Постанова

від 26.12.2019 по справі 179/718/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 179/718/17-ц

провадження № 61-3505св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - селянське (фермерське) господарство Степове ,

відповідачі: ОСОБА_1 , селянське (фермерське) господарство Ізмаїл ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Степове на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 30 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Баранніка О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року селянське (фермерське) господарство Степове (далі -

СФГ Степове ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , селянського (фермерського) господарства Ізмаїл (далі - СФГ Ізмаїл ) про визнання недійним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 03 серпня 1992 року створено СФГ Степове , засновником та головою якого є ОСОБА_2 , а членом господарства - ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 1.3 статуту СФГ Степове (далі - Статут) для досягнення цілей своєї діяльності засновник на підставі державного акта на право постійного користування землею володіє земельною ділянкою,

площею 10, 759 га. У 2007 році голова та член СФГ Степове із земель, переданих господарству, безоплатно у приватну власність отримали земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, а саме: 16 липня 2007 року голова (засновник) СФГ Степове ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку, площею 5,5010 га на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯЕ № 149930, а член господарства - ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку, площею 5,294 га на підставі державного акта на право власності на землю серії ЯЕ № 149931. Статутом господарства передбачено, що до його земель належать земельні ділянки засновника та членів господарства, отримані при виході з господарства, що посвідчені державним актом на право власності на землю, а тому отримані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки є їхньою майновою участю в господарстві. 12 березня 2012 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 як фізичною особою, та

СФГ Ізмаїл , який не був погоджений з головою СФГ Степове . Вимоги

СФГ Степове повернути земельну ділянку, керівником СФГ Ізмаїл залишено без задоволення, копія договору оренди, укладеного між відповідачами, засновникові СФГ Степове не надавалася. Вважав, що передача у користування (оренду) указаної земельної ділянки іншим юридичним особам є порушенням вимог статуту СФГ Степове та законодавства, оскільки не була погоджена з розпорядником майна господарства - головою СФГ Степове, який діє від імені господарства як юридичної особи.

З урахуванням викладеного, позивач просив визнати недійсним договір оренди

від 15 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Ізмаїл , та визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію, вчинену відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 12 березня 2012 року, реєстраційний номер 122230004001226.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області

від 08 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 5, 501 га,

від 15 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Ізмаїл , зареєстрований відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 12 березня 2012 року за № 122230004001226.

Повернуто земельну ділянку, площею 5, 501 га, яка належить ОСОБА_1 у користування СФГ Степове .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з положень Закону України Про фермерське господарство та установчих документів СФГ Степове убачається, що позивач як юридична особа використовує земельні ділянки, які знаходяться у власності засновника та членів господарства, права володіння та користування ними здійснює теж фермерське господарство. Передача земельної ділянки засновником фермерського господарства самому господарству як юридичній особі не припиняє право власності громадянина на цю ділянку, але тимчасово позбавляє його права володіти та користуватись земельною ділянкою. Відповідно, СФГ Степове набуло права володіння та користування зазначеною земельною ділянкою та набуло статусу платника земельного податку на земельну ділянку, який сумлінно сплачує протягом 2010-2016 років. ОСОБА_1 , як фізична особа, не мала права укладати оспорюваний договір, що призвело до обмеження права позивача щодо користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада

2017 року рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що укладаючи оскаржуваний правочин відповідач діяла у відповідності до чинного законодавства та статуту СФГ Степове , членом якого вона є, оскільки відповідно до розділу 5 статуту СФГ Степове члени господарства мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року СФГ Степове подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що передача у користування (оренду) спірної земельної ділянки іншим юридичним особам є порушенням зобов`язань, визначених статутом СФГ Степове та законодавством, оскільки укладення договору оренди земельної ділянки не було погоджено з розпорядником майна господарства. Статутом передбачено право члена господарства передавати належну йому земельну ділянку в оренду, однак вказане право може бути реалізоване за рішенням СФГ Степове , який відповідно до пункту 9.4 статуту СФГ Степове розпоряджається майном господарства, в тому числі правом користування земельною ділянкою члена господарства. Право передачі в оренду земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , як члену СФГ Степове іншим особам, може бути реалізоване у випадку його виходу з господарства, однак він з моменту заснування і до цього часу є членом господарства, а тому зобов`язаний дотримуватись вимог статуту господарства.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2018 року СФГ Ізмаїл подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 03 серпня 1992 року було створено СФГ Степове , зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб. Відповідно до статуту господарства, його засновником та головою є ОСОБА_2 , а членом господарства є ОСОБА_1

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,294 га (кадастровий

№ 1222385000:01:002:0578), яка розташована на території Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення фермерського господарства, відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку від 16 липня 2007 року серії ЯЕ № 149931, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 010712300595.

12 березня 2012 року між членом СФГ Степове - ОСОБА_1 , як фізичною особою, та СФГ Ізмаїл укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований відділом Держкомзему у Магдалинівському районі Дніпропетровської області 12 березня 2012 року, реєстраційний

№ НОМЕР_1 , терміном на 25 років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Профермерське господарство (та іншими нормативно-правовими актами України (частина перша статті 2 ЗУ Про фермерське господарство ).

Частинами першою та четвертою статті 1 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Частиною першою статті 12 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Пунктом 3.5.1 статуту СФГ Степове передбачено, що члени господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з пунктами 4.1, 4.1.2 статуту до земель господарства належать земельна частка (паї) засновника та членів господарства, отримані при виході з колективного господарства, що посвідчені сертифікатом на земельну частку (пай), або державним актом на право приватної власності на землю.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, землі господарства і майно господарства, не є тотожним, земля господарства може бути включена до його майна, але не є складовою частиною майна господарства.

Право розпорядження земельними ділянками, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності закріплено статтею 14 вказаного Закону, якою передбачено, що члени фермерського господарства мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Розділом 5 статуту СФГ Степове передбачено, що господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що чинним законодавством та статутом СФГ Степове прямо передбачено право члена фермерського господарства самостійно розпоряджатись належним йому майном. Будь-яких застережень чи обмежень щодо порядку та умов передачі таких земельних ділянок у користування інших осіб, не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом зазначених норм законодавства, право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації, які оформляються відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у СФГ Степове виникло право користування на спірну земельну ділянку, зареєстроване у встановленому законом порядку, після отримання її у приватну власність ОСОБА_1 .

Отже, ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши відсутність порушеного права позивача, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства Степове залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська