Рішення

від 29.11.2019 по справі 160/3771/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року Справа № 160/3771/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Дивосвіт Плюс до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "Дивосвіт Плюс" (далі - Підприємство, ПП Дивосвіт Плюс ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2018 року № 0031951422 та № 0031971422 відповідно.

В обґрунтування позову Підприємство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит і визначено валові показники, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування контролюючий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Також посилався на відсутність підстав для здійснення позапланового заходу.

Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/3771/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Барановському Р.А.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду суддею Букіною Л.Є.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Підприємством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов`язань усіх учасників паперово-транзитного переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Дивосвіт Плюс є юридичною особа приватного права, зареєстрованого Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (номер запису № 1 230 102 0000 003135 від 17.09.2007 року), перебуває на податковому обліку в органах ДФС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку з прибутку приватних підприємств. З установчих документів позивача вбачається, що останній здійснює діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками (код КВЕД 46.14 - основний).

Судом також встановлено, що до проведення позапланового заходу відповідачем на адресу Підприємства направлялися запити про надання пояснень та їх документального підтвердження від 18.10.2017 року № 28570/10/04-36-14-09 щодо взаємовідносин з ТОВ Макро Трейд Ком , від 25.11.2017 року № 35563/10/04-36-14-09 щодо взаємовідносин з ТОВ Лайф Дейз та від 29.05.2018 року № 29725/10/04-36-14-09 щодо взаємовідносин з ТОВ Соцбудтранс . Листом від 22.11.2017 року № 57 Підприємством надано відповідь та копії документів, інші запити повернуто без отримання.

На підставі наказу від 27.08.2018 року № 4878-п, повідомлення від 27.08.2018 року № 1975, посадовими особами відповідача у період з 14.09.2018 р. по 20.09.2018 р., проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ Макро Трейд Ком , ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Соцбудтранс за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.09.2018 р.№ 57898/04-36-14-22/35312319, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі: п. 198.1, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 53929 грн., а також пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 цього ж кодексу, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 58090 грн.

Такі висновки контролюючий орган обумовлює у зв`язку з зібраної податкової інформацією стосовно контрагентів позивача - ТОВ Макро Трейд Ком , ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Соцбудтранс , з якими Підприємство мало господарські взаємовідносини у періоді, який підлягав перевірці. Так, відповідач посилається на аналіз даних ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій та встановлює, що вказані підприємства не здійснювали придбання реалізованого позивачу товару. Також посилається на вироки судів, зокрема, на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпра від 16.06.2017 року, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року у справі № 759/8762/17, вирок Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2017 року, якими визнано винними посадових осіб ТОВ Макро Трейд Ком , ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Соцбудтранс у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі за ст.. 205 Кримінального кодексу України шляхом створення (реєстрації) юридичної особою з метою ведення протиправної діяльності.

На підставі такого акту і встановлених порушень, відповідачем 20.11.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0031971422, яким Підприємству збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 58382,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0031951422, яким Підприємству збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 68598,75 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини Підприємства з контрагентами - постачальниками робіт (послуг) - ТОВ Макро Трейд Ком , ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Соцбудтранс за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит і визначено валові показники у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені контролюючим органом в Акті перевірки.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини з вказаними контрагентами за період, який перевірявся, суд зазначає, зокрема про таке.

З матеріалів справи слідує, що позивачем укладено договір купівлі-продажу №220/1 від 22.01.2015р. з ТОВ Макро Трейд Ком на підставі якого Покупець (ПП Дивосвіт Плюс ) зобов`язалось прийняти та оплатити переданий товар від Продавця (ТОВ Макро Трейд Ком ). ТОВ Макро Трейд Ком виставлено рахунок №22/01 від 22.01.2015р. на суму 43 337 грн. Вказаний товар був оплачений та поставлений ПП Дивосвіт Плюс , що підтверджується видатковою накладною №27 від 26.01.2015р. та податковою накладною №27 від 26.01.2015 року. Придбані ТМЦ у ТОВ Макро Трейд Ком директор Підприємства забирав особисто власним автомобілем, на підтвердження чого позивачем надано копію техпаспорту автомобілю. Крім того з`ясовано, що деякі ТМЦ направлялися Новою поштою та транспортною компанією CAT, Поні Експерсс ТОВ, що вбачається з картки рахунку 361, наданою до перевірки.

Придбаний товар у подальшому реалізований на адресу ТОВ НОТЕХС , ТОВ Костопільській фанерний завод , ДП Славське лісове господарство , ТОВ УМБ , ТОВ УМБ , ТОВ Кран ресурс , ТОВ Миколаївбудмеханізація , ТОВ Лаймстоун , що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, наявними у матеріалах справи.

Крім того, ПП Дивосвіт плюс був укладений Договір купівлі-продажу №0407 від 04.07.2016р. з ТОВ Лайф Дейз на підставі якого Покупець (ПП Дивосвіт Плюс ) зобов`язався прийняти та оплатити продукцію. ТОВ Лайф Дейз виставлено рахунок №0407 від 04.07.2016р. на суму 33 202 грн. Вказаний товар був оплачений та поставлений ПП Дивосвіт Плюс , що підтверджується видатковою накладною №153 від 04.07.2016р.. Транспортування товару здійснювалось власними силами.

Придбаний товар у подальшому реалізований на адресу ТОВ Сіті Міськ буд , ТОВ Конотопський завод Буддеталь , що підтверджується відповідними бухгалтерськими документами, наявними у матеріалах справи.

Окрім того, у первіряємову періоді Підприємство мало взаємовідносини з ТОВ Соцбудтранс на підставі договору купівлі-продажу №16/2 від 16.02.2017р. У рамках договору Підприємство зобов`язалось прийняти та оплатити продукцію. ТОВ Соцбудтранс виставлено рахунок №162 від 16.02.2017р. на суму 115687 грн., рахунок №202 від 20.02.2017р. на суму 131348грн. Вказаний товар оплачений та поставлений ПП Дивосвіт Плюс , що підтверджується видатковими накладними №154 від 16.02.2017р., №202 від 20.02.2017р..

Придбані ТМЦ використані Підприємством у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації товару на адресу контрагентів-покупців (ТОВ Кран-ресурс , КП Ремона , ТОВ Житлоінвест , інші).

Тобто, позивачем документально підтверджено правомірність включення до сум податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість по вищевказаним господарськими операціями.

Надаючи оцінку наданим до суду первинним документам позивача, суд зазначає, що за зовнішніми реквізитами вони складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Разом з цим, жоден із вищезазначених документів не був предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, що у свою чергу свідчить про неповноту, формальність проведеної відповідачем перевірки та необґрунтованість його висновків про відсутність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем спірної господарської діяльності.

При цьому, висновки акту перевірки про безпідставне включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені первинними документами зроблено контролюючим органом виключно на підставі судових вироків, зокрема, вироку Жовтневого районного суду м. Дніпра від 16.06.2017 року, вироку Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2017 року у справі № 759/8762/17, вироку Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2017 року, якими визнано винними посадових осіб ТОВ Макро Трейд Ком , ТОВ Лайф Дейз , ТОВ Соцбудтранс у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі за ст.. 205 Кримінального кодексу України шляхом створення (реєстрації) юридичної особою з метою ведення протиправної діяльності

Проте суд не приймає вказані посилання до уваги та з цього приводу зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, обставини, встановлені у рамках вказаних вироків не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства та його контрагентів, а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

Стосовно аналізу даних ЄРПН у розрізі номенклатурних позицій суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку

Крім того, у відповідності до ст. 71 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, податковий орган, проводячи перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, не мав передбачених законом підстав формувати свої висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій з вищевказаними контрагентами на підставі лише даних податкового обліку вищезазначених контрагентів та обставин, встановлених у досудовому розслідуванні, які не стосуються вчинених між даними суб`єктами господарювання фінансово-господарських операцій.

При цьому, жодних інших обставин для невизнання первинних документів Підприємства та неврахування господарських відносин позивача з його контрагентами за спірний період при визначенні об`єкту оподаткування, у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентами у цьому періоді не проведено, оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не надано, у зв`язку з чим, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими.

За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки 27.09.2018 р.№ 57898/04-36-14-22/35312319, щодо встановлених у ньому обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеним суб`єктом господарювання та позивачем.

Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару (робі) є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов`язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу 3 ПКУ.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарської діяльністю платника податків, та по операціях, що не містять ділової мети.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту та валових витрат визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит та валові витрати на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість і податку на прибуток складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов`язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід також зазначити, що наказ на проведення перевірки прийняти відповідачем, у тому числі на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ПК України, який визначає, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Тобто, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та їх документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Суд відмічає, що контролюючим органом не надано доказів на підтвердження наявності конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення саме позивачем податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо.

Крім того, запит контролюючого органу із вимогою про надання позивачем інформації та її документального підтвердження, окрім загального посилання на норми права, не містить зазначення будь-якої податкової інформації, яка свідчила б про порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства. До того ж, наявності таких обставин відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, у ході судового розгляду також не доведено.

У той же час, Товариством на запит контролюючого органу надано пояснення та їх документальні підтвердження щодо здійснення спірних господарських взаємовідносин, тоді як відповідачем у порушення зазначеної норми не доведено, що надані документи взагалі аналізувались контролюючим органом і що такі документи, за результатами аналізу, є недостатніми для спростування інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, що також додаткового вказує на те, що проведення перевірки відбувалось за відсутності на те передбачених підстав.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За викладених обставин, з метою відновлення порушених права Підприємства, суд вважає за необхідне позов задовольнити шляхом визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 1921,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства Дивосвіт Плюс - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018 року № 0031971422, яким Приватному підприємству Дивосвіт Плюс збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 58382,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2018 року № 0031951422, яким Приватному підприємству Дивосвіт Плюс збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 68598,75 грн.

Присудити на користь Приватного підприємства Дивосвіт Плюс (код ЄДРПОУ 35312319) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна