Ухвала

від 10.03.2020 по справі 183/1850/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1850/17

№ 2-р/183/1/20

У Х В А Л А

10 березня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області заяву Комунального некомерційного підприємства новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги про роз`яснення рішення суду, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, поновлено позивача на роботі на посаді водія транспортних засобів господарчого персоналу Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2017 року по 23 грудня 2019 року у розмірі 84465 грн., 84 коп., стягнуто спричинену моральну шкоду у розмірі 500, вирішено питання щодо судових витрат.

29.01.2019року до канцелярії суду надійшла заява Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги про роз`яснення рішення суду. Вказана заява мотивована тим, що рішення є незрозумілим в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме щодо необхідності сплати Єдиноро соціального внеску, утримання податку на доходи фізичних осіб, та інших обов`язкових платежів.

Сторони в судове засідання не з`явилися, у відповідності до ч.3 ст. 271 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану заяву у їх відсутність.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд,дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

У відповідності до ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Таким чином, роз`яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, які стосуються недотримання його ясності та визначеності.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року зазначено, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Суд вважає, що рішення суду є обґрунтованим і зрозумілим, а тому не вбачає підстав для роз`яснення рішення суду.

Так, приймаючи рішення, суд детально обґрунтував з якого розрахунку стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Слід звернути увагу, що у відповідності до розділу ІІІ 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Подаючи при розгляді справи по суті довідку про середню заробітну плату (а.с. 8), відповідач мав би керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та врахувати зазначені вище положення, а також положення ст. 43 ЦПК України та надати суду довідку про середню заробітну плату позивача з урахуванням зазначених норм закону, тобто включивши в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Суд, приймаючи рішення по суті, зазначену довідку визнав, як належний, достовірний та допустимий доказ, тому питання, порушене відповідачем у роз`ясненні рішення суду не може бути вирішене в порядку, передбаченому ст. 271 ЦПК України, якщо сам відповідач не спростовує інформацію, викладену у довідці.

Крім того, слід звернуть увагу, що передбачене вищенаведеною нормою права роз`яснення рішення - це більш повний і ясний виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі. Оскільки ухвалене рішення по даній справі викладено в ясній зрозумілій формі, в ньому чітко і конкретно зазначені висновки суду по суті заявлених позовних вимог, підстав для його роз`яснення немає.

Судове рішення - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до ст.124Конституції України ухвалюється судами Іменем України і є обов`язковим до виконання на всій території України. Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим.

Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Роз`яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов`язкового характеру.

Виходячи з даної норми, роз`яснення рішення - це засіб усунення його недоліків, тобто уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення з метою уникнення помилок при його виконанні.

Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

Суд звертає увагу на те, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції у цій справі не допускає різного тлумачення, а обставини, що на думку заявника, стали підставою для подання вказаної заяви, не можуть слугувати підставою роз`яснення вказаного рішення суду першої інстанції, оскільки звернення з такою заявою зумовлено виключно бажанням заявника змінити суть та доповнити резолютивну частину рішення, яке ніким не оскаржене, та не відповідає правовій природі та призначенню статті 271 ЦПК України.

Оскільки рішення є зрозумілим за змістом і не викликає неоднозначного тлумачення, підстави для задоволення заяви про роз`яснення рішення суду в порядку ст. 271 ЦПК України, відсутні.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 258-261, 352-354, 271 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги про роз`яснення рішення суду про роз`яснення рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з моменту її проголошення.

Суддя Сорока О.В.