Рішення

від 08.01.2020 по справі 910/15023/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2020Справа № 910/15023/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

За позовом Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14, м. Київ, 01054)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудсервіс-ЮА" (вул. Стеценка, 20-А, м. Київ, 04128)

про стягнення 30 600,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудсервіс-ЮА" про стягнення 30 600,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання № 32-12/18 від 01.12.2018.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб справа підлягає одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

18.11.2019 через відділ діловодство Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов письмовий відзив на позов. Відповідно до даного відзиву проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не надано до позовної заяви акт прийому - передачі майна на зберігання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.12.2018 між Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудсервіс -ЮА" (замовник) укладено договір зберігання № 32-12/18, умовами якого передбачено, що замовник передає, а виконавець приймає за актом прийому - передачі на відповідальне зберігання майно: обладнання автомийки, яке буде знаходитись на використовуватися за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 20А, з правом використання майна поклажодавцем.

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість зберігання майна складає 5100,00 грн.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 6.1. договору).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений в п.6.1 договору та діє до 31 травня 2019 року.

Згідно п. 3.1.1 договору відповідач зобов`язаний передати позивачу майно на зберігання не пізніше, ніж через 10 календарних днів після набрання чинності цим договором.

Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу винагороду, визначену в п. 1.3 договору, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Як зазначає позивач, за період з грудня 2018 по липень 2019 позивачем надано відповідачу послуги зі зберігання майна на загальну суму 40 800, 00 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви акти надання послуг № 662 від 31.12.2018 на суму 5100, 00 грн, № 31 від 31.01.2019 на суму 5100,00 грн, № 184 від 28.02.2019 на суму 5100,00 грн, № 308 від 31.03.2019 на суму 5100,00 грн, № 508 від 30.04.2019 на суму 5100,00 грн, № 586 від 31.05.2019 на суму 5100,00 грн, № 951 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн, № 952 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн.

Акти № 662 від 31.12.2018 на суму 5100, 00 грн, № 31 від 31.01.2019 на суму 5100,00 грн підписані представниками сторін на скріплені печатками. Позивач зазначає, що дані акти оплачені відповідачем.

Акти № 184 від 28.02.2019 на суму 5100,00 грн, № 308 від 31.03.2019 на суму 5100,00 грн, № 508 від 30.04.2019 на суму 5100,00 грн, № 586 від 31.05.2019 на суму 5100,00 грн, № 951 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн, № 952 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн. відповідачем не підписані. Однак, матеріалами справи підтверджується факт направлення на адресу відповідача даних актів.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався повністю, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудсервіс- ЮА" утворилась заборгованість у розмірі 30 600, 00 грн.

Позивач звертався до відповідача листом №699 від 04.06.2019, в якому вимагав здійснити погашення заборгованості за договором № 32-12/18/1 від 01.12.2018 та забрати речі, які передані зберігачу на відповідальне зберігання, який отриманий відповідачем 21.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

27.06.2019 позивач направив на адресу відповідача лист за №85 відповідно до якого позивачем було розглянуто лист відповідача за №012/05/2019 від 27.05.2019 про зарахування поліпшень в рахунок оплати заборгованості за договором № 32-12/18/1 від 01.12.2018 та продовження його дії, за результатами розгляду даного листа позивачу було відмовлено відповідачу в продовженні дії договору № 32-12/18/1 від 01.12.2018. даний лист отриманий представником відповідача 03.07.2019.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг зберігання за період з грудня 2018 по липень 2019, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 30 600, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання послуг зберігання за період з грудня 2018 по липень 2019 на загальну суму 40 800, 00 грн. позивачем долучено до позовної заяви акти надання послуг № 662 від 31.12.2018 на суму 5100, 00 грн, № 31 від 31.01.2019 на суму 5100,00 грн, № 184 від 28.02.2019 на суму 5100,00 грн, № 308 від 31.03.2019 на суму 5100,00 грн, № 508 від 30.04.2019 на суму 5100,00 грн, № 586 від 31.05.2019 на суму 5100,00 грн, № 951 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн, № 952 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн.

Проте, суд зазначає, що акти № 184 від 28.02.2019 на суму 5100,00 грн, № 308 від 31.03.2019 на суму 5100,00 грн, № 508 від 30.04.2019 на суму 5100,00 грн, № 586 від 31.05.2019 на суму 5100,00 грн, № 951 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн, № 952 від 01.08.2019 на суму 5100,00 грн. не містить підпису та печатки замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудсерівс -ЮА".

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість зберігання майна складає 5100,00 грн.

Згідно п. 3.1. 3 договору, оплата проводиться відповідачем щомісячно, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем у сумі визначеній в п. 1.2 договору.

Тобто, умови договору не містять застережень щодо обов`язку виконавця складати акти наданих послуг та направляти їх замовнику, як і не містять умови про відлік строку оплати з дня підписання акта наданих послуг, а чітко встановлюють обов`язок відповідача здійснити оплату за послуги зберігання щомісячно, не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяцем у сумі визначеній в п. 1.2 договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2017 у справі № 922/33/16.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги зберігання на загальну суму 30600, 00 грн., проте відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 30600, 00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг зберігання майна, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору зберігання № 32-12/18/1 від 01.12.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30600,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються, оскільки матеріалами справи, а саме актами № 662 від 31.12.2018 на суму 5100, 00 грн, № 31 від 31.01.2019 на суму 5100,00 грн. та оплатою даних актів підтверджується передачу відповідачем та приймання позивачем майна на зберігання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудсерівс-ЮА" (вул. Стеценка, 20-А, м. Київ, 04128, ідентифікаційний код - 37932804) на користь Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (вул. Бульварно-Кудрявська, 47/14, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код - 03358475) 30 600 (тридцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2020 року.

Суддя Трофименко Т. Ю.