Постанова

від 18.12.2019 по справі 120/1952/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1952/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

18 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представників позивача: Супруна М.І., Богатирьова О.В., Іванової М.В.

представників відповідача: Жердєва О.А., Дмитрика В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (повний текст якого складено 27 вересня 2019 року у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

у червні 2019 року позивач - ТОВ "Вінницький авіаційний завод" звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Вінницькій області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 ґрунтуються на відсутності законних підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ПП "Дамас", ТОВ "Бізнес Гармонія", ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", ТОВ "Авіа Макс", ТОВ "Тех-Партнер", ТОВ "Фалкон-Авіа", оскільки наданими позивачем документами не доведено дійсності оподатковуваних господарських операцій з придбання товару, а перевіркою встановлено неможливість поставки товару (запасні частини) (відсутність товару по ланцюгу поставки) на адресу ТОВ, у підприємства виникає інша дебіторська заборгованість, що має обліковуватись в подальшому на рах.377 "Розрахунки з іншими дебіторами". Крім того, під час проведення документальної планової перевірки посадовими особа відповідача зроблено висновок, що товариством завищено собівартість реалізованих послуг проживання та харчування персоналу, який не являється працівниками даного підприємства за рахунок витрат, які не приймали участі в господарській діяльності підприємства, та по яких не визнано доходи від реалізації виконаних робіт (послуг) в зв`язку з взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 , яка надавала послуги з харчування персоналу. Зазначені послуги в податковому обліку позивача вважаються за межами господарської діяльності, а тому відсутні підстави для включення до витрат ТОВ.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.20019: №0005961401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 4 498 301,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 3598641,00 грн. та 899 660 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0006191401, яким збільшено податок на додану вартість на суму 3 571 977,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 857 582,00 грн. та 714 395,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, які, на думку позивача, є протиправними.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не надав належної оцінки помилковості твердженням контролюючого органу, що послуги з харчування та проживання персоналу, який не рахується у штаті ТОВ "Вінницький авіаційний завод" вважаються поза межами господарської діяльності, оскільки такі послуги надавались персоналу, який був задіяний в реалізації контрактів на виконання державного оборонного замовлення з модернізації вертольотів. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що основним обґрунтуванням встановлених контролюючим органом порушень є відпрацьована ним інформація наведена в листі від ОУ ГУ ДФС у Вінницькій області № 453/21-04-02 від 24.04.2019. Однак, на думку апелянта, така інформація не є податковою в розумінні ст. 72 ПК України і не могла бути підставою для висновків за результатами проведеної документальної перевірки. Також судом першої інстанції було залишено поза увагою вимагання контролюючим органом документів, що підтверджують якість, відповідність тощо товару, що є за межами його повноважень, оскільки такі документи не є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Так, контролюючий орган, досліджуючи дотримання ТОВ "Вінницький авіаційний завод" податкового законодавства діяв за межами його, перевіряючи відповідність поставленого товару (запасних частин) відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності", Авіаційних правил України в частині "Сертифікації повітряних суден, пов`язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника" затверджених наказом Міністерства інфраструктури Україні № 27 від 17.01.14, прийшовши до висновку, що ПП "Дамас", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", TOB "Авіа Макс", ТОВ "Фалкон-Авіа" , ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Тех Партнер" та ТОВ "Бізнес гармонія" не виконані обов`язки по передачі товару, передбачені ст. 662 Цивільного кодексу України, згідно з яким підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат якості, який видається виробником на кожну партію товару.

20 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки позивачем було завищено собівартість реалізованих послуг проживання та харчування персоналу, які не являються працівниками даного підприємства, за рахунок витрат, які не приймали участі в господарській діяльності підприємства та по яких не визнано доходи від реалізації виконаних робіт (послуг) на загальну суму 94 358 грн., в т.ч. за: 2017р. в сумі 8 480 грн., 2018р. в сумі 85 878 грн. Крім того, в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ "Вінницький авіаційний завод" неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних , виписаних ПП "Дамас", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", TOB "Авіа Макс", ТОВ "Фалкон-Авіа" , ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Тех Партнер" та ТОВ "Бізнес гармонія" без фактичного здійснення господарських операцій на загальну суму ПДВ - 2873888 грн., що підтверджується використаною відповідачем податковою інформацією. У зв`язку із викладеним, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Вінницький авіаційний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 17.05.2019 № 1727/1401/37617817.

В акті перевірки податковим органом зазначено порушення, виявлені під час перевірки товариства, а саме:

- п.п. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.1, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", 15 "Доходи", 16 "Витрати", 3 "Звіт про фінансові результати", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 3 598 641 грн.: в т.ч. за 2016 рік в сумі 284 013 грн.; за 2018 рік в сумі 3 314 628 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього в сумі 930 209 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 930 2019 грн.;

- п. 198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 2 873 887 грн., в т.ч. січень 2016 року в сумі 10 661 грн., травень 2016 року в сумі 83 410 грн., червень 2016 року в сумі 24 527 грн., липень 2016 року в сумі 16 329 грн., грудень 2016 року в сумі 194 734 грн., січень 2017 року в сумі 10 037 грн., лютий 2017 року в сумі 64 141 грн., березень 2017 року в сумі 6 361 грн., квітень 2017 року в сумі 47 394 грн., травень 2017 року в сумі 109 482 грн., червень 2017 року в сумі 18 777 грн., липень 2017 року в сумі 5 770 грн., серпень 2017 року в сумі 1 1140 грн., вересень 2017 року в сумі 8 780 грн., листопад 2017 року в сумі 20 708 грн., грудень 2017 року в сумі 5178 грн., січень 2018 року в сумі 26 688 грн., лютий 2018 року в сумі 72 006 грн., березень 2018 року в сумі 110 660 грн., квітень 2018 року в сумі 202 867 грн., травень 2018 року в сумі 574573 грн., червень 2018 року в сумі 207 421 грн., серпень 2018 року в сумі 599 445 грн., вересень 2018 року в сумі 248 594 грн., жовтень 2018 року в сумі 204 204 грн.

- п.176.2 ст.176 Розділу 4 ПК України у результаті недотримання ТОВ "ВІАЗ" встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку за 2 кв. 2016 року, за 3 кв. 2016 року., за 2 кв. 2018 року, за 4 кв. 2018 року;

- п.35 та п.7.24 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивачем 27.05.2019 направлено заперечення до акту перевірки від 17.05.2019 № 1727/1401/37617817.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

від 11.06.2019 № 0005961401, з огляду на порушення п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4 498 301 грн., в т.ч. основного платежу - 3598641 грн., фінансові санкції - 899660 грн.;

від 11.06.2019 №0006191401, з огляду на порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3571977,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 857 582,00 грн. та 714 395,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивачем не було надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх реальне виконання. Відтак, аналізуючи норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В силу вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у ст. 134 ПК України.

Так, відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 вказаної статті об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача стосовно помилковості позиції контролюючого органу, що послуги з харчування та проживання персоналу, який не рахується у штаті ТОВ "Вінницький авіаційний завод" вважаються поза межами господарської діяльності, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно висновків акту перевірки у періоді, що перевіряється, ТОВ "Вінницький авіаційний завод" мало взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в загальній сумі без ПДВ 265 632 грн., в т.ч. за 2017 р. в сумі 8 480 грн., за 2018р. в сумі 257152 грн. Оплата в сумі 233 366 грн.

Станом на 31.12.2018 між контрагентами рахується Кт заборгованість по рах.631 в сумі 32 266 грн. В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) надавала послуги з харчування персоналу (сніданок, обід, вечеря) та надання готельних послуг особам, які не є працівниками даного підприємства в загальній сумі без ПДВ 265 632 грн., в т.ч. за 2017 р. в сумі 8 480 грн., за 2018р. в сумі 257 152 грн.

Оскільки в ході розгляду справи в суді першої інстанції було досліджено штатний розпис ТОВ "Вінницький авіаційний завод", який підтвердив, що даний персонал, якому надавались послуги з харчування та проживання, не рахується у штаті ТОВ "Вінницький авіаційний завод", то суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані послуги в податковому обліку ТОВ вважаються поза межами господарської діяльності.

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що згідно з наданими договорами на виконання капітального ремонту вертольотів Ми-2 та капітального ремонту редукторів Ми-2, ТОВ "Вінницький авіаційний завод" - "Виконавець" виконував для - "Замовника" ПАТ "Мотор Січ" (код ЄДРПОУ 14307794) - Роботи у терміни та за цінами, які зазначені у Специфікації, а саме: капітальний ремонт вертольотів Мі-2 та головних редукторів ВР-2, які є власністю Міністерства оборони України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Роботи, визначені у даному Договорі. Кінцевим споживачем даних робіт є Міністерство оборони України. Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за виконані Роботи шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця через відповідний розрахунковий рахунок Замовника.

Відповідно до наданої до перевірки Програми прийому персоналу представників Міністерства оборони України на ТОВ "Вінницький авіаційний завод" та листа щодо організації роботи групи приймання, розміщення та харчування особового складу армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України для виконання ознайомлювального польоту та перельоту до ВЧ після приймання та готовності вертольота для виконання, перевіряючі вказали, що дані витрати по проживанню та харчуванню персоналу, не є витратами ТОВ "Вінницький авіаційний завод", а безпосередньо являються витратами ПАТ "Мотор Січ" (код ЄДРПОУ 14307794), так як Замовником робіт являється саме ПАТ "Мотор Січ" (код ЄДРПОУ 14307794), а не Міністерство оборони України.

Також, на переконання суду першої інстанції, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, витрати, що формують собівартість виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації виконаних робіт, наданих послуг, то у ТОВ "Вінницький авіаційний завод" були відсутні підстави для включення суми витрат, по яких не отримано доходи в 2017 році.

В той же час, судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача про те, що з 01.01.2015 року всі витрати, підтверджені первинними документами враховуються в податковому обліку. Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку ділення витрат на господарські і негосподарські не передбачено, їх розмежовують лише по видах діяльності: операційній, інвестиційній, фінансовій тощо.

Певна можлива збитковість платника податку не може лишати його можливості включати витрати внаслідок здійснення господарської діяльності і посилання на підпункти 14.1.36. 14.1.231 пункту 4.1 статті 14 Податкового кодексу щодо принципів господарської діяльності, ділової мети (арк. 21, 24 акту перевірки) є недоречним.

Крім того, зобов`язуючи позивача надати договори на виконання робіт з модернізації вертольотів Ми-2МСБ укладені між АТ "Мотор Січ" та Міністерством оборони України, на які йдеться посилання в п.1.3. договорів на виконання капітального ремонту вертольотів Ми-2 їх модернізації та капітального ремонту головних редукторів ВР-2, укладених між Публічним акціонерним товариством "Мотор Січ" та ТОВ "Вінницький авіаційний завод", судом першої інстанції не було враховано особливостей здійснення господарської діяльності позивача.

Так, відповідно до листа АТ "Мотор Січ" від 12.08.2019 №Гл.бух./12691 слідує, що контракти №403/1/18/11 від 28.03.2018 та 343/1/17/1 від 17.04.2017, в рамках яких виконуються роботи з модернізації вертольотної техніки є контрактами на виконання державного оборонного замовлення та відповідно ст. 8 ЗУ "3855 "Про державну таємницю" становлять державну таємницю та не можуть бути надані за запитом позивача. Власником та розпорядником зазначеної державної таємниці є Міністерство оборони і матеріальні носії, що відтворюють інформацію, що відноситься до державної таємниці, можуть бути надані у встановленому Законом порядку особам з відповідним правом доступу до такої інформації на підставі ухвали суду.

Натомість, відповідно до 4 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

В порушення вищевказаної норми, суд першої інстанції вказав на те, що представником позивача не надано документального підтвердження понесених витрат з посиланням на те, що власником та розпорядником зазначеної державної таємниці є Міністерство оборони і матеріальні носії, що відтворюють інформацію, що відноситься до державної таємниці, можуть бути надані у встановленому Законом порядку особам з відповідним правом доступу до такої інформації на підставі ухвали суду, тим самим фактично переклав обов`язок доказування протиправності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на позивача, який був об`єктивно позбавлений можливості надати відповідні докази.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників позивача, витрати на приймання, розміщення та харчування особового складу армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України були включені ТОВ "Вінницький авіаційний завод" у калькуляцію при розрахунку вартості надання послуг з капітального ремонту вертольотів Мі-2 та головних редукторів ВР-2, тобто такі послуги надавались персоналу, який був задіяний в реалізації контрактів на виконання державного оборонного замовлення з модернізації вертольотів.

Водночас, відповідач в судовому засіданні не зміг надати обґрунтованого пояснення стосовно того, на підставі яких первинних документів ним зроблено висновок, що ПАТ "Мотор Січ" повинно було включило витрати на харчування та проживання персоналу до власних витрат, що, на думку суду апеляційної інстанції, вказує на необґрунтованість позиції контролюючого органу, яка ґрунтується лише на припущеннях.

Представники позивача також пояснили в суді апеляційної інстанції, що контролюючий орган, заперечуючи понесення таких витрат ТОВ "Вінницький авіаційний завод", не спростовує факту наявності передбачених податковим законодавством первинних документів, які підтверджують понесення таких витрат. Більше того, вважаючи вірною позицію відповідача, що спірні витрати безпосередньо являються витратами ПАТ "Мотор Січ", судом першої інстанції не враховано, що із вказаної Програми вбачається, що витрати, пов`язані з прийомом представників прямо пов`язані з виконанням робіт, їх метою і завданнями, тобто по проведенню капітального ремонту та модернізації вертольотів.

Зазначені доводи апеляційної скарги позивача підтверджуються наказом виконавчого директора ТОВ "Вінницький авіаційний завод" від 05.03.2018 року №38 "Про організацію робіт по передачі вертольотів Ми-2МСБ". Тобто, цей наказ є документом про проведення представницького заходу, оскільки в ньому визначено порядок організації по проведенню робіт по передачі вертольотів М1-2МСБ, відповідальні особи за напрямками, що забезпечують виконання цих робіт.

На переконання апелянта, необґрунтованість позиції відповідача також спростовується договорами на виконання капітального ремонту вертольотів Ми-2 їх модернізації та капітального ремонту головних редукторів ВР-2, укладених між ПАТ "Мотор Січ" та ТОВ "Вінницький авіаційний завод" та іншими документами складеними на їх виконання: технічними актами, вимогами, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актами інвентаризації, висновками 621 Головного військового представництва Міністерства оборони щодо договірної ціни на виконання робіт.

Пункт 7.4 цих договорів визначає, що Виконавець зобов`язаний організувати приймання передачу виконаних робіт на Виробах представником замовника та підготувати до відвантаження їх Генеральному замовнику. Відповідно до п. 1 1. цих договорів кінцевим споживачем даних робіт є Міністерство оборони України.

Відповідно до п.1.3. цих договорів підставою для укладення Договору, з боку замовника, є договори, укладені між Замовником та Міністерством оборони (далі Генеральний Замовник), за якими Виконавець виступає співвиконавцем у Замовника, зокрема від 07.04.2017 №403/1/17/1, від 28.03.2018 №403/1/18/11.

На переконання колегії суддів, аналіз вищенаведених обставин у своїй сукупності дає підстави для висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача про правомірність включення суми витрати на харчування та проживання персоналу, які були включено до собівартості продукції, а відтак позиція суду першої інстанції про те, що такі витрати були понесені поза межами господарської діяльності є помилковою.

Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо наявності законних підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ПП "Дамас", ТОВ "Бізнес Гармонія", ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", ТОВ "Авіа Макс", ТОВ "Тех-Партнер", ТОВ "Фалкон-Авіа", суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Положеннями ст. 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 88) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

За приписами п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся відповідачем, ТОВ "Вінницький авіаційний завод" мало фінансово-господарські взаємовідносини з такими контрагентами: ПП "Дамас", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", TOB "Авіа Макс", ТОВ "Фалкон-Авіа" , ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Тех Партнер" та ТОВ "Бізнес гармонія".

Так, у акті від 17.05.2019 №1727/1401/37617817 контролюючим органом вказано на порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ "Вінницький авіаційний завод" неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Дамас", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", TOB "Авіа Макс", ТОВ "Фалкон-Авіа" , ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Тех Партнер" та ТОВ "Бізнес гармонія" без фактичного здійснення господарських операцій на загальну суму ПДВ - 2 873 887 грн..

Згідно висновків податкового органу, відсутність господарських операцій товариства позивача з вказаними контрагентами підтверджується ненаданням з боку постачальників (контрагентів) сертифікатів якості товару (запасних частин повітряних суден).

Колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що зазначений висновок, наведений в акті перевірки, ґрунтується на інформації відповідача по ланцюгу постачання товару, відповідно до якої неможливо підтвердити реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. У зв`язку з цим, відповідач прийшов до висновку, що ці контрагенти фактично не здійснювали господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.

Також в акті перевірки зазначено, що оскільки запасні частини одержані не від цих суб`єктів господарювання, а ТОВ "Вінницький авіаційний завод" сформовано актив за рахунок надходження запасів з джерела невідомого походження, за рахунок використання документів "контрагента", що фактично не міг і не здійснював постачання, тому дані запасні частини є безоплатно отриманими (арк. 6, 7, 9, 10, 13, 14 акту).

Суд апеляційної інстанції враховує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково не надав правової оцінки діям контролюючого органу, враховуючи вимоги пп. 20.1.6. п. 20.1 ст. 20 ПК України, який визначає, що контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, вимагання контролюючим органом документів, що підтверджують якість, відповідність тощо товару є за межами його повноважень, адже такі документи не є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

На переконання колегії суддів, факт дотримання або недотримання вимог податкового законодавства платником податків не можуть обґрунтовуватися нормами Закону України "Про підтвердження відповідності", Авіаційними правилами України в частині "Сертифікації повітряних суден, пов`язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника", затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 27 від 17.01.14, зважаючи, що ці норми не відносяться до сфери податкового законодавства і не можуть впливати на дотримання вимог податкового законодавства.

Так, ТОВ "Вінницький авіаційний завод" сертифікований як організація по технічному обслуговуванню і має відповідні сертифікати:

по Цивільній авіації від Державіаслужби України (ДАСУ) №UА.145.0062;

по Державній авіації від Управління регулювання діяльності державної авіації України (УРДДЛУ) №UA.145В.316.

Враховуючи, що позивач за період, що перевірявся здійснював технічне обслуговування і ремонт авіаційної техніки державної авіації регулюючими актами його діяльності щодо забезпечення виконання завдань по виконанню контракту Міністерства оборони України були Правила інженерно-авіаційного забезпечення державної авіації України, затверджені наказом Міністерства оборони України під 05.07.2016 №343, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.08.2016 № 1101/29231, Інструкція про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.07.2012 №505, Інструкція з організації передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затверджена наказом Міністерства оборони України від 09.11.2016 №596,Порядок передачі військового майна до підприємств, установ га організацій незалежно від форми власності для розроблення, виробництва, модернізації, освоєння ремонту, проведення ремонту, дослідження технічного стану, спеціальних перевірок і зберігання та його повернення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.08.2017 №455, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.09.2017 № 1162/31030, Правила підтримання льотної придатності авіаційної техніки державної авіації, затверджені наказом Міністерства оборони V країни від 23.12.2016 №714, Керівництвом організації з технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки державної авіації, схвалене Управління регулювання діяльності державної авіації України (УРДДАУ) №UA.145В.316.

Враховуючи, що агрегати придбавались для укомплектування техніки для Державної авіації, то на них поширюються вимоги "Правил сертифікації повітряних суден, пов`язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, які належать до військової техніки, а також організацій розробника та виробника"

Як зазначив позивач в своїй апеляційній скарзі, для забезпечення сертифікації ТОВ "Вінницький авіаційний завод" розроблено "Керівництво організації з технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки державної авіації".

Згідно зазначеного Керівництва, процедура прийомки (отримання) компонентів (агрегатів) ділиться на: прийомку від схвалених (маючих сертифікат) постачальників; прийомку від не схвалених (не маючих сертифікат) постачальників.

Приймання компонентів (агрегатів) від не схвалених постачальників відповідно до вимог "Керівництво організації з технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки державної авіації" відбувалось за умови включення такого постачальника у затверджений Реєстр Постачальників компонентів авіаційної техніки (AT) організації з технічного обслуговування і ремонту (ТОР). Тобто, всі постачальники були включені в такий реєстр ТОВ "Вінницький авіаційний завод".

Під час приймання повітряного судна після капітального ремонту та модернізації відповідно приймально-здавальних актів перевірялась наявність пономерної документації (формуляри, паспорта, етикетки) та правильність їх оформлення, що підтверджує відсутність такої документації у позивача, в зв`язку з передачею її разом із повітряним судном і підтвердженням чого є приймально-здавальні акти.

Суд апеляційної інстанції враховує твердження апелянта про те, що перелік пономерної документації, яка передавалась з вертольотом, визначався в додатках до приймально-здавальних актів, підтвердженням чого є акт від 10.11.2018 на передачу вертольота Ми-2 №5410947079. Зазначений акт не надавався в суд першої інстанції в зв`язку з тим, що позивачем надавались вибірково інші акти, які також підтверджували перевірку наявності номерної документації (формуляри, паспорта етикетки) та відсутність її в позивача на момент перевірки та розгляду справи з суді.

На підтвердження відсутності у позивача номерної документації (формуляри, паспорта, етикетки) на момент проведення перевірки контролюючим органом, апелянт посилається на лист від 23.09.2019 №116/6/4044/2087 начальника армійської авіації Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про те, що від ТОВ "Вінницький авіаційний завод" з 27.11.2017 по 29.05.2019 до військових частин армійської авіації надійшли вертольоти типу Ми-2МСБ разом з номерною документацією на них.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, що контролюючий орган, досліджуючи дотримання ТОВ "Вінницький авіаційний завод" податкового законодавства діяв за межами його функціональних обов`язків, оскільки здійснював дослідження відповідності поставленого товару (запасних частин) вимогам Закону України "Про підтвердження відповідності", Авіаційних правил України в частині "Сертифікації повітряних суден, пов`язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника га виробника" затверджених наказом Міністерства інфраструктури Україні № 27 від 17.01.14, прийшовши до висновку, що ПП "Дамас", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", TOB "Авіа Макс", ТОВ "Фалкон-Авіа" , ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Тех Партнер" та ТОВ "Бізнес гармонія" не виконані обов`язки по передачі товару, передбачені ст. 662 Цивільного кодексу України, згідно з яким підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат якості, який видається виробником на кожну партію товару.

Слід також врахувати, що позивач не мав технічної можливості надати всі документи, пов`язані з виконанням контрактів Міністерства оборони України та вважав, що надані до суду першої інстанції документи є достатніми, оскільки контролюючий орган при розгляді справи в підтвердження своїх висновків про відсутність господарських операцій товариства позивача з вказаними контрагентами керувався лише відпрацьованою ним інформацію та наданою копією Авіаційних правил України в частині "Сертифікації повітряних суден, пов`язаних з ними виробів, компонентів та обладнання, а також організацій розробника та виробника", незважаючи, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, як підтвердив в судовому засіданні представник відповідача, сертифікати якості не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а надати ґрунтовні пояснення з приводу того, які саме первинні документи не були надані позивачем під час перевірки стосовно взаємовідносин з контрагентами ПП "Дамас", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", TOB "Авіа Макс", ТОВ "Фалкон-Авіа" , ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Тех Партнер" та ТОВ "Бізнес гармонія" не зміг.

Натомість, в матеріалах справи наявні надані позивачем документи на підтвердження господарських взаємовідносин/операцій з ПП "Дамас", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", TOB "Авіа Макс", ТОВ "Фалкон-Авіа" , ТОВ "Технопідшипник", ТОВ "Тех Партнер" та ТОВ "Бізнес гармонія" видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки про оплату, платіжні доручення, виписки з банку та ТТН.

Також позивачем до матеріалів справи було долучено ряд договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентами, зокрема, ПП "Дамас" (№18/07-02 від 07.02.2018), ТОВ "Бізнес -Гармонія" (№2018/18-09 від 18.09.2018 ), ТОВ "Спец Авіа Сервіс" (№1/6 від 18.06.2015, №18/19-1 від 19.01.2018), ТОВ "Тех-Партнер" (№1 від 18.08.2014), ТОВ "Фалкон-авіа" (№12/05/14 від 12.05.2014).

Будь-яких зауважень щодо змісту та оформлення вказаних документів у податкового органу під час проведення перевірки не виникло, оскільки відповідач вказував лише на неналежне оформлення ТТН.

Колегія суддів враховує, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №804/5465/16.

Більше того, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції помилково прийняв до уваги доводи відповідача стосовно здійснення досудових розслідувань щодо контрагентів позивача:

- СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №4201708000000471 від 19.08.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст.212 КК України, в ході якого виявлено ряд підприємств, в т.ч. ПП "Дамас", які створені без мети зайняття підприємницькою діяльністю та використовуються з метою штучного формування податкового кредиту з ПДВ реальному сектору економіки;

- УСБУ у Вінницькій області в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №22017020000000087 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. З ст. 191, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 333 КК України, встановлено ряд СГД, задіяних у схемі заволодіння державними коштами шляхом документального оформлення легалізації товарно-матеріальних цінностей незаконного походження, зокрема: ТОВ "Авіамакс" (код ЄДРПОУ 37085006), ТОВ "Тех-Партнер" (код ЄДРПОУ 39274068), ТОВ "Фалкон Авіа" (код ЄДРПОУ - 38801309), ТОВ "Спец Авіа Сервіс" (код ЄДРПОУ 36365141);

- управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4201700000000188, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2017 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 191 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Державних підприємств оборонно-промислового комплексу, а саме ДП "Львівський Авіаремонтний завод" та ДП "Завод 410 ЦА", за попередньою змовою зі службовими особами ряду суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, серед яких службові особи ТОВ "Тангаж" (код 39388732), ТОВ "Авіа Макс" (код 36365141), ТОВ "Тех-Партнер" (код 39274068), ТОВ "Фалкон-Авіа" (код 38801309), ТОВ "Авіа Макс" (код 37085006), ТОВ "Сервіс Авіа" (код 39748058), ТОВ "Антей-Сервіс" (код 30957707) та інші юридичні особи, шляхом укладання договорів про постачання товарів військового та подвійного призначення, в період 2016 - 2017 року заволоділи державними коштами на суму понад 50 млн. грн. Так, в ході розслідування встановлено, що товари, котрі постачались за договором як нові, до цього були списані як непридатні на авіаремонтних підприємствах, а в подальшому пройшли процедуру реставрації із підробкою документів про їх походження, або взагалі не постачались з фіктивним відображенням їх придбання в документах.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зауважує, що як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1249/17 посилання податкового органу на факт порушення кримінального провадження у відношенні деяких контрагентів позивача в обґрунтування безтоварності господарських операцій є помилковим, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності спірних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №804/5465/16, оцінюючи податкову інформацію по контрагентам позивача щодо їх відносин з учасниками попередніх ланок постачання товарів (та між ними), то ці посилання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності спірних господарських операцій. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Водночас, судом першої інстанції не було досліджено тієї обставини, що при укладенні договорів з вказаними контрагентами у позивача наявна ділова мета, оскільки товарно-матеріальні цінності, придбані в цих контрагентів використані позивачем у власній господарській діяльності при капітальному ремонті та модернізації вертольотів з метою належного виконання своїх зобов`язань за договорами укладеним з ПАТ "Мотор Січ" та договором від 07.04.2017 року №403/1/17/1, укладений між Замовником та Міністерством оборони (далі - Генеральний Замовник), за якими Виконавець виступає співвиконавцем у Замовника, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (вимогами, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів технічними актами, актами інвентаризації, висновками 621 Головного військового представництва Міністерства оборони щодо договірної ціни на виконання робіт податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками тощо) і які спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Реальність проведення капітальних ремонтів та модернізації вертольотів підтверджується висновками 621 Головного військового представництва Міністерства оборони щодо договірної ціни на виконання робіт за договорами, які підписані його посадовими особами.

Весь рух матеріальних цінностей, що використовувались для капітального ремонту та модернізації вертольотів, проводився під контролем представників Міністерства оборони відповідно до вимог Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 №1107, зокрема, пункту 8 якого визначає, що основним завданням представництва є: контроль якості продукції оборонного призначення всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту відповідно до вимог нормативних документів, технічної документації і умов контрактів (договорів).

Слід також відзначити, що всі контрагенти ТОВ "Вінницькій авіаційний завод" на момент здійснення господарських операцій, виписки податкових накладних, належним чином зареєстровані у ЄДР та зареєстровані як платники ПДВ, установчі документи зазначених юридичних осіб на момент здійснення господарських операцій з позивачем не були визнані недійсними.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки у позивача були наявні документи, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, то недоліки у формуванні товарно-транспортних накладних та неможливість з об`єктивних причин надати з боку постачальників (контрагентів) сертифікатів якості товару (запасних частин повітряних суден) не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року по справі № 804/15389/15 судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Преамбула Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, в рішенні від 09.01.2007 по справі "Інтерсплав проти України" Європейським судом з прав людини було констатовано, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно обґрунтованості винесення податкових повідомлень-рішень від 11.06.20019 №0005961401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 4 498 301,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 3598641,00 грн. та 899 660 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0006191401, яким позивачу збільшено податок на додану вартість на суму 3 571 977,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 857 582,00 грн. та 714 395,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є безпідставними, оскільки винесені на підставі встановлених у акті перевірки обставин, що не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи слідує, що позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 19210 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1203 від 12.06.2019 (т. 1 а.с. 2) та за подання апеляційної скарги у розмірі 28815 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2197 від 17.10.2019 (т. 8 а.с. 144), який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС У Вінницькій області.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн., то в судовому засіданні представники позивача вказали на те, що будь-яких доказів на підтвердження понесених витрат ними до матеріалів справи не долучалось, у зв`язку із чим при вирішенні даного питання покладалися на розсуд суду, відтак колегія суддів розцінює вказану позицію апелянта фактично як відмову від даної вимоги.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" задовольнити.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.06.2019:

№ 0005961401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4 498 301 грн., в т.ч. основного платежу - 3598641 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 899660 грн.;

№0006191401 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3571977,00 грн., в т.ч. основного платежу - 2 857 582,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 714 395,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький авіаційний завод" (код ЄДРПОУ 37617817, вул. Чехова, 7, м. Вінниця, 21034) судовий збір у розмірі 48 025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) грн. за подання адміністративного позову та апеляційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 грудня 2019 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.