Рішення

від 21.12.2019 по справі 920/997/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2019 Справа № 920/997/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Звам Транс", м. Суми,

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , м. Сум,.

про стягнення 182 637 грн 66 коп,

за участю представників сторін в режимі відеоконференції:

від позивача: Комиса С.А. (довіреність № 21 від 10.01.2019, адвокат свідоцтво № ЗП 001553),

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув,

при секретарі судового засідання Галашан І.В.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 26.09.2019 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка звернулось до суду з позовною заявою від 19.09.2019 № 5590, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Звам Транс на свою користь шкоду у розмірі 182 637 грн 66 коп, а також судові витрати у розмірі 2 739 грн 56 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 відкрито правадження в справі в порядку загального позовного провадження; залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.11.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 920/997/19 на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/997/19 до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 21.12.2019 представник позивача, в режимі відеоконференції, повністю підтримав вимоги, що викладені в позовній заяві.

Сторони своїм правом на подання до суду документів, визначених статтями 165-167, 251 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відповідачу ухвал суду (а.с. 100, 120, 121).

Щодо повідомлення третьої особи - ОСОБА_1 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, господарський суд зазначає, що на адресу останнього було надіслано ухвали, проте ухвали повертались до суду з помітками: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с. 104а) та за закінченням терміну зберігання (а.с. 133).

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказані ухвали суду були надіслані учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (підпункт 3.9.1 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, вжито достатніх заходів для сповіщення відповідача та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Проте, відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оцінивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

23.11.2017 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія УНІКА та Товариством з обмеженою відповідальністю Славгород укладено договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО CORPORATE № 019032/4100/0000025 (далі по тексту - Договір страхування), предметом якого є страхування транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі по тексту- застрахований автомобіль).

24.10.2018 в м. Суми по вул. Харківська, 41 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу фургон DAF LF 45.180, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди дані транспортні засоби отримали пошкодження.

Згідно з довідкою Управління патрульної поліції та постанови Зарічного районного суду м. Суми від 21.11.2018 по справі № 591/6583/18, зазначена дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху України.

Відповідно до наряд-заказу ТОВ Фальксваген Центр Кривий Ріг № VWKZ000145 від 31.10.2018 (рахунок з урахуванням додатково виявлених пошкоджень) та Акту здачі-приймання робіт № VWKN0000068 від 31.01.2019, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 282 637 грн 66 коп.

Згідно з висновком судового експерта Чивчиш О.П. № 00276905, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 300 520 грн 24 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Згідно з ч. 16 ст. 9 Закону України Про страхування страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України Про страхування франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Тобто, страхове відшкодування становить суму завданих страхувальнику збитків за мінусом франшизи, розмір якої встановлюється в Договорі страхування.

Пунктом 1.2.2. Договору страхування встановлено франшизу в розмірі 0 грн 00 коп.

07.12.2018 та 21.02.2019 на виконання умов договору страхування ПрАТ СК УНІКА здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ Фольксаген центр Кривий Гір в розмірі 282 637 грн 66 коп (платіжне доручення № 057905 та 071447).

Згідно з ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до ПрАТ СК УНІКА перейшло право на отримання від винуватця ДТП - ОСОБА_1 компенсації збитків завданих власнику застрахованого автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в АТ Просто-страхування , згідно з полісом АК / 007806583 (ліміт за шкоду майну 100 000 грн 00 коп, франшиза 0 грн 00 коп), що підтверджується відомостями з Централізованої бази МТСБУ та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі по тексту- Закону N 1961-IV) страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону N 1961-IV, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

22.12.2018 Страхова компанія винуватця ДТП - АТ Просто-страхування на вимогу ПрАТ СК УНІКА виплатило на рахунок останнього страхове відшкодування в розмірі 100 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 23073).

14.12.2018 за вих. № 9492 ПрАТ СК УНІКА направило до роботодавця винуватця ДТП - TOB ЗВАМ ТРАНС претензію про відшкодування збитків не покритих страховим відшкодуванням, проте збитки відшкодовані не були.

Факт того, що ОСОБА_1 є працівником TOB ЗВАМ ТРАНС підтверджується: постановою Зарічного районного суду м. Суми від 21.11.2018 року по справі № 591/6583/18 та протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 443106 в якому зазначено.

Належність транспортного засобу DAF LF 45.180 (на якому ОСОБА_1 потрапив у ДТП) TOB ЗВАМ ТРАНС підтверджується довідкою про ДТП № 3018297717120403 та протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 443106.

Згідно з ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Згідно з ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 739 грн 56 коп.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Сумської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Звам Транс (40034, м. Суми, пр. М. Лушпи, буд. 22, кв. 278, код: 40264477) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УНІКА (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, код: 20033533) шкоду у розмірі 182 637 грн 66 коп, а також 2 739 грн 56 коп відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне судове рішення складено 02.01.2020.

Суддя Ю.А. Джепа