Рішення

від 11.12.2019 по справі 914/709/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2019 справа № 914/709/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом : Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» , м. Київ,

до відповідача 1: Приватного підприємства «Торгова транспортна компанія «Караван» , м. Городок, Львівська область,

до відповідача 2: ОСОБА_1 , м. Львів,

предмет спору: стягнення 264 836,70 грн.,

підстава позову: порушення умов кредитного договору від 13.09.2018 року,

за участю представників:

позивача: Деркач Ольга Романівна - адвокат на підставі довіреності № 4094-К-О від 30.09.2018 року,

відповідача 1: не з`явився,

відповідача 2: Семків Василь Васильович - адвокат на підставі ордеру серії ЛВ № 108848 від 19.06.2019 року.

ПРОЦЕС

15.04.2019 року на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до відповідача 1: Приватного підприємства Торгова транспортна компанія Караван та до відповідача 2: ОСОБА_1 про стягнення 261 983,52 грн.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Відводу складу суду сторонами не завлено.

Судовий процес відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Підготовче засідання та розгляд справи по суті неодноразово відкладалися, у тому числі за клопотаннями сторін та за їх згодою, що відображено в ухвалах суду та в протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 05.06.2019 року за участю представника позивача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. 11.07.2019 року прийнято заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зміну предмета позову, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову, продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позовну заяву.

18.06.2019 року позивачем подано пояснення по справі, 31.07.2019 року - заперечення на відзив, 16.10.2019 року - клопотання про долучення доказів, 28.10.2019 року та 11.12.2019 року - пояснення по справі.

19.07.2019 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, 09.10.2019 року - пояснення по справі.

У судове засідання 11.12.2019 року з`явилися представники позивача та відповідача 2. Відповідач 1 повторно явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату і час судового засідання повідомлений належним чином, що вбачається з повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, що відповідач 1 повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, яка відповідає юридично зареєстрованій адресі товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, жодного разу не забезпечував явку свого представника в судові засідання. Тому систематична та повторна неявка відповідача 1 не є перешкодою для розгляду справи по суті в даному засіданні за відсутності відповідача 1.

У судовому засіданні 11.12.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Спір між сторонами виник у зв`язку із невиконанням, на переконання позивача, відповідачами як солідарними боржниками грошових зобов`язань по кредитному договору. Так, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі по тексту рішення - позивач) зазначає, що 13.09.2018 року Приватне підприємство «Торгова транспортна компанія «Караван» (надалі по тексту рішення - відповідач 1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписало із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг '«КУБ» , тобто, 13.09.2018 року між відповідачем 1 та АТ КБ "Приватбанк» укладено кредитний договір № б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із відповідних анкети-заяви та Умов. На підставі укладеного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти у розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку. Однак, в порушення умов договору та приписів законодавства відповідач 1 не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, у зв`язку з чим заборгованість за кредитом становить 247 761,05 грн. основного боргу, заборгованість по процентах за користування кредитом - 7 200,00 грн., по прострочених процентах - 5 682,25 грн. та по пені за порушення виконання зобов`язань - 4 193,40 грн., тобто разом на суму 264 836,70 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Для забезпечення виконання зобов`язань відповідачем 1 позивач уклав договір поруки з ОСОБА_1 (надалі по тексту рішення - відповідач 2), тому заявлену до стягнення суму просить стягнути солідарно з боржника та поручителя.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву та на спростовування наведених у позовній заяві обставин не подав, жодними іншими процесуальними правами не скористався.

Відповідач 2 стосовно позовних вимог заперечує з тих підстав, що він не надавав згоди на приєднання до угоди-приєднання, розділу 3.2.8 Кредит КУБ Умов та правил банківських послуг та не був ознайомлений зі всіма істотними умовами договору поруки, відповідно, не знав про обсяг своєї відповідальності. на переконання відповідача 2, ні Умови, ні договір поруки не містить всіх істотних умов, необхідних для даних договорів, зокрема, суми наданого відповідачу 1 кредиту, строку дії угоди, графіку та сум, що підлягають сплаті. також відповідач звертає увагу, що договір поруки укладено 10.09.2018 року, тоді як заява на приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ укладена 13.09.2018 року. Тому вважає, що він не може нести солідарної відповідальності по заборгованості по кредиту. Крім цього зазначає, що надана банком копія витягу з Умов і правил надання банківських послуг не містить необхідних реквізитів та вихідних даних, а саме: не зрозуміло ким і коли ці Умови затверджені, неможливо ідентифікувати, в який проміжок часу ці Умови діяли, чи саме в такій редакції, копія яких надана позивачем, діяли ці Умови 10.11.2017, чи саме до таких Умов приєднався відповідач 1 Приватне підприємство Торгова Транспортна Компанія Караван і за виконання яких позивачем вимагається сплати від ОСОБА_1 (поручителя). Разом з тим відповідач 2 стверджує, що позивачем скеровано на адресу відповідачів повідомлення від 18.03.2019 року, яке є фактично вимогою дострокового повернення частини позики у розумінні ст. 1050 ЦК України, у зв`язку з чим позивач не мав права нараховувати проценти за кредитом після факту пред`явлення відповідної вимоги.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13.09.2018 року Приватним підприємством «Торгова транспортна компанія «Караван» , код ЄДР 36828968, в особі Жука ОСОБА_2 Ігоровича підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (надалі по тексту рішення - Умови), чим на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України товариство приєдналося до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги КУБ , що розміщені на сайті ПриватБанку рb.ua. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до заяви визначено надання клієнту строкового кредиту для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Розмір кредиту: 400 000 (чотириста тисяч) гривень. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Укладення кредитного договору здійснюється шляхом підписання клієнтом цієї заяви шляхом накладення електронного цифрового підпису в системі - Приват24 для бізнесу або у сервісі "Рареrless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредитний договір вважається укладеним, якщо клієнт підписав цю заяву протягом 10 днів з дати направлення заяви клієнту в системі -Приват24 для бізнесу або у сервісі "Рареrless» . Якщо клієнт підписав заяву пізніше цього терміну, вона втрачає дію і укладення договору можливе тільки після подачі нової заяви на отримання кредиту та нового прийняття рішення банком щодо можливості кредитування клієнта. Додатком до заяви є графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом упродовж 12-ти місяців, згідно з яким щомісячним зобов`язанням по кредиту є 33 333,34 грн. кредиту та 7200 грн. процентів (всього 40 533,34 грн.).

Відповідна заява підписана електронним цифровим підписом (електронною печаткою) ПП ТТК Караван та електронним цифровим підписом Жука Р.І. як керівника товариства 13.09.2018 року, що вбачається з поданого позивачем підтвердження перевірки відповідного об`єкта.

Згідно з випискою за період 01.01.2000 по 28.03.2019 року по рахунку № НОМЕР_1 та № 20635053840025 13.09.2018 року клієнту ТТК Караван згідно з договором видано кредит КУБ в сумі 400 000,00 грн. Із виписки також вбачається часткове погашення заборгованості по кредиту б/н від 13.09.2018 року: 13.10.2018 року на суму 33 333,33 грн., 15.11.2018 року на суму 21 215,03 грн., 17.11.2018 року на суму 6,24 грн., 34,18 грн., 12 077,88 грн., 22.12.2018 року на суму 15 638,02 грн., 28.12.2018 року на суму 17 695,31 грн., 22.02.2019 року на суму 38 016,49 грн. (всього 138 016,48 грн.). Тобто, останній платіж по поверненню кредитних коштів здійснено в лютому 2019 року, у зв`язку з чим залишок неповернутих кредитних коштів на 25.03.2019 року становив 261 983,52 грн. Водночас, 08.04.2019 року відповідачем 1 сплачено 4 500,00 грн., а 31.05.2019 року - 50 050,00 грн., які зараховано позивачем в погашення заборгованості згідно з Умовами та правила надання банківських послуг.

Матеріалами справи також підтверджено, що 13.09.2018 року ОСОБА_1 і АТ КБ Приватбанк уклали договір поруки № POR1536607906140 від 10.09.2018 року, відповідно до умов якого поручителем надається порука перед кредитором за виконання підприємством ТТК Караван , ЄДРПОУ 36828968, зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) по сплаті а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 1.8% (два) відсотка від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний у Угоді 1. Відповідно до п.1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідний договір підписаний електронними цифровими підписами (ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 Р ОСОБА_4 як фізичної особи) 13.09.2018 року, що вбачається з поданого позивачем підтвердження перевірки відповідного об`єкта.

23.03.2019 року позивачем надіслано відповідачу 1 на адресу АДРЕСА_1 претензію від 18.03.2019 року про сплату простроченої заборгованості по кредиту в сумі 61 983,50 грн. не пізніше 5 календарних днів із дати одержання повідомлення, а у разі несплати простроченої заборгованості у вказаний строк, на підставі ст.1050 ЦК України, умов кредитного договору та договору поруки - про необхідність повернення суми кредиту у повному обсязі. Позивачем також долучено копію списку згрупованих відправлень від 23.03.2019 року, відповідно до якого серед адресатів вказано також ОСОБА_1 , проте, опису вкладення, з якого б вбачався вміст кореспонденції, не подано.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши представлені сторонами суду докази, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Статтею ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю законом або іншими актами цивільного законодавства.

Також суд звертає увагу, що ст.207 ЦК України передбачено можливість використання електронно-цифрового підпису при укладенні правочину в письмовій формі.

Згідно з витягом з Умов та правил надання банківських послуг банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (далі - заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Рареrless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Як встановлено вище, заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , яка разом з Умовами становить кредитний договір, сторонами підписано ЕЦП 13.09.2018 року. Відповідна заява містить істотні умови, зокрема, щодо суми кредиту, строку кредиту, умов його повернення, порядку нарахування процентів за користування кредитним коштами та процентів і неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Відтак, спір між сторонами виник внаслідок існування між позивачем та відповідачем 1 правовідносин по кредитному договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами та правилами надання банківських послуг (п. 3.2.8.3.1) передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Детальніше умови повернення кредитних коштів сторонами погоджено в п.1.5 заяви: погашення заборгованості за кредитом здійснюється щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Як встановлено вище, на виконання умов договору позивачем надано відповідачу 1 кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн. Суд звертає увагу, що умовами кредитного договору сторони погодили строк повернення кредиту - 12 місяців з дати видачі коштів клієнту, тобто з 13.09.2018 року. Відповідно, включно до 13 числа кожного наступного місяця упродовж 12 місяців клієнт зобов`язаний повертати суму кредиту в розмірі 33 333,34 грн. Вище також встановлено, що періодично відповідач здійснював повернення кредиту, зокрема, останній платіж по поверненню кредитних коштів здійснено в лютому 2019 року. Докази здійснення чергового платежу у строк до 13.03.2019 року включно суду не подано, у зв`язку з чим клієнт вважається таким, що прострочив черговий платіж по повернення кредиту за березень у визначеному графіком розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати чергових платежів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу (висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження N 14-10цс18).

Умовами та правилами надання банківських послуг (п.3.2.8.6.2) передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами видачі та погашення кредиту, зокрема, змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому згідно зі ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

Суд звертає увагу, що претензією від 18.03.2019 року, адресованою Приватному підприємству «Торгова транспортна компанія «Караван» та ОСОБА_1 , позивач повідомляв про необхідність погашення заборгованості по договору б/н від 10.09.2018 року по кредиту в сумі 61 983,50 грн., 1094,58 грн. по процентах, 7200,00 по комісії, 860,54 грн. пені у строк не пізніше 5 календарних днів із дати одержання повідомлення, а у випадку нездійснення погашення такої заборгованості позивач вимагав повернути суму кредиту у повному розмірі. Аналізуючи даний документ, суд зазначає, що такий не відповідає вимогам повідомлення про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі, що передбачено наведеним вище положенням Умов, оскільки в такій претензії не встановлено строку виконання таких зобов`язань - повернення суми кредиту в повному обсязі, процентів за фактичний термін користування ним, повне виконання інших зобов`язань за кредитом. Крім цього, оцінюючи долучені описи вкладення в цінний лист та списки згрупованих поштових відправлень як докази надіслання претензії позичальнику та поручителю, суд зазначає, що такі не свідчать однозначно та достовірно про надіслання 23.03.2019 року саме позичальнику та поручителю такої претензії, оскільки адреса, вказана в описі вкладення в цінний лист Приватному підприємству «Торгова транспортна компанія «Караван» , - м. Львів, вул. Кирила Трильовського, 26., кв. 34, не відповідає адресі товариства, вказаній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, - 81500, АДРЕСА_2 9. Опис вкладення в цінний лист адресату ОСОБА_1 , з якого б вбачалося надіслання останньому саме претензії, не подано, а список згрупованих відправлень не підтверджує саме факту надіслання претензії.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведене, претензія не приймається судом як вимога дострокового повернення всієї суми кредиту. Пояснення відповідача 2 стосовно того, що позивачем скеровано на адресу відповідачів повідомлення від 18.03.2019 року, суд не вважає таким, що замінює належні та достовірні докази надіслання претензії відповідачам і що таке може бути покладене в основу висновку про визнання відповідної претензії вимогою дострокового повернення кредиту. Більше того, відповідачем 2 не вказано дати отримання такого повідомлення та не надано жодних доказів його отримання.

Разом з тим, із сукупного аналізу зібраних у справі доказів суд доходить висновку, що банк реалізував своє право, передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України, 08.04.2019 року шляхом пред`явлення позову до Приватного підприємства «Торгова транспортна компанія «Караван» та до ОСОБА_1 як солідарних боржників про стягнення всієї суми боргу по кредитному договору в розмірі основної заборгованості 261 983,52 грн. Станом на 01.07.2019 року позивачем здійснено перерахунок заборгованості з урахуванням здійснених позичальником оплат 08.04.2019 року та 31.05.2019 року, у зв`язку з чим, крім основного боргу в розмірі 247 761,05 грн., просить також стягнути заборгованість по процентах у розмірі 7 200,00 грн., по прострочених процентах у розмірі 5 682,25 грн. та по пені за порушення виконання зобов`язань у розмірі 4 193,40 грн.

Перевіряючи заявлені до стягнення суми, суд зазначає, що обгрунтованість стягнення основного боргу встановлена судом вище, однак розмір основного боргу визначається судом з урахуванням правил, передбачених банком в Умовах, про що буде вказано нижче. Зокрема, суд зазначає, що відповідно до п. 3.2.8.9.5 Умов зобов`язання за цим договором виконуються такій послідовності: кошти, отримані від клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п. п. 3.2.8.5.14 цього договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту.

Також суд звертає увагу, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наведене має значення для визначення строків нарахування процентів за користування кредитом і розміру заборгованості позичальника.

Так, судом вище встановлено, що прострочивши черговий платіж у березні 2019 року, простроченим, крім чергового платежу по тілу кредиту в березні, вважається і черговий платіж по процентах у розмірі 7 200,00 грн. (1,8 % в місяць), сплата якого передбачена графіком погашення. Проте, як вбачається із розрахунку заборгованості на 01.07.2019 року, банком здійснено зарахування прийнятих від відповідача оплат в погашення заборгованості по таких відсотках на суму 2 094,95 грн. 08.04.19 р. та 19 505,75 грн. 31.05.19р., тобто на час відкриття провадження в даній справі заборгованість в сумі 2 094,95 грн. була відсутня, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог потрібно відмовити. Решту нарахованих процентів у розмірі 5 105,75 грн. погашено шляхом зарахування платежу від 31.05.19р., у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, що відповідає приписам п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України та роз`ясненням Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції про те, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи; якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4). Так, чинний ГПК України не передбачає інституту припинення провадження, натомість ведено інститут закриття провадження, однак, підстава - відсутність предмета спору залишена в чинному ГПК України та її суть і підстави не змінено.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке. Так, пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Згідно із заявою від 13.09.2019 року, як вже зазначалося вище, у випадку порушення строку погашення заборгованності за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, клієнт зобов`язаний додатково сплатити банку неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов та Правил надання банківських послуг. Фактично в заявці сторони не погодили розміру та бази нарахування пені, а також строку її нарахування, проте погодили порядок її нарахування, а саме той, що визначений Умовами. Умовами у свою чергу передбачено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (п. 3.2.8.10.1). Відповідно до п. 3.2.8.10.3 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Суд, будучи обізнаним із позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, та Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі № 916/2755/18, щодо необхідності погодження сторонами в заявці, тобто у письмовому вигляді, зобов`язання та неустойки, вважає обґрунтованим застосування Умов у правовідносинах між банком і позичальником у даній ситуації, оскільки будь-яких заперечень від позичальника (відповідача 1) щодо неознайомлення з Умовами, щодо їх непогодження чи непідписання, не надходило. Заперечення відповідача 2 щодо ознайомлення з такими Умовами висновків суду не змінюють, оскільки згідно з договором поруки поручитель з умовами Угоди 1 (розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг) ознайомлений (п. 1.3).

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня нарахована станом на 01.07.2019 року, при цьому в її погашення враховані оплати 08.04.2019 року та 31.05.2019 року. Суд звертає увагу, що у зв`язку з пред`явленням вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що змінило строк повернення кредиту та виконання зобов`язання, банк має право нараховувати пеню до моменту пред`явлення такої вимоги, тобто нараховувати пеню та відсотки на поточну заборгованість можна до 08.04.2019 року включно. Так, як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.02.2019 року у справі № 175/4753/15-ц, вимоги банку про стягнення процентів та пені після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що немає підстав стягувати заявлену до стягнення пеню через відсутність заборгованості по пені станом на 09.04.2019 року, що вбачається з розрахунку позивача, і відсутність підстав її нарахування після закінчення строку кредитування. Платіж від 08.04.19р. в сумі 2 425,76 грн. позивачем зараховано в погашення пені, суд залишає його незмінним, і з його врахуванням підстав стягувати пеню в сумі 2 425,76 грн. немає підстав, адже така сплачена до відкриття провадження. Решта пені - 1 767,64 грн. також не підлягає стягненню, бо така нарахована після 09.04.19р., а підстав для її нарахування, враховуючи наведену вище позицію Верховного Суду від 06.02.2019 року, у банку не було. Суд звертає увагу, що платіж від 31.05.2019 року в сумі 6 267,05 грн. було зараховано позивачем в погашення пені, нарахованої після 09.04.2019 року, однак, оскільки підстав для такого нарахування після 09.04.19р. не було, то цю переплату суд вважає за необхідне зарахувати в погашення прострочених процентів, процентів, основного боргу, як це передбачено п. 3.2.8.9.6 Умов.

Щодо стягнення заборгованості за простроченими процентами в сумі 5 682,25 грн., суд зазначає таке. Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, згідно з п.1.6 заяви від 13.09.2018 року сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованності за кредитом, що зазначений в п.1.5 цієї заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п.1.4, сплатити банку проценти у розмірі 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 3.2.8.9.1 та п. 3.2.8.3.2 Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.). Відповідно до п. 3.2.8.9.2 Умов нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. А відповідно до п. 3.2.8.3.3 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2).

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду, частково задовольняючи позов про стягнення 3% річних, нарахованих згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "відсотки за правомірне користування чужими грошовими коштами", що передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, та "відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами", при чому останні відсотки кваліфіковано саме як плату боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, стягнення якої врегульовано частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Тобто, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України кредитний договір може встановлювати відсотки за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі відсотки можуть бути стягнуті кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Враховуючи наведене, суд вважає, що банк має право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитом, нарахованих за підвищеною ставкою на підставі пункту 1.6 заявки від 13.09.2018 року та п. 3.2.8.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг у зв`язку з простроченням виконання клієнтом грошового зобов`язання, оскільки ці відсотки охоплюються диспозицією норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Щодо розміру визначених заявкою відсотків - 4 % та визначену в розрахунку позивача ставку 48% річних, суд, враховуючи пояснення позивача від 11.12.2019 року та формулу розрахунку за використання 30 днів при застосуванні ставки 4% і 360 днів за використання ставки 48%, вважає, що позивачем обгрунтовано застосування в розрахунку 48% річних, що на розмір визначеного позивачем розміру відсотків не вплинуло. Водночас, перевіривши відповідний розрахунок, суд зазначає, що заборгованість таких відсотків становить 5 162,85 грн, а не 5 682,25 грн., оскільки неправильно нараховано відсотки за прострочення, тривалістю 17 днів у травні та 17 днів у липні. Тому, в частині вимоги про стягнення 4% за прострочення виконання зобов`язання, що становить 519,40 грн., суд відмовляє за безпідставністю. Починаючи з 23.02.2019 року і до 01.07.2019р. заборгованість по таких відсотках становила 15 217,58 грн., а враховуючи здійснену відповідачем 31.05.2019 року оплату в розмірі 10 054,73 грн., залишок боргу станом на 01.07.2019 року становив 5 162,85 грн. Разом з тим суд зазначає, що враховуючи платіж від 31.05.19р. в сумі 6 267,05 грн., який згідно з розрахунком банку був зарахований в погашення пені, та беручи до уваги п. 3.2.8.9.6 Умов банку, вказану суму потрібно зарахувати в погашення прострочених процентів. Тому провадження в сумі 5 162,85 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що зі здійснених 08.04.2019р. та 31.05.2019р. платежів, нерозподіленими залишились 1 104,15 грн., сплачених 31.05.19р., зарахованими в погашення безпідставно нарахованих відсотків, та 14 400,00 грн., сплачених 31.05.19р., які безпідставно зараховані в погашення пені. Відтак, враховуючи правила зарахування платежів і встановлені вище обставини щодо дійсної заборгованості по кредитному договору, суд зазначає, що 15 504,15 грн. зараховуються в погашення основного боргу. Відтак, основний борг, що підлягає стягненню, становить не 247 761,05 грн., а 232 256,90 грн. Провадження в частині стягнення 15 504,15 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо позовної вимоги про солідарне стягнення з клієнта та поручителя заборгованості, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ч.ч.1,2 ст.553 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено вище, 13.09.2018 року із застосуванням електронного підпису ОСОБА_1 і АТ КБ Приватбанк уклали договір поруки № POR1536607906140, датований 10.09.2018 року. Предметом договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством Торгова транспортна компанія Караван , код ЄДРПОУ 36828968, далі - боржник зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з Угодою 1-1.8% (два) відсотка від суми кредиту щомісяця, за період користування кредитом згідно з пп. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця,

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Якщо під час виконання Угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений.

Відповідно до п. 1.5 договору поруки випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Суд зазначає, що заперечення відповідача 2 стосовно того, що договір поруки укладений швидше, ніж основний договір, не підтверджені належними доказами та не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки відповідний договір підписаний електронними цифровими підписами (ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_1 як фізичної особи) саме 13.09.2018 року, як і сама заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , що вбачається з поданого позивачем підтвердження перевірки відповідного об`єкта. Крім цього, відповідачем 2 не стверджувалось та не доводилось, що між сторонами існують правовідносини на підставі будь-якого іншого договору поруки, крім того, що поданий в матеріали даної справи. Більше того, самого факту укладення та підписання договору поруки відповідач 2 не заперечує та не спростовує. Суд повторно зазначає, що поручитель ознайомлений з умовами розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, про що вказано в договорі поруки. Відповідно заперечення відповідача 2 є безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи і не спростовують підстав позову, зазначених у позовній заяві.

Щодо суб`єктного складу сторін договору поруки та підвідомчості даної справи господарським судам, суд враховує положення ст. 20 ГПК України та позицію Великої палати Верховного суду, наведену у постанові від 13.03.2018 року у справі № 415/2542/15-ц. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Позивач, звертаючись з даним позовом у справі, об`єднав вимоги щодо виконання договору поруки як основного зобов`язання з вимогами щодо виконання договору поруки, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, що відповідає зазначеним вимогам законодавства та дає підстави розглядати відповідний спір за правилами господарського судочинства.

Договором поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником (ПП ТТК Караван ) якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1, незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Враховуючи наведені нормативні та договірні положення та встановлені вище обставини, суд доходить висновку про наявність у відповідачів солідарного обов`язку по виконанню зобов`язання за договором, у зв`язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості, визначеної судом вище, а саме в розмірі 232 256,90 грн. основної заборгованості за кредитом.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд враховує приписи п. 2 ч. 1 ст. 19 ГПК України щодо покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та позицію Пленуму Вищого господарського суду України, наведену у п. 4.1 постанови 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , а саме, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Відтак, судовий збір суд покладає на відповідачів порівну з урахуванням пропорційності до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Торгова транспортна компанія «Караван» (81500, Львівська обл., Городоцький район, місто Городок, вул. Джерельна, будинок 82 А, квартира 9, код ЄДР 36828968) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДР 14360570) 232 256,90 грн. основної заборгованості за кредитом.

3 . У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 2 094,25 грн. заборгованості за процентами, 519,40 грн. заборгованості за простроченими процентами, 4 193,40 грн. пені відмовити.

4. Провадження в частині стягнення 15 504,15 грн. основного боргу, 5 105,75 грн. заборгованості за процентами, 5 162,85 грн. заборгованості за простроченими процентами закрити.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Торгова транспортна компанія «Караван» (81500, Львівська обл., Городоцький район, місто Городок, вул. Джерельна, будинок 82 А, квартира 9, код ЄДР 36828968) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДР 14360570) 1 527,67 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

6 . Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, код ЄДР 14360570) 1 527,67 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.12.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.