Постанова

від 27.12.2019 по справі 400/355/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 400/355/17

провадження № 61-961св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2017 року у складі судді Жушмана О. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у березні 2017 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська

(далі - ТОВ Агрофірма П`ятихатська ), третя особа - неповнолітній ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 15 квітня 2014 року від імені власника земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, площею 7, 46 га, розташованої на території Луганської сільської ради, ОСОБА_3 з ТОВ Агрофірма П`ятихатська , та зобов`язання ТОВ Агрофірма П`ятихатська повернути земельну ділянку власникам.

Позивач обґрунтовувала заявлені тим, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, серії РІ № 316811, виданого Петрівською районною державною адміністрацією 18 серпня 2002 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був власником земельної ділянки, площею 7, 46 га, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Після його смерті право власності на 1/2 частину належної за життя спадкодавцю ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, набула позивач як його дружина та право власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки набув його син ОСОБА_2 , інтереси якого представляє як законний представник позивач.

Позивач зазначила, що їй стало відомо, що належна їй та сину як спадкоємцям ОСОБА_3 земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ Агрофірма П`ятихатська на підставі договору, укладеного 15 квітня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма П`ятихатська .

Під час ознайомлення з договором оренди землі від 15 квітня 2014 року позивачем встановлено, що підпис у договорі від імені її чоловіка йому не належить, візуально зовсім не схожий на його підпис, зазначений в інших документах, у тому числі в угоді про розірвання договору оренди землі від 08 квітня 2014 року, укладеній з Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма Маріампольська (далі - СВК Агрофірма Маріампольська ).

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позов не надходив.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 15 квітня 2014 року від імені власника земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, площею 7, 46 га, розташованої на території Луганської сільської ради, ОСОБА_3 з ТОВ Агрофірма П`ятихатська , право оренди зареєстровано Реєстраційною службою Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про інше речове право 6012229, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 13781644 від 14 червня 2014 року. Зобов`язано ТОВ Агрофірма П`ятихатська повернути земельну ділянку площею 7, 46 га, що розташована на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, її власникам. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що належними та допустимими доказами підтверджено, що ОСОБА_3 не підписував оспорюваний договір оренди землі, а відтак цей правочин укладений за відсутності його волевиявлення на його укладення, що відповідно до частини третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний договір оренди землі укладено під час дії іншого договору оренди землі.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року Апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма П`ятихатська відхилено. Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що помилковими є доводи апеляційної скарги, що за обґрунтованості позовних вимог суд мав би визнати спірний договір оренди землі лише в 1/2 його частині, оскільки інша 1/2 частина земельної ділянки належить на праві власності ОСОБА_2 , статус якого у справі не визначений. Апеляційний суд виходив з того, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Стосовно статусу ОСОБА_2 у справі, що переглядається, то він є третьою особою, який на час подання до суду позовної заяви був неповнолітнім, інтереси якого представляла позивач. Також апеляційний суд зазначив, що реєстрація права оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем, про що не було відомо суду першої інстанції, не є підставою для скасування рішення суду.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ТОВ Агрофірма П`ятихатська просить скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 не має права на позов, оскільки не порушено її права, позивач як спадкоємець є власником лише 1/2 частини земельної ділянки, а власником іншої 1/2 частини земельної ділянки є ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі ані як позивач, ані як третя особа, внаслідок чого суди ухвали рішення у справі, яке стосується прав та інтересів осіб, які не були залучені до участі у справі. ТОВ Агрофірма П`ятихатська вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки відсутня заборона укладення договору оренди землі під час дії іншого договору оренди цієї ж самої земельної ділянки. Оскільки оспорюваний договір оренди землі зареєстрований після реєстрації розірвання попереднього договору оренди землі, то відсутні підстави вважати, що він укладений під час дії попереднього договору.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, серії РІ № 316811, виданого Петрівською районною державною адміністрацією 18 серпня 2002 року, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був власником земельної ділянки, площею 7, 46 га, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Після його смерті, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2014 року, зареєстрованого у реєстрі за № 728, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 грудня 2014 року, індексний номер № 30530819, право власності на 1/2 належної за життя спадкодавцю ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, набула позивач - його дружина ОСОБА_1 , та відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 726, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 грудня 2014 року, індексний номер № 30522278, право власності на 1/2 належної за життя спадкодавцю ОСОБА_3 земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, набув його син ОСОБА_2 , інтереси якого представляє як законний представник позивач - його мати ОСОБА_1 .

Відповідно до договору оренди землі від 17 лютого 2009 року, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України 20 грудня 2009 року за № 040938200413, земельна ділянка, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, належна ОСОБА_3 перебувала в оренді у СВК Агрофірма Маріампольська . Договір оренди землі укладено на 5 років, враховуючи, що він був зареєстрований 20 грудня 2009 року, його дія закінчувалася 19 грудня 2014 року.

Маючи намір обробляти земельну ділянку самостійно, ОСОБА_3 розірвав договір оренди із СВК Агрофірма Маріампольська , що підтверджено угодою про розірвання договору оренди землі від 08 квітня 2014року.

Після смерті ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що належна їй і сину як спадкоємцям земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ Агрофірма П`ятихатська .

З метою перевірки зазначеної інформації позивач звернулася до адміністрації ТОВ Агрофірма П`ятихатська , де їй повідомили, що ОСОБА_3 за життя уклав договір оренди землі від 15 квітня 2014 року про надання в оренду належної йому земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, строком на 49 років орендарю ТОВ Агрофірма П`ятихатська .

Під час ознайомлення з договором оренди землі від 15 квітня 2014 року ОСОБА_1 встановлено, що підпис у договорі від імені ОСОБА_3 йому не належить та навіть візуально не схожий на його підпис, зазначений в інших документах, у тому числі в угоді про розірвання договору оренди землі з СВК Агрофірма Маріампольська від 08 квітня 2014 року.

В адміністрації ТОВ Агрофірма П`ятихатська позивачу надано оригінальні примірники витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2014 року, індексний № 23007932 про реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, за договором оренди землі від 17 лютого 2009 року, укладеним ОСОБА_3 з СВК Агрофірма Маріампольська , та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14 червня 2014 року, індексний № 23007949, про реєстрацію угоди від 08 квітня 2014 року про розірвання договору оренди землі від 17 лютого 2009 року.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 28 липня 2017 року № 149 підпис у договорі оренди землі від 15 квітня 2014 року, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма П`ятихатська , земельної ділянки, кадастровий номер 3524983100:02:000:0312, площею 7, 46 га, розташованої на території Луганської сільської ради, право оренди зареєстровано Реєстраційною службою Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про інше речове право 6012229, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 червня 2014 року, індексний номер 13781644, в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ , виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, оспорюваний позивачем договір укладений від імені ОСОБА_3 , але підписаний не ним, а іншою особою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку відповідно до статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, враховуючи, що судово-почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис на договорі оренди землі не належить ОСОБА_3 , дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність вимогам закону оспорюваного договору оренди землі. ОСОБА_3 особисто не підписував оспорюваний договір, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавав, що свідчить про відсутність його волі на укладення з ТОВ Агрофірма П`ятихатська договору оренди землі, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має права на позов, відхилені Верховним Судом, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 отримала у власність у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 1/2 частину земельної ділянки, а іншу 1/2 частину - їхній син ОСОБА_2 , який був залучений до участі у справі як третя особа. При цьому судами враховано, що на момент подання позову до суду ОСОБА_2 був неповнолітнім, його інтереси представляла ОСОБА_1 як законний представник.

Незважаючи на формальні недоліки позовної заяви, Верховний Суд визнає, що за її змістом позивач звернулася до суду від свого імені та у власному інтересів, а також від імені її неповнолітньої дитини та в її інтересі.

Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Доводи касаційної скарги про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки відсутня заборона укладення договору оренди землі під час дії іншого договору оренди цієї ж самої земельної ділянки, а також, що оспорюваний договір оренди землі зареєстрований після реєстрації розірвання попереднього договору оренди землі, відхилені Верховним Судом, оскільки не впливають на правовий результат вирішення спору у справі, що переглядається, враховуючи встановлення відсутності волевиявлення ОСОБА_3 під час укладення оспорюваного договору, що і було визначено підставою позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що, розглядаючи позов, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма П`ятихатська залишити без задоволення.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко