Рішення

від 17.12.2019 по справі 914/1386/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019 справа № 914/1386/19

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", м.Київ,

до відповідача: Фермерського господарства "Б.М.В", с.Болотня, Перемишлянський район, Львівська область,

за участю: Прокуратури Львівської області, м.Львів,

про визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських послуг від 20.02.2019р. №4/2019-ПС,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Редун М.А., Шпак Л.С.

від відповідача: Думич Н.Б.

прокурор: Лука Г.В.

Обставини справи.

Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства Б.М.В про визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських послуг від 20.02.2019р. №4/2019-ПС.

Ухвалою від 18.07.2019 р. суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 10 (десять) календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог згаданої ухвали суду, позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 03.09.2019р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 01.10.2019р.

В підготовче засідання 01.10.2019р. з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в підготовче засідання, подав клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату для надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката, оскільки у штаті товариства немає юрисконсульта.

У зв'язку із неявкою представника відповідача, суд відклав підготовче засідання на 22.10.2019р.

В підготовчому засіданні 22.10.2019р. оголошувалась перерва до 29.10.2019р.

Ухвалою від 29.10.2019р. суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №914/1386/19 на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні на 05.11.2019р.

В підготовче засідання 05.11.2019р. з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в підготовче засідання, подав клопотання в якому зазначив, що уповноважений представник перебуває у відрядженні в місті Києві та не може з'явитись у підготовче засідання по справі №91481386/19, та просив суд відкласти підготовче засідання для надання можливості подати додаткові докази по справі.

У зв'язку із неявкою представника відповідача, суд відклав підготовче засідання на 26.11.20219р.

В підготовче засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача. Також у підготовче засідання з'явився прокурор Прокуратури Львівської області, подав заяву про вступ у справу.

Представниками позивача подано заяву від 19.11.2019р. №2/8-6/1386-19 про зміну підстав позову.

Однак, як вбачається із заяви Позивача про зміну підстав позову, основна мотивувальна частина ґрунтується на тих самих доводах та містить ті самі норми права, мотиви і висновки, що були наведені Позивачами у позовній заяві, а посилання Позивачів на нову обставину не є зміною підстав позову, а доповненням позову новими обставинами.

Відповідно до положень ч.3,4 ст.64 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд звертає увагу на те, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Системний аналіз позовної заяви та заяви про зміну підстав позову свідчить, що позивачами фактично доповнено обставини позову, викладені в позовній заяві, новими обставинами. При цьому, первісні обставини позову збереглися.

Ухвалою від 26.11.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі №914/1386/19 та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 03.12.2019р.

В судовому засіданні 03.12.2019р. оголошувалась перерва до 17.12.2019р.

В судове засідання 17.12.2019р. з'явилися представники сторін. В судове засідання з'явились представники позивача, підтримали позов з врахуванням заяви про зміну підстав позову.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.02.2019 року між державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі

директора Львівської філії Підприємства Гримака І.В. та фермерським господарством Б.М.В. було укладено договір № 4/2019-ПС про виконання сільськогосподарських послуг.

Предметом цього договору є проведення сільськогосподарських робіт на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, міндобрива, засобів захисту рослин, насіння.

Однак, на думку позивача, даний договір укладений з порушенням чинного законодавства, установчих документів та нормативно - правових актів Підприємства, а тому його слід визнати недійсним.

Аргументуючи свої вимоги щодо визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських послуг від 20.02.2019р. №4/2019-ПС, позивач посилається на наступні підстави:

- відповідно до установчих документів Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", договір від імені Підприємства може бути укладений директором філії виключно на підставі довіреності, виданої Генеральним директором Підприємства. Однак Генеральним директором Підприємства не надавалось погодження директору Львівської філії Підприємства Гримаку І.В. та не видавалась на його ім'я довіреність на укладення договору № 4/2019-ПС від 20.02.2019 року про виконання сільськогосподарських послуг. Таким чином договір укладено директором Львівської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Гримаком І.В. без належних повноважень;

- договір є удаваним, оскільки вчинений для приховання іншого правочину, а саме договору оренди землі, який насправді був вчинений і який суперечить вимогам законодавства.

Правова позиція відповідача

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому він просить суд у позові відмовити.

Відповідач зокрема посилається на те, що відповідно до п.2.1 Положення про Львівську філію ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу зазначено, що філія є відокремленим структурним підрозділом Підприємства в межах, визначених цим Положенням. Підпунктом . 4.1.1 п.4.1 Положення передбачено, що Філія має право самостійно від імені Підприємства укладати з юридичними та Фізичними особами України угоди, у тому числі купівлі-продажу, доручення, схову, позики, лізингу, здійснювати інші угоди, передбачені законодавством, з урахуванням обмежень, викладених у цьому Положенні.

В п.4.2 Положення містяться обмеження у вигляді встановлення заборони Філії на вчинення ряду дій, зокрема, щодо відчуження основних засобів, нерухомого майна, транспортних засобів, заборони випуску облігацій, векселів, видачі майнових гарантій третім

особам, забезпечені майном Підприємства.

Однак, положення не містить заборони філії та її директору на вчинення договорів про виконання сільськогосподарських послуг (робіт), до яких належить оспорюваний договір.

Також відповідач вважає неправильними покликання позивача на ті обставини, що оспорюваний договір мав бути укладений директором Львівської філії тільки на підставі довіреності, яка в даному випадку не видавалась.

Так, відповідно до п.7.3 Положення про Львівську філію директор Філії несе персональну відповідальність перед Підприємством за повне, своєчасне і якісне виконання покладених на Філію та нього особисто завдань і повноважень. Директор діє від імені Підприємства на підставі довіреності, підписаної Генеральним директором Підприємства.

Таким чином, зважаючи на умови п.п. 4.1, 7.3 Положення про Львівську філію для укладення оспорюваного договору про виконання сільськогосподарських послуг окремої довіреності не потрібно, а директор Львівської філії вправі був укладати оспорюваний договір на підставі пп. 4.1.1 п.4.1 Положення та загальної довіреності на представництво інтересів Державного підприємства, яка видавалась на ім'я керівника Львівської філії Гримака І.В.

Факт наявності такої довіреності, що видавалась на ім'я Гримака І.В. на представництво інтересів Державного підприємства підтверджується наказом № 52 від 19.06.2019р. ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , яким було скасовано довіреність від 02.01.2019р. № 8/01-19-1, видану на ім'я Гримака І.В. на представництво інтересів державного підприємства, зокрема, перед фізичними та юридичними особами з питань, що стосуються діяльності Львівської філії.

Зазначений наказ наявний на офіційному веб-сайті ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу

В директора Львівської філії Гримака І.В., який діяв на підставі виданої на його ім'я

довіреності на представництво інтересів Державного підприємства та пп.4.1.1 п.4.1 Положення про Львівську філію, жодних обмежень на укладення оспорюваного договору не

було та про такі обмеження відповідачу не було відомо.

В директора Львівської філії Гримака І.В., який діяв на підставі виданої на його ім'я

довіреності на представництво інтересів Державного підприємства та пп.4.1.1

На виконання оспорюваного договору відповідач як сторона договору - Виконавець виконував для позивача сільськогосподарські роботи по дискуванню, оранці, культивації, внесенню добрив, посіву, оприскуванню, з використанням власного пального.

Вищезазначені роботи загальною вартістю 1 199 774,96 грн. були прийняті позивачем, про що підписано акт№ 1 прийому-передачі виконаних робіт від 07.05.2019р.

Також відповідач звертає увагу на те, що позивачем в позовній заяві не зазначено, які саме права позивача порушені оспорюваним договором та якими доказами підтверджується факт порушення прав позивача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.02.2019 року між державним підприємством Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі директора Львівської філії Підприємства Гримака І.В.(замовник) та Фермерським господарством Б.М.В. (виконавець) було укладено договір № 4/2019-ПС про виконання сільськогосподарських послуг.

Предметом цього договору є надання виконавцем послуг по проведенню сільськогосподарських робіт, а саме дискування, оранки, культивації, посівів, внесення добрив, оприскування, обмолоту, власною технікою на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, міндобрива, засобів захисту рослин, насіння.

Позивача, даний договір укладений з порушенням чинного законодавства, установчих документів та нормативно - правових актів Підприємства, а тому його слід визнати недійсним.

За таких обставин суд вважає за необхідне дослідити, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст.905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аргументуючи свої вимоги щодо визнання недійсним договору про виконання сільськогосподарських послуг від 20.02.2019р. №4/2019-ПС, позивач посилається на наступні підстави:

- відповідно до установчих документів Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", договір від імені Підприємства може бути укладений директором філії виключно на підставі довіреності, виданої Генеральним директором Підприємства. Однак Генеральним директором Підприємства не надавалось погодження директору Львівської філії Підприємства Гримаку І.В. та не видавалась на його ім'я довіреність на укладення договору № 4/2019-ПС від 20.02.2019 року про виконання сільськогосподарських послуг. Таким чином договір укладено директором Львівської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" Гримаком І.В. без належних повноважень;

- договір є удаваним, оскільки вчинений для приховання іншого правочину, а саме договору оренди землі, який насправді був вчинений і який суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Із аналізу наведених норм випливає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2 , 80 , 91 , 92 ЦК України ). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України ).

За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

За частиною першою статті 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України , частин першої та другої статті 89 ГК України , пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України .

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Не заслуговує на увагу суду твердження позивачів, що повноваження Гримака І.В.були обмежені довіреністю виданою 02 січня 2019 року № 8/01-19-1 на ім я Гримака Івана Володимировича, оскільки згідно п. 2 ст. 210 ГПК України докази , що не були предметом дослідження в судовому засіданні не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення . Позивачі дане доручення не долучили до матеріалів справи, а долучення аналогічних доручень за 2016 та 2017 року не може слугувати належним та допустимим доказом у даній справі та всупереч с. 210 ГПК України не може бути покладено в основу рішення. Судове рішення не може грунтуватись на припущеннях, а тому судом відхиляються доводи позивачів, що Гримак І.В. діяв із перевищенням своїх повноважень.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з матеріалів справи, в Статуті державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.06.2017 №309, зазначено, що дане підприємство засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (уповноважений орган управління) і є підзвітним йому (п. 1.1 статуту) (а.с.17)

Згідно з п. 3.1 Статуту підприємство утворено з метою отримання прибутку в межах виконання державних програм та завдань шляхом забезпечення роботи системи сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу сільськогосподарських рослин, насіння і садивного матеріалу лісових, декоративних та лікарський рослин, а також здійснення сільськогосподарського виробництва.

Підприємство, за погодженням з уповноваженим органом управління, може створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи (філії). Такі філії діють відповідно до положення про них, погодженого уповноваженим органом управління та затвердженого наказом генерального директора підприємства (п. 4.4 Статуту).

Відповідно до п.5.1 Статуту, майно підприємства та доходи від використання цього майна є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Пунктами 5.6-5.8 Статуту встановлено, що підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства. Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України.

За попередньою згодою уповноваженого органу управління підприємство має право передавати в оренду нерухоме майно, устаткування, транспортні засоби, інвентар, матеріальні цінності та інше майно, яке за ним закріплене, в порядку, передбаченому законодавством (п. 5.10 Статуту).

Згідно пунктів 11.2.12, та 11.2.17 Статуту, уповноважений орган управління надає згоду на оренду майна підприємства і пропозиції щодо умов договору оренди з метою забезпечення ефективного використання орендованого майна; погоджує договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролює виконання умов цих договорів.

Разом з тим, пунктом 1.1 Положення про Львівську філію державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", затвердженого наказом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" від 03.01.2012 №22 (далі за текстом - положення), філія є відокремленим підрозділом ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (підприємство)

Пунктом 2.1 положення передбачено, що філія є відокремленим структурним підрозділом підприємства без права юридичної особи і діє від імені підприємства в межах, визначених цим Положенням.

Метою діяльності філії є здійснення функцій підприємства в Львівській області (п. 3.1 положення).

Предметом діяльності філії є, зокрема, виробництво (заготівля), переробка (розфасовка) і реалізація продукції сільськогосподарського, рослинного, тваринного та біологічного походження (пп. 3.2.10 положення).

Предметом договору № 4/2019-ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 20.02.2019 року є надання виконавцем послуг по проведенню сільськогосподарських робіт, а саме дискування, оранки, культивації, посівів, внесення добрив, оприскування, обмолоту, власною технікою на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки, з використанням власних паливно-мастильних матеріалів, міндобрива, засобів захисту рослин, насіння.

Вартість послуг Виконавця без пального складає дискування - 400,00 грн./га , оранка - 800 грн./га, культивація 550 грн/га , посіви 550 грн/га , внесення добрив -250 грн/га, оприскування -300 грн/га, обмолот - 1000 грн./га.(п.2.1 договору)

Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунок між сторонами за цим договором здійснюються у грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця .

В пункті 9.1 договору встановлено, що термін дії цього договору: початок - з моменту його підписання обома сторонами, закінчення - 01.11.2019 року.

Отже, з аналізу умов вищезгаданого договору, суд дійшов висновку, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку відповідачем від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються, однак позивач надаючи земельну ділянку, повинен оплатити за її обробіток оскільки не визначено порядок передачі зерна, тому воно залишається у відповідача . Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на доводи, що передача зерна відбудеться після звернення позивача до нього,оскільки це повинно було бути визначено договором .

Водночас, за змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; (ч.І). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч.З).

Таким чином, на відміну від договору підряду, договір оренди землі укладається не з метою виконання певної роботи за завданням другої сторони, а саме для отримання можливості користуватися- земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Із вищенаведених норм слідує, що правова природа підряду полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на отримання результату від виконання робіт, при цьому роботу виконує підрядник, а оплачує замовник, а у договорі оренди землі послугу оплачує орендар, який користується земельною ділянкою.

Спірний же договір не містить жодних положень стосовно строків виконання робіт або окремих етапів робіт по вирощуванню сільськогосподарської продукції.

Пунктом 4.1.1 спірного договору визначено, що виконавець зобов язується своїми силами та засобами провести сільськогосподарські послуги в узгоджених сторонами обсягах у відповідності з агротехнічними вимогами в строк до 01.09.2019 року включно. Надання послуг оформляється актами приймання передачі сільськогосподарських послуг з підписанням їх сторонами.

Таким чином, за змістом договору укладеного сторонами між останніми фактично склалися правовідносини з передачі землі, оскільки, з умов оспорюваного договору вбачається, що позивач фактично передав відповідачу земельну ділянку, для проведення сільськогосподарських послуг з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки , за дані послуги позивач оплачує згідно розцінок передбачених п. 2.1 договору , а зібраний урожай залишається за відповідачем.

Не заслуговує на увагу суду твердження відповідача, що це договір підряду , оскільки Сторонами не визначено порядок передачі зібраного врожаю .

Суд звертає увагу на те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Відтак, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Аналізуючи укладений правочин суд приходить до висновку, що він суперечить як статуту позивача так і нормам цивільного кодексу, оскільки він є заздалегідь збитковим для позивача. Зі змісту договору випливає , що позивач надає землю, сплачує за її обробіток і натомість нічого не отримує, оскільки сторонами не визначено порядок передачі зерна. Даний договір є удаваним оскільки не має нічого спільного із договором підряду за умовами якого спрямування волі і волевиявлення сторін направлені на отримання результату від виконання робіт, при цьому роботу виконує підрядник, а оплачує замовник, у даному ж випадку замовник оплачує виконані роботи і нічого за це не отримує, а виконання робіт спрямовані на отримання прибутку відповідачем.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги задоволено судом в повному обсязі, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про виконання сільськогосподарських послуг № 4/2019 -ПС -1 укладений між Фермерським господарством Б.М.В. та Львівською філією державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" .

3. Стягнути з Фермерського господарства Б.М.В. ( 81261Львівська область, Перемишлянський район, с.Болотня , вул.Б.Хмельницького 5 код ЄДРПОУ 31228323) на користь Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" ( 04112 м.Київ, вул.О.Теліги 8 ЄДРПОУ 37884028) - 1921,00 грн. судового збору.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.01.2020р.

Суддя Запотічняк О.Д.