідно до якого видані відповідь і довідка ОСОБА_1 від 18 липня 2019 року.

Зобов`язати Приморський районний відділ в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу паспорта громадянина України замість втраченого паспорта колишнього громадянина СРСР, з врахуванням висновків суду по цій справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приморського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадської організації Десяте квітня (код ЄДРПОУ 38296562) судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Токмілова

.