Рішення

від 21.12.2019 по справі 911/2184/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2184/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Сервента"

до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест"

про стягнення 47 287,53 грн.

Без виклику представників сторін.

Суддя Т.П. Карпечкін

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 21.08.2019 року Приватного підприємства "Сервента" до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" про стягнення 53 960,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/2184/19 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2184/19, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

01.11.2019 року представником відповідача подано відзив, в якому відповідач проти позову заперечуває та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що відсутні належні докази здійснення поставки товару, оскільки видаткові накладні не оформлені належним чином, а зобов`язання по оплаті товару настане після виконання позивачем п. 3.6. Договору, а саме, надання належним чином оформлених накладних. Крім того, відповідач посилаючись на п. 7.9 Договору, вважає, що строк оплати за поставлену продукцію не настав, оскільки позивачем не виконано п. 3.6 Договору в частині надання належно оформлених накладних та підтвердження отримання товару. Окрім того, відповідач стверджує, що долучений позивачем Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами по спірному Договору на спірну суму, яка є предметом спору, не є належним доказом визнання відповідачем вказаної суми боргу. Також відповідач стверджує про відсутність боргу за спірним Договором, посилаючись на часткове повернення товару на загальну суму 6 673,03 грн. за період з 09.10.2019 року по 18.10.2019 року, а також на повну оплату решти поставленого товару на загальну суму 52 805,99 грн., в підтвердження чого надає платіжні доручення за період з 24.02.2016 року по 16.07.2018 року.

Позивач 08.11.2019 року подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що неістотні недоліки оформлення видаткових накладних та ненадання позивачем супровідної документації відповідачу, не є підставою для невизнання спірних поставок Товару, оскільки такий Товар було прийнято відповідачем без зауважень. Окрім того зазначав, що протягом періоду поставки спірного Товару відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про невідповідність кількості, якості, комплектності Товару, письмових зауважень щодо неналежного оформлення товаросупровідних документів від відповідача не надходило, у зв`язку з чим у останнього відсутні підстави стверджувати про ненастання строку оплати за поставлений Товар. Також зазначив про підписання без заперечень та зауважень з боку відповідача Акту звірки взаєморозрахунків на спірну суму коштів станом на 30.11.2018 року. Підтвердив часткове повернення товару на загальну суму 6 673,03 грн. за період з 09.10.2019 року по 18.10.2019 року, у зв`язку з чим просив зменшити позовні вимоги на вказану суму та стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 47 287,53 грн. за виключенням повернутого товару. Повідомляв про намагання відповідача ввести суд в оману, оскільки надані платіжні доручення про сплату боргу на загальну суму 52 805,99 грн. уже зараховані в оплату за спірним Договором, однак за іншими видатковими накладними.

Таким чином, предметом розгляду даного спору з врахування зменшених позовних вимог є заборгованість за спірним Договором в сумі 47 287,53 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Сервента" (далі - позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством "Рітейл Вест" (далі - відповідач, Покупець) 19.01.2015 року було укладено Договір № РВ028601 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із замовленням Покупця, поставити Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.

Відповідно до п. 3.1 Договору Товар поставляється Постачальником у відповідності з замовленням Покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в Замовленні.

Відповідно до 7.1 Договору Покупець оплачує Товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в Специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на Товар в специфікації вказується у гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ).

Пунктом 7.8 Договору встановлено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка Товару.

У відповідності до п. 7.9 Договору оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 30 днів. При цьому, сторони домовились про те, що Покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00 грн. з кожного магазину

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що даний Договір набирає силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2019 року.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, позивач за період з 13.10.2017 року по 12.11.2018 року поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 56 052,80 грн., що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи, які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення п. 7.9 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання з оплати отриманого за період з 13.10.2017 року по 12.11.2018 року Товару не виконав, розрахувався частково на суму 2 092,24 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з оплати поставленого Товару за спірний період в сумі 53 960,56 грн., що також відображено в Акті перевірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Позивач звертався до відповідача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України з вимогою № 21/02-1 від 21.02.2019 року погасити наявний за спірним Договором борг, яка отримана відповідачем 05.03.2019 року, проте залишена останнім без відповіді та задоволення (копії вимоги та докази її отримання наявні в матеріалах справи).

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 53 960,56 грн. основного боргу.

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що відсутні належні докази здійснення поставки товару, оскільки видаткові накладні не оформлені належним чином, а зобов`язання по оплаті товару настане після виконання позивачем п. 3.6. Договору, а саме, надання належним чином оформлених накладних. Крім того, відповідач посилаючись на п. 7.9 Договору, вважає, що строк оплати за поставлену продукцію не настав, оскільки позивачем не виконано п. 3.6 Договору в частині надання належно оформлених накладних та підтвердження отримання товару. Окрім того, відповідач стверджує, що долучений позивачем Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами по спірному Договору на спірну суму, яка є предметом спору, не є належним доказом визнання відповідачем вказаної суми боргу. Також відповідач стверджує про відсутність боргу за спірним Договором, посилаючись на часткове повернення товару на загальну суму 6 673,03 грн. за період з 09.10.2019 року по 18.10.2019 року, а також на повну оплату решти поставленого товару на суму 47 287,53 грн., в підтвердження чого надає платіжні доручення за період з 24.02.2016 року по 16.07.2018 року на загальну суму 52 805,99 грн.

Спростовуючи викладене відповідачем у відзиві твердження, позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що неістотні недоліки оформлення видаткових накладних та ненадання позивачем супровідної документації відповідачу, не є підставою для невизнання спірних поставок Товару, оскільки такий Товар було прийнято відповідачем без зауважень. Окрім того зазначав, що протягом періоду поставки спірного Товару відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про невідповідність кількості, якості, комплектності Товару, письмових зауважень щодо неналежного оформлення товаросупровідних документів від відповідача не надходило, у зв`язку з чим у останнього відсутні підстави стверджувати про ненастання строку оплати за поставлений Товар. Також зазначив про підписання без заперечень та зауважень з боку відповідача Акту звірки взаєморозрахунків на спірну суму коштів станом на 30.11.2018 року. Підтвердив часткове повернення товару на загальну суму 6 673,03 грн. за період з 09.10.2019 року по 18.10.2019 року, у зв`язку з чим просив зменшити позовні вимоги на вказану суму та стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 47 287,53 грн. за виключенням повернутого товару. Повідомив про намагання відповідача ввести суд в оману, оскільки надані платіжні доручення про сплату боргу на загальну суму 52 805,99 грн. уже зараховані в оплату за спірним Договором, однак за іншими видатковими накладними, Товар за якими було поставлено раніше.

Проаналізувавши твердження сторін щодо існування заборгованості за Договором на суму 47 287,53 грн., дослідивши надані сторонами докази в обгрунтування викладених тверджень, в тому числі надані відповідачем платіжні доручення за період з 24.02.2016 року по 16.07.2018 року та наданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2018 року по 30.11.2018 року, суд не приймає твердження відповідача щодо відсутності заборгованості за Договором на суму 47 287,53 грн., оскільки зважаючи на те, що Акт звірки взаєморозрахунків за спірним Договором станом на 30.11.2018 року на суму 53 960,56 грн., підписано сторонами та скріплено їх печатками, суд приходить до висновку, що відповідачем визнано та підтверджено станом на 30.11.2018 року існування боргу за Договором на загальну суму 53 960,56 грн. Щодо наданих відповідачем платіжних доручень, суд зазначає, що останній свідчать про оплату поставленого товару за спірним Договором за період, що передував підписанню Акту.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на момент розгляду спору судом встановлено факт отримання відповідачем спірного Товару на загальну суму 53 960,56 грн., факт повернення відповідачем спірного Товару на загальну суму 6 673,03 грн., відповідач належних доказів оплати Товару на загальну суму 47 287,53 грн. за період з 01.12.2018 року по 23.12.2019 року, що слідує після підписання Акту звірки, до суду не надав, а відтак не спростував станом на момент розгляду спору існування заборгованості на суму 47 287,53 грн.

В силу ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалося, п. 7.9 Договору погоджено, що оплата товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника після його реалізації кожні 30 днів, що свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України.

Однак, з огляду на зміст ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, наведена норма законодавства визначає безумовність оплати поставленого товару і не передбачає можливості застосування відкладальної обставини, яка не є тотожною поняттю строку, наведеного у відповідній нормі.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено можливості визначення строку оплати поставленого товару з відкладальною обставиною, щодо якої не відомо настане вона чині. У зв`язку з чим, оскільки умови Договору не містять визначення строку оплати в розумінні ст. 251 Цивільного кодексу України, відсутні підстави вважати, що договором погоджено інший строк оплати поставленого товару, ніж наведено в ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що остання поставка товару на користь відповідача відбулася ще у 2018 році, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі Покупця.

Відповідно до п. 3.7.1 Договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі Покупця для вказаної категорії товару або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, Покупець направляє на адресу уповноваженого представника Постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, який Постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від Покупця, вивезти такий товар.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався до позивача із повідомленням про вивезення поставленого Товару.

Так, згідно п. 7.13 Договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов`язані підписувати Акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків по спірному Договору станом на 30.11.2018 року на суму 53 960,56 грн. (без врахування товару повернутого після його підписання на загальну суму 6 673,03 грн.).

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі, бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку про наявність ознак зловживання відповідачем умовою Договору про залежність настання строку оплати від факту реалізації отриманого товару. Крім того, відповідач не надає позивачу відомостей щодо реалізації/псування/недоліків Товару, що є свідченням приховування, перешкоджання з`ясуванню обставин, від настання яких залежить виникнення його обов`язку з оплати отриманого товару, що може кваліфікуватися судом як недобросовісне перешкоджання відповідачем встановленню цієї обставини, що є для нього невигідним.

Таким чином, станом на момент розгляду справи судом встановлено факт отримання відповідачем спірного Товару на загальну суму 53 960,56 грн. та його повернення на загальну суму 6 673,03 грн. Відповідачем не спростувано існування заборгованості на загальну суму 47 287,53 грн., правом на повернення товару на спірну суму коштів він також не скористався, належних доказів оплати Товару на спірну суму до суду не надав.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 47 287,53 грн.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем належним чином не спростовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 231, 233, 26-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Сервента" до Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" про стягнення 47 287,53 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рітейл Вест" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, ідентифікаційний код 38733983) на користь Приватного підприємства "Сервента" (49027, м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 18, офіс 30, ідентифікаційний код 36367416) 47 287 (сорок сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 53 коп. боргу та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.12.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін