Рішення

від 26.12.2019 по справі 916/3508/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3508/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

секретар судового засідання Тіщенко Д.І.

представники сторін в судове засідання не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/3508/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ „ВІГОР» (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, оф.408, код ЄДРПОУ 31139857)

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „ХАКЛАЙ» (65039, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, проспект Гагаріна, буд..12А, код ЄДРПОУ 40958089)

про стягнення 396 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.11.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ „ВІГОР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „ХАКЛАЙ» , в якій просив суд стягнути з відповідача 396 000,00 грн. заборгованості, у тому числі: 300 000 грн. - основної заборгованості, 66 000 грн. - пені та 30 000 грн. - штрафу, а також суму судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору позики № 071019 від 07.10.2019р. в частині повернення суми позики.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2019р. відкрито провадження у справі № 916/3508/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 26.12.2019р. о 15:00.

Представник позивача в судове засідання 26.12.2019р. не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, ухвалу суду від 02.12.2019р. отримав, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду на його юридичну адресу, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення ухвали суду від 02.12.2019р. відповідачем було отримано, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні від 26.12.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.10.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ „ВІГОР» (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „ХАКЛАЙ» (позичальник) було укладено договір позики №071019, відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі, обумовленому даним договором, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів в порядку і на умовах, обумовлених даним договором.

Згідно п. п.2.1, 2.2 договору, розмір позики за даним договором складає 300 000 грн. Даний договір позики є безвідсотковим.

Позикодавець надає позику на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання даного договору. Позика вважається наданою з моменту надання грошових коштів. (п.п.3.1,3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, строк надання позики позичальнику складає 23 календарних дні з моменту отримання позики та оформлення в порядку, передбаченому п. 3.2 даного договору.

Згідно п. 4.2 договору, кінцевий строк повернення позики - 31.10.2019р.

При порушені позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцеві пеню у розмірі 1% від суми позики за кожний день прострочення. Штраф у розмірі 10% від неповерненої вчасно суми позики (п.6.2 договору).

Відповідно до п.8.3 договору, даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позики від 07.10.2019р. №071019, позивачем було перераховано ТОВ „ХАКЛАЙ» суму позики 300 000 грн., проте, відповідач в обумовлений сторонами строк суму позики не повернув.

08.11.2019р. ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „ВІГОР» було направлено відповідачу лист №2151906 з вимогою про сплату заборгованості за договором позики №071019 від 07.10.2019р. в сумі 300 000 грн. в строк до 12.11.2019р., зазначена вимога залишилась без відповіді, заборгованість без оплати.

На підставі вищезазначеного, позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ХАКЛАЙ» , в якому просить суд стягнути з відповідача 300 000 грн. - основної заборгованості, 66 000 грн. - пені та 30 000 грн. - штрафу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2019р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ „ВІГОР» (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „ХАКЛАЙ» (позичальник) було укладено договір позики №071019, відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі обумовленому даним договором, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів в порядку і на умовах обумовлених даним договором.

Згідно п. п.2.1, 2.2 договору, розмір позики за даним договором складає 300 000 грн. Даний договір позики є безвідсотковим.

Відповідно до п. 4.1 договору, строк надання позики позичальнику складає 23 календарних днів з моменту отримання позики та оформлення в порядку передбаченому п. 3.2 даного договору.

На виконання умов договору позики від 07.10.2019р. №071019 позивачем було перераховано ТОВ „ХАКЛАЙ» суму позики 300 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №866 від 09.10.2019р. на загальну суму 300 000 грн., із призначенням платежу надання зворотної фінансової допомоги згідно договору №071019 від 07.10.2019р. .

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п. 4.2 договору, сторони узгодили, що кінцевий строк повернення позики - 31.10.2019р.

При цьому, відповідач суму позики в обумовлений сторонами строк не повернув. Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повернення відповідачем суми позики в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ „ВІГОР» в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 300 000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 66 000 грн., та штрафу у сумі 30 000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання .

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору №071019 від 07.10.2019р., сторони встановили, що при порушені позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцеві пеню у розмірі 1% від суми позики за кожний день прострочення. Штраф у розмірі 10% від неповерненої вчасно суми позики.

Разом з тим, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Серед іншого, згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, судом, за допомогою системи „Ліга Закон» , здійсненено власний розрахунок пені за період визначений позивачем - з 01.11.2019р. по 22.11.2019р., із застосуванням ставки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, згідно якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5 605,48 грн.

Сума боргу (грн.) Період простроченняСума пені за період прострочення (грн.) 300 000 01.11.2019 - 22.11.2019 5 605,48 Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості у розмірі 30 000 грн., вважає його вірними та здійсненим, відповідно до умов договору та законодавства, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог із стягненням з відповідача на користь позивача: 300 000 грн. - основної заборгованості, 5 605,48 грн. - пені та 30 000 грн. - штрафу.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, в позовній заяві ТОВ Торговий дім Вігор визначив попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести - в загальній сумі: 5 000 грн., з яких явка до суду (переїзд до м. Одеса, вартість залізничних квитків Запоріжжя-Одеса-Запоріжжя) - 2 000 грн., найом житла (2 доби) - 1 800 грн., добові витрати (відрядження працівника, з розрахунку 300 грн. доба) - 1 200 грн.

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Приймаючи до уваги неявку в судове засідання 26.12.2019р. представника позивача, суд не вбачає підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ХАКЛАЙ» (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12 А, код ЄДРПОУ 40958089) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ „ВІГОР» (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, оф.408, код ЄДРПОУ 31139857) 300 000 (триста тисяч) грн. - основного боргу, 30 000 (тридцять тисяч) грн. - штрафу, 5 605 (п`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 48 коп. - пені та 5 034 (п`ять тисяч тридцять чотири) грн. 08 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27 грудня 2019 р .

Суддя Ю.І. Мостепаненко