Рішення

від 26.12.2019 по справі 914/429/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

26.12.2019р. Справа № 914/429/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф", м. Київ

до відповідача-1: Державного реєстратора Львівської філії Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" Корецької районної ради Рівненської області Заремби Олександра Олександровича, м. Львів

до відповідача-2: Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" Корецької районної ради Рівненської області, м. Корець Рівненського району Рівненської області

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство", м. Львів

до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградагротрейд", м. Новоград-Волинський Житомирська область

до відповідача-5: ОСОБА_1 , м. Київ

про визнання незаконними дії державного реєстратора та скасування рішення про державну реєстрацію прав

Суддя У.І. Ділай

Секретар М.Я. Куць

За участі представників сторін:

Від позивача: Резніченко Дмитро Генадійович - директор ТзОВ "Сінеф"

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від відповідача-3: не з`явився

Від відповідача-4: не з`явився

Від відповідача-5: Плесканка О.В. - представник (довіреність №б/н від 26.09.2019)

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф".

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі №914/429/18 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано запис про державну реєстрацію прав №20507337 від 19.05.2017, вчинений згідно рішення про державну реєстрацію прав №35285534 від 22.05.2017 (з відкриттям розділу № 1253223546101). Скасовано запис про державну реєстрацію прав №20686491 від 29.05.2017. В частині вимоги про закриття розділу №1253223546101 в позові відмовлено. В частині вимог про визнання незаконних дій державного реєстратора провадження закрито у зв`язку з відмовою. В частині вимог про скасування записів про державну реєстрацію прав №22215173 від 07.09.2017, №2214913 від 07.09.2017, №31373721 від 26.04.2019 - провадження закрито.

До проголошення вступної та резолютивної частини рішення представник позивача подав заяву про стягнення з відповідачів суми витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи рішення, Господарський суд Львівської області прийшов до висновку надати відповідачу строк до 17.12.2019 для подання доказів та судове засідання по розгляду заяви про судових витрат призначив на 26.12.2019.

18.12.2019 до суду надійшли від позивача клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2019 надав усні пояснення та підтримав заявлені суми понесених витрат на професійну правничу допомогу

У судовому засіданні 26.12.2019 представник відповідача-5: ОСОБА_1 подав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що ОСОБА_1 . був залучений у дану справу, як відповідач-5. на підставі ухвали Господарського суду Львівської області від 12.09.2019. Отже, стягнення з ОСОБА_1 будь-яких судових витрат у період з 01.05.2018 до 12.09.2019 є неможливим. Також представник відповідача-5 звернув увагу, що позивачем не надано суду належних фінансових документів понесення ним витрат на послуги адвоката, яким можуть бути видаткові касові ордери або платіжні доручення про передачу коштів адвокату та не зазначено, якими доказами підтверджується фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу (їх оплати), а отже на його думку не можуть бути задоволенні судом.

Крім того, за твердженням відповідача-5 у зв`язку із закриттям провадження в частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 , останній звільняється від стягнення судових витрат, які заявив позивач, а відтак відсутні підстави для стягнення будь-яких судових витрат.

Відповідачі 1-4 судове засідання 26.12.2019 явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши заяву представника позивача та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України) .

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Згідно із поданим розрахунком позивач просить стягнути 193259,43грн, з них:

-10572,00грн сплаченого судового збору (3524,00грн судового збору при поданні позову та 7048,00грн судового збору за подання касаційної скарги);

-13246,43грн вартості проїзних документів;

-7941,00грн добових витрат;

-4500,00грн витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи;

-3000,00грн за виготовлення технічного паспорту приміщення після його перепланування;

-154000,00грн гонорару адвокату.

Розглянувши вимогу про стягнення 10572,00грн сплаченого судового збору та зважаючи на обставини спору, суд вважає її підставною та такою, що підлягає задоволенню. Водночас Господарський суд Львівської області звертає увагу на те, що під час нового розгляду справи позивач подавав заяву про забезпечення позову. Ухвалою від 29.07.2019 заяву про забезпечення позову задоволено. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржена та набрала законної сили. За подану заяву про забезпечення позову позивач сплатив 960,50грн. Відтак, суд приходить до висновку також про стягнення на користь позивача 960,50грн сплаченого судового збору при поданні заяви про забезпечення позову.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 13246,43грн вартості проїзних документів та 7941,00грн добових витрат слід зазначити таке.

Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець.

Дослідивши документально підтверджені відомості про фактичні витрати на проїзд та видатки на службові відрядження директора ТзОВ Сінеф Д.Г.Резніченко, Господарський суд Львівської області приходить до висновку задоволити вимогу про стягнення 13246,43грн вартості проїзних документів та 7941,00грн добових витрат за період з травня 2018 року по грудень 2019 року.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів 4500,00грн витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи та 3000,00грн за виготовлення технічного паспорту приміщення після його перепланування суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (ст. 123 ГПК України).

В матеріалах справи наявні докази понесення позивачем витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи та витрат за виготовлення технічного паспорту приміщення після його перепланування. Відтак, вимоги в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідачів 154000,00грн гонорару адвокату господарський суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 16.11.2000 № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, зазначив, що право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, а суб`єктами надання правової допомоги в нашій державі є:

-державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допомоги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо);

-адвокатура України як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);

-суб`єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України;

-об`єднання громадян для здійснення і захисту своїх прав і свобод (частина перша статті 36 Конституції України).

Верховний Суд звертає увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009 у справі про правову допомогу. Як вказав Конституційний Суд України, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Таким чином, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, термін правова допомога має тлумачитися якнайкраще і охоплювати будь-яку діяльність, спрямовану на реалізацію правових норм в інтересах тієї чи іншої особи.

Отже, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, правова допомога - це юридичні (правові) послуги, а адвокатура є лише одним з суб`єктів, що надають в Україні правничу професійну допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Правову позицію щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України Верховний Суд, висловив, зокрема, у постановах від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 14.05.2019 у справі № 922/576/18, від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 25.06.2019 № 916/1340/18.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатський гонорар може існувати у фіксованій формі.

У розділі 3 договору №01.01032018 про надання правової допомоги від 01.03.2018 ТзОВ Сінеф з адвокатом погодили, що гонорар адвоката є фіксованим у розмірі 7000,00грн на місяць. Гонорар адвоката сплачується на протязі десяти робочих днів після набрання законної сили судовим рішенням у справі. Сума гонорару розраховується виходячи з цілої кількості місяців та фактичної кількості днів місяця, на який припадає вказана дата та погоджується сторонами.

Оскільки договором визначено суму гонорару саме в такий спосіб, позивач не зобов`язаний посилатись на час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів , зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позивач долучив до матеріалів справи акт виконаних робіт від 14.12.2019 згідно договору №01.01032018, відповідно до якого розрахунок складено за 22 повних місяці з 01.03.2018 по 01.01.2020.

Перевіривши зміст виконаних робіт та кількість місяців, включених в розрахунок вартості гонорару, Господарський суд Львівської області приходить до висновку вимогу про стягнення з відповідачів 154000,00грн гонорару адвокату задоволити частково. Оскільки відповідно до акту виконаних робіт від 14.12.2019 згідно договору №01.01032018 адвокатом виконувались роботи протягом 16 місяців, що становить 112000,00грн, замість 22 місяців вказаних в акті. При цьому суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково, а саме із заявлених позовних вимог задоволено лише дві вимоги немайнового характеру, відтак, витрати на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення в сумі 56000,00грн.

Покликання позивача про солідарне стягнення судових витрат з відповідачів судом відхиляються, оскільки чинним законодавством не передбачено солідарного обов`язку боржників щодо сплати судових витрат, в тому числі і судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачу. Така правова позиція викладена в постанові Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 у справі №914/2351/18.

Відповідно до ч. 1, 4, 9 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому Господарський суд Львівської області звертає увагу, що для стягнення судових витрат з ОСОБА_1 відсутні правові підстави, оскільки вимоги до останнього підлягають розгляду за правилами цивільного процесуального судочинства.

Керуючись ст. ст. 126, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1.Заяву про солідарне стягнення судових витрат задоволити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Центр реєстрації прав" Корецької районної ради Рівненської області (34700, Рівненська область, м. Корець, пл. Київська, 5, ідентифікаційний код 40427512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4, ідентифікаційний код 40439334) 6344,16грн судового збору та витрат за проведення експертизи, 18670,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 7062,48 грн витрат на забезпечення присутності представника в судові засідання.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицьке розвиткове товариство" (79005, м. Львів, вул. Ференца Ліста, 1, ідентифікаційний код 14329689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4, ідентифікаційний код 40439334) 6344,16грн судового збору та витрат за проведення експертизи, 18670,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 7062,48 грн витрат на забезпечення присутності представника в судові засідання.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградагротрейд" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Герцена, 8, ідентифікаційний код 40154962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф" (04050, м.Київ, вул. Мельникова, 18Б, офіс 4, ідентифікаційний код 40439334) 6344,16грн судового збору та витрат за проведення експертизи, 18670,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 7062,48 грн витрат на забезпечення присутності представника в судові засідання.

5.В задоволенні 98000,00грн гонорару адвокату відмовити.

4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.01.2020 .

Суддя Ділай У.І.