ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" грудня 2019 р. справа № 300/2295/19
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Шумея М.В.,
секретаря Шпак М.М.,
за участю:представника позивача Крилюка М.В.,
представника відповідача Бондара О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом 17 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ "Укрнафта") до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в особі відокремленого підрозділу Долинського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2019, -
ВСТАНОВИВ:
17Державнапожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ Укрнафта ) (надалі, також - позивач, 17 ДПРЧ) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в особі відокремленого підрозділу Долинського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №0373355033 від 31.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Позов мотивовано тим, що відповідачем до позивача незаконно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 30 636,53 грн., в том числі штраф у розмірі 25 552,16 грн. за період з 21.06.2019 по 22.10.2019 та нарахована пеня у розмірі 2 084,37 грн., оскільки позивач є добросовісним платником податків і зборів, та, як наслідок, сплата єдиного внеску відбувалась своєчасно та в розмірах, які визначені законодавством.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 17.12.2019 (а. с. 71-72). У відзиві представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та в обґрунтування своїх заперечень відмічає, що у витягу з ІКП платника в період з червня 2019 року обліковується недоїмка. Так, сплата єдиного внеску за квітень за 2019 рік повинна була відбутись до 20.06.2019, однак, згідно даних інтегрованої катки, така сплата відбулась лише 17.07.2019 , що згідно законодавства передбачає застосування штрафних санкцій з нарахуванням пені. В подальшому така ж ситуація відбулась в жовтні 2019 року - 21.10.2019 утворилась недоїмка у зв`язку із несвоєчасністю сплати сум єдиного внеску. За таких обставин, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача23.12.2019 подав суду відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що сплата єдиного внеску за квітень позивачем проведена згідно платіжного доручення №49 від 18.04.2019 (зараховано 19.04.2019) в сумі 79 730,01 грн., а сплата єдиного внеску за травень 2019 року позивачем проведена згідно платіжного доручення №63 від 20.05.2019 (зараховано 21.05.2019) в сумі 86 068,45 грн., а також сплата єдиного внеску за червень 2019 року проведена згідно платіжного доручення №78 від 20.06.2019 (зараховано 21.06.2019) в сумі 109 770,25 грн. При цьому, позивач вказує на те, що кошти за травень-червень 2019 року помилково перераховані на інший рахунок, що згідно висновків Верховного Суду не може тягнути за собою нарахування штрафних санкцій, адже позивачем фактично єдиний внесок сплачувався в повному обсязі та своєчасно на казначейський рахунок 3719. Стосовно несвоєчасності сплати єдиного внеску в інший період, позивач вказує на те, що сплата єдиного внеску за вересень 2019 року проведена згідно платіжних доручень №132 від 19.09.2019 (зараховано 20.09.2019) в сумі 6 000,00 грн., №144 від 21.10.2019 (зараховано 22.10.2019) в сумі 87 427,51 грн., тобто несвоєчасно на 1 день, на що 22.10.2019 застосовано штрафні санкції на загальну суму 11 560,35 грн., з них штраф - 11 502,84 грн. та пеня - 57,51 грн. Вказані штрафні санкції за жовтень 2019 року в розмірі 11 560,35 грн. позивачем сплачено в державний бюджет в повному обсязі (а. с. 85-88).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
17 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ Укрнафта ) є юридичною особою, що перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник єдиного внеску.
Відповідно до Положення, 17 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ Укрнафта ) є державним пожежно-рятувальним підрозділом і належить до сфери управління ДСНС України. Особовий склад 17 ДПРЧ складається з осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників (а. с. 19).
31.10.2019 відповідачем винесено рішення №0373355033. Даним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 30 636,53 грн., в том числі штраф у розмірі 25 552,16 грн. за період з 21.06.2019 по 22.10.2019 та нарахована пеня у розмірі 2 084,37 грн.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із даним позовом для захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 за №2464-VI(далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно абзацу 7 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 2 частини 8 статті 9Закону №2464-VIпередбачено, що при цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до пунктів1-2 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно приписів частин 2, 3 статті 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Положеннями частини 8 статті 9Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульований нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 за №623
Згідно із пунктом 10 розділу І даної Інструкції, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число.
При цьому, днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI).
Відповідно до частини 13 статті 9 Закону №2464-VІ, суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
На підставі пунктів 2 та 3 частини 2 статті 12 Закону №2464-VІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Як передбачає стаття 11 Закону №2464-VІ, страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій. Обмін інформацією щодо перерахованих на рахунки органів доходів і зборів страхових коштів здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.
Нормами частини 2 статті 25 Закону України №2464-VІ передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 10, частини 11 статті 25 Закону України №2464-VІ, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, в т. ч: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок сплати платником податків єдиного внеску у встановлені законом строки, а також передбачена відповідальність за порушення таких строків сплати.
Крім того, з аналізу вищезазначених норм випливає, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені, обов`язково слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов`язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.
Заперечуючи проти позову відповідач наголошував, що позивачем не було забезпечено своєчасної сплати сум єдиного внеску відповідно до норм чинного законодавства.
Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до частин 5-7 статі 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує держави) політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Як уже було зазначено, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування па рахунок органу доходів і зборів - у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів.
При цьому, згідно положень частин 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття єдиний казначейський рахунок закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від26.06.2002 за №122 та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Відповідно до пункту 2.1 цього Положення, єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Аналіз пунктів 2.2 і 2.3 Положення про єдиний казначейський рахунокдає підстави дійти висновку, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Таким чином, сплата зобов`язання на інший рахунок податкового органу не може бути підставою для застосування штрафу з цих підстав, оскільки кошти зараховані до Державного бюджету України у визначений законом строк, що свідчить про виконання зобов`язання зі сплати єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 14.11.2018 по справі №805/3665/16-ата постанові від 24.10.2018 по справі №760/6097/16-а, згідно яких допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що згідно платіжних доручень №49 від 18.04.2019 (зараховано 19.04.2019) в сумі 79 730,01 грн., №63 від 20.05.2019 (зараховано 21.05.2019) в сумі 86 068,45 грн., №78 від 20.06.2019 (зараховано 21.06.2019) в сумі 109 770,25 грн., №94 від 18.07.2019 (зараховано 19.07.2019) в сумі 40 268,00 грн., №95 від 18.07.2019 (зараховано 19.07.2019) в сумі 35 447,73 грн., №111 від 20.08.2019 (зараховано 21.08.2019) в сумі 40 268,00 грн., №132 від 19.09.2019 (зараховано 20.09.2019) в сумі 6 000,00 грн., №154 від 15.11.2019 (зараховано 18.011.2019) в сумі 57 514,20 грн. позивачем сплачено ЄСВ на рахунки органу доходів і зборів (а.с. 28).
Даний факт як і факт нарахування грошового забезпечення працівникам позивача підтверджується меморіальними ордерами за травень-серпень 2019 року (а.с. 56-59), довідкою про виплату єдиного соціального внеску нарахованого на суму грошового забезпечення за травень-серпень 2019 року (а. с. 20) та згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати за 2019 рік (а. с. 32-55).
Факт сплати єдиного внеску не заперечується і відповідачем, який посилається на несвоєчасність сплати єдиного внеску позивачем.
Однак, суд встановив, що позивач помилково за травень-червень 209 року перерахував кошти на розрахунковий рахунок 371992010000905 ГУ ДФС в Івано-Франківській області/ Долинському районі 707101000000 Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а не на розрахунковий рахунок 37198202000905 ГУ ДФС в Івано-Франківській області Долинському районі 707102000000 Єдиний внесок нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідачем кошти у сумі 195 838,70 грн. з рахунку 371992010000905 на рахунок 37198202000905 перезараховані 17.07.2019, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (а. с. 77).
Суд вважає, що допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.11.2018 у справі №805/3665/16-а (адміністративне провадження №К/9901/36741/18).
Тому суд погоджується з доводами позивача, що недоїмка позивачу за червень 2019 року нарахована необґрунтовано, та, як наслідок, помилково нараховані штраф і неня, оскільки ЄСВ за травень-червень 2019 року був сплачений вчасно і в повному обсязі.
Щодо штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску за жовтень 2019 року, то суд встановив, що позивач в цій частині визнав свою вину та сплати штрафні санкції у розмірі 11 560,35 грн., з них штраф - 11 502,84 грн. та пеня - 57,51 грн., про що позивач повідомляв відповідача листом від 19.11.2019 за №798/09-18 (а.с. 60). Факт даної сплати підтверджується копією квитанції №1779-3854-7324-0298 від 15.11.2019 (а.с. 29).
При цьому, суд зауважує, що оскарженим рішенням №0373355033 від 31.10.2019 контролюючим органом накладено штраф на позивача за період з 21.06.2019 по 22.10.2019, однак фактично штрафні санкції та пеня підлягали нарахуванню позивачу тільки за жовтень 2019 року, а тому оскаржене рішення підлягає до скасування в повному обсязі, оскільки повноваження нарахування штрафних санкцій покладено на контролюючий орган, який суд не може підміняти в силу дискреційних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що відповідачем не доказано правомірності оскарженого рішення, при цьому, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлена його протиправність, а тому суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на користь 17 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №168 від 20.11.2019 (а. с. 3).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Долинського управління Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за №0373355033 від 31.10.2019 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в особі відокремленого підрозділу Долинського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43198884, вул. Грушевського, 16,м. Долина,Долинський район, Івано-Франківська область,77500) на користь 17 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ "Укрнафта" (код ЄДРПОУ 24523234, вул. Підлівче, буд. 63А,м. Долина,Долинський район, Івано-Франківська область,77500) сплачений судовий збір в сумі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шумей М.В.
Рішення складене в повному обсязі 31 грудня 2019 р.
Суд | Івано-Франківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.12.2019 |
Оприлюднено | 08.01.2020 |
Номер документу | 86771806 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Старунський Дмитро Миколайович
Адміністративне
Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Шумей М.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні