Рішення

від 23.12.2019 по справі 909/1201/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1201/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. А. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс", вул. Галана, 14, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область,78240; адреса для листування: вул. Гаркуші, 2/40, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 30 561 грн 28 к.

за участю:

від позивача: Запухлий Роман Васильович - провідний спеціаліст відділу правового забезпечення юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, (довіреність № 0-9-0.61-56/62-19 від 01.07.2019 року; посвідчення № 47 від 17.07.2019 року; паспорт серія НЮ № 154056 від 22.01.2008 року)

від відповідача: представники не з`явились

установив: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 30 561 грн 28 к.

Позовні вимоги обгрунтовані самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки комунальної власності площею 32 га, яка розташована на території с. Радча Тисменицького району (проведено передпосівний обробіток), що є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема п. "б" частини першої ст.211 Земельного кодексу України.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 05.11.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Розгляд справи по суті призначено на 03.12.2019 року та встановлено відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Також запропоновано відповідачу у строк протягом 15 днів, з дня вручення ухвали, але не пізніше 29.11.2019 року надати суду відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

03 грудня 2019 року Господарський суд Івано-Франківської області відклав розгляд справи на 23.12.2019 року на 11:00 год., про що виніс ухвалу повідомлення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Вимоги суду (згідно ухвали від 05.11.2019 року) щодо надання відзиву на позов не надав, хоча копію ухвали суду отримав належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 23007/19 від 20.11.19 та вх №22432/19 від 23.11.19). Разом з тим, 23 листопада 2019 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Труд-Сервіс" надійшло до суду клопотання (вх. № 22507/19 від 23.11.2019 без ЕЦП) про відкладення розгляд справи, мотивуючи перебуванням його представника (адвокатом Стусяк В.М.) у відрядженні в Кременському районному суді.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно п.1.5.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом".

У відповідності до п.1.5.17. вказаної Інструкції з діловодства в господарських судах України, документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних.

Водночас, положеннями ст.7 Закону України "Про електроні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріплені електронним цифровим підписом відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс" (вх. № 22507/19 від 23.11.2019) надійшло на електронну адресу суду: inbox@іf.arbitr.gov.ua без ЕЦП і на даний час такий документ в паперовій формі від представника відповідача судом не отримано.

За наведених обставин, суд залишає клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс" (вх. № 22507/19 від 23.11.2019 ЕЦП) без розгляду.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази для вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Листом №170/02.2-16 від 24 квітня 2018 року Радчанська сільська рада звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому повідомила про здійснення керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс" ОСОБА_1 самозахват земель комунальної власності в урочищі "Коло бочок".

24 квітня 2018 року Головним управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області видано наказ №482-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства , використання та охороною земель усіх категорій і форм власності" .

На підставі вказаного наказу, Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Івано-Франківської області, головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах та м. Івано-Франківську та м. Тисмениці Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області Малібродою Галиною Миколаївною здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №482/0/92-18-ДК/439/АП/09/01/-18 та акт обстеження земельної ділянки від 08.05.2018 року №482/0/92-18-ДК/208/АО/10/01/-18.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка комунальної власності, яка розташована на території с. Радча Тисменицького району, площею 32 га, цільове призначення - для товарного сільськогосподарського виробництва, самовільно зайнята шляхом проведення передпосівного обробітку.

За результатами перевірки, Головним управлінням Держгеокадастру у Івано-Франківській області складено Протокол про адміністративне правопорушення від 10.05.2018 року №482/0/92-18-ДК/0075П/07/01/-18, відповідно до якого встановлено, що в квітні 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю "Труд-Сервіс" в особі керівника ОСОБА_1 на земельній ділянці комунальної форми власності, яка розташована на території с. Радча Тисменицького району, площею 32 га для товарного сільськогосподарського виробництва, вчинено самовільне її зайняття (проведено передпосівний обробіток), що є порушенням п. "б"ч.1 ст.211 ЗК України.

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної товариством з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс" внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійсненого відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007, складає 30 561 грн 28 к.

10 травня 2018 року державним інспектором видано припис №482/0/92-18-ДК/0054Пр/03/01/-18 згідно якого керівника ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства в 30-денний термін.

10 травня 2018 року державним інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №482/92-18-ДК/0051По/08/01/-18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн 00к.

Разом з тим, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 оскаржувались в судовому порядку результати проведеної перевірки та за результатом розгляду судової справи (рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.03.2019 року по справі 344/9572/18, копія якого долучена до матеріалів справи) в задоволенні позову щодо оскарження результатів перевірки, зокрема припису №482/0/92-18-ДК/0054Пр/03/01/-18 від 10.05.2018 року - відмовлено. Рішення набрало законної сили 21.03.2019 року.

За наведеного, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Самовільне зайняття земельної ділянки, згідно зі ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV, будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з приписами п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вина завдавача шкоди.

Суд вважає, що вищенаведені обставини справи доводять у діях відповідача по справі всіх цих елементів цивільного правопорушення.

Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" визначено, шо юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель , несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди , заподіяної земельним ресурсам. Шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ч. 3 ст. 212 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що відповідачем не надано доказів (ст. 76-79 ГПК України), які б спростовували викладені у позовній заяві обставини, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до заявленої позивачем суми заборгованості, при поданні позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в сумі 1921 грн 00к., проте позивачем сплачений судовий збір в сумі 2007 грн 00к., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням №1301 від 04.10.19 .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

В спірному випадку позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, зокрема переплатив судовий збір в сумі 86 грн 00к.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та задоволення позову суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в сумі 1921 грн 00к.

Керуючись ст. 13 Конституції України, 56 Закону України "Про охорону земель", ст.1166 Цивільного кодексу України, ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 13, 74, 76, 81, 86, 123, 129, 178, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс" про стягнення шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 30 561 грн 28 к. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс" (вул. Галана, 14, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, код 41111754) до місцевого бюджету (УК у Тисменицькому районі, с. Радча, 24062200, код ЄДРПОУ 38026444, банк отримувача Казначейство України , номер рахунку UA 728999980000031412611009514) - 30 561 грн 28 к. (тридцять тисяч п`ятсот шістдесят одну гривню двадцять вісім копійки) - шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Труд- Сервіс" (вул. Галана, 14, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, код 41111754) на користь Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області( вул. А. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код 39767437) - 1921 грн 00к. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.01.2020

Суддя Фанда О. М.