Ухвала

від 23.12.2019 по справі 755/14949/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14949/18

1-кс/755/9143/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №42018101040000152 від 24 вересня 2018 року,

в с т а н о в и в:

адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, однак її права обмежуються, після накладення арешту пройшло вже більше року, у зв`язку з чим вважає, що в існуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, об`єкт нерухомого майна є предметом кримінального правопорушення, що визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та недопущення відчуження майна, тому потреба у застосуванні заходу забезпечення на даний час не відпала.

Суд, дослідивши клопотання про скасування арешту, клопотання на підставі якого було накладено арешт, вислухавши доводи учасників. вважає, що клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так яквідповідно доч.3ст.170КПК Україниу випадку,передбаченому пунктом1частини другоїцієї статті,арешт накладаєтьсяна майнобудь-якоїфізичної абоюридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК, може набути статусу речового доказу за рішенням прокурора, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.

Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У судовому засіданні встановлено, що СВ Дніпровським УП ГУНП у м. Києві за процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури №4, здійснюється досудове розслідування за фактом заволодіння невстановленими досудовим розслідуванням особами квартирою АДРЕСА_1 шляхом подачі державному реєстратору правоустановчих документів на квартиру, та згодом продали цю квартиру іншій особі. При цьому, зазначена квартира належала померлому у 2011 році ОСОБА_6 та може бути відумерлою спадщиною та належати територіальній громаді міста Києва в особі КМДА.

За даним фактом було розпочато кримінальне провадження №42018101040000152 від 24.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 636677280000), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) визнаний у встановленому законом порядку речовим доказом.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада 2018 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 про арешт майна, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101040000152 від 24 вересня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України та накладено арешт на майно шляхом заборони відчуження, а саме на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 636677280000), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою забезпечення кримінального провадження та недопущення відчуження майна, що є речовим доказом у кримінальному провадженні.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, у рішенні«East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 рокуСуд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»

Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Отже, за результатами судового розгляду питання збереження заходу забезпечення у кримінальному провадженні №42018101040000152, слідчий суддя враховує ту обставину, що на даний момент досудове розслідування триває, майно визнано речовим доказом у встановленому законом порядку, ризики відчуження майна покладені в основу застосування заходу забезпечення кримінального провадження, як то арешт майна на даний час не відпали, тому вважаю, що потреба в подальшому застосуванні арешту не зникла, що в свою чергу виправдовує такий ступінь втручання у мирне володіння власником своїм майном, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні №42018101040000152 від 24 вересня 2018 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час оголошення повного тексту ухвали о 09 год 50 хв 26 грудня 2019 року.

Слідчий суддя