Постанова

від 23.12.2019 по справі 904/1864/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 904/1864/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін вБогатиря К.В. Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. Арустамян К.А. судове засідання не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Універсал-1 на рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2019 (суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.; час і місце оголошення рішення: 05.08.2019 о 18:05, м. Одеса, пр. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 10) у справі за позовом до відповідача про№ 904/1864/19 Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д Приватного підприємства Універсал-1 стягнення 731861,70 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства Універсал-1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь кошти у сумі 731861,70 грн, з яких: 529286,20 грн. основного боргу, 14581,68 грн. інфляційних нарахувань, 55409,80 грн. процентів річних, 66413,74 грн. пені та 66170,28 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.08.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства Універсал-1 (площа Десятого Квітня, 1, м. Одеса, Одеська обл., 65009, код ЄДРПОУ 31621613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д (вул. Океанська, буд. 4, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 41855218) основну заборгованість в сумі 529286 /п`ятсот двадцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят шість/ грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 8101 /вісім тисяч сто одну/ грн. 38 коп., відсотки річних в сумі 26062 /двадцять шість тисяч шістдесят дві/ грн. 12 коп., пеню в сумі 21181 /двадцять одну тисячу сто вісімдесят одну/ грн. 43 коп., штраф у сумі 55978 /п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім/ грн. 82 коп. та судовий збір у сумі 9609 /дев`ять тисяч шістсот дев`ять/ грн 16 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою позову є порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 169 від 10.12.2018 в частині розрахунків за поставлений товар.

Як зазначає суд першої інстанції, на виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними: №D-00005944 від 11.12.2018 на суму 93557,48 грн; №D-00006013 від 11.12.2018 на суму 4858,50 грн; №D-00006285 від 18.12.2018 на суму 93557,48 грн; №D-0000128 від 08.01.2019 на суму 97950,00 грн, №D-00000129 від 08.01.2019 на суму 97950,00 грн; №D-00000130 від 08.01.2019 на суму 97950,00 грн; №D-00000131 від 08.01.2019 на суму 96696,24 грн; №D-00000132 від 08.01.2019 на суму 225,00 грн. З урахуванням часткової оплати, сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором становить 529 286,20 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості фактично отриманого товару позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 14581,68 грн., відсотки річних в сумі 55409,80 грн., пеня в сумі 66413,74 грн. та штраф у сумі 66170,28 грн.

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором № 169 від 10.12.2018 у сумі 529 286,20 грн., а тому позов позивача в цій частині позовних вимог задоволений.

Також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що перевіривши розрахунки спірних сум, які наведені позивачем в уточнюючих розрахунках, суд встановив їх арифметичну неточність та часткову неправильність (неврахування ст. 253 ЦК України при визначені дати початку прострочення, невірному застосуванні розміру подвійної облікової ставки НБУ при розрахунку пені, нарахування за несвоєчасну оплату відповідачем товару по накладним від 21.11.2018 та 27.11.2018 відсотків річних у розмірі, встановленому договором, а також штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, оскільки поставка за вказаними накладними відбулась до укладення договору).

З огляду на зазначене, судом здійснено власний розрахунок, за яким загальна сума інфляційних нарахувань складає 8 101,38 грн., відсотків річних - 26 062,12 грн., пені - 21 181,43 грн. штрафу - 55 978,82 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д задоволені частково та з відповідача на користь позивача стягнуто 529 286,20 грн. основного боргу, 8 101,38 грн. інфляційних втрат, 26 062,12 грн. відсотків річних, 21 181,43 грн. пені та 55 978, 82 грн. штрафу.

03.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства Універсал-1 на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2019 по справі № 904/1864/19, в якій заявник просить рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2019 по справі № 904/1864/19 в частині стягнення з ПП Універсал-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д основну заборгованість в сумі 529286 грн. 20 коп., інфляційні нарахування в сумі 8101 грн. 38 коп., відсотки річних в сумі 26062 грн. 12 коп., пеню в сумі 21181 грн. 43 коп., штраф у сумі 55978 грн. 82 коп. та судовий збір у сумі 9609 грн. 16 коп. скасувати, в іншій частині - залишити без змін.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт зазначає, що видаткові накладні № D-00003416 від 22.10.2018 на суму 1 800,00грн. та № D-00005158 від 27.11.2018 на суму 3 702,00грн., були складені 22.10.2018 та 27.11.2018 відповідно (тобто ще до дати укладення договору, на який посилається позивач), що ніяким чином не може мати відношення до договору поставки № 169 від 10.12.2018. Тому поставку товару за вказаними видатковими накладними було протиправно включено до акту звірки взаєморозрахунків від 03.05.2019 по договору поставки № 169 від 10.12.2018.

Апелянт звертає увагу, що 01.07.2019 ТОВ Кріоліт-Д було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: копії видаткових накладних № D-00003416 від 22.10.2018 на суму 1 800,00грн. та № D-00005158 від 27.11.2018 на суму 3 702,00грн., що є порушенням положень ч. 2 ст. 80 ГПК України - позивач повинен подати докази разом із поданням позову.

Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно було здійснено висновок щодо підтвердження факту поставки товару за видатковими накладними № D-00003416 та № D-00005158, оскільки в порушення ч. 5 ст. 91 ГПК України, позивачем не зазначено про наявність у нього оригіналів даних письмових доказів.

Як зазначає апелянт на видаткових накладних № D-0000128 від 08.01.2019, № D-00000129 від 8.01.2019, № D-00000130 від 08.01.2019 відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Через відсутність посади отримувача ТМЦ та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, така видаткова накладна у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинним документом.

Апелянт також зазначає, що позовна заява ТОВ Кріоліт-Д в порушення п. 7-8 ч. 3 ст. 162 ГПК України не містить відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися та зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що всі копії додатків до позовної заяви ТОВ Кріоліт-Д були завірені не директором ТОВ Кріоліт-Д , а головним бухгалтером Мельникова Л.О., повноваження якого на завіряння копій документів до суду не надані, рішення ТОВ Кріоліт-Д щодо призначення даної особи головним бухгалтером також відсутні в матеріалах справи.

Також апелянт зазначає, що директору ПП Універсал-1 Губановій Н.Є. загальними зборами учасників (засновників) не надавалися повноваження на отримання від ТОВ Кріоліт-Д товару за видатковими накладними № D-00006285 від 18.12.2018 на суму 93 557,48грн., № D-0000128 від 08.01.2019 на суму 97 950,00грн., № D-00000129 від 08.01.2019 на суму 97 950,00грн., № D-00000130 від 8.01.2019 на суму 97 950,00грн., № D-00000131 від 08.01.2019 на суму 96 696,24грн. в зазначених об`ємах.

Окрім зазначеного, на думку апелянта, судом першої інстанції було протиправно відмовлено у задоволенні заяви ПП Універсал-1 від 02.08.2019 про розгляд справи № 904/1864/19 в порядку загального позовного провадження, чим порушено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та позбавлено можливості відповідача на подання заяви по суті справи із викладенням своїх обґрунтованих заперечень щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Універсал-1 на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2019 по справі № 904/1864/19; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 11.11.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право до 11.11.2019 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи.

11.11.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д на апеляційну скаргу відповідача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 призначено справу № 904/1864/19 до розгляду на 23 грудня 2019 року о 14:00 год.

У судове засідання 23.12.2019 представники сторін не з`явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про отримання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, штамп канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду про направлення ухвали від 04.12.2019. Вказані документи в повній мірі свідчать про належне повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Південно-західним апеляційним господарським судом.

Так позивач у справі ТОВ Кріоліт-Д фактично отримав ухвалу апеляційного господарського суду від 04.12.2019 - 12.12.2019, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, яке додане до справи.

Відповідач ПП Універсал-1 у всіх документах по справі вказує адресу місцезнаходження: м. Одеса, пл. Десятого квітня, 1. За вказаною адресою відповідач отримував ухвалу ПЗАГС від 09.09.2019 про залишення апеляційної скарги без руху - 18.10.2019 (особисто ОСОБА_1 ). Після цього відповідач надав заяву про усунення недоліків вх. від 23.10.2019, яка була розглянута судом по суті з винесенням ухвали від 28.10.2019 про відкриття апеляційного провадження. Ухвалу ПЗАГС від 04.12.2019 про призначення справи до розгляду на 23.12.2019 відповідач не отримав, згідно роздруківки з офіційного сайту Укрпошти Відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

Тобто усі дії, передбачені діючим законодавством щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду його апеляційної скарги, судом були виконані, поштове повідомлення було направлено у встановлений спосіб рекомендованою кореспонденцією на адресу, вказану самим апелянтом у справі, під час здійснення доставки не було вручене працівниками пошти з причин, які від Укрпошти не залежать.

Статтею 120 частинами 3, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає .

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019, якою було призначено розгляд справи на 23 грудня 2019 о 14:00год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 05.12.2019. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Колегія суддів дійшла висновку, що апелянт був обізнаний про розгляд його апеляційної скарги Південно-західним апеляційним господарським судом, тому повинен був вживати заходів до отримання поштової кореспонденції за зазначеним у справі власним місцем знаходження, або відслідковувати загальнодоступну інформацію про рух справи в суді в електронному Реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України .)

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 23 грудня 2019 року о 14:00 год., не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

За таких обставин апелянт не може посилатися на порушення його процесуальних прав, оскільки причини не отримання ним ухвали від 04.12.2019 є виключно суб`єктивними, які не залежать від волевиявлення інших осіб.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Як встановлено судом першої інстанції, згідно видаткових накладних № D-00003416 від 22.10.2018 та № D-00005158 від 27.11.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1800,00 грн. та 3702,00 грн. відповідно (т. 1, а.с.71-72).

За отриманий по вищевказаним накладним товар відповідач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1453 від 15.01.2019 на суму 1 800,00 грн. та платіжним дорученням № 1452 від 17.01.2019 на суму 3702,00 грн. (т. 1, а.с. 27, 30).

10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д (Постачальник) та Товариством з з обмеженою відповідальністю Універсал-1 (Покупець) було укладено договір поставки № 169 (далі по тексту - Договір) (т. 1, а.с. 13-16).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати Покупцю у власність товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього Постачальнику певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Договору, ціна, найменування та кількість товару зазначаються у видаткових накладних, які вважаються невід`ємною частиною цього договору. Прийняття Покупцем товару за видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною є безумовним підтвердженням того, що покупець погодився з ціною на поставлений товар .

Як передбачено пунктами 5.1., 5.6. Договору, підтвердженням факту узгодження сторонами найменування асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару за видатковою накладною, виданою Постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості, з дати підписання представником покупця (перевізника) видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної .

Відповідно до п. 5.8. Договору, сторони прийшли до згоди, що всі відносини між сторонами, які стосуються будь-яких поставок товару Постачальником Покупцю без посилання в накладній чи в іншому документі на даний Договір, але поставлених в період дії даного Договору, регулюються даним Договором. Відсутність посилань в бухгалтерських документах на даний Договір, у випадку, якщо поставка товару мала місце в період дії даного договору, не може бути підставою для визнання таких поставок товару бездоговірними.

Пунктами 6.1., 6.2. та 6.3. Договору передбачено, що розрахунки за цим Договором проводяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок Постачальника, наведений у розділі 11 цього Договору. Покупець зобов`язаний здійснити оплату кожної замовленої/поставленої партії товару протягом 30 днів календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару є дата отримання товару покупцем, що вказується Покупцем на оригіналі видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної. Якщо покупець не вказав дату отримання товару на оригіналі видаткової накладеної, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної Постачальником. Платежі Покупця за договором вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно з пунктами 7.2., 7.3. та 7.5. Договору, у разі несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов`язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний банківський день прострочення. Покупець за ухилення від оплати кожної партії товару зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 10% суми, від оплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати кожної партії товару вважається порушення строку оплати партії товару Покупцем на 10 календарних днів від передбаченого цим договором строку оплати кожної партії товару. При цьому, пеня за прострочення виконання грошових зобов`язань належить до сплати не залежно від оплати зазначеного штрафу. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Пунктом п. 8.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31 грудня 2019 року, а в частині зобов`язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату, - до повного виконання Сторонами цих зобов`язань за Договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними:

- № D-00005944 від 11.12.2018 на суму 93557,48 грн;

- № D-00006013 від 11.12.2018 на суму 4858,50 грн;

- № D-00006285 від 18.12.2018 на суму 93557,48 грн;

- № D-0000128 від 08.01.2019 на суму 97950,00 грн.;

- № D-00000129 від 08.01.2019 на суму 97950,00 грн;

- № D-00000130 від 08.01.2019 на суму 97950,00 грн;

- № D-00000131 від 08.01.2019 на суму 96696,24 грн;

- № D-00000132 від 08.01.2019 на суму 225,00 грн.

Загальна вартість поставленого товару за договором складає 582 744,70 грн.

Приватне підприємство Універсал-1 здійснило оплату за отриманий товар частково в загальній сумі 53 458,50 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями:

- № 1445 від 15.01.2019 на суму 3 600,00 грн;

- № 1461 від 17.01.2019 на суму 6 000,00 грн;

- № 1451 від 17.01.2019 на суму 4 858,50 грн;

- № 1470 від 18.01.2019 на суму 14 000,00 грн;

- № 1497 від 29.01.2019 на суму 13 000,00 грн;

- № 1501 від 12.02.2019 на суму 12 000,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції визнав, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д про стягнення з відповідача основного боргу у загальній сумі 529 286,20грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на видаткових накладних № D-0000128 від 08.01.2019, № D-00000129 від 8.01.2019, № D-00000130 від 08.01.2019 відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Через відсутність посади отримувача ТМЦ та даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, така видаткова накладна у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не є первинним документом.

З даними твердженнями колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

На означених видаткових накладних № D-0000128 від 08.01.2019, № D-00000129 від 8.01.2019, № D-00000130 від 08.01.2019 дійсно міститься лише підпис особи та проставлена печатка підприємства Приватного підприємства Універсал-1 , при цьому відсутні ініціали особи - прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка підписала означені видаткові накладні.

На інших випадкових накладних, поруч із підписом особи проставлено прізвище - Губанова.

Колегією суддів апеляційного господарського суду при візуальному огляді усіх видаткових накладних встановлено, що на всіх них проставлено візуально ідентичний підпис, який окрім того завірений печаткою відповідача як юридичної особи (містить найменування юридичної особи та її ідентифікаційний номер).

За таких обставин, апелянт (відповідач по справі), як юридична особа, яка замовила та отримала в користування в установленому законом порядку печатку, несе повну відповідальність за законність використання такої печатки.

Доказів незаконного використання печаток, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні підстави вважати, що печатка Приватного підприємства Універсал-1 на видаткових накладних № D-0000128 від 08.01.2019, № D-00000129 від 8.01.2019, № D-00000130 від 08.01.2019 використовувались незаконно та без відома директора означеного підприємства.

Оскільки підписи на видаткових накладних засвідчені печаткою відповідача, то можливо дійти висновку про те, що підписи на документах виконувалися повноважними особами відповідача.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до усього вищевказаного видаткові накладні № D-0000128 від 08.01.2019, № D-00000129 від 8.01.2019, № D-00000130 від 08.01.2019 в повному обсязі підтверджують факт поставки продукції та отримання її повноважними особами Приватного підприємства Універсал-1 . Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, переоцінити ці обставини з метою перегляду судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до позовної заяви, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості фактично отриманого товару позивачем було заявлено до стягнення з відповідача:

- інфляційні нарахування в сумі 14 581,68 грн.,

- відсотки річних в сумі 55 409,80 грн.,

- пеня в сумі 66 413,74 грн.,

- штраф у сумі 66 170,28 грн.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції та додатково наголошує апеляційний господарський суд, поставка товару за видатковими накладними № D-00003416 від 22.10.2018 та № D-00005158 від 27.11.2018 була здійснена до укладення між сторонами Договору поставки № 169. Поставка товару за видатковими накладними № D-00005944 від 11.12.2018, № D-00006013 від 11.12.2018, № D-00006285 від 18.12.2018, № D-0000128 від 08.01.2019, № D-00000129 від 08.01.2019, № D-00000130 від 08.01.2019, № D-00000131 від 08.01.2019, № D-00000132 від 08.01.2019 здійснена вже за Договором поставки № 169.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок штрафних санкції, з якого вбачається, що позивачем штрафні санкції нараховані як за поставками, що відбулись після укладення договору, так і за поставками до його укладення (від 22.10.2018 та 27.11.2018).

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 202 ч. 1, 2 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 204 того ж Кодексу передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 205 ЦК України встановлює, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 208 ч. 1 того ж Кодексу у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами.

Стаття 218 ч. 1 ЦК України приписує, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином з вищевказаних положень діючого цивільного законодавства можна дійти висновку про укладення між сторонами усного правочину, фактичне виконання якого підтверджено видатковими накладними від 22.10.2018 та 27.11.2018, платіжними документами про оплату товару. Такий правочин укладався у період ще до укладення між тими ж сторонами договору № 169 від 10.12.2018.

У позовній заяві позивач вказує в якості підстави позову як видаткові накладні (в тому числі від 22.10.2018 та 27.11.2018), так і договір № 169 від 10.12.2018, укладений в письмовій формі як єдиний документ.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості за поставлений товар за договором № 169 від 10.12.2018 у розмірі 529 286,20грн., оскільки відповідачем не надано доказів погашення вказаної заборгованості.

У зв`язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар у визначений договором строк суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно заявлена до стягнення з відповідача пеня, відсотки річних, індекс інфляції та штраф.

Дослідивши рішення господарського суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що судом першої інстанції здійснено власний розрахунок сум пені, відсотків річних, інфляційних втрат та штрафу по кожній накладній окремо в межах заявленого в уточнюючих розрахунках періоду нарахування (кінцева дата до 31.03.2019), із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат згідно призначення платежу.

По накладним від 22.10.2018 та 27.11.2018 судом здійснено виключно розрахунок інфляційних нарахувань та відсотків річних у визначеному ст. 625 ЦК України розмірі (3%), оскільки, як вже зазначалось судом, поставка за вказаними накладними відбулась до укладення між сторонами договору. При визначені періоду прострочення за зазначеними накладними судом враховуються положення ст. 692 ЦК України, дати фактичних оплат згідно з платіжними дорученнями та період нарахувань, визначений позивачем в уточнених розрахунках.

За результатом здійсненого судом першої інстанції розрахунку загальна сума інфляційних нарахувань складає 8101,38 грн., відсотків річних - 26 062,12 грн., пені - 21181,43 грн., штрафу - 55978,82 грн. Перевіривши розрахунки, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам цивільного законодавства, здійснені належним чином, є арифметично вірними, а отже, вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції в цій частині.

З врахуванням вказаного колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскарженому рішенні. Доводи апелянта не спростовують висновків господарського суду, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, які направлені на затягування судової процедури стягнення заборгованості за договором поставки.

Що стосується доводів апелянта про те, що додатки до позовної заяви завірені головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні головний бухгалтер або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства:

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства;

- подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоліт-Д підписана директором - Клименко К.І., та вказано, що до позовної заяви надано додатки. Означені додатки до позовної заяви дійсно завірені головним бухгалтером Мельниковою Л.О. та проставлена печатка ТОВ Кріоліт-Д із зазначенням найменування юридичної особи та її ідентифікаційного коду.

Оскільки додатки додані саме до позовної заяви, підписаної особисто керівником в особі директора, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що завіряння документів головним бухгалтером Мельниковою Л.О. здійснено за дорученням та з відома директора підприємства, оскільки в іншому випадку вони не були б долучені до позовної заяви та не були завірені печаткою позивача як юридичної особи. А тому вказані доводи апелянта колегією суддів апеляційного господарського суду до уваги не приймаються.

Твердження апелянта про те, що директору ПП Універсал-1 Губановій Н.Є. загальними зборами учасників (засновників) не надавалися повноваження на отримання від ТОВ Кріоліт-Д товару за видатковими накладними № D-00006285 від 18.12.2018 на суму 93 557,48грн., № D-0000128 від 08.01.2019 на суму 97 950,00грн., № D-00000129 від 08.01.2019 на суму 97 950,00грн., № D-00000130 від 8.01.2019 на суму 97 950,00грн., № D-00000131 від 08.01.2019 на суму 96 696,24грн. в зазначених об`ємах, суд також до уваги не приймає, оскільки апелянт не обґрунтував належними та допустимими доказами наявність обмежень повноважень директора ПП Універсал-1 з вищевказаних питань.

Що стосується відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, про що зазначено судом в протоколі судового засідання та в тексті оскарженого рішення, то з цього питання колегія суддів не вбачає в діях господарського суду порушень вимог процесуального закону, оскільки суд діяв відповідно до ст. 247 ГПК України, якою передбачено наступне:

1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

3. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

4. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:

1) про банкрутство;

2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);

4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;

6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);

7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;

8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Відповідач одночасно із заявленим клопотанням не надав належних та допустимих доказів у тому, що вказана справа не може бути розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження. Також колегія суддів приймає до уваги, що у даній справі відсутні обставини, передбачені частиною 4 статті 247 ГПК України.

Що стосується доводу апелянта про відсутність у позивача оригіналів видаткових накладних від 22.10.2018 № D-0000003416 та від 27.11.2018 № D-0000005158, то про повернення відповідачем позивачу оригіналів вказаних накладних було конкретно зазначено у тексті клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (а.с. 70).

Стаття 74 ГПК України встановлює для учасників процесу обов`язок доказування і подання доказів: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У відповідності до ст. 86 того ж Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З врахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не можуть вплинути на результат розгляду апеляційної скарги та спростувати висновки суду першої інстанції в оскарженому рішенні.

Висновки апеляційного господарського суду:

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вищевказаних підстав для скасування оскарженого судового рішення або його зміни колегією суддів при перегляді даної справи в апеляційному порядку встановлено не було.

За вказаних обставин оскаржене рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Універсал-1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2019 по справі № 904/1864/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.О. Будішевська

М.А. Мишкіна