Рішення

від 23.12.2019 по справі 916/2422/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2422/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Дарієнко В.Д. (ліквідатор);

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод „Центролит» (юридична адреса: 65025, м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги; адреса для листування: 65023, м. Одеса, вул. Садова, 18, оф. 5);

до відповідача: Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» (65025, м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги);

про визнання недійсною державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 19.08.2019 року позивач - Відкрите акціонерне товариство „Одеський завод „Центролит» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною вх. ГСОО №2479/19 до відповідача - Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» , в якій просив суд визнати недійсною державну реєстрацію юридичної особи під назвою „Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ „Одеський завод „Центролит» .

За результатом розгляду вказаної заяви, ухвалою від 27.08.2019р. позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення відповідних недоліків.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року, в зв`язку з усуненням позивачем виявлених судом недоліків, було відкрито провадження у справі №916/2422/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на « 23» вересня 2019 року.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено, що постановою Господарського суду Одеської області від 18.04.2014р. по справі №17-2-21-1-7-24-5-32-24-2-18/01-1015 ВАТ Одеський завод Центролит визнано банкрутом. Ліквідатором був призначений арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. та відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом до арбітражного керуючого перейшли повноваження керівника банкрута та власника майна. Як зазначає позивач, на виконання вимог ст. 38, 41 вказаного Закону, з 18.04.2014р. ліквідатором не здійснювалась господарська діяльність на підприємстві та здійснено звільнення працівників банкрута. Як зазначає позивач, в даний час до Господарського суду Одеської області та до ВАТ Одеський завод Центролит по справі про банкрутство надходять різні заяви від юридичної особи під назвою Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» , яка не є учасником провадження у справі про банкрутство. При цьому, позивач зазначає, що дана юридична особа (відповідач) здійснила запис про свою реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань лише 02.09.2015р., тобто вже після визнання судом ВАТ Одеський завод Центролит банкрутом та після звільнення ліквідатором працівників підприємства. Отже, позивач вказує, що юридична особа відповідача зареєстрована особами, які на час створення не могли працювати на підприємстві і не могли створювати таку профспілкову організацію. При цьому позивач посилався на порушення при створенні даної профспілкової організації статей 11, 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , оскільки працюючі на підприємстві працівники ніколи не створювали вказану профспілкову організацію та у неї відсутнє свідоцтво про легалізацію із зазначенням відповідного статусу. Крім того, позивач посилається на те, що дана юридична особа не знаходиться за місцем своєї реєстрації та позивач ніколи не давав дозволу вказаній юридичній особі на використання свого приміщення чи своєї поштової адреси, крім того, відповідач у своєму складі не має ні одного працівника ВАТ Одеський завод Центролит , що свідчить, за думкою позивача, на наявність ознак фіктивності діяльності.

Отже, позивач посилається на п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, за яким передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Крім того, позивач посилається на ст. 247 Господарського кодексу України та норми Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи. Як зазначає позивач, на підставі вказаних порушень і здійснення юридичною особою відповідача діяльності всупереч інтересам підприємства та його працівників, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи відповідача через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.

23.09.2019 року до суду надійшло клопотання від Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод „Центролит» про витребування доказів та залучення третьої особи на стороні позивача, у відповідності до якого заявник просив суд витребувати від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6. м. Одеса, 65009) реєстраційну справу Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ Одеський завод Центролит та залучити до розгляду справи в якості третьої особи на стороні позивача Головне управління ДПС в Одеській області; зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області надати відзив на позовну заяву Відкритого акціонерного Товариства Одеський завод Центролит та документи і пояснення стосовно знаходження за місцем своєї реєстрації, ведення податкового обліку з 02.09.2015 року, подання податкової звітності і сплати податкових зобов`язань за період з 02.09.2015 року по даний час юридичною особою Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ Одеський завод Центролит .

За результатом розгляду даного клопотання, судом було його задоволено частково та ухвалою від 23.09.2019р. витребувано у Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради реєстраційну справу Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» . У залученні Головного управління ДПС в Одеській області до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача було відмовлено, оскільки рішення по справі не може вплинути на права та обов`язки Головного управління ДПС в Одеській області.

У судовому засіданні 18.10.2019 року представником позивача - Дарієнко В.Д. було заявлено усне клопотання, у відповідності до якого заявник просив суд, з огляду на лист Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради від 10.10.2019 року, витребувати від Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області реєстраційну справу Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центролит» .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2019р., було задоволено клопотання позивача та витребувано від Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області реєстраційну справу Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» (65025, м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 39997135).

Також ухвалою від 18.10.2019р. було задоволено клопотання позивача та витребувано від Головного управління ДПС в Одеській області письмову інформацію та документи стосовно знаходження за місцем своєї реєстрації, ведення податкового обліку з 02.09.2015 року, подання податкової звітності, сплати податкових платежів та погашення зобов`язань за період з 02.09.2015 року по даний час юридичною особою Первинною профспілковою організацією ВОСТ ВАТ «Одеський завод «Центролит» .

04.11.2019р. до господарського суду надійшла реєстраційна справа Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» (65025, м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 39997135).

11.11.2019р. до суду надійшла також інформація від Головного управління ДПС в Одеській області.

В судовому засіданні 23.12.2019р. позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» в судові засідання не з`являвся, між тим, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання ухвал суду на адресу місцезнаходження, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ухвали були отримані відповідачем. Відповідачем не було висловлено свою позицію щодо суті спору та не надано будь-яких заяв, отже, враховуючи, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами , відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23 . 12.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 02 . 01.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги ВАТ Одеський завод Центролит обумовлені тим, що юридична особа - Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» здійснила запис про свою реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - 02.09.2015р., тобто вже після визнання судом ВАТ Одеський завод Центролит банкрутом та після звільнення ліквідатором працівників підприємства. Отже, позивач вказує, що оскільки юридична особа відповідача зареєстрована особами, які на час створення не могли працювати на підприємстві при створенні даної профспілкової організації порушено вимоги статей 11, 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в редакціях діючих на час реєстрації). Крім того, позивач посилається на те, що дана юридична особа не знаходиться за місцем своєї реєстрації та позивач ніколи не давав дозволу вказаній юридичній особі на використання свого приміщення чи своєї поштової адреси.

Отже, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи відповідача через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути ВАТ Одеський завод Центролит , у якості підстави для звернення з даними позовними вимогами, посилається на порушення вимог статей 11, 16 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , ст. ст. 10, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в редакціях діючих на час реєстрації) та ст. 93 Цивільного кодексу України. Та зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, ст. ст. 247, 59 Господарського кодексу України та норм Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакціях діючих на час реєстрації), у суду наявні підстави для задоволення вказаних позовних вимог.

Положеннями ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.

Отже, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред`явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи .

Між тим, як встановлено судом та не заперечується позивачем, ВАТ Одеський завод Центролит не є учасником Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод Центролит , а тим більше, органом, що здійснює державну реєстрацію.

Із змісту ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України вбачається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Між тим, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України) .

Частинами другою-п`ятою ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

При цьому суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Натомість, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, виходячи із наведеного вище, позивач, звертаючись до суду із даним позовом до відповідача та вимагаючи визнати недійсною державну реєстрацію юридичної особи відповідача, не будучи учасником цієї юридичної особи, зобов`язаний довести, яким чином реєстрація даної юридичної особи порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і , в залежності від встановленого , вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, відсутність порушеного права або невірно обраний спосіб захисту позивачем є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, суд зазначає, що пред`явлення даного позову Відкритим акціонерним товариством „Одеський завод „Центролит» до відповідача - Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи під назвою „Первинна профспілкова організація ВОСТ ВАТ „Одеський завод „Центролит» не відповідає передбаченим цивільним законодавствам способам захисту цивільних прав та інтересів позивача.

Більш того, суд зауважує, що в порушення вимог ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено належними доказами, на підставі яких можливо встановити наявність фактів порушення будь-яких прав або інтересів позивача при реєстрації Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» , в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Одеський завод „Центролит» слід відмовити в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд не вважає за доцільне надавати правову оцінку правомірності проведення державної реєстрації Первинної профспілкової організації ВОСТ ВАТ „Одеський Завод „Центролит» , оскільки зазначені обставини можуть бути предметом дослідження у рамках іншого судового процесу при зверненні до суду особою, яка наділена таким правом відповідно до закону .

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити .

2. Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 січня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська