Постанова

від 17.12.2019 по справі 925/584/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. Справа№ 925/584/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Воробйов В.В. - ордер серія КР№75427 від 07.11.2019,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мілкстар", м. Черкаси

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2019 (повний текст складено 03.09.2019)

у справі №925/584/19 (суддя Кучеренко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок", с. Тишківка, Кіровоградська обл.

до Приватного підприємства "Мілкстар", м. Черкаси

прo стягнення 529413,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" (далі - ТОВ "Агрофірма "Світанок", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Мілкстар" (далі - ПП "Мілкстар", відповідач) заборгованості у сумі 529413,24 грн., з яких: 387286,70 грн. основної заборгованості, 140489,32 грн пені, 115101,40 грн. інфляційних втрат та 27025,14 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання зобов`язання, які передбачені договором №159/14 від 15.09.2015 (позивач набув право вимоги до відповідача згідно з договором відступлення права вимоги №9/0117-3 від 09.01.2017) та договором №3 від 01.12.2016 в частині оплати поставленої продукції. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: 8700,00 грн. судового збору та 40000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.08.2019 у справі №925/584/19 позов задоволено частково, стягнуто з ПП "Мілкстар" на користь ТОВ "Агрофірма "Світанок" 211000,00 грн. заборгованості, 1407,24 грн. інфляційних втрат, 322,52 грн. 3% річних, 3192,41 грн. судового збору та 16450,65 грн. витрат на правову допомогу. Закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення 5000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджуються, що строк проведення розрахунку за отриманий товар за договорами №159/14 та №3, з урахуванням договору про реструктуризацію заборгованості, є таким що настав за лютий - липень 2019 року у сумі 216000,00 грн. Враховуючи що відповідачем після порушення провадження у даній справ було частково оплачено заборгованість у сумі 5000, 00 грн., суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині стягнення 5000,00 грн., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відмовляючи в частині стягнення пені за період з 09.01.2017 до 07.05.2019 у розмірі 140489, 32 грн., місцевий господарський суд зазначив, що у договорах №159/14, №3 та про реструктуризацію заборгованості відсутні положення щодо визначення строку та розміру пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/584/19 від 21.08.2019 та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, зокрема, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було надіслано на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками цінним листом з описом вкладення. Також, за твердженням відповідача позивачем не було надіслано розрахунок доданий до позовної заяви.

Разом з цим, апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, так як судом першої інстанції не встановлено наявність обставин виникнення заборгованості відповідача у спірних правовідносинах.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/584/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Яковлєва М.Л. та Куксова В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Мілкстар" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2019 у справі №925/584/19 та призначено справу до розгляду на 17.12.2019.

Явка представників сторін.

Представник відповідача у судове засідання 17.12.2019 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.

У судовому засіданні 17.12.2019 представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Позиції учасників справи.

19.11.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено виконання позивачем обов`язку надсилання позовної заяви у відповідності до ст.ст. 164, 172 ГПК України, зокрема направлено відповідачу лист з описом вкладення. Позивач в якості належних доказів надіслання відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів подав до Господарського суду Черкаської області фіскальний чек і опис вкладення, які підтверджують факт прийняття для пересилання поштового відправлення, чим спростовуються твердження відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

15.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Христинівський молокозавод" (Товаропереробник) та ТОВ "Агрофірма "Світанок" (Товаровиробник, позивач у справі) було укладено договір поставки молока №159/14 (далі договір№159/14), за умовами якого Товаровиробник зобов`язується поставити Товаропереробнику, а Товаропереробник зобов`язується прийняти й оплатити молоко (Товар) згідно ДСТУ 3662-97, а саме: молоко в перерахунку по базисному вмісту жиру ГОСТ 5867-90, білка ГОСТ 25179-90, кислотності ГОСТ 3624-90, масової частки сухих речовин ГОСТ 3626-73 та густини ГОСТ 3625-84, ветеринарним і санітарним вимогам МВ 5.08.07./1232 від 11.10.1995 за договірними цінами, обумовленими протоколом погодження цін з переглядом їх в залежності від умов.

Відповідно до пункту 1.2 договору №159/14 загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), одиниці виміру Товару, ціна за одиницю виміру Товару, визначаються Сторонами окремо для кожної партії Товару і відображаються у додатках до Договору та/або в рахунках-фактурах та/або накладних, та/або товарних (товарнотранспортних) накладних, які мають силу специфікації (ст. 266 ГК України).

Умови постачання товару сторони визначили розділом 2 договору №159/14, відповідно до пункту 2.1.1 якого поставка товару по цьому Договору за домовленістю Сторін може здійснюється на умові EXW франко - Товаровиробник - Кіровоградська область, Добровеличківський район, с.Тишівка, вул.Суворова, 1, відповідно до умов ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року), DDP - Черкаська обл., м.Христинівка, вул.Пушкіна, 24.

Оплату товару Товаропереробник здійснює шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товаровиробника по факту отримання продукції (пункт 6.1 договору №159/14).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015.

15.09.2014 між сторонами цього договору №159/14 був підписаний протокол погодження базової ціни, відповідно до пункту 1 якого ціна постачання 1 кг молока базисної жирності 3.4% становить: 1 гатунку - 4,40 грн. в т.ч. ПДВ, будь-які нарахування, компенсації, додаткові витрати. Молоко ІІ ґатунку, негатункове та фальсифіковане молоко Товаровиробником не приймається.

За отриманий, згідно з укладеним договором №159/14, товар Публічне акціонерне товариство "Христинівський молокозавод" (Товаропереробник) повністю не розрахувався, заборгувавши позивачу 246426,80 грн.

09.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Христинівський молокозавод" (Первісний боржник), Публічним акціонерним товариством "Мілкстар" (Новий боржник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Світанок" (Кредитор, позивач у справі) було укладено договір про переведення боргу №9/0117-3, відповідно до п. 1 якого врегульовані відносини пов`язані із зміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору №159/14, який укладений між Первісним боржником та Кредитором (далі - Основний договір).

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 246426, 80 грн., що виник на підставі Основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання у повному обсязі. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками сторін (п. 8 договору про переведення боргу).

01.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" (Постачальник) та Приватне підприємство "Мілкстар" (Покупець) уклали договір поставки №3 (далі - договір №3). Відповідно до пункту 1.1 цього договору, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти на оплатити молоко коров`яче незбиране згідно ДСТУ 3662-97 (Товар).

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що загальна кількість Товару, одиниця виміру, ціна, визначаються сторонами окремо для кожної партії товару і зазначаються в додаткових угодах до договору, рахунках-фактурах, накладних товарно-транспортних накладних, які мають силу специфікації.

Умови постачання Товару сторони визначили розділом 2 договору №3, відповідно до пункту 2.1.1 якого EXW відповідно до умов ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року) Кіровоградська область, Добровеличківський район, с.Тишківка, вул.Суворова,1 (місце поставки).

Оплату Товару Покупець здійснює шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів від дня отримання Товару і відповідних документів (пункт 6.1 договору №3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається продовженим ще на один календарний рік на тих же умовах.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2016 до договору №3 сторони погодили, що починаючи з 01.12.2016 ціна за 1 кг базисної ваги молока коров`ячого незбираного 1 ґатунку згідно ДСТУ 3662-97 становить 7 грн 50 коп в т.ч. ПДВ.

На виконання умов договору №3 протягом квітня-грудня 2018 року позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується приймальними квитанціями від 30.04.2018, 31.05.2018, 31.07.2018, 31.08.2018, 30.09.2018, 31.10.2018, 30.11.2018 (а.с.43-49) та спеціальними товарними накладними на перевезення молочної сировини (а.с.103-137).

Обов`язок щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 145859,90 грн.

У листі №69 від 05.02.2019 (т.1, а.с.12) позивач направив відповідачу проект договору про реструктуризацію заборгованості, запропонувавши відповідачу розстрочити сплату заборгованості у сумі 392286,70 грн. на шість місяців.

У відповідь листом №22 від 11.02.2019 (а.с.16) відповідач запропонував позивачу змінити строки розстрочення суми заборгованості, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем підприємства, збільшивши строк розстрочки заборгованості з 6 на 10 місяців.

11.04.2019 між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт звірки розрахунків, відповідно до якого станом на 11.04.2019 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 392286,70 грн.

Між ТОВ "Агрофірма Світанок" (Кредитор, позивач у справі) та ПП "Мілкстар" (Боржник, відповідач у справі) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №1 від 05.02.2019 (т.1, а.с.29-30), відповідно до п. 1 якого Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за отримане молоко, використане боржником у своїх комерційних цілях, що виникла у боржника перед кредитором станом на 31.12.2018 та не погашена до 31.01.2019 згідно з договором поставки молока №3 від 01.12.2016, шляхом розстрочення на шість календарних місяців без відстрочення її погашення.

Відповідно до п. 2 договору про реструктуризацію заборгованості, у заборгованість, реструктуризація якої здійснюється згідно з договором не включаються суми неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань в обсязі 392286,70 грн. (згідно з актом звірки станом на 31.12.2018 сума заборгованості становить 402286, 70 грн., часткова оплата 16.01.2019 - 5000,00 грн. та 04.02.2019 - 5000,00 грн.).

Сума заборгованості, що підлягає реструктуризації становить 392286,70 грн. (п. 3 договору про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п. 4 договору про реструктуризацію заборгованості, боржник зобов`язувався виплати у повному обсязі заборгованість рівними частинами починаючи з першого числа місяця, у якому укладено договір, відповідно до графіка погашення заборгованості згідно з додатком №1, який є його невід`ємною частиною, не пізніше останнього числа відповідного місяця.

За повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, кредитор має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (штраф, пеню), проценти річних, інфляційних нарахувань (п. 9 договору про реструктуризацію заборгованості).

У додатку №1 до договору про реструктуризацію заборгованості, сторони за договором розстрочили сплату заборгованості на 11 місяців, починаючи з лютого 2019 року і до листопада 2019 року включно, боржник зобов`язаний щомісяця сплачувати по 36000,00 грн, в грудні 2019 року 32286,70 грн, що загалом становить суму заборгованості 392286, 70 грн.

За доводами позивача, починаючи з дати укладення договору про реструктуризацію заборгованості ПП "Мілкстар" платіжним дорученням №457 від 24.04.2019 перерахувало позивачу лише 5000,00 грн.

Оскільки, відповідач у визначений договором строк не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся з цим позовом до суду про примусове стягнення з відповідача 387286,70 грн. заборгованості, на які за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нарахована пеня у сумі 140489, 32 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України 27025,14 грн. 3% річних та 115101,40 грн. інфляційних втрат, які просить суд стягнути разом із основною заборгованістю.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за товар, який отриманий згідно з договором №159/14 та договором №3, які за своєю правовою природою є договорами з поставки товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до статті 266 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтями 520, 521 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що згідно з умовами договорів №159/14 та №3 позивач поставляв Публічному акціонерному товариству "Христинівський молокозавод" та відповідачу товар, який визначений умовами цих договорах. Згідно з договором про переведення боргу, відповідач зобов`язався виконати зобов`язання з оплати товару за договором №159/14. Факт отримання товару покупцями підтверджується приймальними квитанціями, спеціальними товарними накладними на перевезення молочної сировини, актом звіряння між позивачем та відповідачем, а також укладенням договору про реструктуризацію заборгованості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, загальна сума заборгованості за цими договорами становить 392286,70 грн. (246426, 80 грн. за договором №159/14 + 145859, 90 грн. за договором №3).

За умовами договорів №159/14 та №3 покупець оплачує товар після його отримання та з відстрочкою оплати протягом 10 днів після отримання товару. Разом з тим, відповідно до умов договору про реструктуризацію заборгованості сторони змінили строки оплати товару, розстрочивши сплату загальної суми вартості отриманого товару за графіком, починаючи з лютого 2019 року до грудня 2019 року з щомісячною сплатою 36000,00 грн. (у грудні - 32286,70 грн).

Отже, строк проведення розрахунку за отриманий товар за договорами (№159/14 та №3, з урахуванням договору про реструктуризацію заборгованості) на час прийняття рішення у справі є таким, що настав за лютий - липень 2019 року у сумі 216000, 00 грн. (36000,00 грн. * 6 місяців). Після порушення провадження у справі, 08.08.2019 відповідачем було перераховано позивачу 5000,00 грн, які позивач зарахував у погашення заборгованості. Отже, сума заборгованості відповідача на час прийняття судом рішення становить 211000, 00 грн. Оскільки відповідач не сплатив вказану суму у строк визначений договором про реструктуризацію заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана сума підлягає до примусового стягнення з відповідача. В іншій частині вимог місцевим господарським судом обгрунтовано відмовлено у їх задоволенні, оскільки на час прийняття рішення у справі, строк стягнення заборгованості (за період з серпня до грудня 2019 року) ще не настав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України).

Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ст.ст. 230-231 ГК України)

За умовами п. 9 договору про реструктуризацію заборгованості, за повне або часткове нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості за договором у розмірі, що дорівнює сумі тримісячних платежів, кредитор має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо дострокового стягнення непогашеної суми заборгованості згідно з договором, нараховувати на непогашену суму заборгованості неустойку (штраф, пеню), проценти річних, інфляційних нарахувань.

Отже, з огляду на наведені правові норми та відсутність у договорах №159/14 та №3 відповідальності за несвоєчасну сплату вартості отриманого товару та відсутність у договорі про реструктуризацію заборгованості порядку визначення строку та розміру пені, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період 09.01.2017 до 07.05.2019 у розмірі 140489,32 грн. (на суму заборгованості 387286,70 грн.) є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані відповідачу 27025,14 грн. 3% річних та інфляційні втрати у сумі 115101,40 грн. за період з 09.01.2017 до 07.05.2019 (на суму заборгованості 387286,70 грн.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, врахувавши розмір заборгованості, який визначений вище та строки сплати відповідачем чергових платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, перевіривши розрахунок суду першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат дійшла висновку, що останній є нормативно обгрунтованим та арифметично правильним у зв`язку з чим у позивача є право на нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1407, 24 грн. та 3% річних у розмірі 420,17 грн. за загальний період з 01.03.2019 до 07.05.2019. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, зокрема, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було надіслано на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками цінним листом з описом вкладення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в якості належних доказів надіслання відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів подано до Господарського суду Черкаської області фіскальний чек і опис вкладення (т.1, а.с. 4-10), які підтверджують факт пересилання поштового відправлення відповідачу. Таким чином, вказані апелянтом доводи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Щодо тверджень відповідача щодо не підтвердження належними доказами витрат позивача на оплату правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи в суді першої інстанції, та відповідно безпідставне покладення місцевим господарським судом таких витрат на відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду даної справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог і відсутність заяви позивача про зменшення розміру, заявлених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, дійшов висновку про покладення понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у відповідності до вимог ст. ст.126, 129 ГПК України на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних орбіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 6 ст.126 ГПК України).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Згідно з платіжним дорученням №520 від 08.05.2019 копія якого наявна в матеріалах справи (т.1, а.с. 18) позивачем перераховано адвокату Воробйову В.В. 40 000,00 грн. згідно з актом виконаних робіт від 08.05.2019.

Отже, з огляду на встановлені обставини, враховуючи часткове задоволення позовних вимог і відсутності клопотання позивача про зменшення цих витрат та недоведеністю їх неспівмірності, суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правомірно поклав понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу адвоката на відповідача у розмірі 16 450,65 грн.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ТОВ "Агрофірма "Світанок" про стягнення з ПП "Мілкстар" 212 729,76 грн. заборгованості. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно частково задовольнив позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "Світанок" у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2019 у справі №925/584/19 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні

Судові витрати.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мілкстар" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2019 у справі №925/584/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.08.2019 у справі №925/584/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/584/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено - 24.12.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов