Постанова

від 26.12.2019 по справі 520/8575/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 р. Справа № 520/8575/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 07.10.19 року по справі № 520/8575/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації (далі - відповідач, УПСЗН Нововодолазької РДА), в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації щодо проведення перерахунку раніше призначеної житлової субсидії за період з 01.10.2016 р. по 30.04.2017 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , та стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії з особових рахунків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , відкритих у виконавців житлово-комунальних послуг;

- скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації, оформлене Повідомленням про дорахунок до особової справи № 1401 від 19.03.2019 р.;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації повернути на особові рахунки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , відкритих у виконавців житлово-комунальних послуг, стягнуті суми надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії за період з 01.10.2016 р. по 30.04.2017 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, шо мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 р. та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає її доводи безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю законним та обґрунтованим, з підстав, наведених у судовому рішенні. Просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 р. - без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що вперше позивач звернувся до Управління за призначенням житлової субсидії 17 серпня 2015 року.

На підставі заяви Управлінням прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 субсидії на 12 місяців з місяця звернення, тобто з серпня 2015 року по липень включно 2016 року.

Після закінчення цього терміну Управління, відповідно до п.16 Положення, самостійно здійснило призначення ОСОБА_1 субсидії на термін з серпня 2016 року по квітень 2017 року.

З наданих відповідачем рішень встановлено, що житлова субсидія ОСОБА_1 була призначена і на наступні періоди: з травня 2017 року по квітень 2018 року та з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.

18 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління за роз`ясненням, чому йому з 2016 року не нараховується субсидія.

Листом від 03.04.2019 р. повідомлено позивача, що до жовтня 2016 року позивачем отримувались послуги з електро,- та газопостачання для опалення житлового будинку і вартість соціальних нормативів цих послуг в сукупності утворювала значну різницю між розміром плати за них та розміром обов`язкового відсотка платежу, що і було розміром субсидії. За інформацією Зміївського відділу реалізації ТОВ «Харківгаз збут» 03 жовтня 2016 року позивачу припинено надання послуги з газопостачання для опалення будинку. Відповідно, з цього ж дня Управлінням праці та соціального захисту населення припинено врахування цієї послуги при нарахуванні житлової субсидії. Субсидія стала нараховуватися тільки на послуги з електро постачання та газопостачання для газової плити, що значно зменшило її розмір. У зв`язку вищезазначеним, здійснено перерахунок житлової субсидії за період з 01.10.2016 по 30.04.2017 р.р. За результатами перерахунку в цей період надміру нараховано 259,79 грн. субсидії на оплату електроенергії та 8254,29 грн на оплату природного газу. Ці кошти будуть зняті з особових рахунків у відповідних підприємствах (а.с.21).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог Порядку №848 споживачем не виконано обов`язок щодо інформування структурного підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема, зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання, відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Отже, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, з приводу яких виник спір, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну публічно-владні управлінські функції , то в розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України, термін публічно- означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття владні полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Предметом оскарження в даній справі є визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перерахунку раніше призначеної житлової субсидії та стягнення сум надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії з особових рахунків позивача; скасування рішення, оформлене повідомленням про дорахунок до особової справи.

Так, листом від 03.04.2019 р. повідомлено позивача, що до жовтня 2016 року позивачем отримувались послуги з електро,- та газопостачання для опалення житлового будинку і вартість соціальних нормативів цих послуг в сукупності утворювала значну різницю між розміром плати за них та розміром обов`язкового відсотка платежу, що і було розміром субсидії. За інформацією Зміївського відділу реалізації ТОВ «Харківгаз збут» 03 жовтня 2016 року позивачу припинено надання послуги з газопостачання для опалення будинку. Відповідно, з цього ж дня Управлінням праці та соціального захисту населення припинено врахування цієї послуги при нарахуванні житлової субсидії. Субсидія стала нараховуватися тільки на послуги з електро постачання та газопостачання для газової плити, що значно зменшило її розмір. У зв`язку вищезазначеним, здійснено перерахунок житлової субсидії за період з 01.10.2016 по 30.04.2017 р.р. За результатами перерахунку в цей період надміру нараховано 259,79 грн. субсидії на оплату електроенергії та 8254,29 грн на оплату природного газу. Ці кошти будуть зняті з особових рахунків у відповідних підприємствах (а.с.21).

19 березня 2019 року відповідач прийняв рішення у формі повідомлення про дорахунок до особової справи № 1401 вищевказаних сум.

Таким чином, реалізація оспорюваного рішення полягала в направленні позивачу повідомлення, яке фактично є пропозицією врегулювання спору про право (повернення грошових коштів).

Правовідносини сторін в даній справі регулюються приписами ЦК України, Положення №848, Порядком повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29 грудня 1997 року № 39/283/90/5 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку в разі виявлення при перевірках подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, органи соціального захисту населення вживають таких заходів: припиняють надання субсидії; повідомляють рекомендованим листом отримувачів житлової субсидії про припинення надання житлової субсидії, необхідність і терміни повернення надміру виплачених коштів (додаток 1); подають позовні заяви до суду (додаток 2) про стягнення надміру виплачених коштів (при неповерненні їх добровільно).

Отже, повноваження відповідача ухваленням оспорюваного рішення обмежуються лише констатацією факту отримання позивачем (на думку відповідача) надміру виплачених коштів. Що стосується відшкодування, то вони не можуть бути примусово стягнені на підставі оспорюваного рішення (відповідно до Порядку - добровільно або шляхом пред`явлення відповідачем позову до суду).

У випадку, що є предметом дослідження, оспорюване повідомлення за своєю правовою природою є розпорядчим документом, яким скеровується діяльність органу (посадових осіб) при встановлені обставин, що можуть слугувати підставою для виникнення певних правовідносин (в даному випадку, можливість звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції).

Між відповідачем і позивачем, щодо якого відповідачем в правовідносинах, що є предметом дослідження, безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій, існує спір про право щодо майна (отриманих грошових коштів).

При цьому, оспорюване повідомлення не є адміністративним актом суб`єкта владних повноважень, що породжує певні правові наслідки безпосередньо для позивача, а саме повідомлення не має обов`язкового характеру і безпосередньо не породжує настання відповідальність або інших негативних наслідків для позивача.

Таким чином, оскільки відповідачем в конкретних правовідносинах не здійснювалось будь-яких управлінських дій безпосередньо щодо позивача, спір, який, в даному випадку, за своєю природою носить приватноправовий характер, може вирішуватись в порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду відповідача з відповідним позовом про стягнення грошових коштів, а висновок про неправомірність повідомлення (в разі встановлення такого факту) може міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення. Обраний позивачем (відносно якого безпосередньо не здійснювалось будь-яких управлінських дій відповідачем) засіб захисту прав не відповідає суті правовідношення, оскільки оспорюваним повідомленням не були безпосередньо порушені його права.

Аналогічна правова позиція щодо питань предметної юрисдикції у подібних правовідносинах викладена в постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі № 592/12182/16-а, від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково розглянувши даний спір в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

У контексті наведеного, колегією суддів враховується, що відповідно до абз. 2 ст. 319 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, оцінка доводам апеляційної скарги щодо правомірності та підстав оскарження рішення не надавалася.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 по справі № 520/8575/19 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.В. Зеленський І.С. Чалий