Постанова

від 18.12.2019 по справі 160/4955/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/4955/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року (м. Дніпро, суддя Озерянська С.І.) у справі № 160/4955/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України,

третя особа - Державне підприємство Міністерства освіти і науки України "Інформаційно-іміджевий центр",

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії щодо невизнання Міністерством освіти та науки України документа про вищу освіту - диплома Ю № 002592, виданого навчальним закладом - Міжнародним незалежним еколого-політологічним університетом (м. Москва, Російська Федерація) 03.06.1998, а також зобов`язати відповідача визнати вказаний документ та видати відповідне свідоцтво (а.с. 4-11).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивоване правомірністю дій відповідача з підстав встановлення під час розгляду справи факту невідповідності диплому офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту в країні походження, а також відсутність у навчального закладу, який видав диплом, акредитації на зазначену у дипломі спеціалізацію (а.с. 160-163).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що диплом Ю № 002592 був виданий йому 03.06.1998 навчальним закладом - Міжнародним незалежним еколого-політологічним університетом (м. Москва, Російська Федерація), який на час його видачі мав відповідну ліцензію та акредитацію, отриману 07.02.2000 строком на три роки за направленням Юриспруденція . Також скаржник вказує, що відповідно до листа № 09/16-543 від 04.06.2018 комісії Таврійського національного університету ім. Вернадського програма, відповідно до додатку до диплома Ю № 002592, відповідає державній програмі навчання у вищих навчальних закладах України. Відповідно, враховуючи наявність у Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету атестації та акредитації, останній не був позбавлений права видавати диплом встановленого зразка. Крім того, скаржник звернув увагу, що лише законодавством країни колишнього СРСР встановлено зразки документів про освіту, отриману у вищих навчальних закладах встановленого та державного зразка. Окрім цього, скаржник зазначив, що Україна є членом Гаазької конвенції про спрощену процедуру легалізації документів, а також Лісабонської конвенції про визнання вищої освіти у Європейському регіоні, яку також підписано і Російською Федерацією. Враховуючи вищевикладене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 131-133).

Відповідач з вимогами апеляційної скарги не погодився, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав на правомірність висновків суду щодо відсутності на час видачі скаржнику диплому Ю № 002592 у Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету відповідної акредитації, оскільки акредитація за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю Юриспруденція була надана останньому тільки 09.09.1998, тобто після отримання ОСОБА_1 диплому 03.07.1998.

Від третьої особи також надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання не спростовує факту наявності у Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету на час проходження навчання скаржника, а також видачі йому диплома відповідної ліцензії. Разом із цим третя особа зазначає, що станом на час отримання ОСОБА_1 диплому Ю № 002592 від 03.07.1998 за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст Міжнародний незалежний еколого-політологічний університет мав акредитацію за спеціальністю 521400Юриспруденція освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр , а не спеціаліст , який був отриманий навчальним закладом лише 09.09.1998. З огляду на це, третя особа погодилась з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності часу виникнення права на видачу документів про освіту державного зразка випускникам Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету за спеціалізацією 521400 Юриспруденція освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст з періодом навчання скаржника та датою видачі диплома Ю № 002592 від 03.07.1998, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, клопотань не заявили, з урахуванням цього справа розглядається у відсутності сторін та їх представників.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не заперечується, що 12.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою про здійснення процедури визнання документа про освіту - диплома спеціаліста Ю № 002592 від 03.07.1998, виданого Міжнародним незалежним еколого-політологічним університетом (Російська Федерація) на ім`я ОСОБА_1 До заяви було додано нотаріально посвідчену копію диплому спеціаліста Ю № 002592 з перекладом, нотаріально посвідчену копію додатку до диплому спеціаліста Ю № 002592 з перекладом, копію диплому бакалавра Ю №002592 з перекладом, копію додатку до диплому бакалавра Ю № 002592, копію архівної довідки від 11.09.2014 року № 538/10, додатковий документ, заява, згода на обробку персональних даних (а.с. 17-24).

10.11.2017 Міністерством освіти і науки України до Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету (Академії МНЄПУ) було направлено лист

№ 7/2-ND-10581-17/NZ-9932-17/CB про підтвердження факту видачі документа про освіту, факту навчання власника освітнього документа та з проханням повідомити період навчання ОСОБА_1 по бакалаврській програмі в Академії МНЕПУ; щодо підтвердження факту видачі документа про освіту (диплома юриста Ю № 002592, реєстраційний № 02009 від 03.07.1998), факту навчання власника освітнього документа та з проханням повідомити період навчання ОСОБА_1 в Академії МНЕПУ (а.с. 25).

Листом від 27.11.2017 № 588-10/17 Освітній приватний заклад вищої освіти Академія МНЕПУ повідомив, що ОСОБА_1 навчався за спеціальністю юриспруденція в Таврійському екологічному інституті. Відповідно до договору про партнерство і співробітництво між Академія МНЕПУ та ТЕІ студент, який закінчив повний теоретичний курс навчання по програмі спеціаліст , наказом № 267/08 від 11.06.1998 зарахований в порядку переводу для здачі державних іспитів та захисту дипломної роботи в МНЕПУ (з 22.02.2016 перейменований у Освітній приватний заклад вищої освіти Академія МНЕПУ ). Наказом № 345 від 14.07.1998 був відрахований у зв`язку з закінченням навчання та видачею диплома про вищу освіту серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 від 03.07.1998 з присвоєнням кваліфікації Юрист за спеціальністю Юриспруденція . Для отримання диплома державного зразка ОСОБА_1 має право відповідно до Федерального закону про освіту в Російській Федерації від 29.12.2012 № 273-ФЗ вступити до будь-якого навчального закладу на акредитовану освітню програму чи пройти навчання за програмою екстернату. Додатково зазначено, що ОПЗ ВО Академія МНЕПУ не має права видавати дипломи державного зразка, оскільки наказом №947 від 07.06.2017 була позбавлена акредитації (а.с. 26).

08.05.2018 Міністерством освіти і науки України було направлено лист

№ 7.3-ND-17033-18/NZ-9932-17/CB до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, у якому просило провести порівняльний аналіз змісту навчальної програми (плану) за якою надано іноземний документ про освіту на ім`я ОСОБА_1 зі змістом програми (плану) відповідного суміжного напряму (спеціальності) в Україні (а.с. 27).

У відповідь на запит Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського надано лист від 04.06.2018 № 09/16-543, у якому зазначено, що комісія дійшла висновку про визнання диплома юриста ОСОБА_1 Ю № 002592 від 03.07.1998 за спеціальністю Юриспруденція , оскільки немає суттєвої різниці між іноземною кваліфікацією, визнання якої запитує ОСОБА_1 та відповідною кваліфікацією в Україні (а.с. 28-35).

02.08.2018 Міністерством освіти і науки України прийняте рішення № 7.3-33-737-18 про відмову у визнанні іноземного документа про освіту ОСОБА_1 № 002592 від 03.07.1998. Зазначене рішення обґрунтоване тим, що диплом не відповідає затвердженому зразку (формі) державних документів про вищу професійну освіту Російської Федерації; присвоєна дипломом кваліфікація не підпадає під дію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання від 26.05.2000; освітня програма не акредитована на дату видачі документа про освіту (а.с. 36-37).

06.03.2019 скаржник повторно звернувся із заявою про перегляд заяви від 12.10.2017.

Міністерством освіти і науки України на зазначену заяву надано відповідь листом від 19.04.2019 №2/12 -19, у якому зазначено, що станом на дату видачі диплома освітня програма Юриспруденція Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету не акредитована та наявність чинної ліцензії міністерства освіти і науки України на провадження освітньої діяльності Правознавство не виявлено. Відповідно, результат порівняльного аналізу не може бути врахований для встановлення еквівалентності кваліфікацій відповідному освітньому чи освітньо-професійному ступеню вищої освіти (а.с. 49).

Правомірність дій щодо відмови відповідача у визнанні документа про вищу освіту є предметом розгляду в межах цієї адміністративної справи.

Визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в Європейському регіоні, ратифікованої Законом України Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.

Згідно з Конвенцією, визнання-підтвердження компетентним органом якості іноземної освіти кваліфікації для цілей доступу до навчання і/або здійснення фахової діяльності.

Статтею 5 Розділу 6 Конвенції передбачено, що кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 Закону України Про освіту центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов`язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України Про вищу освіту центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 13 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання, встановлено, що ця Угода розповсюджується на документи державного зразка про освіту і вчені звання, що видаються на території держав Сторін, а також на документи державного зразка, що видаються установами освіти кожної із Сторін, що розташовані на території інших держав.

Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти визначена Порядком визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку процедура визнання в Україні Документів здійснюється такими компетентними органами МОН - з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника Документа на території України. Рішенням МОН підтверджується право власника Документа на продовження навчання та/або працевлаштування в Україні, про що видається Свідоцтво.

Пунктом 2 розділу V Порядку визначено, що процедура визнання Документа, окрім випадків, зазначених у пункті 3 цього розділу, складається з:

1) перевірки автентичності Документа та додатка до нього;

2) підтвердження статусу освітньої установи та/або Програми, за результатами якої виданий Документ;

3) оцінки кваліфікації або періоду навчання, зазначеної(го) в Документі, та встановлення еквівалентності освітньому або освітньо-професійному ступеню в Україні, академічних та/або професійних прав.

Отже, визнання документа про вищу освіту, здобуту за кордоном, можливе у разі встановлення за результатами відповідності трьом критеріям, визначеним у п. 2 розділу V Порядку.

За замістом п. 4 розділу V Порядку перевірка автентичності здійснюється одним із таких способів:

1) перевірка наявності штампа Apostille , якщо у країні походження Документа він підтверджує автентичність документа, та перевірка реквізитів апостиля у відповідному реєстрі у разі наявності;

2) перевірка у реєстрі документів про освіту, якщо такий реєстр запроваджено країною походження Документа або освітньою установою, що його видала;

3) направлення запиту щодо додаткових відомостей про автентичність видачі поданих документів до відповідних офіційних органів та/або освітніх установ інших держав.

Якщо в країні походження Документа офіційно затверджений стандарт оформлення документів про освіту, здійснюється аналіз на відповідність такому стандарту поданого Документа.

Матеріалами справи підтверджено, що на запит Міністерства освіти і науки України від 10.11.2017 № 7/2-ND-10581-17/NZ-9932-17/CB Міжнародним незалежним еколого-політологічним університетом було надано відповідь, що ОСОБА_1 навчався відповідно до договору про партнерство і співробітництво між Академія МНЕПУ та ТЕІ. Наказом № 345 від 14.07.1998 був відрахований у зв`язку з закінченням навчання та видачею диплома про вищу освіту серії НОМЕР_1 . Для отримання диплома державного зразка ОСОБА_1 має право відповідно до Федерального закону про освіту в Російській Федерації від 29.12.2012 року № 273-ФЗ вступити до будь-якого навчального закладу на акредитовану освітню програму чи пройти навчання за програмою екстернату (а.с. 25, 26).

Таким чином, освітньою установою, яка видавала позивачу диплом серії Ю НОМЕР_3 , не підтверджено, що зазначений диплом відповідає затвердженому стандарту оформлення документів про освіту Російської Федерації.

Згідно з п. 5 розділу 1 розділу V Порядку перевірка статусу освітньої установи та/або Програми, за результатами якої виданий Документ, здійснюється з метою підтвердження офіційного визнання (акредитації тощо) освітньої установи та/або Програми в системі освіти держави, в якій функціонує ця установа.

Якщо Документ (або додаток до нього) виданий філією освітньої установи, має бути підтверджено офіційне визнання цієї філії в системі освіти держави, на території якої провадиться освітня діяльність цієї філії, якщо це визначено законодавством цієї держави.

Перевірка статусу освітньої установи та/або Програми має бути здійснена одним із таких способів:

1) перевірка в національних офіційних джерелах: реєстрах органів акредитації/забезпечення якості освіти, міністерств освіти, асоціацій агенцій з акредитацій/забезпечення якості освіти, офіційних національних публікаціях про освітню систему;

2) перевірка в міжнародних офіційних джерелах (веб-сайтах визнаних міжнародних організацій, веб-сайтах мереж оцінювачів дипломів);

3) направлення запиту до відповідних уповноважених органів та/або освітніх установ інших держав щодо статусу освітньої установи та Програми.

Скаржником на підтвердження своєї позиції надано копію свідоцтва від 22.07.1997

№ 25-008 про державну акредитацію Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету та додатків до нього (а.с. 63-65).

Як вбачається зі змісту додатка № 2 до свідоцтва про державну акредитацію від 22.07.1997 № 25-008, право видачі документів про освіту державного зразка за спеціалізацією Юриспруденція кваліфікаційно-освітнього рівня спеціаліст Міжнародний незалежний еколого-політологічний університет набув відповідно до наказу Міністерства загальної та професійної освіти Російської Федерації від 09.09.1998 року № 2316 (а.с. 65).

Водночас диплом серії Ю НОМЕР_3 про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації юрист за спеціальністю юриспруденція був виданий Міжнародним незалежним еколого-політологічним університетом (м.Москва, Російська Федерація) 03.07.1998 року, тобто до набуття зазначеним навчальним закладом права на видачу дипломів за спеціалізацією Юриспруденція (а.с. 21-22).

При цьому колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на наявність у Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету відповідної акредитації з 07.02.1997 спростовано тим, що згідно постанови від 07.02.1997 № 33-17а/П Про атестацію Міжнародного незалежного еколого-політологічного університета (м. Москва) вказаному навчальному закладу надано акредитацію за напрямом 521400Юриспруденція освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр , а не спеціаліст , як це зазначено у дипломі серії Ю № 002592.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за результатами процедури визнання в Україні здобутого позивачем у Російській Федерації диплома про вищу освіту серії Ю № 002592 Міністерством освіти і науки України за двома з трьох критеріїв не підтверджено диплом скаржника.

Щодо посилання скаржника на те, що Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського у листі від 04.06.2018 за вих. 09/16-543 зазначено про відсутність суттєвої різниці між іноземною кваліфікацією, визнання якої запитує ОСОБА_1 , та відповідною кваліфікацією в Україні, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до п. 1 розділу VI Порядку ступені вищої освіти, присуджені освітніми установами, мають визнаватися компетентними органами, якщо немає суттєвої різниці між іноземною кваліфікацією, визнання якої запитує Заявник, та відповідною кваліфікацією в Україні, за винятком випадків, зазначених у п. 2 цього розділу.

Згідно з п.п. 8 та 10 п. 2 розділу VI Порядку рішення про відмову у визнанні поданого Документа приймається у разі, якщо:

- документи не відповідають офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту, якщо такий стандарт прийнятий у державі, в якій функціонує освітня установа;

- документи не визнаються в державі, якій належить освітня установа.

За таких обставин, враховуючи що при проведенні перевірки автентичності та статусу освітньої установи, яка видала скаржнику диплом серії Ю НОМЕР_3 від 03.06.1998, не було підтверджено відповідність диплома офіційно затвердженому стандарту оформлення документів про освіту в країні походження навчання, а також відсутність у навчального закладу, який видавав диплом акредитації на зазначену у дипломі спеціалізацію, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у визнанні диплома.

При цьому судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем вимог Порядку визнання в Україні документів про середньо, середню професійну, професійну освіту, виданих навчальними закладами інших держав, оскільки даним Порядком встановлено процедуру визнання в Україні документів про освіту з метою забезпечення прав громадян, які здобули середню, середню професійну, професійну освіту у навчальних закладах інших держав, на продовження навчання та/або працевлаштування відповідно до законодавства України.

В свою чергу, процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти та/або пройдених періодів навчання з метою забезпечення права громадян, які здобули вищу освіту або пройшли певний період навчання у навчальних закладах інших держав, на продовження навчання та/або провадження професійної діяльності відповідно до законодавства України встановлена Порядком визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, який і було застосовано відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі № 160/4955/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 24.12.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко