Рішення

від 23.12.2019 по справі 183/1850/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1850/17

№ 2/183/140/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Калініченко В.М. ,-

в с т а н о в и в:

24.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (далі - КНП Новомосковський МЦПСД ), в якому просив суд скасувати наказ № 109-П від 24.03.2017 року про звільнення його з посади водія транспортних засобів господарчого персоналу Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , поновити його на роботі на зазначеній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також спричинену моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до наказу № 110-к від 01.07.1994 року він був прийнятий на роботу на посаду водія централізованого гаражу Територіального медичного об`єднання м.Новомосковська, в подальшому переведений на посаду водія транспортних засобів господарчого персоналу Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги . За час своєї роботи сумлінно виконував свої обов`язки, однак починаючи з листопада 2015 року з боку керівництва КНП Новомосковський МЦПСД він почав відчувати негативне та ставлення, погрози звільнення.

Так наказом № 164-к від 18.11.2015 року його було вперше притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за порушення трудової дисципліни.

В подальшому 20.11.2015 року наказом № 167-к, а також 22.12.2015 року відповідним наказом № 186-к його знову було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Всі три накази ним були оскаржені в судовому порядку, зазначені вище накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, - скасовані.

02.03.2017 року наказом № 1-с він знову був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

16.03.2017 року згідно наказу № 2-с йому знову було оголошено догану за відсутність на робочому місці без поважних причин 09.03.2017 року з 16.00 години до 17.00 години.

24.03.2017 року наказом № 109-П від 24.03.2017 року позивача було звільнено з займаної посади, на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, в зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку.

Своє звільнення позивач вважає не законним, оскільки не мало місця систематичного невиконання ним трудових обов`язків, всі застосовані до нього раніше дисциплінарні стягнення скасовані в судовому порядку, а посилання у наказі про звільнення на наявність доган за наказами № 1-с від 02.03.2017 року та № 2-с від 16.03.2017 року взагалі нічим не обґрунтовані. Крім того, позивач зазначає, що його звільнення фактично відбулося без погодження профспілкового комітету, тому просить визнати незаконним наказ про його звільнення, поновити на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду у розмірі 50000 грн., яку обґрунтовує тим, що внаслідок незаконного звільнення він пережив душевні хвилювання, порушився його звичайний спосіб життя, його сім`я втратила засоби для існування.

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонова Д.О. від 25 квітня 2017 року відкрите провадження по справі (а.с. 16), в зв`язку з закінченням його повноважень, 31.05.2018 року справа передана в провадження судді Майної Г.Є. (а.с. 192), а в зв`язку з закінченням її повноважень 23.11.2018 року - в провадження судді Сороки О.В. (а.с. 217).

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справи в судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом, тому розгляд справи продовжено у порядку загального позовного провадження.

У запереченнях на позов відповідач посилається на те, що в їх установі створено комісію для проведення контрольних замірів відстаней на дільницях амбулаторій. В результаті перевірки подорожніх листів ОСОБА_1 комісією було виявлено завищення показників відстаней викликів, внаслідок чого за період з грудня 2016 року по січень 2017 року ОСОБА_1 було надлишково списано палива на загальну суму 1076,08 грн. ОСОБА_1 не визнав свою провинну, відмовився відшкодовувати збитки, внаслідок наказом від 02.03.2017 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за навмисне завищення відстаней маршрутних викликів в подорожніх листах. 16.03.2017 року наказом № 2-с ОСОБА_1 було оголошено догану за відсутність на робочому місці 09.03.2017 року в період часу з 16.00 години до 17.00 години. Водій порушив п.3.6, п.3.18 посадової інструкції водія та правила внутрішнього розпорядку КНП Новомосковський МЦПСД . 17.03.2017 року ОСОБА_1 з`явився на робоче місце в амбулаторію № 6 о 09 годині 18 хвилин, а 20.03.2017 року - о 08 годині 20 хвилин. Дані факти порушення трудової дисципліни були зафіксовані відповідними актами, ОСОБА_1 відмовився надавати будь-які пояснення, внаслідок чого 24.03.2017 року було прийнято наказ про звільнення позивача з посади водія, на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього розпорядку. При цьому відповідач у запереченнях звернув увагу на те, що звільнення ОСОБА_1 з посади водія відбувалося зі згоди профспілкового комітету, засідання якого проводила заступник голови первинної профспілкової організації ОСОБА_4 , яка має право виконувати обов`язки голови профспілки у її відсутність (а.с. 24-29).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, надала пояснення по суті позову.

Представник відповідача позов не визнала з підстав, зазначених у запереченнях.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надала показання про те, що водій ОСОБА_1 безпосередньо був закріплений за амбулаторією № 6 КНП Новомосковський МЦПСД , завідуючою якої вона являється. Свідок наполягала на тому, що водій ОСОБА_1 систематично запізнювався на роботу, про що були складені відповідні акти, а в березні 2017 року взагалі відмовлявся виконувати свої обов`язки, не виїжджав з гаражу, мотивуючи відсутністю у нього бензину.

Свідок ОСОБА_6 , яка працює старшим інспектором з кадрів КНП Новомосковський МЦПСД також надала показання про те, що ОСОБА_1 з 09.03.2017 року по 23.03.2017 року взагалі не працював та не виконував свої обов`язки, йому оголошувалися догани за завищення показників відстаней, за запізнення на роботу, та залишення робочого місця без поважних причин.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши подані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суду подано копію трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 , у відповідності до якої 10.10.2012 року позивач прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу господарчого персоналу КНП Новомосковський МЦПСД , а 24.03.2017 року звільнений в зв`язку із систематичним невиконанням посадових обов`язків на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).

У відповідності до наказу № 109-п від 24.03.2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів господарчого персоналу, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Як на підставу звільнення наказ містить посилання на копію наказу № 1-с від 02.03.2017 року, на копію наказу № 2-с від 16.03.2017 року, акт амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 6 від 17.03.2017 року, акт амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 6 від 20.03.2017 року, доповідну записку завідуючої амбулаторії № 6, виписку з протоколу засідання профспілкового комітету від 23.03.2017 року, пояснення ОСОБА_1 (а.с. 7).

Так, відповідачем до суду надано копію наказу № 1-с від 02.03.2017 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання трудових обов`язків, а саме за завищення показників відстаней маршрутів викликів, що призвело до надлишкового списання палива та завдання збитків (а.с. 35).

При розгляді цієї справи суд позбавлений можливості оцінювати правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом від 02.03.2017 року, оскільки цей наказ оскаржується позивачем в судовому порядку окремо від звільнення.

16.03.2017 року ОСОБА_1 наказом № 2-с від 16.03.2017 року оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на робочому місці без поважних причин 09.03.2017 року в період часу з 16 години до 17 години, та неналежне виконання трудових обов`язків (навмисну бездіяльність, що спричинила порушення режиму роботи та техніки безпеки амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 6) (а.с. 30).

На підтвердження відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 09.03.2017 року подано акт від 09.03.2017 року який містить посилання про те, що о 15 годині 55 хвилин комісія прибула в гараж № 9, де не побачила водія ОСОБА_1 , потім комісія поїхала на територію амбулаторії ЗПСМ № 6, там його теж не було і комісія повернулася в гараж АДРЕСА_1 , гараж був зачинений на замок, о 16 годині 30 хвилин - опломбований (а.с. 32). Відомостей про те, коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був поставлений в гараж № 9 і чи взагалі знаходився автомобіль в гаражі зазначений акт не містить.

Також суду подано акт про те, що ОСОБА_1 взагалі був відсутнім на робочому місці 09.03.2017 року з 08.00 години до кінця робочого дня (а.с. 33). Викладена цьому акті інформація щодо часу відсутності ОСОБА_1 на робочому місці суперечить попередньому акту та суперечить інформації, викладеній у наказі № 2-с від 16.03.2017 року.

Матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_1 від 13.03.2017 року про те, що 09.03.2017 року він знаходився в гаражі з 08 години до 16.00 години, однак не виконував свої обов`язки, в зв`язку з тим, що йому відмовили у заправці автомобіля, при цьому він знаходився у гаражі без обідньої перерви (а.с. 34).

У відповідності до повідомлення заступника голови первинної профспілкової організації КНП Новомосковський МЦПСД Болічевської 23.03.2017 року відбулося засідання профспілкової організації, на якому розглянуто питання щодо звільнення ОСОБА_1 , згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України, первинна профспілкова організація не заперечувала проти звільнення ОСОБА_1 з посади водія, на підставі п.3 ст. 40 КЗПП України (а.с. 66).

У відповідності до Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників КНП Новомосковський МЦПСД , для працівників встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними. При шестиденному робочому тижні за графіком змінності тривалість роботи не повинна перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин. Водії транспортних засобів амбулаторій працюють за графіком змінності з 08.00 години до 20.00 години, час перерви з 12.00 години до 12.45 (а.с. 85).

У відповідності до Посадової інструкції водія легкого автотранспорту медичної допомоги амбулаторії ЗПСМ № 6, з якою під підпис ознайомлений ОСОБА_1 , водій з 08.00 години до 17.00 години повинен знаходитися на своєму робочому місці на території закріпленої за ним амбулаторії ЗПСМ (а.с. 71-73).

З аналізу поданих письмових доказів вбачається, що посадова інструкція водія містить обов`язок останнього перебувати на робочому місці з 08 години на території закріпленої за ним амбулаторії, в той час, як гараж, де зберігається автомобіль не співпадає з місцем знаходженням амбулаторії, даних про місце проходження передрейсового медичного огляду суду не подано.

Отже між сторонами виник спір з приводу правомірності звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст. 40 КЗпП України та наявності систематичного невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону, а саме.

Відповідно до п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягали встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_1 з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст. ст. 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.

З урахуванням положень ст. 147 КЗпП України звільнення за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни.

Таким чином, працівник може бути звільнений з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

Разом із тим, у наказі про звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків не зазначено, яке порушення трудової дисципліни було вчинене ОСОБА_1 після винесення наказу від 17.03.2017 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, що стало підставою для його звільнення.

Так, 20.03.2017 року на адресу головного лікаря КНП Новомосковський МЦПСД завідуючою амбулаторії № 6 Самсоновою подано доповідну записку про те, що ОСОБА_1 17.03.2017 року прибув на роботу о 09 годині 18 хвилин, а 20.03.2017 року - о 08 годині 20 хвилин (а.с. 59).

Старший водій автотранспортних засобів ОСОБА_7 своєю доповідною повідомив головного лікаря КНП Новомосковський МЦПСД про те, що 17.03.2017 року ОСОБА_1 о 07 годині 45 хвилин отримав шляховий лист для проходження медичного огляду по випуску водіїв на маршрут, після проходження медичного огляду за службовим автомобілем не з`явився (а.с. 67).

В свою чергу, відповідальна за медичний огляд водіїв ОСОБА_8 своєю доповідною повідомила головного лікаря КНП Новомосковський МЦПСД про те, що водій ОСОБА_1 17.03.2017 року пройшов передрейсовий огляд і був допущений до роботи о 08 годині 05 хвилин (а.с. 60).

Слід звернути увагу на те, що зазначена доповідна не може бути належним доказом проходження передрейсового огляду водієм ОСОБА_1 17.03.2017 року, оскільки наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерством внутрішніх справ України спільним наказом № 65/80 від 31.01.2013 року затверджено Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів , яким затверджено журнал щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв, а також інструкцію по заповненню цього журналу.

Про запізнення на роботу водія ОСОБА_1 суду подано акт № 2 від 20.03.2017 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 прибув в амбулаторію о 08 годині 20 хвилин (а.с. 62) та доповідна завідуючої амбулаторії (а.с. 59).

На підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення щодо причин свого запізнення на роботу, відповідачем подано акт № 3 (а.с. 63), який містить посилання на письмові пояснення ОСОБА_1 від 20.03.2017 року про те, що він йшов на роботу (а.с. 64).

З огляду на подані докази слід дійти висновку про те, що водій ОСОБА_1 20.03.2017 року йшов на роботу, даних про проходження передрейсового медичного огляду, отримання закріпленого за ним автомобіля, часу виїзду з гаражу суду не подано.

Як встановлено судом вище, не спростовано сторонами, посадова інструкція водія ОСОБА_1 визначає його обов`язок з 08.00 години до 17.00 години знаходитися на своєму робочому місці на території закріпленої за ним амбулаторії ЗПСМ. При цьому старший водій ОСОБА_7 повідомляє у доповідній про те, що 17.03.2017 року ОСОБА_1 отримав шляховий лист вже о 07.00 годині 45 хвилин. Передрейсовий медичний огляд ОСОБА_1 проходить не за місцем території закріпленої за ним амбулаторії ЗПСМ № 6, табелів обліку робочого часу водіїв суду взагалі не подано, безпосередній керівник амбулаторії № 6, яка була допитана в якості свідка також не являється уповноваженою особою на ведення обліку робочого часу водіїв.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за одне й те ж саме порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано одне дисциплінарне стягнення: або догана, або звільнення.

За ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених ч. 3 ст. 40 КЗпП України, роботодавець має навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

Постанова Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року № 15, п. 22 зазначає у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 23 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Таким чином, подані відповідачем докази у виді доповідних записок та актів про те, що після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення наказом № 2-с від 17.03.2017 року не можуть бути розцінені, як належні та допустимі, та такі, що беззаперечно доводять факт систематичного порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни у виді запізнення на роботу 17.03.2017 року та 20.03.2017 року без поважних причин. Навпаки, з огляду на те, що гараж знаходиться на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , а передрейсовий медичний огляд проводиться не за зазначеними адресами, перебування водія ОСОБА_1 з 08.00 години до 17.00 години на своєму робочому місці на території закріпленої за ним амбулаторії ЗПСМ № 6 унеможливлюється. Таким чином, незначні запізнення, які зазначені в актах від 17.03.2017 року та 20.03.2017 року обумовлені умовами, створеними самим відповідачем для водія, який, в силу в силу своїх посадових обов`язків, визначених відповідною Інструкцією повинен, перш за все, управляти транспортним засобом, пройти перевірку його технічного стану, пройти перед рейсовий огляд і лише після проходження цих процедур, може прибути до амбулаторії № 6 та знаходитись на цьому робочому місці.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування наказу відповідача № 109-П від 24.03.2017 року та поновлення позивача на роботі на посаді водія транспортних засобів господарчого персоналу Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги .

У відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який судом обчислюється, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно довідки про заробіток (а.с. 8) заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням складає: січень 2017 року - 1589,94 грн., лютий 2017 року - 3323,97 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає (1589,94+3323,97):58 = 84 грн., 72 коп., а позивачеві, в даному випадку, належить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 березня 2017 року по 21 грудня 2019 року, у розмірі 84465 грн., 84 коп. (вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять грн., 84 коп.).

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Надбала проти Польщі (2000) зазначається, що визнаючи звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що в результаті неправомірного звільнення з роботи позивачеві завдано моральних страждань, які виразились у втраті нормальних життєвих стосунків, оскільки позивач залишилася без роботи, на якій пропрацював тривалий час, у зв`язку зі звільненням змушений був звертатися до суду та вживати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд вважає за необхідне стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот грн.), що є достатнім у дані спірній ситуації.

Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі на посаді водія транспортних засобів господарчого персоналу Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (ЄДРПОУ 3773422).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (ЄДРПОУ 3773422) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2017 року по 23 грудня 2019 року у розмірі 84465 грн., 84 коп. (вісімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять грн., 84 коп.).

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (ЄДРПОУ 3773422) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) спричинену моральну шкоду у розмірі 500 (п`ятсот грн.)

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (ЄДРПОУ 3773422), на користь держави 1921 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , код ЄДРПОУ, юридична адреса: Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Сучкова, 40.

Повне судове рішення виготовлене 03 січня 2020 року.

Суддя Сорока О.В.