Постанова

від 18.12.2019 по справі 920/262/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. Справа№ 920/262/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Цуканов В.В. довіреність № 79/15-564 від 25.02.19

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальна Металургійна Компанія", м. Запоріжжя

на рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2019 (повний текст складено 09.07.2019)

у справі №920/262/19 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальна Металургійна Компанія", м. Запоріжжя

до Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", м. Суми

про стягнення 2 554 839,19 грн. заборгованості за поставлений товар,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальна Металургійна Компанія" (далі - ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія", позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви від 04.06.2019 про зміну розміру позовних вимог) до Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі - ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором №79/9-147-18 від 01.10.2018 з Додатковою угодою №1 від 06.03.2019 в розмірі 1 790 000,00 грн., а також 20% річних в сумі 273156,85 грн. та пеню в розмірі 491682,34 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені, обумовлені Додатковою угодою, строки оплати чергового платежу, у зв`язку з чим у позивача наявні підстави для стягнення всієї суми заборгованості, а також передбачених Додатковою угодою 20% річних та пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.07.19 у справі №920/262/19 позов задоволено частково; стягнуто з ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на користь ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" 1 150 000,00 грн. боргу, 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу, 26 825,81 грн. судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 640 000,00 грн. на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору; в інший частині позову відмовлено. Клопотання про повернення судового збору задоволено частково; повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" 445,39 грн. судового збору; в іншій частині клопотання відмовлено.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу, оскільки відповідачем допущено порушення строку оплати чергового платежу згідно графіку, погодженого сторонами у п.2 Додаткової угоди від 06.03.2019, що є підставою для стягнення всієї суми заборгованості, зафіксованої у п.1 цієї Додаткової угоди. Однак, враховуючи, що після відкриття провадження у даній справі відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 640 000,00 грн., суд першої інстанції закрив провадження у справі у вказаній частині позовних вимог на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору) та задовольнив позов в частині стягнення залишку основної заборгованості в розмірі 1 150 000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 20% річних та пені, суд першої інстанції, перевіряючи правильність їх розрахунку, дійшов висновку про неможливість здійснення їх нарахування відповідно до умов, передбачених п. п. 5 та 6 Додаткової угоди, оскільки сторонами встановлений графік платежів рівними частинами по 300 000,00 грн. кожний (8 періодів з 08.03.2019 по 07.05.2019), який не прив`язаний до видаткових накладних, за якими відбувалася поставка товару, в Додатковій угоді сторонами погоджена загальна сума заборгованості в розмірі 2 400 000,00 грн., без зазначення по яким саме видатковим накладним залишився не сплачений борг. Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що як 20% річних так і пеня за неналежне виконання грошових зобов`язань не були встановленні сторонами в Договорі № 79/9-147-18 від 01.10.2018, а передбачені лише в Додатковій угоді № 1 від 06.03.2019, а тому у позивача лише з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою, 06.03.2019, виникає право на застосування вказаних заходів відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись частково із рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області у справі №920/262/19 від 04.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти у відповідній частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором №79/9-147-18 від 01.10.2018 з Додатковою угодою №1 від 06.03.2019 20% річних в сумі 273 156,85 грн. та пеню в розмірі 491 682,34 грн., а всього 764 839,19 грн., повернути переплачений судовий збір згідно квитанції №2Р1222 від 12.04.2019 в сумі 4 574,75грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує на те, що місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення не повністю з`ясував обставини справи, не дослідив всі доводи позивача, що мають значення для справи, однобічно (на користь відповідача) розтлумачив умови додаткової угоди, порушив умови матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції порушив (не застосував) ст.ст. 2, 73, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 86. ч.5 ст. 236 ГПК України щодо всебічного та повного дослідження доказів, що підтверджують законність нарахування пені та 20% річних, а саме:

- не надав оцінку тому, що відповідач не заперечував проти зазначених у розрахунку заборгованості дат та сум, сплачених ним на виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, що відповідно до приписів ч.4 ст. 165 ГПК України підтверджує згоду відповідача з цими обставинами;

- не в повному обсязі врахував та не надав оцінку копіям видаткових накладних, копіям рахунків-фактур, копіям актів приймання металів чорних та копіям прийомо-здаточних актів, якими підтверджується дата поставок, з яких у відповідача відповідно до п.3.4 Договору поставки №79/9-147-18 виник обов`язок оплати товару;

- не врахував та не надав оцінку копіям платіжних доручень, якими підтверджується оплата поставок (дата, сума).

Крім того, за твердженням позивача, суд першої інстанції при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката не врахував, що відповідачем не надано доказів та обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунків витрат, понесених позивачем, або неналежність послуг адвоката до даної справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/262/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді доповідача), суддів Хрипуна О.О. та Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.19 у справі №920/262/19 та призначено справу до розгляду на 30.09.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 30.10.2019 .

Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з участю судді Хрипуна О.О. у роботі XVII позачергового з`їзду суддів України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2019, справу №920/262/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Агрикової О.В. та Яковлєва М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 вищезазначеною колегією суддів апеляційного господарського суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2019 у справі №920/262/19, розгляд справи призначено на 18.12.2019.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 18.12.2019 представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати з ухваленням в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.12.2019 не з`явився, про час та місце судового зсідання повідомлений належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив.

Позиції учасників справи.

29.07.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача.

У вказаному відзиві відповідач зазначає, що із змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач надає оцінку власним мотивам до укладення договору та додаткової угоди з відповідачем, проте це не впливає на фактичні обставини справи, які склалися між сторонами. На переконання відповідача, суд першої інстанції повно та всебічно, на підставі поданих сторонами доказів встановив фактичні обставини справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2018 між ТОВ "Територіальна металургійна компанія" (позивач, постачальник) та ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (відповідач, покупець) укладено Договір № 79/9-147-18 (далі - Договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, в порядку і в терміни, встановлені договором, (п. 1.1. Договору).

Умовами Договору передбачено, що поставка товару допускається частинами, термін поставки вказується у специфікаціях, право власності на товар переходить до покупця в момент його поставки, (п. 2.3, 2.4, 2.5 Договору).

Згідно п. 2.7 Договору, постачальник надає покупцю товаросупровідні документи: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру із зазначенням ціни, вартості товару (партії товару) та витрат в залежності від умов поставки, сертифікат якості на продукцію, що поставляється. Товаросупровідні документи передаються постачальником покупцеві разом з товаром (п. 2.8. Договору).

У відповідності до специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору, були встановлені строки поставки та вартість за поставлений товар в залежності від дати здійснення поставки, відповідно до яких: специфікація, яка є додатком №1, діяла з 01.10.2018; специфікація, яка є додатком №2, діяла з 12.10.2018; специфікація, яка є додатком №3, діяла з 17.10.2018; специфікація, яка є додатком № 4, діяла з 25.10.2018; специфікація, яка є додатком №5, діяла з 30.10.2018.

Відповідно до п. 5 Договору, приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 зі змінами №81 від 29.12.73, № 98 від 14.11.74, № 115 від 23.07.75 (п. 5.1.) Приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 зі змінами №81 від 29.12.73, № 98 від 14.11.74.

У період з 03.10.2018 по 20.11.2018 позивач здійснив поставку товару - металобрухту відповідачу на загальну суму 3 686 465,88 грн., що підтверджується такими видатковими накладними: №РН-0000002 від 03.10.2018 на суму 121162,00 грн., №РН-0000003 від 03.10.2018 на суму 55136,25 грн., №РН-0000004 від 03.10.2018 на суму 91176,00 грн., №РН-0000005 від 04.10.2018 на суму 99810,75 грн., №РН-0000006 від 04.10.2018 на суму 41071,25 грн., №РН-0000007 від 04.10.2018 на суму 75922,00 грн., №РН-0000008 від 05.10.2018 на суму 87203,00 грн., №РН-0000009 від 05.10.2018 на суму 55694,50 грн., №РН-0000010 від 05.10.2018 на суму 99810,75 грн., №РН-0000011 від 08.10.2018 на суму 64981,75 грн., №РН-0000012 від 08.10.2018 на суму 88970,00 грн., №РН-0000013 від 09.10.2018 на суму 51438,75 грн., №РН-0000014 від 09.10.2018 на суму 93749,75 грн., №РН-0000015 від 13.10.2018 на суму 69739,45 грн., №РН-0000016 від 13.10.2018 на суму 64418,40 грн., №РН-0000017 від 18.10.2018 на суму 78248,80 грн., №РН-0000018 від 19.10.2018 на суму 61701,00 грн., №РН-0000019 від 19.10.2018 на суму 153603,14 грн., №РН-0000020 від 22.10.2018 на суму 111744,75 грн., №РН-0000021 від 22.10.2018 на суму 61394,85 грн., №РН-0000022 від 25.10.2018 на суму 138056,85 грн., №РН-0000023 від 25.10.2018 на суму 82575,90 грн., №РН-0000024 від 25.10.2018 на суму 47808,00 грн., №РН-0000025 від 26.10.2018 на суму 98025,75 грн., №РН-0000026 від 26.10.2018 на суму 98025,75 грн., №РН-0000027 від 26.10.2018 на суму 50103,00 грн., №РН-0000028 від 29.10.2018 на суму 113461,00 грн., №РН-0000029 від 29.10.2018 на суму 70888,70 грн., №РН-0000030 від 29.10.2018 на суму 59462,40 грн., №РН-0000031 від 30.10.2018 на суму 117656,00 грн., №РН-0000032 від 30.10.2018 на суму 75112,00 грн., №РН-0000033 від 05.11.2018 на суму 123378,75 грн., №РН-0000034 від 05.11.2018 на суму 70504,50 грн., №РН-0000035 від 05.11.2018 на суму 73251,75 грн., №РН-0000036 від 06.11.2018 на суму 127112,00 грн., №РН-0000037 від 07.11.2018 на суму 114072,00 грн., №РН-0000038 від 08.11.2018 на суму 44696,00 грн., №РН-0000039 від 08.11.2018 на суму 95696,00 грн., №РН-0000040 від 13.11.2018 на суму 77416,00 грн., №РН-0000041 від 13.11.2018 на суму 34193,44 грн., №РН-0000042 від 14.11.2018 на суму 73895,25 грн., №РН-0000043 від 15.11.2018 на суму 83919,00 грн., №РН-0000044 від 16.11.2018 на суму 64512,00 грн., №РН-0000045 від 16.11.2018 на суму 89553,75 грн., №РН-0000046 від 20.11.2018 на суму 83143,50 грн.

Факт поставки товару на загальну суму 3 686 465,88 грн. не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3.4. Договору поставлений товар має бути оплачений протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань у повному обсязі позивач на адресу відповідача направив претензію №03/01-19 від 03.01.2019 з вимогою виконати грошове зобов`язання згідно Договору № 79/9-147-18.

25.02.2019 ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" направило ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" вимогу №25/02-19 про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 668 575,25 грн.

06.03.2019 між позивачем та відповідачем укладена Додаткова угода №1 до Договору № 79/9-147-18 від 01.10.2018 (далі - Додаткова угода).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони зазначили, що покупець визнає та підтверджує заборгованість перед продавцем за поставлений товар на підставі Договору № 79/9-147-18 від 01.10.2018 станом на 06.03.2019 в сумі 2 400 000 грн. Сторони визнають, що поставка на підставі Договору № 79-9-147-18 від 01.10.2018 здійснювалась частинами (партіями), кожна з частин (партій) передавалась від постачальника покупцю згідно видаткових накладних № РН-0000002 від 03.10.2018 - № РН-0000046 від 20.11.2018.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди сторони погодили, що покупець зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму до 30 квітня 2019 року згідно наступного графіку здійснення платежів:

- з 08.03.2019 по 15.03.2019 - 300000,00 грн.;

- з 16.03.2019 по 22.03.2019 - 300000,00 грн.;

- з 23.03.2019 по 29.04.2019 - 300000,00 грн.;

- з 30.03.2019 по 05.04.2019 - 300000,00 грн.;

- з 06.04.2019 по 12.04.2019 - 300000,00 грн.;

- з 13.04.2019 по 19.04.2019 - 300000,00 грн.;

- з 20.04.2019 по 30.04.2019 - 300000,00 грн.;

- з 01.05.2019 по 07.05.2019 - 300000,00 грн.

В силу приписів п.3 Додаткової угоди, при проведенні сплати заборгованості покупець зобов`язується зазначити в "призначенні платежу" рахунок, згідно якого проводиться оплата, отриманий з іншими документами в момент поставки товару. Порушення строків оплати чергового платежу згідно графіку, визначеного сторонами в п. 2 цієї Додаткової угоди, є підставою для стягнення всієї суми боргу.

Згідно п. 5 Додаткової угоди сторони передбачили, що у разі порушення строку сплати чергового платежу більш, ніж на 7 робочих днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за товар, поставлений відповідно до основного договору, починаючи з 31 дня від дати поставки кожної партії товару, за весь період несплати за поставлений товар.

Відповідно до умов п.6 Додаткової угоди сторонами узгоджено обов`язок сплати відповідачем 20 % річних від простроченої суми за товар, поставлений відповідно до Договору, починаючи з 31 дня від дати поставки кожної партії товару, за весь період несплати за поставлений товар. Відсотки, встановлені цим пунктом Додаткової угоди, нараховуються, як плата за користування чужими грошима відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, після підписання Додаткової угоди відповідачем були здійснені наступні платежі в рахунок погашення заборгованості:

- платіжне доручення № 1529 від 21.03.2019 - 50000,00 грн.;

- платіжне доручення № 1705 від 29.03.2019 - 100000,00 грн.;

- платіжне доручення № 2089 від 15.04.2019 - 50000,00 грн.;

- платіжне доручення № 182 від 19.04.2019 - 200000,00 грн.;

- платіжне доручення № 3148 від 17.05.2019 - 50000,00 грн.;

- платіжне доручення № 3305 від 23.05.2019 - 30000,00 грн.;

- платіжне доручення № 3435 від 30.05.2019 - 130000,00 грн., що в загальній сумі складає 610 000,00 грн.

Платіжне доручення №1256 від 05.03.2019 на суму 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 188) судом першої інстанції правомірно не прийнято в якості належного доказу погашення заборгованості, що виникла після укладення Додаткової угоди, оскільки зазначений платіж відповідачем було здійснено до укладення цієї Додаткової угоди, 06.03.2019.

Оскільки відповідач порушив, обумовлені в Додатковій угоді, строки оплати чергового платежу, позивач вважаючи, що у нього наявні підстави для стягнення всієї суми заборгованості, звернувся до місцевого господарського суду з позовом у даній справі про стягнення основної суми боргу з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог в розмірі 1 790 000,00 грн., а також 20% річних в сумі 273 156,85 грн. та пеню в розмірі 491 682,34 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.

Після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 640 000,00 грн., зокрема, відповідно до платіжного доручення №3920 від 25.06.2019 - 300000 грн. 00 коп. та платіжного доручення № 3972 від 01.07.2019 - 340 000 грн.

За результатами розгляду даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 640 000,00 грн. у зв`язку з його сплатою, стягнув з відповідача на користь позивача 1 150 000,00 грн. основної заборгованості, поклавши на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 68 520 грн. є завищеними, та в даному випадку критерію розумності та співмірності витрат на правову допомогу відповідає сума у розмірі 7000,00 грн., обов`язок з відшкодування якої покладено на судом першої інстанції на відповідача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з вказаними висновками місцевого суду з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 273 156,85 грн. 20% річних та 491 682,34 грн. пені, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п. 5 Додаткової угоди № 1 від 06.03.2019, у разі порушення строку сплати чергового платежу більш, ніж на 7 робочих днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за товар, поставлений відповідно до основного договору, починаючи з 31 дня від дати поставки кожної партії товару, за весь період несплати поставки товару.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 1 від 06.03.2019 до Договору № 79/9-147-18 від 01.10.2018 узгоджено обов`язок сплати відповідачем 20% річних від простроченої суми за товар поставлений відповідно до Договору, починаючи з 31 дня від дати поставки кожної партії товару, за весь період несплати за поставлений товар. Відсотки, встановлені цим пунктом додаткової угоди, нараховуються, як плата за користування чужими грошима відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіряючи правильність здійснених нарахувань позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем не вірно здійснено нарахування 20% річних та пені.

Так, сторонами в Додатковій угоді № 1 від 06.03.2019 до Договору № 79/9-147-18 від 01.10.2018 встановлено суму заборгованості за поставлений товар за договором № 79/9-147-18 від 01.10.2018 станом на 06.03.2019 в сумі 2 400 000,00 грн. та визначено графік погашення цієї заборгованості рівними частинами по 300 000,00 грн. на 8 періодів платежу, починаючи з 08.03.2019 по 07.05.2019.

Колегія судів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що ідентифікувати чи виокремити кожні окремі платежі у вигляді 300000 грн., які встановлені у п. 2 Додаткової угоди, та співвіднести з видатковими накладними у кількості 46 штук, не вбачається за можливе, оскільки самими сторонами в Додатковій угоді сума боргу по окремим платежам не зафіксована відносно до видаткових накладних, за якими відбувалася поставка товару. Тому, у суду відсутня можливість встановити та перевірити, по якій саме видатковій накладній прострочено платіж, який обумовлений сторонами в п. 2 Додаткової угоди згідно графіку в сумі 300000,00 грн.

Разом з цим, в Додатковій угоді сторонами погоджені положення щодо відповідальності за неналежне виконання грошових зобов`язань у вигляді 20% річних та пені, зокрема п. 5 Додаткової угоди № 1 від 06.03.2019, сторони встановили, що у разі порушення строку сплати чергового платежу більш, ніж на 7 робочих днів, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за товар, поставлений відповідно до основного договору, починаючи з 31 дня від дати поставки кожної партії товару, за весь період несплати поставки товару; п. 6 Додаткової угоди № 1 від 06.03.2019 до Договору № 79/9-147-18 від 01.10.2018 сторонами узгоджено обов`язок сплати відповідачем 20% річних від простроченої суми за товар поставлений відповідно до Договору, починаючи з 31 дня від дати поставки кожної партії товару, за весь період несплати за поставлений товар. Відсотки, встановлені цим пунктом додаткової угоди, нараховуються, як плата за користування чужими грошима відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, 20% річних та пеня за неналежне виконання договірних зобов`язань не були встановленні сторонами в тексті Договору № 79/9-147-18 від 01.10.2018, а були передбачені лише в Додатковій угоді № 1 від 06.03.2019.

Відповідно до п. 10 Додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання Сторонами, а саме з 06.03.2019.

Таким чином, лише з 06.03.2019 у позивача виникає право на застосування 20% річних та пені в разі прострочення сплати відповідачем заборгованості згідно графіку платежів, визначених п. 2 Додаткової угоди.

Проте, практично здійснити нарахування відповідно до п. 5 та п. 6 Додаткової угоди не є можливим, оскільки сторонами встановлений графік платежів по 300000,00 грн. не прив`язаний до видаткових накладних, щоб здійснити розрахунок 20% річних та пені починаючи з 31 дня від дати поставки кожної партії товару. І в цілому, в додатковій угоді, як вже зазначалося, погоджується сторонами загальна сума заборгованості у вигляді 2 400 000,00 грн. без зазначення, по яким саме видатковим накладним залишився не сплачений борг.

Твердження позивача, про те, що відсотки річних, зокрема 3% річних, передбачені положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України не вимагають їх обов`язкового зазначення в договорі, суд не може покласти в основу рішення щодо цього питання у даній справі. Оскільки, позивачем заявлено до стягнення 20% річних, які відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, застосовуються у разі зазначення їх у договорі. Більше того, позивачем розрахунку 3% річних суду надано не було. Суд самостійно не здійснює нарахування компенсаційних втрат чи штрафних санкцій.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 273 156,85 грн. 20% річних та 491 682, 34 грн. пені.

Щодо твердження позивача про неправильне застосування судом першої інстанції критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката та не врахування того, що відповідачем не надано доказів та обґрунтувань, які б свідчили про неправильність розрахунків витрат, понесених позивачем, або неналежність послуг адвоката до даної справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п. п. 1-2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, на підтвердження надання адвокатом Цукановим В.В. адвокатських послуг у господарському суді Сумської області при розгляді справи № 920/262/19, надано:

- Договір про надання правової допомоги № 4/02.19 від 25.02.2019;

- Додаток 1 до Договору про надання правової допомоги № 4/02.19 від 25.02.2019;

- Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 4/02.19 від 25.02.2019;

- Акт наданих послуг від 20.05.2019 згідно договору № 4/02.19 від 25.02.2019 на загальну суму наданих послуг 63120 грн.;

- Акт наданих послуг від 19.06.2019 на загальну суму наданих послуг 5400 грн.;

- Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 29.05.2019;

- виписка по рахунку за період з 06.05.2019 по 06.05.2019.

03.07.2019 відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання від 02.07.2019 № 79/15-68 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що справа не є складною та не потребує значних витрат часу на підготовку позовних матеріалів, в тому числі не впливає на репутацію сторони, не пригортає публічний інтерес до справи, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу у розмірі 68 520 грн. є завищеними, в даному випадку критерію розумності та співмірності витрат на правову допомогу відповідає сума у розмірі 7000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" у даній справі.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" в частині стягнення з відповідача 273 156,85 грн. 20% річних та 491 682,34 грн. пені. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволені позовних вимог ТОВ "Територіальна Металургійна Компанія" в частині стягнення з відповідача 273 156,85 грн. 20% річних та 491 682,34 грн. пені у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2019 у справі №920/262/19 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальна Металургійна Компанія" на рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2019 у справі №920/262/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 04.07.2019 у справі №920/262/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/262/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено - 28.12.2019.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді О.В. Агрикова

М.Л. Яковлєв