Рішення

від 28.12.2019 по справі 913/536/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 грудня 2019 року Справа № 913/536/19

м. Харків Провадження №17/913/536/19

Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження за

позовною заявою Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Служби автомобільних доріг у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 821278,49 грн.

Секретар судового засідання Бережна Л.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідач: представник не прибув.

Обставини справи: Дочірнє підприємство Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (позивач у справі) звернулось з позовною заявою №1-5/2467 від 23.09.2019 до Служби автомобільних доріг у Луганській області (відповідач у справі) про стягнення 821278,49 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої останнім з урахуванням прийнятих рішенням Господарським судом Луганської області від 17.11.2015 з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №913/963/15 та рішенням Господарським судом Луганської області від 05.03.2018 у справі №913/972/17, здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за вказаними рішеннями за період до їх фактичного виконання відповідачем.

Ухвалою суду від 16.10.2019, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі № 913/536/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

Протокольною ухвалою суду від 09.12.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Сторони не скористались правом участі в судовому засіданні 28.12.2019, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в установлений судом строк відзиву із викладення власної правової позиції, будь - яких заяв або клопотань до суду не надав.

З огляду на вказане справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №913/963/15 скасовано ухвалу Господарського суду Луганської області від 17.11.2015 про здійснення правонаступництва, змінено частково рішення Господарського суду Луганської області від 17.11.2015, викладено абзац 1 та 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: 1. Позов Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Служби автомобільних доріг у Луганській області задовольнити повністю. Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Луганській області на користь Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України заборгованість за виконані роботи в сумі 20709867,00 грн, інфляційні в сумі 1364242,98 грн, 3% річних у сумі 917475,48 грн, судовий збір у сумі 182700,00 грн .

Під час розгляду справи № 913/963/15 судами було встановлено, що 28.03.2013 між Дочірнім підприємством Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , як Підрядником, та Службою автомобільних доріг у Луганській області, як Замовником, укладено договір №40 на закупівлю робіт з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Луганської області.

Підрядником було виконано перелік робіт на загальну суму 20709867,00 грн, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт, зокрема:

- актом по об`єкту поточний ремонт автомобільної дороги місцевого значення С130801 Микільське-Хоминське на ділянці км 0+000-км 2+840, на суму 4110529,00 грн;

- актом по об`єкту поточний ремонт автомобільної дороги місцевого значення О130202 Біловодськ-Бараниківка на ділянці 1+000-км 9+000 на суму 7836834,00 грн ;

- актом по об`єкту поточний ремонт автомобільної дороги місцевого значення О130801 Микільське-Морозівка-Мусіївка-Бараниківка на ділянці км 0+000-км 6+400 на суму 5877568,00 грн;

- актом по об`єкту поточний ремонт залізобетонної труби на автодорозі Р66 КПП Деміно-Александрівка-Сватово-Лисичанськ-Луганськ км 31+983 Троїцького району на суму 121446,00 грн;

- актом по об`єкту поточний середній ремонт автодороги державного значення Т-05-04 Красноармійськ-Артемівськ-Михайлівка (м.Попасна) на ділянці км 109+370-км 110+570 Попаснянського району Луганської області на суму 2763490,00 грн.

З рішення Господарського суду Луганської області від 05.03.2018 у справі № 913/972/17 вбачається, що відповідач 12.06.2017 сплатив позивачу заборгованість за рішенням від 17.11.2015 у справі № 913/963/15 в повному обсязі, але с простроченням виконання.

В подальшому Дочірнє підприємство Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України звернулось з позовом до Служби автомобільних доріг в Луганській області про стягнення 3 % річних в сумі 1021308,51 грн та інфляційних втрат в сумі 4349072,07 грн на суми, стягнуті за рішенням від 17.11.2015 у справі № 913/963/15, включаючи суму 3% річних, інфляційних нарахувань та суми судового збору.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.03.2018 у справі № 913/972/17 позов задоволено частково, стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Луганській області на користь Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України 3% річних в сумі 1017904,15 грн, інфляційні витрати в сумі 4349072,07 грн, судовий збір в сумі 80504,64 грн. В іншій частині позову відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що на даний час вказане судове рішення у справі №913/972/17 від 05.03.2018 набрало чинності та виконано відповідачем повністю 03.07.2019, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 02.07.2019 (а.с.58,59).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за рішенням Господарського суду Луганської області від 05.03.2018 у справі № 913/972/17, заявляє до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України за період прострочення з 06.03.2018 по 02.07.2019 включно 3% річних в сумі 216705,27 грн та інфляційних втрат в сумі 604573,22 грн, нараховані на аналогічні за правовою природою суми, що стягнуті за рішенням суду у справі № 913/972/17, згідно з наданим розрахунком позивача (а.с.8).

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому, на підставі ч.9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Суд враховує, що рішенням Господарського суду Луганської області від 17.11.2015 з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі №913/963/15 стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Луганській області на користь Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України заборгованість за виконані роботи в сумі 20709867,00 грн, інфляційні в сумі 1364242,98 грн, 3% річних у сумі 917475,48 грн, судовий збір у сумі 182700,00 грн.

Заборгованість за рішенням суду від 17.11.2015 у справі № 913/963/15 відповідачем сплачена позивачу в повному обсязі 12.06.2017, в тому числі і основний борг.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05.03.2018 у справі № 913/972/17 стягнуто зі Служби автомобільних доріг в Луганській області на користь Дочірнього підприємства Луганський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України 3% річних в сумі 1017904,15 грн, інфляційні витрати в сумі 4349072,07 грн, судовий збір в сумі 80504,64 грн. В іншій частині позову відмовлено у зв`язку з неправильним періодом нарахування.

Суми, що стягнуті за вказаним рішенням, в повному обсязі сплачені відповідачем на корись позивача 03.07.2019.

Згідно з ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом враховується, що вказані рішення набрали законної сили та на час розгляду спору не скасовані. Отже, встановлені цими рішеннями обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони та не підлягають доведенню повторно.

Предметом даного спору у справі № 913/536/19 є стягнення позивачем з відповідача нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на суми 3% річних та інфляційні нарахування, що стягнуті за рішенням суду у справі № 913/972/17, які, в свою чергу, нараховані на аналогічні за правовою природою суми та суму основного боргу, що стягнуті за рішенням суду у справі № 913/963/15.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, де, зокрема вказано, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже, обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договору, що був укладений між сторонами і умови якого відповідачем виконувалися неналежно.

Датою виконання відповідачем основного грошового зобов`язання зі сплати боргу за договором підряду є 12.06.2017. Тоді ж було сплачено 3% річних та інфляційні втрати, що були нараховані позивачем на суму боргу.

В подальшому, коли рішення суду, яким стягнуті вказані суми, було виконане, позивач ще раз нарахував 3% річних та інфляційні втрати на стягнуті суми та суму судового збору, які бути також стягнуті рішенням суду. Відповідачем і вони були сплачені 03.07.2019.

На момент розгляду даної справи, позивач вдруге нарахував 3% річних та інфляційні втрати, тепер вже в цій справі за період з 06.07.2019 по 02.07.2019, на суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.10.2015 по 12.06.2017, та суму судового збору за другим рішення суду. При цьому, суд звертає увагу, що зобов`язання зі сплати основного боргу припинилось ще 12.06.2017.

Водночас, обґрунтовуючи з посиланням на постанови ВСУ 2011 та 2017 років можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат після рішення суду про стягнення боргу, які мали правові висновки з інших питань застосування ст. 625 ЦК України, позивач жодним чином не обґрунтував можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат тричі , причому двічі не на суму основного боргу, а на аналогічні за своєю правовою природою, вказаною у ст. 625 ЦК України суми.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену вище, позивач помилково обґрунтував дату виникнення заборгованості, на яку він нарахував заявлені до стягнення суми, наступною датою, після дати винесення рішення у справі № 913/972/17.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає, що боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Конструкція вказаної норми та її буквальне тлумачення дають змогу зробити висновок, що інфляційні втрати, нараховані на суму боргу та 3% річних є окремими складовими доданими до боргу, тобто до основного зобов`язання. Тільки в такому разі, коли існує основне грошове зобов`язання, нарахування означених сум уявляється можливим за весь період прострочення і до його виконання, не зважаючи на рішення суду, яким тільки фіксуються суми, що підлягають до стягнення, в тому числі і 3% річних та інфляційні нарахування.

Водночас, позивач вказаного не врахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які нарахував на інші 3% річних та інфляційні втрати, що були зафіксовані рішенням суду у справі № 913/972/17.

Суд також звертає увагу, якщо 3% річних та інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права та інтересу , який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, то також слід враховувати можливе спотворення сутності цього захисту, адже у разі нарахування вказаних сум на суму боргу за весь період прострочення, сума буде меншою, ніж у разі нарахування, наприклад, 3 % річних на 3% річних, у разі фіксації цієї суми на певну дату, що спричиняє зростання суми, яка підлягає сплаті, майже на третину.

Крім того, позивач безпідставно включив до суми, на яку здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суму судового збору. По-перше, судовий збір не входить до грошового зобов`язання, на яке відповідно до ст. 625 ЦК України можна здійснити вказані нарахування. По-друге, порядок розподілу судових витрат визначений процесуальним законом, який до всього іншого не передбачає, що судовий збір, стягнутий за рішенням суду трансформується та набуває іншої правової природи, ніж судові витрати.

Аналогічні правові позиції також викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2019 у справі №910/1972/18 та від 15.11.2019 у справі №905/1753/18.

З огляду на вказані вище висновки суду, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Згідно пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 28.12.2019.

Суддя О. С. Фонова