Рішення

від 18.12.2019 по справі 915/1793/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Справа № 915/1793/19

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-Україна» ,

03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95-Е.

до відповідача : Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс

газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» ,

54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-А.

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: Герасімов Р.Р., адвокат, за договором,

від відповідача: Міняйло О.В., адвокат, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ : стягнення заборгованості у розмірі 149375,65 грн, 6684,72 грн інфляційних втрат, 2654,00 грн - 3% річних, 26087,04 грн пені та 2772,02 грн судового збору, -

26.07.2019 ТОВ «ТФС-Україна» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 19.07.2019, в якій просить стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» заборгованість у розмірі 149375,65 грн, 6684,72 грн інфляційних втрат, 2654,00 грн - 3% річних, 26087,04 грн пені та 2772,02 грн судового збору.

Ухвалою суду від 01.08.2019 справу прийнято до провадження суддею Ткаченком О.В., відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.09.2019 об 11:00

Ухвалою суду від 24.09.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24 жовтня 2019 року об 11 год. 30 хв.

Підготовче засідання, призначене на 24.10.2019р. не відбулось, про що учасників справи було повідомлено, та ухвалою суду 01.11.2019р. підготовче засідання було призначене на 21.11.2019р.

16.08.2019р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що позивачем невірно визначено періоди початку прострочення виконання зобов`язання та, як наслідок, невірно розраховано суми пені, 3% річних та втрат від інфляції. У зв`язку з чим відповідач надав суду свій контррозрахунок вказаних сум. Окрім цього відповідач у відзиві просить суд врахувати майновий стан відповідача та зменшити пеню та повністю заперечує проти заявлених позивачем до стягнення сум витрат на правничу допомогу зазначаючи про їх необґрунтованість та не підтвердженість належними доказами.

15.10.2019р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає наданий суду розрахунок сум пені, 3% річних та втрат від інфляції вірним, просить суд стягнути ці суми з відповідача, проти зменшення пені заперечує, мотивуючи це тим, що скрутне фінансове становище не може бути підставою для зменшення нарахованої пені а також заявляє про свій намір подати до суду у строки, визначені ГПК України докази на підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

21.10.2019р. відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому додатково зазначає на наявності підстав для зменшення пені та наполягає на невірному розрахунку сум пені відсотків річних та втрат від інфляції, заявлених позивачем до стягнення.

23.10.2019р. відповідач надав суду клопотання про долучення доказів та платіжне доручення №9802 від 22.10.2019р. про сплату основного боргу в сумі 149375,65 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2019р. було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2019р.

В судовому засіданні 18.12.2019р. представник позивача підтвердив отримання коштів в погашення основного боргу та просив суд задовольнити решту заявлених позовних в повному обсязі, зазначивши, що відомості щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані ним у встановлені ГПК України строки.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд зменшити пеню, нараховану позивачем та заперечував проти стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи про необґрунтованість їх розміру та недоведеність їх фактичного понесення.

За наслідками проведеного судового засідання 18.12.2019р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

встановив :

04 жовтня 2018 року за №3907 між товариством з обмеженою відповідальністю ТФС-Україна , як постачальником, та державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект , як покупцем, був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю товар (електротехнічні вироби, електронні компоненти) зазначений у специфікації №1, що є додатком до цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та у строки, передбачені даним договором.

Відповідно до умов п.3.3 договору, товар поставляється протягом 45 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати згідно п. 5.2. За взаємною згодою сторін допускається дострокова поставка товару без укладання додаткової угоди та попередньої оплати.

Умовами п. 4.3 договору його учасники узгодили, що ціна договору на дату його підписання становить 229637,55 грн. згідно специфікації №1, №2, №3 та може збільшуватись на суму підписаних в подальшому сторонами специфікацій, але не може перевищувати 900000,0 грн.

Згідно з п.5.1 договору, оплата по даному договору здійснюється наступним чином: передоплата у розмірі 30% від суми специфікації здійснюється покупцем протягом 14 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату; остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше 14 банківських днів від дати товару на склад покупця і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 278002,62 грн. (а.с.40-44) та поставив товар (електротехнічні вироби, електронні компоненти) на загальну суму 278002,62 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних №3756 від 01.11.2018р., №3757 від 01.11.2018р., №3758 від 01.11.2018р., №3759 від 01.11.2018р., №3790 від 01.11.2018р., №3952 від 15.11.2018р., №4176 від 28.11.2018р., №4510 від 20.12.2018р., (а.с.45-52) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.53-60).

Поставлений товар був прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, що не заперечується сторонами.

Відповідач в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати виконав частково, сплативши 128626,97 грн.

Залишок заборгованості склав 149375,65 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не оплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За нормами статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, у період розгляду справи, здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 149375,65 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №9802 від 22.10.2019р. (а.с.189).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем погашено заявлену позивачем за даним позовом до стягнення суму основної заборгованості за договором поставки, між сторонами в цій частині не залишилось спірних питань по суті спору.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи фактичне погашення суми основного боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою у даній справі, предмет спору в цій частині відсутній, тому провадження у справі по стягненню з відповідача 149375,65 грн заборгованості за договором поставки № 3907 від 04.10.2018р. підлягає закриттю на підставі приписів п.2 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім суми основного боргу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у загальній сумі 6684,72 грн. за період з грудня 2018 року по червень 2019 року та 3% річних у загальній сумі 2654,0 згідно з наданими розрахунками (а.с.12-15,20-21).

Також в відповідно до умов п. 7.2 договору поставки, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Позивач на підставі вказаного пункту договору з урахуванням умов щодо остаточного розрахунку, визначених пунктом 5.2 договору (після реєстрації податкових накладних), позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 16444,83 грн. згідно з наданим розрахунком (а.с.16-19).

Перевіривши надані суду розрахунки сум, надані позивачем, та контррозрахунки сум, надані відповідачем, суд встановив, що позивач нарахував суми пені, 3% річних та інфляції без урахування умов остаточного розрахунку, визначених п. 5.2, а саме, замість визначених договором 14 банківських днів застосував 14 календарних дні.

Натомість відповідач у контррозрахунку інфляційних втрат застосував індекси інфляції за період з січня 2019 року по липень 2019 року, тоді як з розрахунку позовних вимог позивача вбачається, що ним визначений період нарахування інфляційних втрат з січня по червень 2019 року (у таблицях розрахунків зазначено, що індекс інфляції за липень 2019 року не визначено).

Судом здійснено перерахунок сум втрат від інфляції, 3% річних та пені з урахуванням умов п.5.2 та п. 7.2 договору поставки та наданих суду відомостей щодо реєстрації податкових накладних, за допомогою ЮІПС Законодавство .

Так, втрати від інфляції судом визначено в розмірі 5446,21 грн. наступним чином:

1) залишок боргу за накладними №3756 та 3790 від 01.11.2018р. складає 93743,41 грн. Відповідні податкові накладні зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 19.12.2018р. Прострочення виконання зобов`язання почалось з 20.12.2018р. За таких обставин, грудень 2018 року до розрахунку сум втрат від інфляції не враховується. Сумарний індекс інфляції за період січень-червень 2019 року складає 103,6459%. Таким чином, 93743,0*103,6459% = 97160,86 грн. Втрати від інфляції складають 3417,86 грн.

2) залишок боргу за накладною №3953 від 15.11.2018р. складає 47170,44 грн. Відповідну податкову накладну позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 19.12.2018р. Прострочення виконання зобов`язання почалось з 20.12.2018р. За таких обставин, грудень 2018 року до розрахунку сум втрат від інфляції не враховується. Сумарний індекс інфляції за період січень-червень 2019 року складає 103,6459%. Таким чином, 47170,0*103,6459% = 48890,27 грн. Втрати від інфляції складають 1719,83 грн.

3) заборгованість за накладною №4176 від 28.11.2018р. складає 8461,8 грн. Відповідну податкову накладну позивач зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.12.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 03.01.2019р. Прострочення виконання зобов`язання почалось з 04.01.2019р. За таких обставин, січень 2019 року до розрахунку сум втрат від інфляції враховується. Сумарний індекс інфляції за період січень-червень 2019 року складає 103,6459%. Таким чином, 8461,0*103,6459% = 8770,31 грн. Втрати від інфляції складають 308,52 грн.

Загальна сума втрат від інфляції складає 5446,21 грн., яка і підлягає стягненню.

Відсотки річних визначені судом у загальній сумі 2580,1 грн. наступним чином:

1) залишок боргу за накладними №3756 та 3790 від 01.11.2018р. складає 93743,41 грн. Відповідні податкові накладні зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 19.12.2018р. Прострочення виконання зобов`язання почалось з 20.12.2018р. період прострочення з 20.12.2018р. по 19.07.2019р. (211 к.д.). 93743,0*3%*211/365 = 1625,74 грн.;

2) залишок боргу за накладною №3953 від 15.11.2018р. складає 47170,44 грн. Відповідну податкову накладну позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 19.12.2018р. Прострочення виконання зобов`язання почалось з 20.12.2018р., період прострочення з 20.12.2018р. по 19.07.2019р. (211 к.д.). Таким чином, 47170,44*3%*211/365 = 818,05 грн.;

3) заборгованість за накладною №4176 від 28.11.2018р. складає 8461,8 грн. Відповідну податкову накладну позивач зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.12.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 03.01.2019р. Прострочення виконання зобов`язання почалось з 04.01.2019р. Період прострочення з 04.01.2019р. по 19.07.2019р. (196 к.д.). Таким чином, 8461,8*3%*196/365 = 136,31 грн.

Загальна сума 3% річних складає 2580,1 грн., яка і підлягає стягненню.

Сума пені визначена судом у загальному розмірі 25331,54 грн. наступним чином:

1) залишок боргу за накладними №3756 та 3790 від 01.11.2018р. складає 93743,41 грн. Відповідні податкові накладні зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 19.12.2018р. З урахуванням умов п.7.2, відповідно до яких нарахування пені починається за прострочення оплати понад 30 календарних днів, прострочення виконання зобов`язання почалось з 19.01.2019р. Період прострочення з 19.01.2019р. по 12.07.2019р. (175 к.д.) ставки НБУ з 14.12.2018р. - 18%, з 26.04.2019р. - 17,5%, сума пені складає 15980,04 грн.;

2) залишок боргу за накладною №3953 від 15.11.2018р. складає 47170,44 грн. Відповідну податкову накладну позивач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 19.12.2018р. З урахуванням умов п.7.2, відповідно до яких нарахування пені починається за прострочення оплати понад 30 календарних днів, прострочення виконання зобов`язання почалось з 19.01.2019р. Період прострочення з 19.01.2019р. по 12.07.2019р. (175 к.д.) ставки НБУ з 14.12.2018р. - 18%, з 26.04.2019р. - 17,5%, сума пені складає 8040,94 грн.;

3) заборгованість за накладною №4176 від 28.11.2018р. складає 8461,8 грн. Відповідну податкову накладну позивач зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.12.2018р. Отже, в силу умов п. 5.2 оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 14 банківських днів - до 03.01.2019р. З урахуванням умов п.7.2, відповідно до яких нарахування пені починається за прострочення оплати понад 30 календарних днів, прострочення виконання зобов`язання почалось з 05.02.2019р. Період прострочення з 05.02.2019р. по 12.07.2019р. (157 к.д.), ставки НБУ з 14.12.2018р. - 18%, з 26.04.2019р. - 17,5%, сума пені складає 1300,56 грн.

Загальна сума пені становить 25331,54 грн.

У відзиві на позов відповідач, посилаючись на положення ст.233 ГК України, просить суд врахувати його майнові та немайнові інтереси, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин, ступінь виконання зобов`язання боржником, та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми

Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини та дослідивши надані ним докази суд дійшов наступних висновків.

Позивач проти зменшення розміру пені у відповіді на відзив заперечує, посилаючись на те, що ст.233 ГК України передбачає можливість зменшення розміру надмірно великих штрафних санкцій порівняно зі збитками кредитора, в той час, як позивачем не заявлялось суду про стягнення збитків. До того ж позивач вказує, що відповідач не обґрунтував в чому він вбачає надмірність розміру пені. Відсутність заяви про заподіяння збитків, як і їх відсутність, не є доказом надмірності штрафних санкцій, визначених договором за домовленістю сторін. Також позивач зазначає, що своє скрутне фінансове становище відповідач обґрунтовує складним фінансовим та політичним становищем в Україні, яке впливає на всі підприємства України, при цьому, відповідач не надав належних доказів на підтвердження такого скрутного становища.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язань, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши викладені у заявах відповідача та позивача обставини суд дійшов наступних висновків.

Наявність скрутного фінансового становища відповідача підтверджується наступним:

- відповідно до постанови Верховної Ради України від 27.05.2015 №129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресоіром» Російська Федерація визнана державою-агресором. Внаслідок цього ДП «НВКГ «Зоря» -«Машпроект» зазнало втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об`ємах виробництва.

- довготривалість циклу виробництва продукції (від 6 до 18 місяців) потребує постійної і достатньої величини оборотних коштів для закупівлі матеріалів і комплектуючих, в зв`язку з чим підприємство змушене користуватись банківськими кредитами, в т.ч. в іноземній валюті. Таким чином, внаслідок девальвації гривні, підприємство зазнає постійних витрат у вигляді сплати процентів по кредитам та нарахування курсових збитків. Дані обставини свідчать про складне фінансове становище відповідача.

Крім того, судом приймається до уваги, що відповідач є учасником Державного концерну «Укроборонпром» та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно Постанови Кабінету міністрів України №83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» . Відповідач є підприємством оборонно-промислового комплексу, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відтак фінансове становище відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна, а безпека держави прямо залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Так наявне на цей час нестабільне становище у економіці та безпеці держави (проведення Україною антитерористичної операції, а від 30.04.2018р. - Операції об`єднаних сил, інфляційні коливання, проведення політики імпортозаміщення у зв`язку із агресією РФ та ін.) прямо впливає на фінансове становище відповідача.

До того ж, судом приймається до уваги, що під час розгляду справи відповідачем повністю погашена сума основного боргу за спірним договором.

Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об`єктивні підстави для зменшення розміру стягуваної пені на 70% до 7596,47 грн.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.

Вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу буде вирішено судом додатково після подання позивачем відповідних доказів в силу приписів ч.8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 220, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» , (54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-А, код ЄДРПОУ 31821381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС-Україна» , 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 95-Е, код ЄДРПОУ 35159662) 7596,47 грн. пені, 2580,1 - 3% річних, 5446,21 втрат від інфляції та 2772,02 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 149375,65 грн. основного боргу - провадження закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складене та підписане судом 28.12.2019р.

Суддя О.В. Ткаченко