Рішення

від 03.01.2020 по справі 540/2291/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2291/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, в якому просить визнати неправомірними дії посадових осіб Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області щодо прийняття рішення № 1077 LVІІІ сесії VII скликання від 12.06.2019 Стрілківською сільською радою Генічеського району Херсонської області про відмову у наданні безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасувати рішення № 1077 LVІІІ сесії VII скликання, видане 12.06.2019 Стрілківською сільською радою Генічеського району Херсонської області, зобов`язати посадових осіб Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області повторно розглянути заяву від 01.06.2019 року про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1925 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за місцем розташування: АДРЕСА_1 (в разі встановлення судом факту про те, що земельна ділянка за місцем розташування: АДРЕСА_1 вже оформлена відповідно чинного законодавства та перебуває у власності іншого громадянина, іншу вільну земельну ділянку, зазначену позивачем на графічних матеріалах, згідно додатків 1-4, що були надані до заяви) у порядку і в строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду в своєму рішенні, з наданням мотивованого рішення за результатами розгляду вказаної заяви із одночасним зобов`язанням посадових осіб Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області утриматися від прийняття рішень щодо надання безоплатно у власність цієї земельної ділянки іншим громадянам, з метою забезпечення позовних вимог позивача, строком на один рік, для отримання необхідного часу щодо подальшого безперешкодного оформлення позивачем відповідної технічної документації (виготовлення проекту землеустрою тощо) задля подальшої приватизації цієї земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 09.09.2019 на власну письмову заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, отримано копію рішення № 1077 LVІІІ сесії VII скликання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області про відмову у наданні безоплатно земельної ділянки. Підставою для відмови слугувало те, що земельні ділянки вже передані у власність іншим громадянам України, які за власні кошти розробили проекти із землеустрою щодо них. Позивач вказує, що згідно даних Публічної кадастрової карти України та Генерального плану с. Стрілкове Генічеського району, станом на дату подання заяви до сільської ради нею було зазначено на графічних матеріалах усі вільні земельні ділянки із переліку яких клопоталось виділити безоплатно у власність вільну земельну ділянку (із зазначенням при цьому кадастрових номерів). Також, позивач звертає увагу, що земельні ділянки, які вона прохала виділити відповідача, згідно витягу з ДЗК від 09.10.2019, перебували в комунальній власності та не передавались у власність іншим громадянам України. Відтак, вважаючи, що рада безпідставно відмовила у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118 ЗК України, позивачка звернулася за захистом своїх прав до адміністративного суду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 відкрито провадження у справі, а розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.11.2019 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву. Позиція відповідача у справі ґрунтується на правомірності оскаржуваного рішення. Відповідач зазначає, що, відповідно до ст.118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначається цільове призначення земельної ділянки (однієї) та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (одна). Тобто, однієї земельної ділянки, а не більше десяти, як вчинив позивач, додавши до позовної заяви графічні матеріали. Також, зазначає, що для розробки проекту землеустрою необхідні час та кошти, а тому деякі громадяни вже отримали рішення сесії про надання безоплатно у власність земельних ділянок, а інші за крок до затвердження проектів землеустрою. Щоб не було спірних моментів, депутати приймають рішення по розробці проектів землеустрою на земельну ділянку за одним громадянином України, а не за кількома, щоб у подальшому не призвести до спорів, суперечок та вирішення питання у суді щодо повернення коштів, які були витрачені на розробку проектів землеустрою. Крім того, вказує, що запитуєма позивачем земельна ділянка та всі що зазначені ним в графічних матеріалах вже надані громадянам України рішеннями сільської ради. Оскільки всі землі комунальної власності, що розташовані в межах населеного пункту села Стрілкове є спільною власністю територіальної громали села Стрілкове Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, то питання щодо розпорядження земельними ділянками відноситься до відання сесії Стрілківської сільської ради, на підставі ст. 12 Земельного кодексу України.

13.12.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказала, що сільською радою не спростовано її тверджень і аргументів, наведених у позові. Зазначає, що до відзиву відповідачем не надано рішень сесій, що підтверджують виділення усіх земельних ділянок із переліку яких вона просила сільську раду виділити безоплатно у власність (вільну земельну ділянку). Наприклад, про виділення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6522185200:02:001:0748, сільською радою додано до відзиву рішення щодо земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6522185200:02:001:0684, що ніяк не співпадає з запитуваємою ділянкою. Крім того, в переліку земельних ділянок, яких просила сільську раду виділити безоплатно у власність вказана земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4. Відповідно в наданні її було відмовлено рішенням сесії № 1077, але рішенням № 1096 зазначену ділянку передано у власність гр. ОСОБА_2 . До того ж, існує судова практика щодо оскарження відмов у виділенні земельних ділянок, в якій зокрема ВС/КАС вказано наступне: "Підставою для відмови заявнику у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не може бути надання раніше аналогічного дозволу іншому заявнику (ВС/КАС у справі №463/3375/15-а від 27 березня 2018 р.,постанова КАС ВС від 22.02.2019 у справі №813/1631/14)".

06.12.2019 до суду від позивачки надійшло клопотання щодо встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01.06.2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Стрілківської сільської ради про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки, в межах населеного пункту, орієнтовною площею 0,1-0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки, після чого передати земельну ділянку у користування. До згаданої заяви ОСОБА_1 додано копію паспорта й коду та відповідні графічні матеріали.

Рішенням № 1077 від 12.06.2019 LVІІІ сесії VII скликання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вищезгаданої заяви щодо надання відповідного дозволу, у зв`язку з тим, що на запитуєму земельну ділянку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншим громадянам, які розробили проекти землеустрою за власні кошти та відповідно до чого їм було передано безоплатно у власність зазначені земельні ділянки.

Позивач не погодився із вищеказаним рішенням № 1077 LVІІІ сесії VII скликання Стрілківської сільської ради, звернувшись до Херсонського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі п. "г" ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

При цьому, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, що визначено Законом №280/97-ВР.

Визначений статтею 118 ЗК України "принцип мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року по справі №806/3095/17, від 14 серпня 2018 року по справі №806/2732/17.

При цьому, відповідно до п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України "державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як вказав Європейський Суд у рішенні по справі "Ольссон проти Швеції", норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "C.G. та інші проти Болгарії" та ін). Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").

Підсумовуючи описане вище, суд зазначає, що в спірних правовідносинах вирішується питання саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання якого не призводить до автоматичного виділення земельної ділянки особі, та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки у власність. Надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність. Законодавством не заборонено отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

В даному випадку, як позивач, так і інша особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування на ділянку. Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачка повинна реалізовувати своє право на отримання у власність лише однієї земельної ділянки. Але та обставина, що позивач вказала в заяві від 01.06.2019 декілька ділянок на вибір, не стало підставою відмови сільради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а відмова була обгрунтована іншим.

Отже, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу є факт використання іншими громадянами своїх прав на безоплатне отримання у власність земельних ділянок. Так, на думку суду, не можна вважати, що згадані громадяни використали своє право саме на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, оскільки, як вже було звернуто увагу судом в тексті рішення, окремо взятий дозвіл не гарантує особі прийняття відповідним органом в майбутньому рішення щодо надання у власність земельної ділянки. Інших причин, як підстав для відмови в отриманні відповідного дозволу, відповідачем в рішенні щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) наведено не було.

Вказане, на переконання суду, свідчить про протиправність рішення № 1077 від 12.06.2019 LVІІІ сесії VII скликання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд та наявність підстав для його скасування.

Щодо заявленого способу відновлення порушення права позивача, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 01.06.2019 року про надання позивачці безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1925 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за місцем розташування: АДРЕСА_1 , з наданням мотивованого рішення за результатами розгляду заяви із одночасним зобов`язанням посадових осіб Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області утриматися від прийняття рішень щодо надання безоплатно у власність цієї земельної ділянки іншим громадянам, з метою забезпечення позовних вимог позивача, строком на один рік, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч.5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб . Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні підставою відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що на запитуєму позивачкою земельну ділянку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її безоплатно у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд іншим громадянам, які розробили проекти землеустрою за власні кошти та відповідно до чого їм було передано безоплатно у власність зазначені земельні ділянки.

За таких обставин, на переконання суду, ефективним та належним (щодо даних правовідносин) способом захисту прав позивача наразі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 01.06.2019 року про надання позивачці дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 0,1925 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за місцем розташування: АДРЕСА_1 , у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Щодо вимоги про одночасне зобов`язання посадових осіб Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області утриматися від прийняття рішень щодо надання безоплатно у власність земельної ділянки іншим громадянам, з метою забезпечення позовних вимог позивача, строком на один рік, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки законодавстовм такої заборони не передбачено, сільська рада, виходячи з положень Конституції України та ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", має власні дискреційні повноваження. Суд не вправі вказувати у виборі варіантів прийняття рішень.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного рішення в контексті застосування при його прийнятті норм ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково із відмовою у позові в частині вимог про зобов`язання відповідача утриматися від прийняття рішень щодо надання безоплатно у власність земельної ділянки іншим громадянам, з метою забезпечення позовних вимог позивача, строком на один рік.

В позовній заяві позивачка також клопотала суд про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача подати у строк встановлений судом з дня набрання ним законної сили звіт про його виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, оскільки встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1077 від 12.06.2019 LVІІІ сесії VII скликання Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати Стрілківську сільську раду Генічеського району Херсонської області (75583, Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Центральна, 105-Е, код ЄДРПОУ 26283863) повторно розглянути заяву від 01.06.2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1925 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за місцем розташування: АДРЕСА_1 , у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (75583, Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Центральна, 105-Е, код ЄДРПОУ 26283863) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Хом`якова В.В.

кат. 109020100