Рішення

від 26.12.2019 по справі 906/1047/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1047/19

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Філатова Т.М., ордер №1006657 від 18.09.2019,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач"

про стягнення 753 484,20 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" про стягнення 405496,17 грн заборгованості за товар, 307900,68 грн штрафу, 27370,99 грн втрат від інфляційних процесів та 12716,36 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 05.11.2019.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2019 суд відклав підготовче засідання на 26.11.2019.

В підготовчому судовому засіданні від 26.11.2019 суд оголосив перерву до 09.12.2019, про що занесено запис до протоколу судового засідання.

09.12.2019 представник позивача подала до суду заяву за № 33727/19 про залишення без розгляду частини позовних вимог, відповідно до якої просила на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України залишити без розгляду позовні вимоги до ТОВ "Сервіспостач" в частині стягнення 307900,68 грн штрафу (а.с. 69 т.2).

09.12.2019 суд постановив ухвалу, якою залишив без розгляду позовну заяву ТОВ "Бєлбудматеріали-Україна" до ТОВ "Сервіспостач" в частині стягнення штрафу в розмірі 307900,68 грн на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Даною ухвалою суд також закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/1047/19 до розгляду по суті на 26.12.2019.

19.12.2019 та 23.12.2019 на адресу суду повернулись копії ухвал суду від 09.12.2019, що направлялись на юридичну адресу відповідача та керівника ТОВ "Сервіспостач" у зв`язку з неможливістю вручення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання" та " інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" відповідно (а.с. 73-81 т.2).

26.12.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про повернення судового збору (а.с. 83-84 т.2).

Крім того, 26.12.2019 від позивача надійшла заява, згідно якої просить стягнути з відповідача судові витрати в загальному розмірі 28683,76 грн, з яких: 22000,00грн витрати на професійну правничу допомогу, 6683,76грн судовий збір (а.с. 86-87т.2).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 15/01 від 17.01.2018 в частині оплати отриманого товару.

Зокрема, позивач вказує, що на виконання вказаного договору, останнім було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3641761,78 грн, який було оплачено відповідачем частково.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, у відповідача утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 405496,17грн.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на статті 525, 526, 530, 610, 692, 693, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 230, 231 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, у порядку визначеному ст. 165 ГПК України, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача не визнавалась обов`язковою, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 26.12.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

17.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" (позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" (відповідач/покупець) укладено договір поставки №15/01 від 17.01.2019 (Договір), за умовами п.1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець оплатити та прийняти на умовах, обумовлених в цьому Договорі товар в асортименті за групами товарів, зазначених в протоколі узгодження договірних цін до цього Договору.

Згідно п. 3.3 договору, сторони за цим Договором домовились, що виставлений продавцем рахунок-фактура, який визначає асортимент, кількість, одиниці виміру Товару та суму оплати - є погодженим замовленням Покупця.

В пункті 4.1 сторони обумовили, що замовлення та поставка товару здійснюється на умовах 100 % передоплати. За цим Договором покупець оплачує продукцію наступним чином: протягом трьох календарних днів з дня розміщення заявки покупцем, постачальник виставляє покупцю рахунок на кожну партію (заявку) окремо. Передоплата здійснюється до фактичного відвантаження продукції на адресу покупця та/або визначеним покупцем вантажоотримувачем. Сторони вправі письмово погодити у додатках до Договору, Протоколах узгодження договірних цін тощо інші умови оплати.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

У разі порушення Покупцем строків виконання своїх зобов`язань по оплаті, Покупець, на вимогу постачальника, зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до умов Договору, сторонами підписано Протоколи узгодження договірних цін ...." (а.с. 44-55 т.1), в яких погоджено, зокрема, умови оплати щодо кожного виду продукції, який поставлявся відповідачу.

Відповідно до умов договору та підписаних між сторонами Протоколів узгодження договірних цін № Г/01 від 17.01.2018 , № Г/02 від 17.01.2018, № ЦГ/01 від 17.01.2018, № ЦГ/02 від 17.01.2018, № ПЦ/01 від 17.01.2018 , № В/01 від 17.01.2018, № В/02 від 17.01.2018, № Г/01 від 01.06.2018, № ЦГ/01 від 01.06.2018 позивач поставив відповідачу Товар (портландцемент ПЦ 500 ДО навал, блоки газосилікатні із ячеїстих бетонів Д 500 (600*300*200), цегла силікатна потовщена рядова марки СУР-200/50 повнотіла полуторна), всього на суму 3641761,78грн (а.с. 44-55 т.1).

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджується видатковими накладними: № 225 від 12.03.2018 на суму 88099,20 грн., № 239 від 17.03.2018 на суму 163 555,89 грн, № 375 від 11.04.2018 на суму 44943,36 грн, № 306 від 16.04.2018 на суму 44943,36 грн, № 308 від 16.04.2018 на суму 44943,36 грн, № 334 від 16.04.2018на суму 44943,36 грн, № 335 від 16.04.2018 на суму 44943,36 грн, №337 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 338 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 338 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 339 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 340 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 341 від 16.04.2018 на суму 39525,12грн, № 342 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 343 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 344 від 16.04.2018 на суму 39525,12 грн, № 364 від 18.04.2018 на суму 44943,36 грн, № 365 від 18.04.2018 на суму 44943,36 грн, № 381 від 18.04.2018 на суму 35768,83 грн, №382 від 19.04.2018 на суму 22809,60 грн, № 383 від 19.04.2018 на суму 22809,60 грн, №400 від 23.04.2018 на суму 44943,36 грн, № 401 від 23.04.2018 на суму 44943,36 грн, № 476 від 02.05.2018 на суму 162476,09 грн, № 531 від 10.05.2018 на суму 108576,00 грн, № 536 від 11.05.2018 на суму 200678,40 грн, № 552 від14.05.2018 на суму 216403,20 грн, № 704 від 18.06.2018 на суму 38253,22 грн, № 703 від 19.06.2018 на суму 38253.22грн, № 713 від 20.06.2018 на суму 81521,86 грн, № 710 від 20.06.2018 на суму 81521.86грн, № 715 від 21.06.2018 на суму 38253,22 грн, № 716 від 21.06.2018 на суму 38253.22грн, № 717 від 21.06.2018 на суму 38253,22 грн, № 718 від 21.06.2018 на суму 38253.22грн, № 719 від 21.06.2018 на суму 38253,22 грн, № 730 від 25.06.2018 на суму 38253.22 грн, № 731від 25.06.2018 на суму 38253,22 грн, № 736 від 25.06.2018 на суму 38253.22грн, № 750 від 02.07.2018 на суму 81251,86 грн, № 752 від 02.07.2018 на суму 81521.86грн, № 754 від 02.07.2018 на суму 81521,86 грн, № 760 від 03.07.2018 на суму 81521.86грн, № 761 від 03.07.2018 на суму 38253,22 грн, № 762 від 03.07.2018 на суму 38253.22грн, № 784 від 16.07,2018 на суму 38253,22 грн, № 785 від 16.07.2018 на суму 38253.22грн, № 791 від 16.07.2018 на суму38253,22 грн, № 793від 19.07.2018 на суму 38253.22 грн, № 794 від 20.07.2018 на суму 38253,22 грн, № 795 від 20.07.2018 на суму 38253.22 грн, № 796 від 20.07.2018 на суму 38253,22 грн, № 797 від 20.07.2018 на суму 38253.22 грн, № 803 від 23.07.2018 на суму 38253,22 грн, № 804 від 23.07.2018 на суму 38253.22 грн, № 827 від 06.08.2018 на суму 81521,86 грн, № 849 від 17.08.2018 на суму 40861,39 грн, № 871 від 27.08.2018 на суму 81521,86 грн, № 877 від 03.09.2018 на суму 81521,86 грн., № 907 від 18.09.2018 на суму 276143,80 грн. (а.с. 56-93 т.1).

Як вказує позивач, за такими товарними позиціями, як блоки з ячеїстих бетонів стінові (625х75х249) та блоки з ячеїстих бетонів Д500 (600*300*200) протоколи узгодження договірних цін сторонами не укладались, поставка товару за Договором 15/01 від 17.01.2018 здійснювалась на підставі заявок покупця та рахунків-фактур постачальника прийнятих відповідачем без заперечень і зауважень в асортименті та за ціною визначеною у вказаних рахунках (а.с.143-187, т.1, а.с. 7-52, т2).

За даними позивача, відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого товару виконував з порушенням строку, передбаченого Договором, здійснивши часткову оплату поставленого товару на суму 2784345,78грн, що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 108-141 т.1).

Відповідно до укладеної між сторонами угоди № 1 від 28.11.2018 здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 451919,83 грн (а.с. 94, т.1).

Стан взаєморозрахунків сторони визначили шляхом складення та підписання акту звірки взаємних розрахунків від 30.06.2019, з якого видно, що відповідач погодився з тим, що у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 405496,17 грн (а.с. 95, т.1).

Вказаний акт підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень.

Отже, за даними позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 405496,17грн.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підстав ч.2 ст. 625 ЦК України 27370,99 грн інфляційних та 12716,36 грн 3% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 15/01 від 17.01.2018.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, судом встановлено факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки відповідачу товару, визначеного умовами договору на загальну суму 3641761,78грн, що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 56-93 т.1).

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови проведення розрахунків сторони визначили у пункті 4.1 договору та у Протоколах узгодження договірних цін.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 2784345,78грн, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи (а.с. 108-141 т.1) та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 451919,83 грн на підставі угоди від 28.11.2019.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 405496,17 грн.

Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 405496,17 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% у розмірі 12716,36 грн та 27370,99 грн інфляційних нарахувань, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 8, т.1) 3% річних нараховано за період з 03.09.2018 до 30.09.2019 на суму простроченого зобов`язання у розмірі 405496,17грн, які в склали 12716,36 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 12716,36 грн.

В частині вимог про стягнення з відповідача 27370,99 грн інфляційних (а.с.7 т.1 ), суд встановив, що нарахування позивачем здійснено за період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року на суму простроченої заборгованості 405496,17 грн, які склали 27370,99 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

Отже вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних заявлена у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає задоволенню в розмірі 27370,99грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 445583,52 грн, з яких: 405496,17грн заборгованість за поставлений товар; 27370,99 грн інфляційні нарахування; 12716, 36 грн 3% річних.

В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 6683,76грн покладаються на відповідача.

Стосовно клопотання позивача про повернення судового збору у розмірі 4618,51 грн у зв`язку із залишенням без розгляду позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 307900,68 грн суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір", залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки суд залишив позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України в частині стягнення штрафу у розмірі 307900,68 грн саме за клопотанням позивача, сума сплаченого судового збору за даною вимогою в сумі 4618,51грн у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" не підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин суд відмовив позивачу у задоволені клопотання № 02-44/2085/19 про повернення судового збору .

Розглядаючи вимоги позивача та відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Філатова Т.М.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Філатовій Тетяні Миколаївні № 4921 від 27.03.2012 (а.с. 18 т.1 ).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, 30.07.2019 між Адвокатським об`єднання "Магніт" в особі керуючого партнера Філатової Тетяни Миколаївни (адвокатське об`єднання) та ТОВ "Бєлбудматеріали-Україна" (клієнт, позивач) укладено договрі № 3007/2019-02 про надання правової допомоги (а.с. 19-22 т.).

Відповідно до п. 1 договору, адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим догвоором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для її виконання.

В розділі 5 договору передбачений порядок здійснення розрахунків міє клієнтом та адвокатським об`єднанням.

Відповідно до п. 7.1 договору, договір набуває чинності з 01 серпня 2019 року і припиняється його належним виконанням.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем при звернені до суду зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат по справі, за яким їх розмір складає 25802,27 грн., з яких: 14500 грн. витрати на професійну правничу допомогу, 11302,27 грн. - судовий збір.

Відповідно до ч.3 ст. 124 ГПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до поданої заяви № 2112/2019-01/01 від 21.12.2019 позивач зазначив, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 22000,00 грн. (а.с. 86-87 т.2).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивачем подано наступні докази: копія укладеного позивачем з адвокатським об`єднанням Магніт договору про надання юридичних послуг №3007/2019-02 від 30.07.2019, копія ордерів на надання правової допомоги від №4921 від 27.03.2012 та від 04.11.2019 з адвокатом Філатовою Т.М., яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2836 від 21.08.2014, копія посвідчення адвоката України №КВ4921 від 23.01.2015, та адвокатом Садальською А.І., яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4635 від 27.09.2011, копія посвідчення адвоката України №КВ4635 від 15.01.2019, копія акту про надання правової допомоги від 25.09.2019, копія акта про надання правової допомоги від 05.11.2019, копії рахунків №121102019/01 від 21.10.2019, №11112019/01 від 11.11.2019, № 9 від 29.11.2019, № 21122019 від 21.12.2019, копії платіжних доручень № 1574 від 22.10.2019,№1628 від 20.11.2019, №1647 від 03.12.2019, № 1670 від 23.12.2019.

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 22000,00 грн. суд встановив, що до складу наданих адвокатом послуг входять: правовий аналіз взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, складання та відправлення претензії - вимоги про погашення заборгованості за договором № 15/01 від 17.01.2018 (3000,00 грн); складання та подання до суду позовної заяви (9000,00 грн); вартість представництва інтересів клієнта в судових засіданнях від 05.11.2019, 26.11.2019, 09.12.2019, 26.12.2019 (10000,00 грн), з розрахунку 2500,00 грн за кожне судове засідання відповідно до умов п. .5.4 договору про надання правової допомоги.

Позивач частково оплатив вартість наданих послуг з правничої правової допомоги в сумі 10000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими представником позивача (а.с. 90,92,94,97 т.2).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Філатовою Т.М. професійної правничої допомоги у даній справі на суму 2 000,00 грн, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 22000,00 грн є спів мірними та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд.

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервіспостач" (10001, м. Житомир, вул. Металістів, 11, код ЄДРПОУ 39983850)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлбудматеріали-Україна" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 16/15, код ЄДРПОУ 41754275)

- 405496,17 грн. - заборгованість за поставлений товар;

- 27370,99 грн - інфляційні нарахування;

- 12716,36 грн. - 3% річних;

- 6683,75 грн. - судовий збір;

- 22000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.01.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3-сторонам (рек. з повід.)

4- представнику позивача - Філатовій Т.М. ( рек. з пов.)