Рішення

від 18.12.2019 по справі 826/9605/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2019 року № 826/9605/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний Центр Омніс до Головного управління ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічний Центр Омніс до Головного управління ДФС у м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2017 року №00030001402.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилаючись на відсутність з боку позивача встановлених ГУ ДФС в м. Києві в Акті перевірки порушень податкового законодавства, оскільки наголошує на правомірності віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт постачання (виконання робіт, надання послуг) контрагентами позивача обумовлених договорами товарів (робіт, послуг), повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача. При цьому, податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, на думку позивача, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального законодавства. Також, позивач стверджує, що усі податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, та контрагентами позивача взаємовідносини з Товариством позивача відображено у відповідній податковій звітності..

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договорами, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

Враховуючи положення частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу від 03.03.2017 року №1645, виданого Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, у період з 24.03.2017р. по 13.04.2017р. було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС (код 32484796) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами вищевказаної перевірки посадовими особами Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено акт від 21.04.2017 року №148/26-15-14-02-05/32484796.

У відповідності до висновків акту перевірки від 21.04.2017 року №148/26-15-14-02-05/32484796, Головним управлінням ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, в тому числі, наступні порушення Позивачем вимог податкового законодавства:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 534 876,00 грн.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки від 21.04.2017 року №148/26-15-14-02-05/32484796, у відповідності до п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України, на вищевказаний Акт перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС від 25.04.2017 року було подано заперечення №35/04 до Головного управління ДФС у м. Києві.

За результатами розгляду заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС , від Відповідача було отримано відповідь від 15.05.2017 року №12484/10/26-15-14-02-05, відповідно до якої висновки акту від 21.04.2017 року №148/26-15-14-02-05/32484796 Про результати документальної виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року залишені без змін, а заперечення Позивача без задоволення.

Позивачем 22.05.2017 року було отримано від Головного управління ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 року №0003001402, відповідно до якого ТОВ НТЦ ОМНІС було донараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 668 595,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 534 876,00 грн. та за штрафними санкціями - 133 719,00 грн..

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 18.05.2017 року №0003001402, прийнятим Головним управлінням ДФС у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС 25.05.2017 року було подано до Державної фіскальної служби України скаргу №40/05 на вищевказане податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 року №0003001402, прийнятого на підставі акту документальної планової перевірки Позивача від 21.04.2017 року №148/26-15-14-02-05/32484796.

За результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС , від Державної фіскальної служби України 28.07.2017 року було отримано відповідь від 24.07.2017 року №15911/6/99-99-11-01-01-15, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 року №0003001402, прийняте на підставі акту від 21.04.2017 року №148/26-15-14-02-05/32484796 Про результати документальної виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року залишено без змін, а скаргу Позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі Податок на прибуток підприємств об`єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як вбачається з акту перевірки від 21.04.2017 року, підставою для встановленого порушення з податку на прибуток слугував висновок Головного управління ДФС у м. Києві про відсутність реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ НТЦ ОМНІС з контрагентами ТОВ Норд-Люкс (38830680) та ПП Інтеркомп`ютер (30308004), а також проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, метою яких є надання податкової вигоди Позивачу, з метою штучного формування валових витрат, які не мають реального товарного характеру.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-Технічний Центр ОМНІС у 2013 та 2014 роках було укладено два Договори про надання послуг з контрагентами ПП Інтеркомп`ютер (Договір від 11.10.2013 року №2013-10-2) та ТОВ Норд-Люкс (Договір від 20.01.2014 року №2014-01 -1).

Предметом вищевказаних укладених з контрагентами договорів було отримання Позивачем послуг щодо обробки результатів випробувань показників якості мереж зв`язку стандартів GSM, CDMA, UMTS в населених пунктах, автомобільних дорогах, на залізничних маршрутах, в метрополітені, в приміщеннях, а також перетворення первинної інформації поточних якісних показників мереж зв`язку по регіонах України та формування звітів на цифрових носіях в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними договорами.

Відповідно до п. 1.2 вищезазначених Договорів, обсяг робіт щодо надання послуг вказується Замовником в замовленні на виконання робіт.

Пунктом 3.2 укладених Договорів передбачено, що Виконавці (контрагенти) надають послуги на підставі отриманих замовлень на виконання робіт, про що складається відповідний акт прийом передачі замовлення. Замовлення містить результати вимірювань показників якості послуг мобільного зв`язку, які записані на цифрові носії у вигляді log-файлів.

У відповідності до п. 1.2 та 3.2 укладених Договорів з ПП Інтеркомп`ютер та ТОВ Норд-Люкс , Позивачем складались та направлялись контрагентам замовлення на виконання робіт, про що складались відповідні акти прийому передачі замовлення (додаються).

Пунктами 3.4 укладених Договорів передбачено, що Виконавці надають послуги та оформлюють звіти на цифрових носіях у відповідності до вимог, що зазначені у Додатках 1 до даних Договорів.

Повідомляємо суд першої інстанції про те, що у відповідності до п. 3.4 укладених Договорів, між ТОВ НТЦ Омніс та контрагентами ПП Інтеркомп`ютер і ТОВ Норд-Люкс були визначені технічне завдання на виконання робіт та оформлення звітів на цифрових носіях шляхом підписання Додатків 1 до укладених Договорів (додаються).

Відповідно до п. 3.5 укладених договорів, на підтвердження факту надання послуг на кожне замовлення Виконавці надають Замовнику звіти (на цифрових носіях) про надані послуги та акти здачі-приймання робіт.

В подальшому, у зв`язку з вчасним та якісним наданням контрагентами ПП Інтеркомп`ютер та ТОВ Норд-Люкс послуг, контрагентами було надано Позивачу акти здачі - приймання робіт та звіти на цифрових носіях в порядку та на умовах, визначених укладеними договорами, копії яких містяться у матеріалах справи.

ПП Інтеркомп`ютер були надані у повному обсязі обумовлені договором роботи, на підтвердження чого було складено за березень 2014 року та відправлено на адресу ТОВ НТЦ ОМНІС акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року та податкову накладну.

ТОВ Норд-Люкс були надані у повному обсязі обумовлені договором роботи, на підтвердження чого складено за січень-березень 2014 року та відправлено на адресу ТОВ НТЦ ОМНІС акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкові накладні:

• Акт від 31.01.2014 року та податкова накладна № 140 від 31.01.2014 року;

• Акт від 27.02.2014 року та податкова накладна № 142 від 27.02.2014 року;

• Акт від 28.02.2014 року та податкова накладна № 173 від 28.02.2014 року;

• Акт від 07.03.2014 року та податкова накладна №24 від 07.03.2014 року.

Вказані у зазначених документах суми податку на додану вартість відповідають даним реєстру податкових декларацій з ПДВ за січень-березень 2014 року та включені до податкового кредиту відповідних періодів.

Пунктом 2.1 укладених Договорів передбачено, що вартість послуг за даними Договорами визначаються на умовах угод Сторін та зазначаються у Протоколі узгодження вартості надання послуг (Додаток 2 до Договорів, додаються).

Розрахунок між ТОВ НТЦ ОМНІС з контрагентами ТОВ Норд-Люкс та ПП Інтеркомп`ютер за надання послуг було проведено на підставі виставлених рахунків-фактур. в повному обсязі у безготівковій формі, на підтвердження чого до суду Товариством надаємо відповідні рахунки-фактури та банківські виписки.

Вищевказані надані послуги від контрагентів були використані Позивачем у власній господарській діяльності, а саме проміжні та узагальнені звіти на електронних носіях від ПП Інтеркомп`ютер і ТОВ Норд-Люкс були використані для формування фінальних звітів для ПрАТ МТС Україна , ПрАТ Київстар , ТОВ Астеліт , ТОВ Інтертелеком на підставі та в межах відповідних укладених Договорів, згідно попередніх замовлень та передані операторам мобільного зв`язку наступними листами:

ПрАТ Київстар :

• Лист вих. № 24/02 від 05.02.2014 року;

• Лист вих. № 40/03 від 05.03.2014 року;

• Лист вих. № 54/04 від 04.04.2014 року;

ПрАТ МТС Україна :

• Лист вих. № 39/03 від 05.03.2014 року;

• Лист вих. № 53/04 від 04.04.2014 року;

ТОВ Астеліт :

Лист вих. № 19/01 від 31.01.2014 року;

• Лист вих. № 36/01/02 від 28.02.2014 року;

• Лист вих. № 47/03 від 31.03.2014 року;

ТОВ Інтертелеком :

• Лист вих. № 57/04 від 15.04.2014 року

Розрахунок між ТОВ НТЦ ОМНІС з контрагентами ТОВ Норд-Люкс та ПП Інтеркомп`ютер за надання послуг було проведено в повному обсязі у безготівковій формі, на підтвердження чого Товариством було надано відповідні платіжні доручення, копії які містяться в матеріалах справи.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Головним управлінням ДФС в м. Києві, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне не доведено і здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю НТЦ ОМНІС , та його контрагентом узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю НТЦ ОМНІС , та його контрагентами правочину, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до статті 1 якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ містить дві обов`язкові ознаки, а саме: він має містити відомості про господарську операцію, та підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій, а також зв`язку між фактом придбання товару (робіт/послуги), та подальшою господарською діяльністю.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, як з`ясовано судом, та зазначено вище, господарські операції Товариства позивача з контрагентами, підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи документами на підтвердження господарських, котрі складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом), судом встановлено, що вищеокреслені фінансово-господарські операції мали реальний характер, були опосередковані дійсним рухом активів, адже судом з`ясовано зміст кожної операції, та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського, та податкового обліку.

При цьому, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено заслуговуючих на увагу суду обставин, які б безумовно свідчили про фіктивність вищеокреслених правочинів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначенні суми його податкового обов`язку.

Зокрема, як судом встановлено, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, позивачем доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження віднесених до витрат сум, а також надано усі первинні документи, складені в межах відповідних фінансово - господарських операцій, за участю його контрагентів, котрі повністю підтверджують реальне здійснення правочину, та досягнення законної мети його здійснення направленої на отримання прибутку.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Водночас, позивач надав достатньо доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її вимоги.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний Центр Омніс (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2 код ЄДРПОУ 32484796) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 року №00030001402.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний Центр Омніс (код ЄДРПОУ 32484796) сплачений ним судовий збір у розмірі 3 635,35 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур